Критерії оцінки окремої території (акваторії), що підлягає особливій охороні. Методика естетичної оцінки території з метою заповідання
Критерії оцінки території, що підлягає особливій охороні Легітим ні критерії • • Статус Категорія • Рекреаційна Режим придатність Функції Соціальні • Естетичні критерії • Формування думки населення • Санітарно гігієнічні Екологічні критерії • Розмір • Головний компонент • Видове багатство • Раритетність • Відмінність • Репрезентативніс ть • Ступінь антропогенного порушення
Легітимні критерії • Статус – тривалість заповідного режиму (заповідний режим сезонний, постійний, тимчасовий тощо) • Режим – характер та ступінь заповідного режиму: заповідність абсолютна або повна, часткова або неповна, з контрольованим господарським втручанням або без нього. • Категорії ПЗФ – заповідники, національні природні парки, урочища, тощо. • Функція – рятівна, ресурсно відновна, захисна, науково природнича, історико меморіальна, естетична, рекреаційна, комплексна, бальнеологічна, культурно освітня.
Екологічні критерії • Розмір – площа охоронних територій, що забезпечує виконання цілей, поставлених при їх виділенні з традиційного господарювання: головним чином для підтримання екологічної рівноваги, видового складу рослин та тварин, ресурсо та середовище захисних властивостей виділеної ділянки та її пейзажної краси. Визначаються, як правило, виходячи із розмірів площі, необхідної для підтримки вільно живучих популяцій найрухливіших тварин (які мають максимальні індивідуальні ділянки мешкання), розрахунку втрати не більш 1% видів протягом століття.
Екологічні критерії • Головний компонент (едіфікатор, детермінант, домінант) Едифікатори (лат. будівельник) види, що контролюють режим відносин у рослинній спільноті, вид, що відіграє основну роль у створенні біосереовища в екосистемі та складенні структури біогеоценозу. Едифікатором служать головним чином рослини. Іноді цю роль відіграють і тварини, наприклад, розповсюджувачі насіння, не маючі інших агентів переносу (сойка в дубових лісах), ґрунтові та глибоководні тварини (на великій глибині представники рослинного царства відсутні).
Екологічні критерії • Едифікаторами, наприклад, можуть бути багаторічні рослини (віоленти), які з року в рік можуть утворювати моно домінантні спільноти – дуб у діброві, але інколи у дубняку рододендровому продуктивність на певних етапах розвитку фітоценозу едифікаторна роль може виконуватись підлісочним ярусом (рододендрон), оскільки він має більшу фіпродуктивність, ніж деревний ярус. Здатні бути будівельниками основних ярусів фітоценозу. Асектатор рослини, нездатні домінувати. Навіть при найбільш благо приємних для них умовах вони займають у фітоценозах вторинне положення, однак у сукупності їх роль у визначенні фіто середовища та продуктивності в деяких фітоценозах може бути значною. Наприклад, підлісочний ярус; у ковильному полі – чебрець.
Екологічні критерії • Домінант – вид, що є господарем у спільноті за фітомасою або проектному покриттю. Це вид, у якого в боротьбі за виживання виробились властивості, що дали йому можливість закономірно заселити в певних екотопах обширі простори; вид, який інтенсивно використовує умови екотопу та активніше, ніж інші бере участь у колоообігу речовин в екосистемі. • Наприклад, у ялиново чорничному лісі до домінант відносяться в деревному ярусі – ялина, у травяно кустрарнічковому – чорника.
Екологічні критерії Видове багатство – число видів в спільноті або регіоні. Як правило, показником видового багатства або різноманіття прийнято вважати співвідношення між числом видів та показниками їх питомого значення (біомаса, продуктивність) або відношення числа видів до одиниці площі. Альфа різноманіття – показник складеності ценозу; це число видів на одиницю площі Бета різноманіття – показник ступеню диференційованості розподілу видів за градієнтом місця зростання, тобто швидкість змін флористичної композиції спільноти ландшафту; це відношення числа видів у всіх спільнотах до числа видів в середньому на одну спільноту Гама – різноманіття – показник різноманіття ландшафту, обєднуючий альфа та бета – різноманіття; це конкретна флора чи фауна, тобто список видів в межах одного ландшафту.
Екологічні критерії Існує декілька розрахунків індексів біорізноманіття (за Шенноном, Маргалефом, Уіттекером, Cімпсоном, Федоровим-Гільманом тощо): • За Уіттекером (1980), де головним виміром є кількість видів S, описаних на площі стандартних розмірів: D=S/lg. A, де D – індекс біорізноманіття, S – кількість видів в описі на площадці стандартного розміру, A – площа облікової площадки, кв. м. • За Сімпсоном індекс біорізноманіття є найбільш використовуваним, оскільки визначає для кожного виду частку його особин або біомаси в загальній кількості, або біомаси вибірки: де S – загальна кількість видів в угрупованні, Pi частка особин або біомаси в загальній кількості і того виду
Екологічні критерії Раритетність (від лат. рідкість) • За Поповичем С. Ю. рідкісні види – це види, які здебільшого, зберігаючи первісний ареал, через різні причини суттєво знизили свою чисельність. • Рідкісний вид може бути у межах всього ареалу свого розповсюдження і в певних його частинах. • До раритетних видів відносять: тис ягідний, сальвінія плаваюча, яловець смердючій.
Сальвінія плаваюча • Реліктовий вид, входить до Червоно книги України, віднесений до каталогу раритетного біорізноманіття заповідників і НПП України (ред С. Ю. Поповича), охороняється на територіях Дунайського і Чорноморського біосферного заповідників, Канівського, Дніпровсько Орільського, “Розточчя”, Луганського природних заповідників.
Екологічні критерії • Одним з показників рідкісності є видова зустріваність – показник рівномірності розподілу особин по площі на всьому ареалі або на окремих, іноді невеликих її ділянках. • Виражається частотою знаходження особин на пробних площадках в % до всього числа вивчених площадок. Розміри площадок можуть виражені в кв. см (для підрахунку мікроорганізмів), в кв. дм (облік трав'янистих рослин та безхребетних тварин), в кв. км – (облік зустріваності крупних хребетних тварин). Абсолютна видова зустріваність – відношення числа площадок, де зареєстровано вид, до загального числа площадок Відносна видова зустріваність – це відношення абсолютної видової зустріваності до суми зустріваних всіх видів ценозу
Екологічні критерії • Репрезентативність – (з фр. представляючий собою щось, показовий) – властивість вибірки відображати генеральну сукупність. • Це представленість (типовість) біогеографічних еталонів різних природних зон, висотних поясів, ландшафтів, ценозів, флори, фауни, та їх наукове значення для пізнання історико географічних закономірностей формування екологічних екосистем окремих біомів. Розрізняють ландшафтну, ценотичну, флористичну, фауністичну репрезентативність.
Оцінка репрезентативності об'єкту ПЗФ Ландшафтна – у межах ПЗФ представлені ландшафти: Флористична, фауністична – у межах ПЗФ представлене видове багатство: Репрезентативність видів з Червоних книг Ценотична • До 20% відсутня • 21 40 % слабка • 41 60 % достатня • понад 60% висока • До 20% відсутнє • 21 40% слабке • 41 60% достатнє • 61 80% високе • Більше 80% дуже високе • виражається співвідношенням чисельності видів та чисельності їх відомих місцезнаходжень у межах ПЗФ • У межах ПЗФ представлені типові рослинні угруповання у % , так же як і для флористичної, фауністичної та ландшафтної • У межах ПЗФ представлені угруповання, занесені до Зеленої книги (чисельність)
Ступінь антропогенного порушення • За Шенніковим розраховують проективне вкриття, яке використовують у рекреаційному лісо вкриті. Проективне покриття – це горизонтальна проекція надземних органів на грунт. У рекреаційному лісо вкритті, наприклад, важливо знати результат витоптування трав'яного ярусу. • Цю шкалу використовують для вивчення покриття трав'яної рослинності. • П'ятибальна шкала Шеннікова виражає такі величини проективного покриття рослин: Бал Відсоток Покриття 5 75 -100 Суцільне або майже суцільне 4 50 -75 Значне 3 25 -50 Помірне 2 5 -25 Слабке 1 До 5 Дуже слабке
Ступінь антропогенного порушення природних екосистем) Природни й Рівноваж ний • не змінене безпосередн ьою господарськ ою діяльністю людини (на місцеву природу відбувається лише слабка опосередков ана дія від глобальних антропоген них змін • ШВИДКІСТ Ь ВІДНОВЛЮ ВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ВИЩЕ АБО РІВНА ТЕМПУ антропоген них порушень Кризовий швидкість антропогенн их порушень перевищує темп самовідновле ння природи, але ще не відбувається докорінної зміни природних систем Критични й зворотна заміна попередньо існуючих екологічних систем під антропічним тиском на менш продуктивні (часткове спустошення – перетворення у пустелю) Катастро фічний • складно обернений процес закріплен ня малопроду ктивних систем (сильне спустошен ня); Колапс незворотна втрата біологічної продуктивнос ті.
Види антропогенного забруднення природних територій Локальне Глобальне Первинне Вторинне Катастрофічне, випадкове Промислове Регіональне Імпактне Хронічне Біологічне, фізичне, хімічне. Фізико хімічне Експлуатаційне Сільськогосподар ське
Сукцесія • Сукцесія – це послідовна зміна біоценозів, що послідовно виникаюча на одній і тій же території (біотопі) під впливом природних факторів (в тому числі і внутрішніх протирічь розвитку самих біоценозів) або впливу людини. Кінцевим результатом сукцесій є клімаксові спільноти, які більш повільно розвиваються. • Первинні сукцесії є природним процесом (руйнування берегів річки після паводку), вторинні сукцесії як правило є антропогенними: вирубка лісів, пожежа антропогенного походження, осушення, зрошення, водосховища, застування засобів хімізації, пасовища, рекреаційна сукцесія, техногенна сукцесія тощо.
Приклад змін по стадіях антропогенної рекреаційної сукцесії у ялицевих лісах Стадія • Дигресія – дігресі погіршення ї стану біотичних спільнот через зовнішні або внутрішні причини. В основному на сьогодні І відбувається т. зв. антроподинаміч ІІ на дигресія. Як ІІІ правило виділяють 5 стадій дигресії. ІV V Покри ття мохов ого ярусу, % Покри ття травя нисто кустар нічков ого ярусу, % Всього видів трав Лісові види лісових галявин Лучні та сорні види Число видів % від загаль ного числа видів Число видів %від загаль ного числа видів 10 30 22 22 100 10 30 22 21 96 1 4 5 70 25 22 88 3 12 2 85 40 24 60 16 40 10 10 2 20 8 80
Соціальні критерії • Рекреаційна придатність – здатність до відновлення здоров'я населення. • Естетична оцінка – спрямована на визначення естетичної цінності ландшафтів і складання рекомендацій щодо створення або зонування об'єктів ПЗФ. Всі експертні роботи проводяться експертною комісією. • Формування думки населення – сприяння формуванню екологічної ментальності, екологічно просвітницька роль територій заповідання. • Санітарно-гігієнічні – покращення санітарно гігієнічних умов не тільки територій заповідання, але й прилеглих територій.
• Методика естетичної оцінки території з метою заповідання Естетична оцінка спрямована на визначення естетичної цінності ландшафтів і складання рекомендацій щодо створення або зонування об'єктів ПЗФ. • Всі роботи по проведенню естетичної оцінки виконуються експертною комісією в складі декількох осіб.
• ПРИРОДООХОРОННА ЕСТЕТИКА — це науковий напрям на межі естетики, екологічної етики, екології та охорони природи, що вивчає естетичну цінність ландшафтів, об'єктів, явищ дикої та окультуреної природи, видів флори та фауни, наочну, тактильну, смакову, звукову красу природи; особливості естетичного осмислення природи, а також розробляє засоби збереженння природної краси. (Бо рей ко В. Е. , 2005) • Природоохоронна естетика формує концепцію краси природи
Принципи природоохоронної естетики: 1. ПРЕК РАС НИМ Є ТЕ, ЩО ВІДПОВІДАЄ ЕКОЛОГІЧНИМ ЗАКОНАМ (ПРИН ЦИП О. ЛЕ О ПОЛЬ ДА). • Річ правильна, коли в ній є тенденція зберігати цілісність, стабільність і красу біотичної спільноти. Вона є неправильною, коли має зворотну тенденцію. 2. ДИ КА ПРИ РО ДА • Найбільшу ес те ти чну цін ність має дика — ЕТА ЛОН КРА СИ природа. Все, що наближається до неї, прагне до кра си; все, що віддаляється (ПРИН ЦИП ДЖ. від неї, схиляється до вади. РЕС КІ НА). 3. ВСЕ В ПРИ РО ДІ • В при ро ді в прин ци пі не існує тварин і рослин, як і некрасивих КРА СИ ВО ТА ДОЦІЛЬНО ланд шаф тів.
Принципи природоохоронної естетики: • Природний об'єкт цінується заради своїх естетичних властивостей, а не як засіб для досягнення задоволення людини або інших цілей. ЕС ТЕ ТИ ЧНОЇ Тому краса природи повинна охоронятися як НЕ ЗАЦІКАВЛЕНОСТІ самостійна цінність, а не тільки через її корисність 4. ПРИН ЦИП 5. ПРИН ЦИП ЕСТЕТИЧНОЇ ПОВАГИ • Людина не повинна нав'язувати природі свої смаки, що веде до її фальсифікації, порушує її права. Слід цінувати та поважати красу природи такою, як вона є. 6. ПРИН ЦИП ЗАХИСТУ ЕСТЕТИЧНО ЦІННИХ ПРИРОДНИХ МІСЦЬ • По можливості, всі природні місця, що мають велику естетичну цінність, повинні охоронятися.
• Прин ци пи при ро до охо рон ної естетики можуть повинні застосовуватись у заповіданні. • Заради збереження в натурі милуватися певними природоохоронними територіями (за аналогіями з витворами мистецтва) за допомогою «копій» фото, кінофільмів, листівок і т. д. • В США, нап ри клад, в на ціо наль ному пар ку Ма мон то ва пе че ра зара ди збереження кра си був зак ритий для відвідування один з найбільш естетично цінних печерних проходів. • На територіях, що особливо охороняються, осо бливо в національних пар ках та інших об'єктах, відкритих для ту риз му, повинен бути вве дений ес те ти чний мо ні то ринг, як це зроблено наприкл в США. У випадку погіршення естетичної цінності об'єкту доступ туди туристів зменшується.
Етапи процедури проведення естетичної оцінки По передній Підготовчій Польовий Аналітичний Підготовка наукового обґрунтування
1. • Попередній. Проведення естетичної оцінки починається з окреслення меж запроектованого об'єкту ПЗФ і детального вивчення його за картографічними, довідковими матеріалами і шляхом опитування місцевих краєзнавців. Об'єкт повинен бути однорідним, цілісним, репрезентативним, типовим. У випадку значної неоднорідності об'єкту чи його роздробленості антропогенною інфраструктурою, потрібно виділяти кілька ділянок і оцінювати кожну з них окремо. При проведенні естетичної оцінки варто враховувати, що під антропогенними об'єктами та трансформованими територіями повинно знаходиться не більш як 20% площі обраної ділянки.
• 2. Підготовчий. Полягає в виборі опорних точок, через які прокладають маршрути польової частини дослідження. Опорні точки повинні бути, по можливості, рівномірно розподілені на ділянці, а маршрут охоплювати якнайбільше визначних пам'яток. • Якщо обстежується точковий об'єкт, опорні точки варто вибирати за межами об'єкту з таким розрахунком, щоб оцінити його з найбільш виразних боків. Якщо об'єкт великий (більше 1000 га і містить у собі різноманітні за естетичними властивостями ландшафт, то він розбивається на дрібні ділянки, і кожна з них оцінюється окремо). • У залежності від площі об'єкту рекомендується обирати таку кількість опорних точок: Площа об'єкту, га Точк овий (<1) 1 10 1000 0 Кількіс ть опорни х точок 3 4 5 6
• 3. Польовий. У ті сезони • року, часи доби і за таких погодних умов, коли естетичні властивості місцевості найбільш виразні, комісія по проведенню естетичної оцінки відвідує опорні точки, намагаючись при цьому дотримуватись тиші і зосередившись на сприйнятті краси природи. На кожній опорній точці члени комісії аналізують свої відчуття від споглядання пейзажу. І спільно заповнюють Форму 1. При цьому здійснюють фотографування місцевості. . На кожній опорній точці потрібно зробити не менше 1 фотографії, або панорамна зйомка, які додаються до Наукового обґрунтування запроектованого об'єкту. При необхідності маршрут може бути розбиті на окремі частини, які будуть оцінюватись за кілька разів.
Методика естетичної оцінки території з метою заповідання Форма 1. Психолого естетичні критерії оцінки ландшафту (ці критерії визначають ступінь впливу пейзажів на психіку людини, їх заповнюють в кожній опорній точці) № опорної точки і характер пейзажу, що відкривається Дата спостер ежень Час спостер ежень Оцінка за критеріями, бали 1. (с) 2. (З) 3. (Н) 4. (Д) 1 2 3 … Середній бал по кожному з критеріїв Сума середніх балів за всіма критеріями Оцінка проведена: (прізвища, ініціали та підписи членів комісії, дата)
Ключ до заповнення Форми 1 № Критерій Умови оцінки пейзажів, що відкриваються У 0 балів У 2 бали У 4 бали 1 Спокій (с) відчуття спокою, розслаблення, споглядання Пейзаж некрасивий, сумовитий, заспокоєнню і розслабленню і спогляданню не сприяє Помірно мальовничий пейзаж, який сприяє заспокоєнню, розслабленню і спогляданню, але недовго Дуже мальовничий пейзаж, сприяє тривалому заспокоєнню, розслабленню і спогляданню 2 Захоплення (З) – відчуття захоплення, благоговіння, священості Пейзаж невиразний, залишає байдужим Пейзаж досить виразний, але захоплення, благоговіння, відчуття священості не викликає Величний , грандіозний пейзаж, що викликає сильне захоплення, благоговіння, відчуття священості 3 Незайманість (Н) – відчуття незайманості, дикості, віддаленості від цивілізації Віддаленість від цивілізації, незайманість і дикість не відчуваються Відчувається віддаленість від цивілізації, але немає відчуття дикості, незайманості Гостро відчувається незайманість, дикість місцевості, віддаленість від цивілізації 4 Душевне піднесення (Д) – відчуття душевного Переважають звуки і запахи антропогенного походження. Які не викликають Звуки і запахи природи змішуються зі звуками і запахами цивілізації, що викликає певне душевне піднесення Повнота лише природних звуків і запахів, що викликають душевне піднесення
• Форма 2 Географо естетичні критерії оцінки ландшафту № Критерій 1 Гармонія природних та антропогенних об'єктів 2 Наявність на ділянці мальовничих урочищ, затишних куточків, де приємно відпочивати, насолоджуючись красою природи 3 Наявність на ділянці визначних пам'яток, таких, як химерні скелі, водоспади, вікові дерева, скупчення чарівних рослин, квітів, пам'ятники історії і культури тощо 4 Наявність на ділянці оглядових майданчиків, з яких відкриваються гарні краєвиди 5 Виразність рельєфу місцевості 6 Виразність водних об'єктів 7 Різноманітність і чергування рослинних угруповань 8 Різноманітність тваринного світу ділянки Сумарний бал за критеріями Оцінка проведена: (прізвища, ініціали та підписи членів комісії, дата) Бал
Ключ до заповнення форми 2 № Критерій Умови оцінки місцевості У 0 балів У 1 бал У 2 бали 1 Гармонія природних та антропогенних об'єктів Є антропогенні об'єкти, які сильно порушують ландшафт Є антропогенні об'єкти, які незначно порушують ландшафт Всі антропогенні об'єкти гармонійно вписуються в ландшафт 2 Наявність на ділянці мальовничих урочищ, затишних куточків, де приємно відпочивати, насолоджуючись красою природи Мальовничі урочища відсутні Є декілька (2 3) мальовничих урочищ Є більше 3 мальовн. урочищ (або, якщо ділянка невелика, вона сама по собі є мальовничим урочищем) 3 Наявність на ділянці Визначні визначних пам'яток як пам'ятки химерні скелі, водоспади, відсутні вікові дерева, ценози рідкісних рослин, пам'ятки історії і культури Незначна кількість визначних пам'яток Багато різноманітних визначних пам'яток (або, якщо ділянка невелика, вона сама по собі є визначною пам'яткою) 4 Наявність на ділянці оглядових майданчиків, з яких відкриваються гарні краєвиди Є один оглядовий майданчик Є декілька оглядових майданчиків у різних місцях з різними краєвидами Оглядові майданчики відсутні
Ключ до заповнення форми 2 (продовження) № Критерій Умови оцінки місцевості У 0 балів У 1 бал У 2 бали 5 Виразність рельєфу місцевості Місцевість рівнинна Горбиста або пересічна місцевість Рельєф сильно горбистий чи гірський 6 Виразність водних об'єктів Водні об'єкти відсутні, або споглядання їх ускладнене (наприклад, у разі сильного заростання узбережжя очеретом) Присутні (або межують з ділянкою) здебільшого невиразні водні об'єкти з забрудненою водою, забрудненим узбережжям Більшість присутніх (або тих, що межують) водних об'єктів виразні, тобто мають мальовничі береги, чисту воду тощо 7 Різноманітність і чергування рослинних угруповань Ділянка вкрита одноманітною деревною або дерев'янистою рослинністю (голий степ, луки, суцільний сосновий ліс) Рослинність на ділянці представлена щонайменше двома угрупованнями, які чергуються між собою Декілька (більше 2) рослинних угруповань 8 Різноманітність тваринного світу ділянку Можна зустріти лише комах, дрібних звірів і птахів Можна зустріти великих звірів і птахів Можна зустріти групи крупних звірів і птахів, а також хижаків
• 4. Аналітичний. Після закінчення польової частини дослідження, члени комісії збираються разом і спільно заповнюють бланк “Форми 2”. Потім підраховують середній бал по точках для кожного з критеріїв “Форми 1”, середні бали підсумовують, до них додають сумарний бал за критеріями “Форми 2”. У результаті здійснених математичних операцій отримуємо загальний бал. Який вказує на рівень естетичної цінності ландшафту запроектованого ПЗФ.
Якщо загальний бал дорівнює: 24, 132, 0 • Ділянка може бути рекомендована для створення на ній об'єкту ПЗФ загальнодержавного значення 16, 124, 0 • Ділянка може бути рекомендована для створення об'єкту ПЗФ місцевого значення 0 -16, 0 • Ділянка не має видатної естетичної цінності, але може бути рекомендована до заповідання за іншими критеріями (наприклад, за мірою збереження біорізноманіття)
• За результатами дослідження складається головний звітній документ “Результати проведення естетичної оцінки території”, в якому вказується: назва, площа та розташування об'єкту, бали естетичної оцінки, рекомендована категорія заповідності, терміни проведення оцінки та склад експертної комісії (Форма 3).
Форма 3 Результати проведення естетичної оцінки території “_______” (вказують назву ділянки) Місце розташування: -адміністративна область _______ - Район (місто)___________ Площа запропонованої до запропонованої д заповідання ділянки: Усього_____га, в т. ч. суші_____га акваторії_____га За результатми естетичної оцінки ця ділянка рекомендована до охорони шляхом включення її до складу ПЗФ України в якості _____(вказують рекомендовану категорію) Сумарний бал естетичної оцінки ____ балів У т. ч. психолого-естетичної оцінки_____балів Географо-естетичної оцінки________балів Термін проведення оцінки: з _____по_____ Естетичну експертизу проведено експертною комісією в складі: ______(прізвища, ініціали та підписи членів комісії, дата)
• 5. Підготовка наукового обґрунтування. Якщо сумарний бал естетичної оцінки дозволяє рекомендувати об'єкт для включення в систему ПЗФ, на нього готується Наукове обґрунтування, до якого, крім традиційних документів, додаються: • 1) Заповнений бланк “Результати проведення естетиної оцінки території”; • 2) Заповнені бланки “Форма 1” та “Форма 2”; • 3) Набір фотокарток з пейзажами; • 4) Витяг із “Закону України Про ПЗФ”, у якому вказується необхідність збереження естетично цінних ландшафтів.
• До наукового обґрунтування додається оглядова картосхема ділянки з виділеними на ній основними ПТК, нанесеними маршрутами та опорними точками польової частини естетичної оцінки, основними визначними пам'ятками і урочищами.
Скачать презентацию Критерії оцінки окремої території акваторії що підлягає особливій
Lect4_97.ppt