Козаки характерники Характе рник химоро дник галдо

Козаки характерники

Характе рник, химоро дник, галдо вник ( «галдувати» — чаклувати) або заморо чник (вмів напускати «морок» — туман, сон)— назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який займався не лише ворожінням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та фізичною підготовкою, про що існує ряд історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів.

Характерники були сильними чаклунами, серед здібностей яких — вміння зупиняти кров, заговорювати біль, ловити кулі голими руками, ходити по воді та вогню, годинами знаходитися під водою, ставати невидимим, гіпнотизувати, з'являтися в кількох місцях одночасно та викликати панічний жах у ворогів, що спричиняло панічну втечу їх з поля бою.

Також такі козаки могли бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів в інших краях, впливали на свідомість людей, неживу природу, лікували смертельні рани (навіть ставили на ноги мертвих!), знаходили скарби, виходили сухими з води. Уміли характерники і керувати погодою — розганяти хмари або, навпаки, накликати дощ. Сильний дощ міг зволожити порох, що робило вогнепалу зброю непотрібною. Також дощ міг перетворити поле бою на болото, в якому грузла важкоозброєна кіннота суперника.

Вірили, що характерника можна було вбити лише срібною кулею в серце — тому вони нерідко першими йшли в бій. Після смерті козакамхарактерникам вбивали у груди осиновий кол. Заливали очі, рот, вуха гарячим воском, зверху накладали глиняні черпки, для того, щоб злий дух не переселився з тіла характерника в тіло іншого козака. Також характерників ховали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням.

Православна церква постійно звинувачувала козаківхарактерників у чаклунстві. Проте вони нічого проти неї не мали. Про характерників лишилося безліч історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів. Запам'ятались характерники і народам, які воювали із козаками.

Відомі козаки-характерники

Іван Сірко

Іван Сірко був родом із села Мерефи, що на Харківщині. Він не мав освіти і навіть не вмів писати. Та це не завадило легендарному козацькому ватажку залишити яскравий слід в історії. «Він являв собою велетенську особистість серед усіх низових козаків…» ─ так Сірка характеризував визначний знавець історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький. Мало про кого ще за життя ходили легенди, складалися думи і пісні. Сірко ж якраз був одним з таких героїв. Москалі кликали Івана «Серком» і «Сереком» , німці─ «Цирком» .

Ім’я Сірка стало справжнім пострахом для турецько-татарських загарбників. Бусурмани його називали «урус-шайтаном» (руським чортом) і були свято переконані, що йому допомагає нечиста сила, а татарки ім’ям Сірка лякали дітей, коли ті не слухалися. Запорожці казали, що рівного воїна в цілому світі немає, ─ сам Бог відкрив йому це: « Сірко не тільки долав людей, він перемагав чортів. Річка Чортомлик, де стояла Січ Сірка, від того й називається так, що в ній Сірком було убито чорта, який там хлюпався: він тільки й мигнув догори ногами, коли Сірко луснув його з пістоля »

Про народження Сірка існує легенда, яка свідчить, що він з’явився на світ із зубами. «Тільки-но повитуха піднесла його до столу, він одразу ж ухопив звідти пиріжок з начинкою і з’їв його. Це ніби то знамення, що йому судилося увесь вік гризти ворогів» З історії відомо, що Сірко мав зріст трохи вище середнього (174 -176 см), правильні риси обличчя, а на нижній губі з правого боку в нього була вроджена пляма, котру сучасники вважали «Божим знаком» .

Козак Мамай

Северин Наливайко

Дмитро Байда-Вишневецький

Петро Сагайдачний

Іван Богун

Іван Золотаренко

Остафій Дашкевич