Контроль та аудит у центральному банку
n Основною метою банківського регулювання та нагляду в Україні, як і в інших країнах, є підтримка стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Конкретні завдання, які ставляться перед органами банківського нагляду в кожен період часу, безпосередньо визначаються цією головною метою здійснення нагляду за кредитними організаціями, сучасним станом банківської сфери та соціальноекономічною ситуацією в країні в цілому
n Ефективність банківського регулювання та нагляду залежить значною мірою від того, наскільки чітко встановлені завдання, які постають перед відповідними регулятивнонаглядовими органами, наскільки добре ці завдання розуміють і підтримують органи, котрі розробляють економічну політику держави та відповідають за реалізацію цієї політики.
n Багаторівневість банківського нагляду наведена на рис. 2 n Необхідність банківського нагляду з боку держави визначається суспільною природою банків і тим, що вони відіграють ключову роль в економіці будь-якої сучасної країни, що й робить нагляд за їх діяльністю обґрунтованим і необхідним завданням держави.
n Наглядові операції НБУ певним чином диференційовані і мають три рівні: n 1. “Нагляд високого ступеня”. Застосовується до банків, що характеризуються незадовільним фінансовим станом і допускають систематичні порушення у банківській діяльності. 2. “Інтенсивний нагляд”. Застосовується до банків, що періодично порушують економічні нормативи і мають певні проблеми у забезпеченні стабільності свого функціонування. 3. “Загальний нагляд”. Застосовується до банків, що найбільш надійно працюють і не мають грубих порушень. n n
n n n До основних параметрів структури банківської системи з позиції організації нагляду належать: – загальна кількість банківських установ різних форм власності; – концентрація активів за банківськими установами; – концентрація активів за регіонами; – співвідношення банків резидентів і нерезидентів та їх активів. Основні джерела інформації служби банківського нагляду
n Контроль є головним інструментом підвищення ефективності управління центральним банком, класифікувати який можна за кількома принципами: суб'єктами, часом проведення, формою організації, джерелами даних, методом здійснення.
Класифікація видів контролю n 1. За формою організації: адміністративний та фінансовий, або бухгалтерський. n Адміністративний базується на планах виконання робіт і відповідальності за їх реалізацію, перевірках установлених правил, процедур, повноважень і документів щодо прийняття управлінських рішень, надання персоналу повноважень на укладення угод та іншого доступу до активів Фінінсовий стосується облікової політики банку, процедур і правил ведення документації, пов'язаних із функціями забезпечення захисту активів і достовірності фінансової звітності n
n 2. n n n За методом здійснення: - Обстеження. Збір інформації про окремі види банківської діяльності та операції, виявлення питань, які потребують додаткового вивчення й аналізу - Моніторинг. Нагляд за окремими видами банківської діяльності, операціями та їх оцінка - Перевірка. Обстеження і вивчення окремих ланок діяльності структурних підрозділів банку, документів інформаційної системи, облікових записів, фінансової та статистичної звітності, а також контроль за достовірністю виконання необхідних процедур
n n n - Аналіз. Дослідження, оцінка, розгляд складових предмета аналізу з метою підвищення ефективності управлінських чи інвестиційних рішень. - Ревізія. Документальний контроль за фінансовогосподарською діяльністю структурних підрозділів банку, дотриманням ними законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку та звітності з метою виявлення нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження можливих фінансових зловживань та інших порушень - Аудит. Процес збору й оцінки незалежною компетентною особою інформації про фінансово-господарську діяльність банку з метою визначення ступеня її відповідності встановленим критеріям і надання результатів перевірки керівництву банку та іншим зацікавленим користувачам
n n n 3. За суб'єктами: - Зовнішній. Державний нагляд за діяльністю центральних банків, який проводиться незалежними аудиторами та державними аудиторськими або контрольними органами - Внутрішній банківський аудит (ревізійні відділи банку, ревізійні комісії), який має особливе значення для безпечності й ефективності операцій банку
n 4. За джерелами даних: - Документальний. Отримання даних з первинної документації та фінансової і статистичної звітності. n - Фактичний. Отримання інформації під час обстеження фізичних об'єктів – інвентаризації, експертної оцінки тощо n
n Аудит виник в економічно розвинутих країнах як послуга висококваліфікованих фахівців із бухгалтерського обліку та аналізу щодо підтвердження публічної звітності корпорацій. В Україні потреба в ньому назріла водночас зі набуттям державної незалежності та переходом на ринкові засади господарювання.
n n Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, що здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію та її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту – допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно. Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходи, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.
n Завдання внутрішнього аудиту визначаються керівництвом, на основі потреб управління банком та його філіальною мережею. Це, насамперед, контроль за станом і збереженням активів, дотриманням внутрішніх контрольних процедур за здійснення різноманітних банківських операцій, аналіз ефективності функціонування систем внутрішнього контролю та обробки інформації.
n Національний банк є посередником між державою та комерційними банками. Спираючись на Конституцію, НБУ як орган виконавчої влади з особливими функціями і засобами, які він має у розпорядженні, здійснює державне управління банківською системою країни. Державну реєстрацію банків здійснює НБУ відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" і нормативноправових актів Національного банку України.
n Регулятивна політика НБУ щодо діяльності комерційних банків здійснюється згідно з розділом IV Закону України "Про банки і банківську діяльність". За ст. 66 державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ в декількох формах
n Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" для забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту інтересів вкладників, кредиторів та акціонерів комерційних банків НБУ встановлює для всіх комерційних банків 13 обов'язкових економічних нормативів, які можна згрупувати так
n Економічні нормативи регламентує інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні", яка побудована на вимогах Базельського комітету за принципами, що згруповані за такими розділами: n – передумови ефективного банківського нагляду; – ліцензування і структурування; – пруденційні вимоги і регулятивні заходи; – методи постійного банківського нагляду; – інформативні вимоги; – повноваження органів банківського нагляду; – міжнародна банківська справа. n n n
n НБУ та регіональні управління здійснюють контроль за дотриманням банками банківського законодавства України, економічних нормативів, що встановлюються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", власних нормативних актів. При цьому вони щоразу обов'язково погоджуються з управлінням контролю економічних нормативів і департаментом безвиїзного нагляду НБУ. У разі порушення банківського законодавства та економічних нормативів Національний банк дає комерційному банку розпорядження, обов'язкові для виконання.
Скачать презентацию Контроль та аудит у центральному банку n
Kontrol_ta_audit_u_tsentralnomu_banku.ppt