Концепція Осьового часу К Ясперса Підготувала Студентка 1

Концепція "Осьового часу" К Ясперса Підготувала Студентка 1 курсу 11 групи Зінченко Дарина

Зміст Вступ. l Поняття осьового часу К. Ясперса. l Сутність концепції Осьового часу Карла Ясперса. l Передумови становлення “нового” Осьового часу”. l. Висновки. l. Список використаної літератури. l

Вступ Для конструктивного аналізу специфічних реалій кінця ХХ – початку ХХІ століття та для розробки соціальних прогнозів й реальних планів розвитку конкретного суспільства необхідним є осмислення попередніх етапів суспільного поступу. l Рівень сучасного суспільного поступу характеризується різноманітними та багатоплановими проявами явищ, співвідносних, по-суті, з розвитком людства у минулому. Мова йде про “минуле”, яке охарактеризоване німецьким філософом ХХ століття Карлом Ясперсом як “Осьовий час”. l

Поняття осьового часу К. Ясперса Основна ідея Ясперса щодо смислу історії стосується часу доісторичного, осьового і післяосьового. Початок історії тане в невідомому, її кінець неясний. Осьовий час означає, що десь орієнтовно з 800 р. до 200 р. до н. е. в людській культурі було зроблено все основоположне, чим людство живе й досі. l

Історія людства, як вона структурована у Ясперса, поділяється на гри послідовні фалі: передісторія, історія і всесвітня історія. l Передісторія — це становлення людини: мов, рас, історичних культур. Історія стосується п'яти тисяч років у Китаї, Індії, на Близькому Сході і в Європі. Складаються великі культури Стародавнього світу: шумерські, єгипетська, егейська, культури доарійської Індії та долини Хуанхе. l

Хронотоп світового історикокультурного поступу людства розчленовано ним на чотири великих періоди: доісторія, епоха великих культур стародавності, «осьовий час» і, нарешті, ера науково-технічного розвитку. Власне історія починається зі становлення історичної свідомості — транслювання потоку традиції від покоління до покоління. l

Сутність концепції Осьового часу Карла Ясперса Основою доведення К. Ясперсом можливості Осьового часу історії виступає Філософська віра. Взаємозалежність Осьового часу та Філософської віри постає як основа лінійності та єдності всесвітньоісторичного поступу суспільства. Окрім того, Філософська віра уможливлює вирішення співсумісності розуму та екзистенції, яка об’єднує, а не роз’єднує суспільство l

Єдність людства Ясперс убачає в тому, що усюди на Землі виявляється близькість релігійних уявлень, форм мислення, знарядь, способів суспільного життя. Схожість людей за всієї їхньої різноманітності досить велика. Психологічні та соціологічні дають змогу l встановлювати безліч закономірностей, що свідчать про загальний характер основних структур людської природи. Проте саме при вияві загального чітко постають відхилення, котрі Ясперс пояснює специфічною природою людини, історичними ситуаціями та подіями.

Передумови становлення “нового” Осьового часу” Початки глобалізації були виявлені К. Ясперсом при характеристиці подій Осьового часу. Перші глобалістичні тенденції періоду Осьового часу, які ґрунтувалися на спілкуванні, проявилися у діяльності конфуціанців та даосистів у Китаї, буддистів, індусів та джайнистів в Індії, зороастрійців в Ірані та грецьких філософів l

Новий” Осьовий час постає як цілком можливий наступний етап історичного розвитку суспільства. Підґрунтям такого припущення можна вважати існування різноманітних технологій, які уможливлюють якісні зміни людини. Мова йде про інформаційні технології, біотехнології, нанотехнології, тощо l

Початком “нового” Осьового часу пропонується вважати формування основ постмодерністської свідомості, які визначають якісно інший тип особистості. Це проявляється перш за все у переосмисленому застосуванні надбань науково-технічного, суспільнополітичного прогресу – спадщини Модерну, прагненні відродити основи власної духовності та моральності, постмодерністському усвідомленні неперехідності гуманізму, демократичних засад суспільства та свободи, розвитку всепроникаючої комунікації, становленні відкритого співтовариства націй. l

Висновок Отже, обґрунтувавши феномен Осьового часу як початок історії, К. Ясперс структурує історичний процес. Він визначає період, який передував подіям Осьового часу, як доісторію. Доісторичний період характеризувався біологічним становленням людини, початком використання знарядь праці, вогню та прирученням звірів. l

Можна зробити висновок, що сучасна К. Ясперсу історична епоха створена європейським прогресом та раціональністю. ХХ століття охарактеризоване вченим як епоха техніки та початків глобалізації. l

Список використаної літератури 1. Губар О. Філософія: інтерактивний курс лекцій: навчальний посібник / Ольга Губар. - К. : Центр учбової літератури, 2007. 415 с. l 2. Котченко Т. Е. Феномен Осьового часу Карла Ясперса // Вісник Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. Вип. 58. - К. : ВПЦ “Київський Університет”, 2003. – C. 23– 26. l 3. Соціальна філософія: короткий енциклопедичний словник / Українська Академія політичних наук ; За заг. ред. В. П. Андрущенка, М. І. Горлача. - К. ; Харків : ВМП "Рубікон", 1997. - 400 с. l 4. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем. / Карл Ясперс, . - М. : Политиздат, 1991. - 527 с l