Комунальний заклад культури "Павлоградська районна бібліотека «Мій рідний край – це серця рідна пристань» Подорож Павлоградським краєм 2015
Україна багата безцінними пам’ятками історії та культури, неперевершеними витворами мистецтва, які складають нашу невичерпну духовну скарбницю. Павлоградський район Дніпропетровської області визначається розмаїттям ландшафтних комплексів, значним історико-культурним та етнічним надбанням. В історичному аспекті він є унікальним регіоном. Саме на Павлоградщині розташовані 460 пам’яток археології, 73 пам’ятки історії та культури та проживає понад 100 майстрів прикладного мистецтва, вироби яких користуються попитом у місцевого населення, гостей району та використовуються у районних та обласних виставках.
Пам’ятник танкістам с. Межиріч 8 -ї танкової дивізії і 25 -го танкового корпусу (1988 рік встановлення пам’ятника).
Меморіальний комплекс с. Межиріч Братська могила партизан громадянської війни, які загинули у боротьбі з австро-німецькими окупантами 12 грудня 1918 року. Поховані 25 чоловік. Дві братські могили радянських воїнів, які загинули при звільненні с. Межиріч 20 вересня 1943 року. Поховані 64 чоловіки. Братська могила піонерів – героїв Г. Бровченка і А. Черевика, закатованих фашистами 27 листопада 1942 року. Пам’ятник землякам.
Межиріцький народний історико - краєзнавчий музей.
Мавринський майдан с. Межиріч Унікальність майдану полягає в тому, що він має чітку правильну геометричну форму зрізаного конуса з глибокою котловиною, симетрично від конічної споруди відходять змієвидної форми земляні вали, по чотири з кожного боку від щербини. Є багато версій розгадки таємниць унікального майдану. Перша-Майдан-козацька оборонна споруда, тому що майдан з його дивовижними валами цілком можливо використовувався запорізькими козаками як сторожова вежа. Версія друга – майдан-селітроварня. Україна була багата на поклади саморобної селітри. В 18 столітті селітрові заводи були майже в усіх повітах Полтавщини, були на Харківщині. Можливо така доля спіткала і Мавринський майдан. Третя версія – майдан-небесний календар, астрологічна обсерваторія. Тобто між вусам-валами були (згідно класичного визначення майданів) нагорбки і лунки, можливо і стовпи, вони відігравали роль орієнтирів, коли Сонце з’являлось із-за горизонту або ховалось на ніч.
Булахівський народний історико краєзнавчий музей.
Козацька криниця с. Булахівка Унікальність криниці полягає в тому, що за легендою Чумацький шлях пролягав через те місце, де знайшли криницю і там зупинявся Богдан Хмельницький
Злиття річок Вовча і Самара Про Коропову яму Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини) Недалеко від того місця де зливаються річки Вовча і Самара є глибока яма, яку в народі називають Короповою. Колись дуже давно жили у наших краях половці. Серед них був молодий рибалка, який змалечку пропадав на річці Самарі, знав усі островки, заводі. А найкращим другом у нього був човен. Ніхто не міг змагатися з молодим рибалкою. Завжди він привозив найбільше риби. Та одного разу з ним сталася дивна пригода. Повертався з рибалки юнак додому і човен у глибокій ямі на Самарі закрутило, а сам рибалка почав тонути. На крики про допомогу поспішали інші рибалки. Коли вони наблизилися до того місця, то побачили, як завирувала у річці вода і стала сріблястою від риби. То коропи винесли на своїх сріблястих спинах юнака з глибини. З тих пір і з’явилася назва Коропова яма. А коропи ще й досі водяться там на великій глибині.
Партизанська землянка ім. Кабака с. Булахівка Павлоградський міський комітет ВКП (б) У у серпні 1941 р. сформував партизанський загін у складі 55 осіб. Із них комуністів – 42 особи. Командиром загону було призначено Кабака П. К. , комісаром загону Ковната Г. Д.
В’язівоцький народний історикокраєзнавчий музей
Церква Св. Миколая, с. В’язівок. Збудована в 1913 році до 300 -річчя дома Романових. Свято – Миколаївський храм с. В’язівок на території сільської ради знаходиться унікальна споруда початку ХХ століття - Свято-Миколаївський храм, реставрований в 2008 році і на даний час є одним з найкращих храмів в Дніпропетровській області. У 1913 році там був побудований храм Святого Миколи, який з 1990 року є пам'ятником архітектури, відкритий для віруючих.
Богуславський народний історико краєзнавчий музей
Шкільний музей в с. Кочережки
Пам’ятник Т. Г. Шевченку в с. Кочережки Історія села Кочережки тісно пов’язана з іменем поета. В далекому 1926 році його ім’ям було названо перше колективне господарство. Згодом в 50 -х роках один із колгоспів гордо ніс ім’я Шевченка. Тоді ж виникла ідея селян встановити на територіє села пам’ятника Великому Кобзареві. Десятиліттями він був невід’ємною часткою нашого буття, але час невблаганний навіть до каменю. …У 20 -ті роки переселенці облюбували гарне місце поблизу лиману — низина, те, що треба для гарної городини, тут таки й припнутий човник. Завжди можна наловити на обід краснопірок чи окунців. Само собою виник хутірець і йому належало дати ім’я. А оскільки серед неписемного населення була людина, знайома з шевченковим «Кобзарем» , й, можна припустити, пройняла чимало сердець, читаючи односельцям «Катерину» або «Наймичку» , то й назвали хутірець Шевченковим… 1 листопада 2012 року завдяки зусиллям, наполегливості, завзятості небайдужих до долі пам’ятника – сільського голови Шевели Валерія Олексійовича, жителів села Живаги Федота Корнійовича, Дубового Анатолія Тимофійовича, колективу Кочережківського Народного Дому – директор Лебідь Віталій Васильовича, його було реставровано і встановлено біля Народного Дому.
«Військове провалля» с. Кочережки В селі існує легенда, що підтверджує факт існуванння прикордонної служби. В ній говориться про існування підземного ходу, що сполучав залогу з річкою Самарою. Звернемося знову до Яворницького: “. . . Казаки запорожцы имели обыкновение, вместо острогов и укреплений, копать себе норы и подземные ходы, вползали в свои норы и укрывались в подземных ходах. Это было их главное убежище и единственная защита против литовцев и поляков, против татар и турок, от зноя и холода, от дождей и вьюг. От старых Кайдак до Романкова Кургана, на пространстве 45 верст, были обширные подземные ходы и лёхи, где казаки – запорожцы укрывались от врагов и от стужи, от всякой пурги и хуртовины. Во время лихолетия казаки со всех мест и зимовников ховались, крылись и спасались в этих лёхах, при Старом Кайдаке и Половице”.
Протяжність «підземних комунікацій» становить десь близько 40 км. Починаючи від урочища Жолобка під Кочережками, де є байрак Желєзняка і аж до Попасного. У Військовому проваллі десь у 70 -х роках зсунувся схил і відкрився прохід. Його особливість була в тому, що вхід був закріплений дубовими колодами. В цьому підземеллі було знайдено дві шаблі.
Мій рідний край. Мій край чудовий — Україна! Тут народились ти і я. Тут над ставком верба й калина, Чарівна пісня солов’я. Все найдорожче в цілім світі, Бо тут почався наш політ. Цвітуть волошки сині в житі, Звідсіль ведуть дороги в світ. І найдорожча рідна мова — Джерельцем радісно дзвенить. І мила пісня колискова, Чумацький шлях кудись зорить. Усе найкраще і єдине, І радощі усі, й жалі. . . Мій рідний краю, Україно! Найкраще місце на землі! Надія Красоткіна
Скачать презентацию Комунальний заклад культури Павлоградська районна бібліотека Мій рідний
През подорож павл 2015.pptx