кому Вели бзарю Ко ується исвяч пр
Є люди, як свічки, Згоряють, відходять у небуття. Є люди, як зірки, Горять і світяться все життя. Та ні, це не зірки, холодні, мертві. Вони – сонця, засвічені у небі, Які горять, обігрівають все і не згаснуть. І не загинуть … Надія Михальчук
У селі Моринцях, У сільській хатині Уродився він на славу Цілій Україні. З-під низької стріхи Соколом піднявся, Як промовив, його голос Громом розлягався. 9 березня 1814 р. темної ночі, перед самим світанням, в селі Моринцях на Звенигородщині в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на село вогник: народилась нова кріпацька душа для пана, а для України – її великий співець – Тарас Шевченко.
Не називаю її раєм, Тії хатиночки у гаї Над чистим ставом край села. Мене там мати повила І, повиваючи, співала, Свою нудьгу переливала В свою дитину. . .
Дитинство 1815 Грудень. Сім'я Григорія Івановича Шевченка переселилася до села Кирилівки, де й пройшли дитячі роки Шевченка. 1823 Померла мати Тараса — Катерина Якимівна Шевченко. Батько одружується вдруге з удовою, у якої було своїх троє дітей. 1824 Малий Тарас чумакує разом з батьком. Про цю подію в своєму житті він згадує у повісті «Наймичка» . 1825 Помер батько Тараса. Там матір добрую мою Ще молодую – у могилу Нужда і праця положила. Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!. . А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята…
Юність 1826 Тарас Шевченко йде в Кирилівську школу в найми до вчителя-дяка Петра Богорського. 1827— 1828 Тікає від жорстокого дяка Богорського в містечко Лисянку з наміром піти в науку до місцевого маляра. З Лисянки Тарас переходить до іншого дяка-маляра в село Тарасівку. Після невдалих спроб влаштуватися в науку до малярів Тарас повертається в с. Кирилівку. Пасе громадську череду. Наймитує в попа. 1828 Протягом двох тижнів живе у хлипнівського маляра-живописця. Просить управителя поміщицького маєтку у Вільшаній дозволити вчитися у хлипнівського маляра-живописця. Але Тараса забирають у двірню поміщика Енгельгардта. Працює кухарчуком, а потім — козачком. 1829 Разом з поміщиком побував у Корсуні, Києві, а пізніше потрапляє в Литву у м. Вільно. У Вільні вивчає польську мову, читає твори польських письменників, малює. Заставши Тараса за малюванням, поміщик жорстоко покарав кого. 1830 У Вільні Тарас Григорович Шевченко був свідком польського визвольного повстання проти російського самодержавства.
Тарас у наймах Йому тринадцятий минав, Він пас ягнята за селом. І серцем чистим він пізнав Біль народу, що був рабом. Пішов по селах в Божу путь І бачив правду в кожний час. І сльози народу у грудь – Збирав, як перли, наш Тарас. І. С. Їжакевич «Тарас – пастух»
Літня дача пана Енгельгардта, в якого служив Т. Шевченко козачком
Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.
Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 18361837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. Погруддя жінки
Отроцтво 1831 Пан Енгельгардт переїжджає в Петербург. Слідом за ним в обозі разом з іншими дворовими прибув до Петербурга і Шевченко. 1832 Поміщик законтрактував Шевченка цеховому майстру-живописцю В. Ширяеву. На вечорах у Ширяева Тарас Шевченко слухає читання творів О. Пушкіна, В. Жуковського та інших письменників. У цей час у Петербурзі білими літніми ночами перемальовує статуї в Літньому саду. 1835 Шевченко познайомився з учнем Академії художеств Іваном Максимовичем Сошенком. Сошенко дає Тарасу поради, одержує для нього дозвіл працювати вечорами в класах Товариства заохочення художників. 1837 І. Сошенко представив Тараса Григоровича конференц-секретарю Академії художеств В. Григоровичу з проханням допомогти звільнити його з кріпацтва. Карл Брюллов розпочав роботу над портретом В. Жуковського, призначеним для викупу Шевченка з кріпацтва.
1831 року разом із паном Т. Шевченко переїхав до Петербурга
Білими літніми ночами перемальовує статуї в Літньому саду
Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838 р. викупляють його з кріпацтва. К. Брюллов В. Жуковський
Зрілість 1838 22 квітня Шевченка було викуплено на волю за гроші, одержані від лотереї, на якій було розіграно портрет В. Жуковського роботи К. Брюллова. Шевченко відвідує класи Академії художеств як вільний слухач. Навчається під керівництвом К. Брюллова. 1839 Шевченка нагороджено срібною медаллю за малюнок з натури. 1840 Вийшла з друку перша збірка творів Т. Шевченка під назвою «Кобзар» . 1843 Закінчив писати драму російською мовою «Назар Стодоля» , подорожує по селах і містах України, знайомиться з життям трудового народу, виконує ряд етюдів та начерків. 1844 Після подорожі по Україні у лютому їде в Петербург. 1845 У Петербурзі зустрічається з учасниками політичного гуртка петрашевців. 25 грудня хворий поет у Переяславі написав свій знаменитий «Заповіт» . 1846 Т. Г. Шевченко вступає в Києві до таємного Кирило-Мефодіївського товариства.
За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847 рр. можна поділити на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди і пейзажі, на яких відтворені історичні та архітектурні пам'ятки. Малюнки здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини і всього покріпаченого українського села ("Удовина хата", "Селянське подвір'я", "На околиці", "Хата біля річки", "Хата над ставком"). Чарівна природа на малюнках, як і в подіях є контрастом до важких соціальних умов життя народу. Особливо улюблені пейзажні мотиви Шевченко – зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степових річок, ставків, урочищ тощо ("Повінь", "Комора в Потоках", "Андруші", "Урочище Стінка", "Хутір на Україні", "У Вюнищі", "В Решетилівці")
. Перед Шевченком відчинилися двері в широкий світ науки й мистецтва. Оформившися студентом Академії мистецтв, Шевченко став улюбленим учнем Брюллова. Бувши вже не абияким портретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор. Водночас Шевченко наполегливо працював над поповненням своєї освіти, жадібно читав твори класиків світової літератури й захоплювався історією та філософією.
Перші з творів Тараса Григоровича, що дійшли до нас, - балада "Зіпсована", вірші "Думка" ("Тече вода в синє море"), "Вічній пам'яті Котляревського" і поема "Катерина" - датуються 1837 -1838 роками. Шевченко у багатьох своїх творах закликав пригноблений український народ до революційної боротьби за своє звільнення. Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар» . До неї ввійшло 8 поезій: «Думи мої» , «Перебендя» , «Катерина» , «Тополя» , «Думка» , «До Основ'яненка» , «Іван Підкова» , «Тарасова ніч» . Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).
Заповіт Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.
Заслання 1847 30 травня Т. Г. Шевченкові оголошено царський вирок про заслання його в Окремий оренбурзький корпус рядовим солдатом «під суворий нагляд з забороною писати й малювати» . 18 червня Шевченка відправлено з Оренбурга до Орської фортеці. 1848— 1849 З травня 1848 року до вересня 1849 року Шевченко як художник перебуває в складі експедиції О. Бутакова, яка мала завдання вивчити й науково описати Аральське море. 1850 За порушення царського наказу про заборону писати й малювати Шевченка було заарештовано і під конвоєм відправлено до Орської фортеці у в'язницю. 1850— 1857 Перебування в Новопетровському укріпленні. Пише повісті російською мовою. 1857 21 липня Шевченко одержав повідомлення про звільнення з солдатчини. Дізнається про заборону йому в'їжджати до Москви та Петербурга. Над Шевченком встановлюється таємний поліцейський нагляд. 1858 Лютий. Т. Г. Шевченку дозволено жити в Петербурзі під суворим поліцейським наглядом. Повернення до Петербурга. Російські та українські передові діячі культури радо вітають Шевченка.
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорими тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає, Як широка сокорина Віти розпустила, А над самою водою Верба похилилась…
Останні роки життя 1859 Січень. Шевченко познайомився з письменницею Марко Вовчок. Зустріч з селянами, політична та антирелігійна пропаганда серед них. Липень. Шевченка заарештовано і відправлено до Києва. Після закінчення слідства поету дозволено повернутись до Петербурга. 1860 Вийшов з друку «Кобзар» . Винесена постанова Ради Академії художеств про надання Шевченкові звання академіка. Російська критика дала високу оцінку творам українського народного співця. 1861 Турбується про придбання землі біля Дніпра для побудови хати. Стан здоров'я поета гіршає. Хвороба прогресує. 26 лютого (10 березня н. ст. ) о 6 год 30 хвилин ранку Тарас Григорович Шевченко помер. 28 лютого поета поховали на Смоленському кладовищі. Пам'ятаючи заповіт Шевченка, його друзі домоглись дозволу перевезти його тіло на Україну і поховали в Каневі на Чернечій горі.
Два місяці далеко від країни В землі лежав похований Тарас, Не встиг купити білої хатини, Щоб зігрівала пращурів і нас. Не встиг зійти і на високій кручі, Щоб милуватись обрієм Дніпра, Грудьми дихнути, як реве ревучий, Строфу для кобзи випустить з пера. Та вічний біль і думу про Чернечу Ні брат, ні друг забути не змогли В травневі дні народ підняв на плечі, Щоб ти позбувсь чужбинської землі
Там спорудили з дальніх сіл могилу Потрісканії руки кріпаків, Мабуть, Господь послав незламну силу, Щоб пам’ять залишилась для віків Багато літ минуло з того часу, Праправнуки вивчають «Заповіт» , У Каневі вклоняється Тарасу Не тільки Україна – цілий світ
Поклоніться низько, українські діти, Тій горі, що гордо над Дніпром стоїть. І Тараса – батька віщі заповіти У життя з собою в серці понесіть!
Уклін тобі, ТАРАСЕ! Другого такого Між нами немає, Щоб від краю та й до краю Світ про нього знає. Другого такого Нема і не буде, Щоб так його величали Повік віків люди
Харків Львів Донецьк Луганськ
Вашингтон Буенос-Айрес
Використані джерела: 1. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К. : Либідь, 1997 2. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954— 1989 3. Сторінки Інтернету
