Компакт диск
u Компа кт-ди ск — переносний оптичний диск для збереження інформації у цифровому вигляді, діаметром 12 см (стандарт) або 6 -8 см (міні-CD), використовується для запису значних обсягів інформації — аудіо-, відеопродукції, даних тощо. У стосунку до музики принципово відрізняється від довгограючої грамофонної платівки. Виготовляють з поліакрилату з прозорим пластиковим покриттям. Металевий диск знаходиться під ним. З поверхні диска з мікроскопічних канавок зчитується лазерним променем цифровий код, яким закодовані звуки і створюється аудіо-сигнал, що практично не відрізняється від звучання оригіналу.
Iсторiя виникнення n Самий старий формат - CD-DA - аудіодиск: єдиний сеанс, отже, одна заголовна і одна фінальна область, між якими знаходяться тілько доріжки першого типу. Наступний за часом - CD-ROM: також єдиний сеанс, одна заголовна область і одна фінальна. Між ними знаходяться доріжки другого типу (формально можуть бути і доріжки третього типу, але на практиці вони не використовуються). Цей формат читається будь-яким CD-ROMнагромаджувачем, у тому числі і старими, що не розрізняють кілька сеансів. Змішаний диск (Mixed Mode) містить у єдиному сеансі доріжки CD-DA і CD-ROM. Звичайний нагромаджувач повинний відключати відтворення звуку, виявляючи доріжку CD-ROM. Більш сучасний варіант диска для multimedia-додатків, що використовують звук і відео в реальному часі - CD-ROM XA. Його доріжки даних можуть містити сектора різних форм для збереження даних і стиснутих аудио- відеопослідовностей.
Приклади
Зчитування iнформацii
n n Компакт-диски використовуються з жовтня 1982, масовий випуск з 1983 року. Спочатку вони розроблялися для запису музики, пізніше стало можливим використовувати запис інших типів даних. Залишаються стандартом для комерційного аудіозапису. Перший прообраз сучасного компакт-диска був розроблений у середині 60 -х років ХХ аспірантом Київського інституту кібернетики Петровим В. (рос. Петров Вячеслав Васильевич) й виготовлений на скляній підложці. n Існує версія про те, що компакт-диск винайшли зовсім не Philips і Sony, а американський фізик Джеймс Рассел. Винахідник компакт-диска не заробив на ньому ні цента , який працював у компанії Optical Recording. Вже в 1971 роцi він продемонстрував свій винахід для зберігання даних. Робив він це для «особистих» цілей, бажаючи запобігти дряпання своїх вінілових платівок голками звукознімачів. Через вісім років подібний пристрій було «незалежно» винайдено компаніями Philips і Sony.
Дякую за увагу! l Спонсор показу: ukrposta. vin. ua