Коли ми розмовляємо iз вами То вимовляємо слова

Коли ми розмовляємо iз вами, То вимовляємо слова ми. Слова тi мiж собою зв’язанi, У словосполучення ув’язанi. Як тi словосполучення з словами Зв’язати мiцно-мiцно ланцюгами. То речення це є обов’язково. Такi закони має наша мова. Просте речення. Будова простого речення Виконала Дмитрова Олександра Вчитель Дірінг Т. В.

Речення це… Способи ускладнення простого речення У Шевченковому вірші… Види речень за метою висловлювання Види речень за інтонацією Із секретів мовознавства Кома ставиться Кома не ставиться Цитати

Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів певної мови, яка становить окрему, відносно незалежну думку; це значеннєве, граматичне і інтонаційне ціле, що виражає якусь думку в відношенні її до дійсності (предикативність, створена категоріями модальності, часу й особи) одним словом чи сполукою слів. Просте речення — речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку.

Способи ускладнення простого речення Одяг аж очі вбирає 1. Просте двоскладне непоширене речення. Літній і зимовий, на щодень і на свято, одяг аж очі вбирає. 2. Просте двоскладне речення, ускладнене однорідними узгодженими та неузгодженими означеннями. Літній і зимовий, на щодень і на свято, одяг красується у вітринах і аж очі вбирає. 3. Просте двоскладне речення, ускладнене однорідними узгодженими та неузгодженими означеннями, однорідними присудками. 4. Просте двоскладне речення, ускладнене Літній і зимовий, на щодень і на свято, одяг однорідними узгодженими та неузгодженими красується у вітринах, нагадуючи про мінливість означеннями, однорідними присудками, моди, і аж очі вбирає своєю витонченістю, однорідними додатками і відокремленою дизайнерською вигадкою. обставиною (дієприслівниковим зворотом). 5. Просте двоскладне речення, ускладнене Літній і зимовий, на щодень і на свято, одяг однорідними узгодженими та неузгодженими красується у вітринах, нагадуючи про мінливість означеннями, однорідними присудками, моди, аж очі вбирає своєю витонченістю, однорідними додатками і відокремленою дизайнерською вигадкою і (не побоїмось цього обставиною (дієприслівниковим зворотом), вислову) вибуховою фантазією. вставним реченням.

У Шевченковому вірші просте речення з однорідними дієслівними присудками, повторами плавно переходить у складне речення, частини якого за будовою теж прості речення. Часто це поєднання неповних простих речень — еліптичних, контекстуальних. Завдяки таким переходам, повторам-підхопленням створюється неповторна ритмомелодика Кобзаревої поезії Тече вода в синє море, Та не витікає; Шука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море, Грає серце козацькеє, А думка говорить: «Куди ти йдеш не спитавшись? На кого покинув батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? На чужині не ті люде, — Тяжко з ними жити! Ні з ким буде поплакати, Ні поговорити» .

Розповідним називається речення, у якому міститься повідомлення про якісь факти, події чи явища дійсності. Інтонація розповідного речення характеризується зниженням тону наприкінці речення. НАПРИКЛАД: Золоте свічадо розливає теплі ноти дня (О. Довгоп'ят ).

Питальним називається речення, яке містить запитання, що спонукає співрозмовника до відповіді, до роздуму над відповіддю. У таких реченнях тон підвищується на тому слові, що містить смислове запитання. У кінці питального речення ставиться знак питання. НАПРИКЛАД: Чом верба свої віти над водою так уклінно нагиба? (П. Усенко). На початку питального речення можуть стояти питальні займенники (хто, що, котрий тощо), питальні прислівники (як, де, звідки, навіщо, відколи тощо) і питальні частки (хіба, невже, чи, що за). Питання виражається також за допомогою питальної інтонації.

Риторичні речення - це речення, які не вимагають відповіді, бо вона вже міститься в самому питанні. НАПРИКЛАД: Хіба можливо матір посварити із немовлям? (М. Рильський).

Спонукальним називається речення, що виражає спонукання до дії у формі прохання, поради, наказу, заборони, вимоги, заклику, перестороги тощо. НАПРИКЛАД: 1. Хай доля матері всміхнеться і рушником застеле слід (В. Москвич ). 2. Розкажи мені казку теплим голосом ночі, срібним променем дня (Н. Одинець). Спонукання найчастіше виражається дієсловами наказового способу, інфінітивом, різноманітною за своїм виявом спонукальною інтонацією. Більш піднесеним тоном вимовляються речення, що виражають наказ, заклик, застереження.

Розповідні, спонукальні та питальні речення можуть вимовлятися з підсиленою інтонацією, тобто вони стають окличними. Оклична інтонація на письмі передається за допомогою знака оклику. Відсутність знака оклику свідчить про те, що речення є неокличним. Наприклад: 1. Ліси мої, хто вас убереже? ! (О. Пахльовська). 2. І сонце яре з глибини небес сипнуло світанкову позолоту! (М. Боровко). Інтонаційне забарвлення окличних речень залежить від змісту речення. Позитивні емоції виражаються рівною висхідною інтонацією. Негативні емоції передаються висхідно-нисхідною інтонацією. Поріняйте:

Інтонація (від лат. intono - голосно вимовляю) є складною єдністю висоти, сили, темпу й тембру мовлення. Цими засобами встановлюються значення слів у реченні, відбувається поділ речень на частини, досягається їхня внутрішня єдність. Кожне речення в мовленні має свій інтонаційний малюнок, який відображає думку мовця та емоційно-вольове ставлення до змісту висловлення.

У простому реченні кома ставиться: 1. Між однорідними членами речення, які не з’єднані сполучниками: Вуз готує економістів різного профілю, зокрема: бухгалтерів, менеджерів, фахівців з міжнародної економіки і права та ін. 2. Між однорідними членами речення, які з’єднані двома або більше однаковими сполучниками: і…і (й…й), ні…ні (ані…ані), то…то, чи…чи, або…або: Доля — наче примхлива дівчина: то пригріє, то знов остудить (В. Шевчук). 3. Між однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками а, але, однак, проте, зате, та (в знач. але), так, хоч (хоча): Студентові було зроблене зауваження, проте він на нього не прореагував. Тече вода в синє море, та не витікає (Т. Шевченко).

4. Перед словами а саме, як-от, як та ін. , що стоять у реченні з однорідними членами після узагальнюючих слів: Видатні українські письменники, а саме: Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, зробили знач ний внесок у формування і розвиток української літературної мови. 5. Для виділення звертань і пов’язаних з ними слів: Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має! (С. Воробкевич). 6. Після стверджувальних слів так, еге, гаразд, авжеж та ін. і заперечення ні: Так, це питання вже вирішене. Ні, цією проблемою на заводі не займалися.

Кома перед порівняльними сполучниками не ставиться: а) У сталих фразеологічних зворотах (Дощ ллє як з відра. Почервонів як рак). б) Перед зворотом, який має значення «у ролі кого, чого» (Шевченка як письменника знають у всьому світі. Розглядаємо вашу відповідь як згоду). в) Перед як, ніж у виразах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж і под. 9. Для виділення поширених і непоширених прикладок, особливо коли вони відносяться до власного імені або займенника.

*** І найперше було Слово і розмовляли квіти і цвів мак Україною С. Сапеляк *** Понад схлипуванням негоди Чуєш слово своєї землі? Л. Лисенко *** Найперше — музика у слові! Поль Верлен *** Нехай в твоїм серці любові не згасне священний вогонь як вперше промовлене слово на мові народу свого. В. Сосюра *** У кожному слові приховано жар, та кожне потрібно, мов шибку протерти, аби не пристала олжа, як іржа. Павло Мовчан *** Яке прекрасне рідне слово! Воно — не світ, а всі світи. В. Сосюра

Мережа інтернету Українська в таблицях (Копитіна В. , Тельпуховська Ю. М. і т. д. ) Українська мова т(Плющ М. Я. , Тихоша В. І. )

І пам'ятайте, рідна мова є найважливіша!!!