Княгиня Ольга Виконала Студентка групи ЕПОД-3 Яремчук О

Княгиня Ольга Виконала: Студентка групи ЕПОД-3 Яремчук О. С.

Ольга - дружина князя Ігоря , київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50 -х років X ст. ).

Велика княгиня Ольга (скандінавською — Хельга) відома, як свята й рівноапостольна церковна діячка. Стародавні літописці, без сумніву, симпатизували княгині — дружині Ігоря , вони часто описують її як вродливу, енергійну, хитру й передусім мудру правительку. Та найбільший комплімент робить цій жінці літописець-чоловік, повідомивши про її «чоловічий розум» .

Прибула вона до Києва у 903 р.

«Літопис руський» свідчить: «Коли Ігор виріс, він ходив у походи вслід за Олегом, і кожен слухався його. І привели йому жону із Пскова, на ім'я Ольга» .

Згідно з літописом, у 945 році князь Ігор гине від рук древлян після кількаразового стягування з них данини. Спадкоємцеві престолу Святославу тоді було тільки 3 роки, тому фактичним правителем Київської Русі в 945 році стала Ольга

Княгиня Ольга - це образ руської героїні, мудрої, розумної і в теж час хитрої жінки, яка як справжня войовниця змогла помститися за смерть свого чоловіка.

Перша помста княгині Ольги Древляни послали до Ольги двадцять послів з пропозицією бути дружиною їхнього князя Мала. Ольга удавано погодилася і нібито заради честі послам влаштувала так, щоб послів древлян несли до неї урочисто в їх човнах.

А слугам своїм Ольга веліла вирити у дворі глибоку яму, куди і скинули послів, засипавши їх землею.

Ошукані посли сказали, що їх смерть - гірше ніж Ігореві. Це була перша помста Ольги.

Друга помста княгині Потім на запрошення Ольги від древлян прибуло друге посольство з кращих мужів древлянськой землі. Княгиня веліла приготувати їм спочатку баню, а як тільки посли опинилися в лазні, їх замкнули, а баню запалили, і всі вони згоріли. Це була друга помста древлянам.

Третя помста княгині Ольги Потім Ольга сама відправляє послів до деревлян, кажучи: «Ось я йду до вас, приготуйте меди многая у міста, де вбили чоловіка мого, Хай поплачу на могилі його і сотворю тризну* мужеві» . * Тризна - це поминальна трапеза язичників на могілахкурганах померлих.

Коли древляни напились вином, Ольга відійшла геть, а дружинникам своїм звеліла посікти древлян, і вбили тоді п'ять тисяч людей. Це була третя помста Ольги.

У 945 Ольга встановила розміри «полюддя» - податей на користь Києва, терміни і періодичність їх сплати - «оброки» і «статути» . Підвладні Києву землі виявилися поділені на адміністративні одиниці, в кожній з яких був поставлений княжий адміністратор - «тіун» .

Княгиня Ольга встановлює розміри данини і оброків, визначає місця для збору данини, влаштовує «цвинтарі» , куди з'їжджалися купці-гості для торгівлі.

На річці Пскові, де народилася Ольга, за переказами, заснувала місто Псков. На місці де сподобилася велика княгиня, був споруджений храм Святої Живоначальної Трійці.

За княгині Ольги в Києві починається кам'яне будівництво.

Об'їхавши всі землі росіян з кінця в кінець і побачивши різницю в житті і звичаях язичників і християн, княгиня Ольга у 955 р. сама вирішується прийняти християнську віру.

Хрещення княгині Ольги Уже готова прийняти святе хрещення, вона отримує запрошення з Константинополя від візантійського імператора і прямує в столицю Візантії.

Тут і хрестив княгиню Ольгу Константинопольський патріарх.

Повернувшись до Києва, княгиня Ольга насамперед намагалася навернути до християнства свого сина Святослава. «Якщо ти користуєшся, то і все зроблять те ж» , - говорила вона синові. Але войовничий Святослав боявся глузувань з боку дружини і не хотів розлучатися з язичницькими звичаями.

У своїх володіннях вона ставила хрести і будувала храми, готуючи тим самим Руську землю до ухвалення християнської віри.

Каменная гробница святой княгини Ольги княгиня Ольга померла в 969 році. Перед смертю вона заповідала поховати її за православним звичаєм і не робити над її могилою язичницьких поховальних обрядів.

«І плакали над нею плачем великим син її і внуки її, і всі люди, каже літописець.