Класифікація ландшафтів Ландшафти України та фізикогеографічне районування

Класифікація ландшафтів. Ландшафти України та фізикогеографічне районування

Класифікація природних ландшафтів • Класифікація ландшафтів – це розподіл ландшафтів географічних груп за певними ознаками. • При класифікації враховують: генезис, історію розвитку, функціональні взаємозв'язки між компонентами ландшафту, та закономірності просторової диференціації.

Ступінь “крутизни” переходу від одної відносно однотипної ділянки до іншої залежить насамперед від різниць у середовищі: чим більша відміна у середовищі, тим різкіший перехід (наприклад, при контактуванні двох різних за складом та структурою гірських порід). Класифікація – розбиття множини на підмножини, або класи, при цьому класи – це сукупність об'єктів, що мають спільні ознаки, що відрізняє об'єкти від інших, які не мають ці ознаки(В. Д. Александрова)

• Районування – територіальне узагальнення яких-небудь груп подібних явищ або суб'єктів та просторове виділення їх від подібних груп. Результатом районування є карта, схема тощо. Комплексне (фізикогеографічне, економікогеографічне, соціальногеографічне тощо) Галузеве (кліматичне, геоморфологічне, ґрунтове, геоботанічне, зоогеографічне тощо) Інтегральне – систем взаємозв'язку суспільства та природи Районування Загально наукове та прикладне (для вивчення господарських процесів та господарських рекомендацій)

• Районування (класифікація) завжди в тому чи іншому ступені є суб'єктивним. Оскільки різкі перерви поступовості в природі рідкі (навіть перехід від суші до океану не строго лінійний), а принципи, що лежать в основі тієї чи іншої схеми строго визначити складно. Тому завжди існує декілька схем районування певного явища, розроблені різними авторами.

Дискретність – виділення окремих одиниць природного покриву, що об'єднуються у типологічні одиниці. Ця система поглядів стала головною у російській та радянській біогеоценології (Клементс, Браун. Бланке, Альохін, Сукачев) Контенуальність – нероздільність ландшафтного (рослинного) покриву, де дискретні одиниці (окремі елементи) можуть бути виділені лише умовно. Природній покрив розглядається як безперервно зміннювані в просторі сукупності популяцій (ландшафтів) (Раменський, Глисон, Фурньє, Ленобл, Негрі).

• Геохора – це неоднорідна (гетерогенна) просторово -системна цілісність будь -якого масштабу, утворена територіально суміжними один до одного різними геомерами (просторовосистемна цілісність з однорідною (гомогенною структурою, наприклад, фація)), наприклад, урочище. • Ієрархія геосистем – підпорядкування геосистем (геохор), основана на на картографічному виявлені їх “просторової мозаїки”

Класифікація геохор (за В. Б. Сочавою) Порядок розмірності Ряд геохор Планетарна геосистема Фізико-географічний пояс Планетарний Група фізико-географічних областей Субконтинент та складові його мегаположення Фізико-географічна область З вертикальною поясністю Природна зона Група провінцій Підзона Регіональний З широтною зональністю Провінція Макрогеохора (округ, ландшафт) Топологічний Топогеохора (район) Мезогеохора (місцевість, група урочищ) Мікрогеохора (урочище) Елементарний гетерогенний ареал, елементарна геохора

Класифікаційна система природних комплексів (ландшафтів): Клас Підклас Тип Підтип Вид Підвид

Класифікація природних ландшафтів • Найбільшою класифікаційною одиницею є клас ландшафту. • Клас об'єднує ПТК з однаковими загальними морфоструктурними ознаками, якими визначаються вертикальні та горизонтальні зміни у характері взаємодії основних ландшафтоутворюючих факторів та прояву фізикогеографічних процесів. Гірський ландшафт Криму Рівнинний східноєвропейський ландшафт Гірський ландшафт Карпат

• В Україні виділяють 2 Класи природних : рівнинні ландшафтів України: східноєвропейські (дуже сильно трансформовані Рівнинні господарською діяльністю) та карпатські та кримські з ознаками середньоземноморс Гірські ьких. • Клас ландшафтів – залежність від положення території.

Типи природних ландшафтів України: мішаних лісів та хвойношироколистяні Ландшафт лісостепу лісостепові заплавні ландшафти рівнин приморські ландшафти Ландшафт степу

В. А. Барановський , 2006

Типи ландшафтів України • Виділяються всередині класів залежно від біокліматичної спільності: певного співвідношення тепла та вологи, яким зумовлюються зональний розподіл типів грунтоворослинного покрову, ходу екзогенних процесів, особливостями гідрологічного режиму. • Кожен тип ландшафту характеризується тільки йому властивою морфологічною структурою природних комплексів нижчих рангів. • До рівнинних східноєвропейських ландшафтів відносяться такі типи ландшафтів: мішано-лісові та хвойношироколисті з підтипом поліських лісостепові (сукупність широколистяних лісових та лучностепових) степові з підтипами північно степових із дубравами, середньо степові та південно степові Заплавні ландшафти рівнин.

• Наприклад, своєрідністю природних властивостей характеризуються типи ландшафтів заплав та приморських акумулятивних рівнин. Пойменні ландшафти відрізняються періодичним підтопленням прісними водами, приморські періодичними підтопленнями морськими водами. Пойменні та приморські ландшафти характеризуються гідроморфністю грунтоворослинного покриву. Все це зумовлює необхідність їх виділення у окремі типи ландшафтів. Чорне море (Херсонська обл. ) Ріка Стохід (Волинь)

• Суттєві відміни ландшафтів зумовлені місцевими фізикогеографічними процесами, пов'язаними із складом корінних порід, літологічними особливостями антропогенних відкладів, генетичними типами рельєфу, ступенем розчленування території. За спільністю цих ознак визначають види та підвиди ландшафтів.

Класифікація природних ландшафтів • Види ландшафтів – це природнотериторіальні комплекси, найбільш близькі за генезисом, структурою, один генетичний тип рельєфу, що зумовлює зміни грунтово- рослинного покриву. • На ландшафтній карті України масштабу 1: 2 5 000 виділено 132 види ландшафти (За Мариничем). • Приклад виду ландшафту – зандрова рівнина з дерново-слабопідзоленими ґрунтами, борами та суборами.

Приклад класифікації ландшафтів: Клас-рівнинні східноєвропейські ландшафти Тип – приморські ландшафти Вид – лиманноморські солончакові рівнини Вид – ракушечніково-піщані пересипі, коси та острови із слаборозвинутими дерновочорноземними солончакуватими ґрунтами та солончаками

Класифікації антропогенних ландшафтів Генезисна класифікація антропогенних ландшафтних екосистем Б. В. Виноградова: напівприродні екосистеми (класи – пасовищні, лісосічні, пірогенні (гареві), сіножатні, рекреаційні) трансформовані екосистеми (класи - польові, плантаційні, фітомеліоративні, гідромеліоративні) екотехнічні або власне антропогенні екосистеми (класи - селітебні, промислові, виробітково-відвальні, водно будівні, дорожнолінійні)

Класифікація антропогенних ландшафтних екосистем Г. Сукоппа (за ступенем антропогенної трансформації): агемеробні полігемеробні еугемеробні олігогемеробні мезогемеробні

Агеморобні – на неї не впливає господарська діяльність (наприклад, ландшафт лісу). Динаміку цього типу ландшафтних систем спричиняє безперервний кругообіг мінеральних речовин. Ентропія такої ландшафтної екосистеми прямує до нуля. Олігогеморобні – мало змінені ландшафти, але одержує ззовні антропогенну енергію. Це енергія лісопосадкових та лісорубних машин, косарів, сіножаток, які не порушують структурнофункціональну організацію природного ландшафту. Наприклад, санітарні рубки догляду лісу. Якщо антропогенна діяльність у цих ландшафтах ведеться раціонально, то спостерігається ефективне функціонування ланцюгів споживання і розкладу, підвищення продуктивнсті рослинних угруповань біогеоценозу.

• Мезогеморобні - суттєво не змінені зв'язки із між внутрішніми системами ландшафту: 1) первинного продуцента; 2)фітофагів; 3) хижаків, утому числі травоїдних; 4)паразитів; 5) редуцентів. Одержує додаткову антропогенну енергію у вигляді мертвої органічної речовини (органічні добрива), воду (полив), мінеральні речовини. Крім того, додаткову енергію отримують у вигляді тепла, акумульованими територіями забудов, замощення, асфальтових покрить доріг тощо. • Наприклад, паркові зелені зони

• Еугеморобні ландшафти – керовані людиною. Наприклад, пшеничний або буряковий лан, лісова плантація, сад, квітник, газон. Вноситься ззовні органічні та мінеральні речовини, засоби захисту рослин, вода тощо. Відбувається винос енергії із ландшафту у вигляді врожаю. Тут людина майже повністю управляє енергетичним балансом: шляхом агротехнічних заходів і використання інженерно-технічних заходів зменшує чи збільшує надходження сонячної, хімічної, теплової, механічної енергій.

• Полігеморобні – кар'єри, терикони, звалища. Тут ще немає біогеоценозу, відсутні рослинні угрупування – фітоценоз. Зруйновано екотоп, змінено клімат. Однак на місці девастованого ландшафту невдовзі сформується проста піонерна сукцесія, а далі - більш складні та продуктивні. • Метагеморобна- – забудова, замощення. Це зразок повного поглинання антропогенною енергією колись природного ландшафту. Ця система може розвиватися надалі залежно від наявності в ній органічної речовини.

За тривалістю, інтенсивністю та направленістю антропогенної дії ландшафти класифікують Характеристика дії (Ісаков, Казанська, Панфілов, 1980): Приклади дії Триваліст ь Інтенсив ність дії Направленість по відношенню до біоти Короткоч асна Слабка ненаправлена Разове забруднення повітря, води, ґрунту Використання біоти Короткочасний випас Ненаправлене Пожежі, порушення ґрунту при будівництві Використання біоти Вирубка лісу суцільна Ненаправлена Рекреація з помірним навантаженням Використання біоти Помірний промисел тварин та збір рослин, помірний, але регулярний випас тварин, виборочні рубки Ненаправлена Забудови, спорудження водосховищ, ГЕС Використання біоти без перетворення екосистеми Регулярний сінокос. Інтенсивний випас тварин Використання біоти з направленим перетворенням екосистеми Промислові лісові монокультури , рілля, сівба, землеробство закритого ґрунту Категорія ландшафтних екосистем Значна Довгостр окове або постійне Слабка Значна Природні слабко порушені Напівприродні Антропогенні екологічні комплекси (ландшафти)

• 2 Біота частково перетворена; консервативний компонент не змінено • 3 Біота змінена мало; консервативні компоненти частково змінені • 4 Біота та консервативні компоненти помітно перетворені • 5 Біота значно спрощена, ступінь перетворення біоти та консервативного компонента • 6 Біота значно змінена Антропогенне середовище • 1. Структура компонент ів та їх функціона льні зв'язки не порушені Напівприродне середовище Природне середовище Класифікація ландшафтів за ступенем антропізації рослинного покриву (1968, Фалінскі) та повністю залежить від людини; консервативні компоненти змінені • 7. Біота та консервативні компоненті сильно змінені, але жоден з компонентів не ліквідований • 8. Деякі компоненти ліквідовані • 9. Біота повністю ліквідована, консервативні компоненти сильно перетворені • 10. Більша частина компонентів знищена, роль їх зведена до мінімуму.

• Фізико-географічне районування – виявлення та виділення історично складених та об'єктивно існуючих ПТК та у визначенні їх якісних та кількісних характеристик. • При проведенні фізико-географічного районування береться до уваги ландшафтно-генетичний принцип.

• Основні закономірності територіальної диференціації на фізико-географічні регіональні комплекси пов'язані із різним співвідношенням променистої енергії сонця та внутрішньої енергії Землі. • Ці взаємовідношення визначають зональний та азональний характер взаємодії ландшафто утворюючих факторів та просторову зміну властивостей природних комплексів. • Зональні та азональні фактори проявляються завжди разом

Зональний порядок Азональний порядок пояс Област ь Провін ція зона країна

• Найбільшою фізико-географічною одиницею є пояс. • Кожному поясу відповідає певна система ландшафтних зон на рівнинах та тип вертикальної зональності в горах, які утворюються в результаті певного термічного режиму та загальної циркуляції атмосфери.

• Найбільш крупною азональною одиницею є країна, що має єдину морфоструктуру з характерними рисами макрорельєфу, узагальненням у розвитку атмосферної циркуляції та певним характером горизонтальної зональності на рівнинах та вертикальною зональністю в горах. Кожна країна характеризується певним класом ландшафтів (рівнині східноєвропейські, гірські кримські, гірські карпатські).

Україна розташована в межах 3 фізико-географічних країн: СхідноЄвропейська рівнина Українські Карпати Кримські гори

• Зона в межах кожної фізикогеографічної країни має біокліматичну єдність та характеризується певним типом та підтипом ландшафтів. В межах фізико-географічної країни Східноєвропейської рівнини Україні розрізняються зони: Мішаних лісів Лісостепова Степова

• Провінція виділяється за характером трансформації повітряних мас, що впливають на формування та розвиток біокомплексів. При цьому враховують: Характер рельєфу Історію формування геологогеоморфологічної основи ландшафтів, яка визначає характерний для провінції підклас ландшафтів

• В межах фізико-географічних зон України (Мішаних лісів, Лісостепу, Степу) виділяють 15 провінцій: Мішаних лісів • Українське Полісся Лісостеп Степ • Західно. Українська лісостепова провінція • Дністровсько. Дніпровська • Лівобережно. Дніпровська • Середньоруська лісостепова • • • Молдавська північностепова Дністровсько-Дніпровська північностепова Лівобережно-Дніпровська північностепова Приазовська північностепова Донецько-Донська північностепова Дунайсько-Дністровська південностепова Причорноморсько-Приазовська сухостепова Кримська південностепова

• Поділ провінцій на області пов'язано із існуванням порівняно крупних тектонічних елементів, які зумовлюють всередині зональний розподіл грунтово-рослинного покриву, єдиний характер переважних процесів, типових для генетично підрядних видів ландшафтів. • Україна розташована в межах 55 областей.

Провінція Українське Полісся має 5 областей: Волинське Полісся Житомирське Полісся Київське Полісся Чернігівське Полісся Новгород-Сіверське Полісся

• Характеристика фізико-географічних зон України ЗОНА Річний радіаціни й баланс Мішаних лісів 42, 5 -45, 0 ккал/кв. см Лісостеп 45 -50 ккал/кв. см Степ 50 -57 ккал/кв. см Триваліст Середньор Випаровув Коефіцієн ьвегетацій ічна аність т ного кількість зволожен періоду опадів ня 190 -205 днів 400 -450 мм 1, 9 -2, 8 450 -650 мм 210 -245 днів 550 -700 мм 550 -750 мм 1, 3 -2, 8 300 -450 мм 900 мм 0, 8 -1, 3

• Зону мішаних лісів займає поліський підтип ландшафтів, які характеризуються великою водністю та розвитком процесів заболочення. 70 % заболочених територій знаходять у зоні Полісся. • Значна зволоженість зумовлює розвиток підзолистого та болотного процесів грунтотворення та формування лучної, болотної та лісової рослинності.

Властивості Ландшафтів Полісся Заболоченість земель Низька природна родючість ґрунтів Розвиток процесів інфільтрації та розвіювання піщаних ґрунтів, незакріплених рослинністю

Властивості ландшафтів Лісостепу • Складне чередування природних комплексів з опідзоленими ґрунтами, які сформувались під широколистяними лісами, і природних комплексів з типовими чорноземами, що сформувались на легко суглинистих лесових породах під остепненими луками та лучними степами. Область Розточчя та Опілля

Ландшафти Лісостепу • Правобережні провінції характеризуються більшою зволоженістю, перевагою опідзолених чорноземів та сірих лісових ґрунтів на карбонатних лесових породах. У Лівобережній провінції та південній смузі зони переважають ландшафти із типовими малогумусними чорноземами. • Основною проблемою цієї зони є ерозія ґрунтів. Південна область Придніпрвської (Полтавської) рівнини

Ландшафти Лісостепу • Для лісостепових ландшафтів застосовують протиерозійні заходи та заходи із підвищення родючості ґрунтів. • Для провінцій лівобережної низинної рівнини необхідним є накопичення та збереження вологи в одних районах, так і боротьба із засоленням ґрунтів - в інших. Західно-Подільська область Західноукраїнської лісостепової провінції.

Властиості ландшафтів Степової зони • Найбільш розповсюджені тут звичайні середньо гумусні та південні мало гумусні чорноземи, що сформувались на важко суглинистих лесових породах під різнотравнотипчаково-ковиловою та типчаково-ковиловою рослинністю. • Важливе значення мають заходи по боротьбі із посухою, вітровою та водною ерозією. • Степ поділяється на південну та північну підзони. • Лівобережно. Дніпровська північно степова провінція. • Причорноморська південностепова провінція.

Властивості ландшафтів Кримських гір • Простираються вздовж Чорного моря від Севастополя до Феодосії. Виділяються Головна гірська гряда, Внутрішня та Зовнішня передгірські гряди. Вони розділені широкими повздовжніми пониженнями. Голова гряда складена триасюрськими глинистими сланцями та вапняками. Внутрішня передгірська – верхньо крейдовими мергелями та вапняками. • Положення Кримських гір у полосі переходу від помірного теплого до субтропічного клімату разом із гірським рельєфом зумовлює різноманітність ландшафтів.

Кримські гори • Яйли – платоподібні закарстовані середньогірья з чорноземновидними та дерново-буроземними щебнистими грунтами з остепненими луками.

Властивості ландшафтів Українських Карпат • Це середньовисотні гори з помірно теплим та вологим кліматом, з переважанням лісових ландшафтів. Характерною відміною є наявність полонин.

Українські Карпати Області українських Карпат: Область Передкарпаття Область Зовнішніх Карпат Водороздільно-Верховинська область Полонинсько-Чорногірська область Рахівсько-Чивчинська область Область вулканічних Карпат та між гірських котловин Область Закарпатської низини