Класифікація герпесвірусів людини Родина Herpesviridae 3 підродини і

Класифікація герпесвірусів людини Родина Herpesviridae (3 підродини і 9 родів) Alphaherpesvirinae – віруси характеризуються коротким репродуктивним циклом, тропністю до клітин базального шару епітелію і слизових оболонок; здатністю до персистенції в нервових гангліях Роди: Simplexvirus – збудники простого герпесу (1 і 2 типів); Varicellovirus – збудник вітряної віспи/оперізуючого лишаю (Varicella/zoster virus)-вірус герпесу людини 3 типу

Класифікація герпесвірусів людини Betaherpesvirinae: віруси характеризуються тривалим репродуктивним циклом, тропністю до клітин залозистої і лімфоїдної тканин, персистенцією в паренхіматозних органах людини Роди: Cytomegalovirus – вірус герпесу людини 5 типу (ЦМВ); Roseolovirus - віруси герпесу людини 6 і 7 типів

Класифікація герпесвірусів людини Gammaherpesvirinae: віруси характеризуються тропністю до Т- і Влімфоцитів людини, здатні викликати персистуючий і літичний типи інфекції. Роди: Lymphocryptovirus: Вірус Епштейна – Бара (ВЕБ, вірус герпесу людини 4 типу) – збудник інфекційного мононуклеозу/лімфоми Беркіта; Rhadinovirus: Вірус герпесу людини 8 типу, асоційований з саркомою Капоші

Морфологія вірусів простого герпесу Будова віріону складний, сферичної форми 110 -120 нм, ікосаедральний тип симетрії Суперкапсид – глікопротеїни (А-І) Між капсидом і суперкапсидом – додаткова білкова оболонка – тегумент Капсид – містить геном, представлений двохнитковою ДНК, а також вірусну ДНКполімеразу, структурні білки

Вірус простого герпесу

Антигенна структура вірусів простого герпесу Розрізняють 2 серотипи ВПГ людини (ВПГ-1 і ВПГ-2) Типоспецифічні Аг: глікопротеїни суперкапсиду Групоспецифічні Аг: білки нуклеокапсиду

Резистентність Чутливі до: високих температур (600 С) УФО жиророзчинників кислого р. Н Стійкі до: низьких температур При кімнатній температурі зберігають життєздатність протягом 10 год

Біологічні властивості Здатність до персистенції і спроможність викликати латентні інфекції; Здатність утворювати внутрішньоядерні включення в інфікованих клітинах; Убіквітарність поширення (по кількості інфікованих на планеті ВПГ посідає 1 -е місце); Можуть приймати в свій геном велику кількість чужорідної ДНК, тому використовуються в якості векторів в генній інженерії; Найменш виражені онкогенні властивості в родині

Культивування Курячі ембріони (клітини ХАО) Через 2 -3 доби утворюють білі бляшки на ХАО Культури клітин (усі типи) ЦПД – утворення багатоядерних клітин і внутрішньоядерних тілець-включень Культивування в організмі лабораторних тварин (модель герпетичного кератокон΄юнктивіту на кролях)

Епідеміологія лабіального і генітального герпесу Джерело інфекції: хворі і вірусоносії (70 -90% населення інфіковано ВПГ-1) Механізм зараження – контактний і трансплацентарний Шляхи зараження – побутовий контакт, статевий контакт, інфікування при проходженні через родові шляхи, через плаценту

Патогенез Інфікування клітин слизової оболонки ротової порожнини або статевих органів (первинна реплікація вірусу) Поширення вірусу по чутливим нейронам в ганглії потрійного нерву або спиномозкові ганглії (латентна форма інфекції) При імуносупресивних станах – проникнення вірусу у кров і виникнення генералізованих форм інфекцій Рецидиви характеризуються поширенням вірусу по чутливим нейронам у клітини слизової оболонки (рецидивуючий герпетичний гінгівостоматит)

Імунітет Нестерильний Забезпечує повний імунітет до гомологічного типу і частковий до гетерологічного типу вірусу Носить клітинний і гуморальний характер

Лабораторна діагностика Експрес – діагностика Матеріал для дослідження: вміст везикул, зіскоби з слизової оболонки, ліквор, кров Методи: 1. РІФ 2. Цитоскопічний – в мазках, забарвленних за Романовським. Гімзою виявляють багатоядерні клітини з внутрішньоядерними включеннями (тільця Ліпшютца)

Лабораторна діагностика Вірусологічний метод Матеріал для дослідження: вміст везикул Вірус культивують у КЕ на ХАО або на КК Індикація: утворення бляшок на ХАО або ЦПД у КК Ідентифікація: РН з врахуванням по бляшкоутворенню або відсутності ЦПД

Лабораторна діагностика Біологічний метод Кон”юнктивальне зараження мишей або кролів і відтворення герпетичного кератокон”юнктивіту Серологічний метод: ІФА Матеріал для дослідження: сироватка крові Виявлення Ig M (первинна інфекція) або Ig. G (рецидив латентної інфекції) за допомогою ІФА

Профілактика Неспецифічна: розрив механізмів і шляхів передачі інфекції Специфічна: жива генно-інженерна і субодинична вакцини (США);

Лікування Неспецифічне етіотропне: Інгібітори вірусних ферментів Ацикловір – герпервір, ацигерпін, герпесин, гевіран (місцево); віролекс, зовіракс, медовір (місцево і парентерально); Ганцикловір; Валацикловір – вальтрекс Аденінарабінозид – відарабін Фосковір. Інтерферони і інтерфероногени При частих рецидивах – застосування інактивованої герпетичної вакцини

Вірус вітряної віспи / оперізуючого лишаю Особливості морфології: розміри 150 -200 нм Особливості культивування: 1. Культивують у КК нирок, легенів і фібробластів ембріону людини 2. Непатогенний для лабораторних тварин 3. Не культивується у курячому ембріоні

Епідеміологія вітряної віспи і оперізуючого лишаю Вітряна віспа виникає при первинному інфікуванні вірусом в дитячому віці Оперізуючий лишай виникає внаслідок ендогенного інфікування із спинномозкових чутливих нервових ганглієв Джерело інфекції хворий на вітряну віспу(рідше хворий на оперізуючий лишай) Механізм передачі: аерогенний (рідше контактний) Шлях передачі: повітряно-краплинний

Патогенез Інкубаційний період при вітряній віспі – 10 -20 діб Вхідні ворота – клітини слизової оболонки ВДШ і регіонарні лімфатичні вузли Стадії патогенезу: 1. Первинна реплікація вірусу у вхідних воротах 2. Вірусемія 3. Ураження клітин шипуватого шару епідермісу (літична інфекція) з утворенням характерних везикул 4. В деяких випадках - проникнення вірусу у спиномозкові ганглії (персистуюча інфекція)

Патогенез оперізуючого лишаю При травмах, стресах, імуносупресії вірус активується у гангліях і по чутливим нейронам проникає у шкіру Ураження епідермісу по ходу міжреберних проміжків (оперізуючий лишай)

Відмінності в патогенезі вітряної віспи і оперізуючого лишаю

Висип при вітряній віспі Ураження при оперізуючому лишаю

Імунітет При циклічному перебігу інфекції – стійкий, стерильний, напружений, довічний При ациклічному перебігу – імунні реакції не забезпечують звільнення організму від збудника

Лабораторна діагностика Експрес – діагностика Матеріал для дослідження: вміст везикул Методи: 1. РІФ 2. Цитоскопічний – в мазках, забарвленних за Романовським-Гімзою виявляють клітини з внутрішньоядерними включеннями (тільця Арагао)

Лабораторна діагностика Вірусологічний метод Матеріал для дослідження: вміст везикул Вірус культивують на КК Індикація: ЦПД у КК Ідентифікація: РЗК або РН з врахуванням відсутності ЦПД

Лабораторна діагностика Серологічний метод Матеріал для дослідження: парні сироватки крові РЗК, ІФА, РН

Лікування і профілактика Профілактика Екстренна (особливим категоріям, що були в контакті з хворим) – людський імуноглобулін Жива атенуйована вакцина (штам ОКА) Лікування Неспецифічне етіотропне – ацикловір, ганцикловір, фосковір Інтерферони, інтерфероногени Людський гамма-глобулін