КЛАСИЦИЗМ Класици зм напрям в європейському мистецтві

КЛАСИЦИЗМ Класици зм — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI—го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст. ). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст. ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИЦИЗМУ: - раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів); - наслідування зразків античного мистецтва; - нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця); - обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо); - у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів; - аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви; - встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні» , «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі» , «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

ЖОРЖ ДЕ ЛАТУР (1593 — 1652 рр) Жорж Де Латур (1593 - 1652) французький живописець з Лотарингії. Зазнав вплив Караваджо та майстрів нідерландського (Утрехтського) караваджизма. Народився 13 березня 1593 року в багатодітній родині в Лотарингії, в містечку Вік-сюр-Сей поблизу Нансі. У 1620 році одружився з Діаною ле. Нерф. Після весілля художник переїхав до Люневіля, у 1636 році Люневіль згорів. Ймовірно, що згоріло також багато творів живописця. В 1644 році Жорж де Латур був призначений офіційним художником Люневіля, а в 1646 році головним живописцем короля. Жорж де Латур помер 30 січня 1652 року в Люневілі.

«МАДАЛЕНА ПЕРЕД СВІЧКОЮ»

«ШУЛЕР З БУБНОВИМ ТУЗОМ»

«СОН СВЯТОГО ЙОСИПА» 1640 р

«ПОКЛОНІННЯ ПАСТУХІВ»

«СВЯТИЙ ЙОСИП ТЕСЛЯ»

НІКОЛЯ ПУССЕН (1594 — 1665 рр) Ніколя Пуссéн (15 червня у 1594 — 19 листопада 1665 рр) — французький живописець, найпослідовніший представник класицизму, філософ, мистецтвознавець і теоретик мистецтва, один з найосвіченіших людей свого часу. Майже сім років хлопець навчався в Єзуїтській академії в Руані, де давали загальну освіту. Зв'язок з єзуїтами не припинявся й надалі. З документів відомо, що саме єзуїти замовили своєму вихованцю шість картин на епізоди життя Ігнатія Лойоли, засновника ордену. Пуссен замовлення виконав у 1622 р. (картини не знайдені). Монументальну картину « Диво Св. Франциска Ксаверія» 1641 р. Пуссен теж напише для нової церкви єзуїтів в Парижі (збережена, в Луврі). Ранні мистецькі враження - від творів школи Фонтенбло, де робило багато представників маньєризму 16 ст. Першими вчителями Пуссена в Парижі називають Жоржа Лаллемана(1575? -1636)та портретиста Фердинанда ван Еллє (1580? -1649). Одну картину Лаллемана має Держ. Ермітаж ("Поклоніння волхвів"). Слава Пуссена докотилася й до Парижу. Король не заважав жити підлеглим в Італії, але вони його піддані. І за покликом короля повинні повернутися і прислужиті королівській особі. Тим паче уславлені підлеглі. . . Як не хотів їхати Пуссен у Париж, але поступився утискам. Його улещували посмішками та обіцянками, а завалили роботами: писати картини, проектувати одяг для короля і його великої родини, . . . , навіть оздоби королівського столу та його ліжка! І все це швидко. Пуссен швидко став перешкодою на дорозі кар'єристів та необдарованих. А конкурентів мав юрбу, яка б розіврвала його на шматки. Пуссен помер 19 листопада 1665 року і заповів поховати його "без усілякої помпи". Його поховали в римській церкві Сан Лоренцо ін Лучіна.

«ТРІУМФ НЕПТУНА»

«ВИКРАДЕННЯ САБІРЯНОК»

«ХРИСТОС ТА ГРІШНИЦЯ»

«ВЕРСАЛЬСЬКИЙ ПАЛАЦ» (1661 -1710 рр) Версальський палац або Версальський замок (фр. Château de Versailles) — палац у Версалі, колишня резиденція французьких королів. Побудований в стилі класицизму у 1661 -1710 рр. на місці замку Людовика ХІІІ (фактично увібравши Старий замок) Новий замок (фр. Château Neuf) разом з величезними Версальськими садами, Великим та Малим Тріанонами, Селом королеви складають єдиний палацово-парковий комплекс. Над будівництвом всього комплексу разом із садами працювали найкращі французькі архітектори свого часу — Луї Ле Во, Андре Ленотр, Франсуа д'Орбе, Жюль Ардуен-Мансар, Ґабріель та ін. Внутрішнє переоформлення та перебудови внутрішніх покоїв Версальського палацу відбувались практично весь час, поки він був головною резиденцією — з 6 травня 1682 р. по 6 жовтня 1789 р. : при королях Людовику XIV, Людовику XV та Людовику XVI. Ансамбль Версаля фактично став вираженням ідей абсолютної монархії, коли двір короля став єдиним центром життя королівства, а король практично його не полишав. Ідея порядку, єдності та централізованої системи вираженої завдяки чіткому та величному класичному стилю мали бути протиставлені небезпекам феодальної вольниці. До палацу, як до короля — центру держави, мали сходитись всі головні магістралі нового міста і всі головні алеї парку.

МАРМУРОВИЙ ДВІР

«ДЗЕРКАЛЬНА ЗАЛА»

«САЛОН ДОСТАТКУ»

«САЛОН АПОЛЛОНА»

«САЛОН ВЕНЕРИ»

«САЛОН ДІАНИ»

«САЛОН ГЕРКУЛЕСА»

ЛУЇ ЛЕВО (1612 - 1670 рр) Луї Лево ( 1612 — 1670 рр ) — французький архітектор на зламі епох бароко і класицизму, був одним з основоположників французького класицизму, з 1653 по 1670 рік - перший королівський архітектор. Будівничий Версальського палацу. Луї Ліво народився в Парижі в сім'ї архітектора. Ліво навчався архітектурі в Італії, зокрема, в Римі та Генуї, в епоху процвітання бароко. Великий вплив на нього також надав Франсуа Мансар. Відхилившись від ренесансно-барокових форм, Ліво звернув увагу на простіші елементи класицизму, надалі ставши одним з провідних майстрів класицизму у Франції На замовлення суперінтерданта фінансів Ніколя Фуке Ліво вибудував розкішний палац Во-ле-Віконт, який привернув до нього увагу короля Людовика XIV. Після падіння Фуке йому було доручено повторити успіх при проектуванні і будівництві Версальського палацу. Одночасно Ліво займала перебудова палацу Тюїльрі. Крім цього, під керівництвом Ліво були побудовані будівлі Французької академії і множинні міські особняки ( «готелі» ), зокрема на острові Сен-Луї. Працюючи в співпраці з Ш. Лебреном і А. Ленотром, сприяв перетворенню традиційного типа аристократичного замку на палацово-парковий ансамбль.

ЛУВР

ВЕРСАЛЬ

КОЛЕДЖ ЧОТИРЬОХ НАЦІЙ

ГОТЕЛЬ ЛАМБЕР

ГОТЕЛЬ ТЬЮЛЬРІ

ЖЮЛЬ АРДУЕН-МАНСАР Жуль Ардуен-Мансар ( 1646— 1708)(1646— 1708 рр) французький архітектор, придворний архітектор Людовика XIV, внучатий племінник Франсуа Мансара, один з найвизначніших представників стилю бароко у французькій архітектурі. Жуль Ардуен народився 16 квітня 1646 року в Марлі-ле-Руа. Навчався зодчества в Лібераля Брюана - архітектора, відомого створенням Готелю інвалідів у Парижі. Крім того, Жуль успадкував колекцію планів і креслень свого знаменитого двоюрідного діда Франсуа Мансара. Заодно взяв собі і його прізвище, що вже стало популярною торгівельною маркою. Кар'єру самостійного архітектора Ардуен-Мансар почав з проекту палацу де Кланьї для мадам де Монтеспан. Робота була помічена при дворі, що допомогло молодому зодчому швидко піти вгору у мистецьких колах. Службу при дворі Людовика XIV Жуль почав з проекту з розширення палацу в Сен-Жермен-ан-Ле, потім завершив будівництво Великого Тріанона у Версалі. Найвідомішими творами Ардуен-Мансара стали такі визначні пам'ятки Парижа, як Собор Будинку інвалідів (1693 -1706), а також комплекси Площа Перемог (поч. у 1684 р. ) і Вандомська площа (поч. 1698 р. ). Архітектор помер 11 травня 1708 року.

СОБОР БУДИНКУ ІНВАЛІДІВ

СЕН-ЖЕРМЕН-АН-ЛЕ

НОТР-ДАМ

АНДРЕ ЛЕНОТР (1613 -1700 рр) Анре Лено тр (12 березня 1613 — 15 вересня 1700) — французький ландшафтний архітектор, майстер садовопаркового мистецтва світового рівня (королівські парки в Версалі, Фонтебло, Тюільрі, Гринвічі). Засновник так званого «французького» парку, регулярного типу. Автор першого визначного зразку французького парку в замку Во-ле-Віконт. Син Жана Ленотра, що був головним садівником у Тюільрі при королі Франції Луї XIII. Мав намір стати художником і навчання почав у Симона Вуе, відомого майстра бароко, стиль якого був неприємно офіційним, урочистим, але холодним. Андре не виказав великого хисту до живопису, що врятувало цю талановиту особу для садівництва. Він і стане у 1637 році королівським малювальником ( дизайнером, ландшафтним архітектором)планів садів бароко. Так у 24 роки Андре став наглядачем і садівником Тюільрі після передчасної смерті батька. Аби добре опанувати садівництво, Андре вивчав посібник королівського садівника Клода Першого Мольє «Сад радощі» . Є відомості, що зробив подорож до Італії, де вивчав зразки парків доби Відродження та бароко. Ленотр добре засвоїв уроки італійських майстрів. Але пішов далі, творчо використовуя надбання садівництва Італії і Франції. Незважаючи на повагу до симетрії, Ленотр міг творити плани асиметричні, як це видно н плані садів замку Кланьї. Вісьова побудова добре визначена лише в парадному партері та замку, що повторював планове рішення палацу в Версалі. Лєнотр виробив свій варіант парку, що мав широке поширення в магнатських садибах. Першим досконалим взірцем такого саду-парку став парк біля палацу Во-ле-Віконт, що належав багатію Ніколя Фуке. Садово-парковий ансамбль у Во-ле-Віконт був настільки новим і вдалим, що спричінив арешт Ніколя Фуке і конфіскацію майна вередливим королем Луї Чотирнадцятим. Андре Лєнотр був примусово переведений у Версаль, де розпочалася гучна розбудова резиденції короля Франції.

ВЕРСАЛЬСЬКИЙ ПАРК

САД ТЮІЛЬРІ

ВО-ЛЕ-ВІКОНТ

ЛУВР Лувр— один з найбільших музеїв світу, розташований на правому березі Сени в першому окрузі Парижа. Музей Лувр демонструє 35 000 експонатів, від найдавніших часів до 19 століття на площі понад 60 000 м². Музей розташований в палаці Лувру, який був побудований як фортеця в кінці 12 століття при Філіпі II. Будівля розширювалась багато разів, сформувавши сучасний палац Лувр. В 1682 році Людовик XIV вибрав Версальський палац як свою резиденцію, а Лувр перетворився в місце зберігання королівської колекції, зокрема, з 1692 року, колекції античної скульптури. Під час Французької революції, Національна Асамблея постановила, що Лувр повинен використовуватися як музей, демонструючи культурні шедеври країни ХІІІст

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ФАСАД

КЛОД ПЕРРО (1613 -1688 рр) Клод Перро-французький архітектор і вчений. Народився в сім'ї юриста, судді Паризького парламенту Пьера Перро. Брати Шарль та П'єр стали письменниками, Ніколя - богословом. Сам Клод Перро вивчав медицину і досяг успіхів в біології, завдяки яким став одним з перших членів Французької академії наук. Він займався і механікою. Більш за все, однак, Клод Перро відомий як архітектор. У другій половині 1660 -х він увійшов у комісію з проектування східного фасаду Луврського палацу та за участю Ліво і Лебрена склав план колонади, що отримала його ім'я. Парні коринфські колони, постаментом для яких служить весь перший поверх, і центральна арка створені під впливом античної архітектури. Робота Перро справила вплив на деякі проекти XIX-XX століть. Крім колонади, Клод Перро став автором будівлі Паризької обсерваторії (1667 -1672), декількох столичних церков і тріумфальної арки, розібраної на початку XVIII століття. Крім того, він працював у Версалі і побудував капелу в замку Кольбера в Со. Як теоретик архітектури, Перро значущий завдяки перекладам Вітрувія і книзі про види колон «Про порядок п'яти видів колон у відповідності з методом древніх» . Разом зі своїм братом-казкарем, Перро брав участь у «суперечці про давніх і нових» і зустрів опір поета Буало і архітектора Н. Ф. Блонделя - прихильників суворого наслідування античності.

ВИДИ ЛУВРА КОЛОННАДА ЛУВРА

ФАСАД КОЛОНАД

КРИЛО МУЗЕЮ

ПІВДЕННО ЗАХІДНИЙ ФАСАД