Китайська Народна Республіка Виконала Гаврилюк Маргарита учениця 10 -Б класу Нетішинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2
Загальна характеристика країни Китайська Народна Республіка - держава в Центральній і Східній Азії Потужна аграрно-індустріальна країна Територія - 9571300 км 2, включаючи Тайвань (ІІІ) Населення - 1, 2 млрд. чол (І) Столиця - Пекін (7 млн. чол. ) Форма правління – республіка Державна мова – китайська Державне свято – День проголошення КНР (1 жовтня) Найвища вершина – Джомолунгма, на кордоні Китаю і Непалу 8848 м Основні релігії: конфуціанство, даосизм, буддизм, ламаїзм
• Грошова одиниця - юянь
• Китай – соціалістична держава, яка управляється робочим класом і ґрунтується на союзі робітників і селян. Домінуюча і керівна сила політичної системи – Комуністична партія Китаю (КПК). Для політичної системи КНР характерне тісне переплетення партійних і державних функцій, відсутнє чітке розмежування КПК і держави. Ху Цзіньтао — генсек ЦК КПК
• Державна символіка прапор Прапор був розроблений Зен Ліансоном, економістом та актором з провінції Чжецзян, та затверджений 1 жовтня 1949 року на Народній політичній консультативній раді. Червоний колір прапору символізує революцію, комунізм. Велика п'ятикутна жовта зірка у лівому верхньому куті — Комуністичну партію Китая, а дуга з чотирьох малих зірок — чотири класи населення: робочих, селян, інтелігенцію та «патріотичну буржуазію» . Пропорції: 2: 3. Малі зірки втричі менші за велику зірку.
герб Герб Китайської Народної Республіки був прийнятий 20 вересня 1950 року. Складаєьтся він із зображення Воріт Небесного Спокою (входу в Заборонене Місто з площі Тяньаньмень в Пекіні) у червоному колі. Над зображенням Воріт розміщуються п’ять зірок, як на державному прапорі КНР. Круг обрамляють колоски пшениці, що відображає філософію аграрної революції моїстів. В ценрі нижньої частини обрамлення розміщене колесо-зубачка, що символізує промислових робітників. В центрі герба зображена площа в Пекіні, на якій височіють ворота Тяньаньмень, що перекладається як «Ворота Небесного спокою» . Ці ворота символізують давні традиції китайської нації.
• Адміністративно-територіальний устрій КНР ділиться на 22 провінції, 5 автономних районів і 4 міста центрального підпорядкування. Це об'єднуються терміном «континентальний Китай» , куди зазвичай не входять Гонконг, Макао і Тайвань( вважають 23 -ю провінцією)
Територіальні притання КНР претендує на суверенітет над островом Тайвань і декількома прилеглими островами, куди після перемоги комуністичного режиму втік повалений уряд Чан Кайши й де продовжує існувати Республіка Китай, яка весь цей час знаходиться під заступництвом США. КНР розглядає Тайвань і прилеглі острови як частину своєї держави. Керівництво Республіки Китаю також претендує на суверенітет над всією територією КНР, хоча останнім часом у ній посилюється рух за те, щоб оголосити Тайвань окремою державою. У західній літературі часто райони, що знаходяться під контролем КНР, іменують континентальним Китаєм, при цьому звичайне це поняття не включає так звані спеціальні адміністративні райони — Гонконг і Макао (колишні британська і португальська колонії, що возз'єдналися з КНР лише в кінці XX століття). За укладеною в 1989 з Великобританією угодою, Сянган (Гонконг) перейшов під управління КНР як спеціальний адміністративний район 1 червня 1997, а остання португальська колонія Макао (Аоминь) — в 1999. Деякі територіальні питання виникли в Росії і Китаю в 2005 році, коли Росія поступилася КНР декількома островами недалеко від Хабаровська (У тому числі й західну частину острова Великий Уссурійський).
Пекін
Столиця Китайської Народної Республіки. Населення муніципалітету — 22 млн. мешканців (Пекін є другим за кількістю населення містом КНР після Шанхаю). Густота населення — 1309, 4 осіб/км². Пекін — значний транспортний вузол, місто обслуговують кілька залізничних станцій, міжнародний аеропорт, вісім гілок метрополітену. У Пекіні діють багато вузів, музеїв та театрів. Місто славиться численними монументами історії та культури. Пекін — політічний, освітній і культурний центром КНР, тоді як головними економічними центрами вважають Шанхай і Гонконг. У той же час в останні роки Пекін усе більше бере на себе роль локомотиву підприємницької діяльності, основного поля для створення інноваційних підприємств, центру індустрії.
Шанхай
Місто на сході Китайської Народної Республіки, розташоване біля гирла річки Хуанпу на узбережжі Східно-Китайського моря. Автомобільний та залізничний вузол, великий порт (у 2007 році вантажообіг становив близько 560 мільйонів тонн). Найбільше місто КНР за чисельністю населення. Територія міста з прилеглими околицями виділена в самостійну адміністративну одиницю центрального підпорядкування.
Тяньцзінь Місто центрального підпорядкування Китаю. В епоху Цзінь і Юань Тяньцзінь називався «Чжи Гу» , і був важливим річковим портом з перевезення зерна, пізніше це місто стало селищем під назвою Хайцзінь. На початку династії Мін це місто вперше почали називати Тяньцзінь отримав статус міста в 1928 році.
Географічне положення Китай розташований у Центральній і Східній Азії і є однією з найбільших за площею держав світу. На сході омивається водами Жовтого, Східно. Китайського і Південно. Китайського морів Тихого океану. Має численні острови, найбільші — Тайвань і Хайнань. На півночі Китай межує з Росією і Монголією, на заході і півдні — з Афганістаном, Індією, Непалом, Сіккі мом, Бутаном, Бірмою, Лаосом і В'єтна мом, на північному сході — із Корейською Народно. Демократичною Республікою. Щодо географічного розташування поділяється на східну частину, що лежить в межах Східної Азії, і західну — Центральна Азія.
Природні умови та ресурси Рельєф Китай — переважно піднесена країна, що характеризується значними амплітудами висот і складною орографією. Чітко виділяються Тибетське нагір'я на південному заході; розташований північніше — пояс Центрально-азійських рівнин і плоскогір'їв, що простягнувся широкою смугою із заходу на схід; область низинних рівнин Східного Китаю з окраїнними горами.
Тибетське нагір'я — найбільш піднесена частина Китаю. Середня висота цокольних плоскогір'їв перевищує 4 тис. м, окремі вершини піднімаються вище 6 -7 тис. м. Нагір'я включає комплекс великих рівнин Джангтанг, безстічні плоскогір'я Центрального Тибету, а також ряд внутрішніх хребтів (Гандісишань, Танглаї та інші) і могутні гірські спорудження — Куньлунь на півночі, Сіно. Тибетські гори на сході, Гімалаї на півдні й Каракорум на заході. Дві інші гірські системи продовжуються за межами Китаю. Пояс Центральноазіатських рівнин і плоскогір'їв із переважною висотою близько 1200 м включає на заході Кашгарську рівнину і Джунгарську рівнину, розділені між собою хребтами Східного Тянь-Шаню. До них із південного сходу приєднується низинна Турфанська западина, дно якої лежить нижче рівня моря ( -154 м). На сході знаходяться рівнини і плато Гашунскої Гобі, Ала-шань і Ордос, відокремлені горами Бейшань, Валашань та Іньшань. На сході і північному сході розташовані рівнини східної Гобі й Багри. Область низинних рівнин Східного Китаю простягнулася з півночі на південь, головним чином, уздовж узбережжя Жовтого моря. Найпівнічніше положення займають низовини Саньцзян і Північно-Ханкайська, далі випливає розташована у великій міжгірній западині рівнина Сунляо, південніше — Велика Китайська рівнина, що переходить на півдні в рівнини басейну нижнього й середнього плину ріки Янцзи. Райони, обрамлені горами (Жехе, Яньшань, Тайханшань, Наньлин, Юньнаньське нагір'я, частково Хінган і Маньчжуро-Корейські гори).
Клімат 1) Помірний, субтропічний: сх. – мусонний, опади випадають літом (1500 мм) Зх. – континентальний, опадів випадає 100 мм 2) пд. - субекваторіальний Лісові ресурси Сконцентровані переважно на північному-сході країни Земельні ресурси Сх. - підзолисті бурі лісові Зх. - сіро-бурі пустель червоноземи і жовтоземи;
Водні ресурси 1) Річки – Янцзи, Хуанхе, Амур. 2) Підземні води 90% східний Китай. –
Річки Янцзи
Витік гора Геладандун Тангла, гірський масив Танґула, східний Тибет, провінція Цінхай Гирло Східно-Китайське море, біля Шанхая і Цзянсу Довжина 6 380 км Висота витоку Середньорічний стік Площа басейну Притоки 5 042 м 31 900 м³/с 1 808, 5 км² Ялунцзян (л. ), Міньцзян (л. ), Тоцзян (л. ), Цзялінцзян (л. ), Ханьшуй (л. ), Ву (пр. ), Юанцзян (пр. ), Цзицзян (пр. ), Сян (пр. ), Гань (пр. ), Хуанпу (пр. )
Хуанхе
Витік Гори Баян Хар, провінція Цінхай Гирло Бохайвань, Жовте море Басейн Довжина 752 000 км² 5 464 км Висота витоку 4 500 м Середньорічний стік 2 571 м³/с Площа басейну 752 000 км² Притоки Тао (пр. ), Фен (л. ), Ло (пр. ), Вей (пр. )
Амур
Витік Гирло Аргуні в районі Ніколаєвська-на-Амурі Довжина Площа басейну 4 444 км 1 855 тисяч км² Притоки Анюй, Сунґарі, Уссурі (праві) Амазар, Зея, Бурея (ліві)
Озера У басейні нижнього плину р. Янцзи числені озера, найбільші з яких — Дунтинху, Поянху, Тайху. Озера є природними регуляторами стоку: вони приймають паводкові води і повертають їх. Річки й озера Східного Китаю широко використовуються для судноплавства, іригації й рибальства. На Північному Заході Китаю річки мілкі, на великих просторах поверхневий стік відсутній. Гідрографічна мережа західної й центральної частини Тибетського нагір'я не має зовнішнього стоку, живлячи численні, переважно солоні, озера. У Північно-Західному Китаї і на Тибетському нагір'ї багато озер, найбільші з яких — Кукунор, Лобнор, Баграшкьоль, Намцо, Селінг. Безстічні озера часто мають солону воду.
Корисні копалини Територія КНР відрізняється великою розмаїтістю природних умов і ресурсів. Східна частина країни низинна, західна - піднесена. Близько 3/4 площі країни зайнято горами, плоскогір'ями, міжгірними улоговинами. Розмаїтість форм рельєфу обумовило наявність великих родовищ корисних копалин. Родовища кам'яного вугілля розосереджені по всіх провінціях Китаю, але найбільш багаті вугіллям промислово розвиті Північний схід. Головні басейни: Шанхайський, Шэньсинский, Кайлуаньский, Фушуньский і Фусиньский. По загальних запасах вугілля Китай займає друге місце після США, а по розвіданим (780 млрд. т) - на першому місці у світі. Основні родовища нафти знаходяться в Північному Китаї (узбережжя Бохайского затоки), у Північно-Східному Китаї, а також у Джунгарській і Цайдамской улоговинах внутрішнього Китаю. Видобуток газу ведеться в Сичуань-ской улоговині. У КНР також добуваються пальні сланці (на північному сході і півдні країни). Найбільший по запасах залізних руд Анипаньский басейн розташований у багатому кам'яним вугіллям Північно-Східному Китаї. Руди кольорових металів зосереджені в південних і центральних провінціях. Представлено видобуток алюмінієвої сировини, мідних, олов'яних і інших руд, ртуті, сурми, золота, срібла й ін. У багатьох районах країни знаходяться великі запаси повареної і кам'яної солі, фосфоритів.
- Кам'яне вугілля – Пн. -Сх. Нафта – Пн. -Сх. , Пн. -Зх. Газ – Цн. (Сичуань) Залізна та марганцева руди – Пн. -Сх. , Пд. Горючі сланці – Пн. -Сх. Кам'яна сіль – Сичуань, з морської води Вольфрамові руди, олов'яні руди – Пд. Мідні, алюмнієві, поліметалеві руди – Сх. Калійна сіль – Пн. Фосфорити – Пд.
Народонаселення і культура «Нагорода за одну дитину, прогресуюче покарання за 3 й наступних дітей» Китай є першою країною світу по чисельності населення (20% усіх жителів планети). На початку XX в. середня тривалість життя населення тут складала менш 30 років. Спостерігалися висока народжуваність (35 -40 промилле) і висока смертність (25 -30 промилле), тобто був невисокий природний приріст і населення Китаю складало близько 400 млн. чоловік. Населення Китаю порівняно молодо (у віці до 15 років - 1/3 жителів). Китай має самі численні трудові ресурси, але велика їхня частина як і раніше зайнята в сільському господарстві, хоча ситуація міняється. Частка орних земель у розрахунку на 1 жителя в КНР дуже низька (менш 0, 1 га), з цим зв'язане аграрне перенаселення. У містах численна надлишкова робоча сила. Велика міграція робочої сили по країні і за її межі. КНР - багатонаціональна країна, тут проживає 56 народностей (не вважаючи племен). Однак 94% жителів - китайці. Вони сконцентровані в східній частині країни. 2/3 території країни (до заходу) займають представники некитайських національностей (чжуани, хуэй, уйгури, тибетці, монголи, корейці, манчжури й ін. ). Характерний другий тип відтворення населення.
Густота населення
Одяг У Китаї — країні шовку, багатої і майстерної вишивки та яскравих кольорів — національний костюм за довгу історію цієї країни весь час змінювався. Причому кожній з 55 етнічних груп, які проживають на її території, притаманні свої риси одягу. Однак в останнє століття культура Піднебесної зазначала значних утисків, особливо під час Великої культурної революції, здійснюваної комуністами. Національний китайський костюм також загалом втратив свої позиції у цій країні. Однак зараз у народного одягу Китаю з’явилася надія знову набути популярності. Варто ознайомитися, в першу чергу, з ханьфу. Китайці довгий час носили так звану Хань, звідси і назва одягу - ханьфу 1. Ханьфу епохи Хань, I в. до н. е. 2. Ханьфу епохи Мін, XIV в. н. е. Якщо говорити про те, що в першу чергу сприймається під поняттям китайського національного одягу, то в першу чергу згадується довге плаття. Це ципао. 1. Повсякденне ципао Імператора. 2. Святкове ципао Імператора.
З середини 30 -х років припинила своє існування китайська монархія, і саме тоді ципао стало типовим одягом Китаю.
Релігія Самі розповсюджені релігії в КНР: конфуціанство, даосизм і буддизм (ламаїзм). Деякі жителі сповідають іслам. Але в цілому населення Китаю важко назвати релігійним (Китай – соціалістична країна). За офіційною статистикою, половина жителів КНР є атеїстами. Всі офіційні храми, церкви і монастирі в Китаї знаходяться під керівництвом правлячої в країні комуністичної партії. Ті, хто це керівництво не визнає, вважаються поза законом і піддаються переслідуванню з боку влади, адже духовна віра і комунізм - це прямо протилежні речі. Серед них найбільш відомі парафіяни домашніх християнських церков, послідовники Фалуньгун і тибетські буддисти.
Китайські ієрогліфи (алфавіт)
Культура Свято дракона в Китаї
Дракони займають центральне місце в китайській міфології. На відміну від європейських драконів, які зображаються зазвичай злими і кровожерними, китайський дракон був, як правило, добрим, благодатним, милостивим до людей. За це китайці своїх драконів любили і віддавали їм високі почесті. На честь цієї головної міфологічної істоти щорічно в китайському місті Вейфань проходить Міжнародний фестиваль повітряних зміїв (Weifang Int'l Kite Festival), в якому беруть участь понад 1000 чоловік з більш ніж 30 країн світу. Зміями ці споруди називаються чисто умовно, насправді у них тисяча форм, розмірів і забарвлень, і змії - лише невелика їх частина. Програма фестивалю передбачає міжнародний конкурс і чемпіонат Китаю по паперовим зміям, відвідування Музею паперових зміїв, демонстрацію виготовлення зміїв китайськими майстрами.
Бойове мистецтво Китаю
Унфу та ушу — популярні терміни, які стали синонімамикитайським бойовим мистецтвам. Однак, китайські терміни Гунфу та Ушу мають суттєво відмінні значення. Ушу може описувати велике розмаїття бойових мистецтв незалежно від їх походження. Гунфу ж може використовуватися у контексті, який узагалі не стосується бойових мистецтв. Термін гунфу може бути віднесений до будь-якого досягнення або майстерності, здобутих шляхом довгої та важкої праці. З другого боку, термін ушу, який належить до бойових мистецтв у цілому, став також і назвою сучасного спортивного ушу. Спортивне ушу подібне до гімнастики та включає використання адаптованих форм китайських бойових мистецтв з використанням зброї та без неї та судиться надаванням очок за сучасними критеріями естетики. Походження китайських бойових мистецтв відслідковується від часів стародавнього Китаю, коли вони застосовувалися для самозахисту, на полюванні й у військових тренуваннях. Вправи зі зброєю й у рукопашному бої були важливими компонентами тренування китайських солдатів. З тих часів китайські бойові мистецтва увійшли у різноманітні філософії, а їх ідеї стали практикою, розширюючи свої завдання від самозахисту до оздоровлення та, нарешті, методу самовдосконалення. Вплив ідеалів бойових мистецтв тепер можна знайти у поезії, художній літературі та кінематографі. Китайські бойові мистецтва є сьогодні невід'ємним елементом культури Китаю.
Кухня Китайська кухня поділяється на кілька основних груп, кожна з яких має свої особливості: сичуаньську, шаньдуньську, гуандунську та шанхайську. Диференціація відбулася історично за географічним принципом. Відмінності цих кухонь тісно пов'язані з традиціями і культурою кожного окремого регіону. Найцікавіші страви, звичайно, готують на святковий стіл. Особливо під час свята весни за місячним календарем, яке вважається Новим роком. На святковий стіл необхідно подавати парну кількість страв - 6, 8, 10… При цьому необхідно зважати на те, що шість страв - ознака благополуччя, а 8 - багатства. Існує звичай до Нового року готувати стільки пиріжків, пампушок, різноманітних смажених страв, щоб їх вистачало на місяць. Це - пампушки на пару, пампушки з фініками, овочеві пиріжки з цукром, смажена солодка картопля. Готують також пиріжки з м'ясом, тому, що м'ясо і риба під час свята обов'язково мають бути на святковому столі.
Китайська кухня по праву користується всесвітньою популярністю, але з деякими застереженнями. Власне кажучи, єдиної китайської кухні не існує, тому що розмаїтість її страв і рецептів не поступається розмаїтості ландшафтів Китаю і темпераментів його жителів. І проте в ній є щось загальне. Практично скрізь у Китаї продукти перед готуванням ріжуть на дрібні шматочки, варять або недовго смажать, часто - у киплячій олії. Головне пояснення цього - споконвічна недостача палива. Тому казани і жаровні ставлять прямо на вогонь, дрібно порізавши продукти, щоб ті швидше зварилися або присмажилися.
Промисловість включає виплавку сталі, кольорових металів (алюмінію, міді, цинку, свинцю, олова, сурми і інш. ), виробництво цементу (304 млн т), мінеральних добрив (21 млн т). Багатогалузеве машинобудування (сільськогосподарське і транспортне машинобудування, тракторо-, авто-, авіа-, станко- і суднобудування, виробництво електроенергетичного і іншого промислового обладнання, електронних виробів, приладів, а також велосипедів, швейних машин, годинників і інш. ). Але основна виробнича база важкої промисловості успадкована від 1950 -х років або створена за проектами того часу. В кінці ХХ ст. зберігалася диспропорція в розподілі державних ресурсів на користь важкої індустрії, де працювало бл. 60% зайнятих в промисловому виробництві і вироблялося 50% промислової продукції. Розвинута текстильна промисловість (бавовняні, шовкові, шерстяні тканини). Бл. 50% всієї промислової продукції в кінці 1990 -х років виробляють дрібні і кустарні підприємства. Традиційні ремесла (художні вироби з кістки, шовку, емалі, лаку, фарфоро-фаянсові, вишивки). У 1997 в Китаї було вироблено сталі - 107, 57 млн т, металорізальних станків - 150 тис. , тракторів - 80 тис. , автомобілів - 1, 59 млн, випущено 5, 4 млн т пряжі, 22 млрд м² тканин, 4, 22 млн т штучних волокон.
Приватне підприємництво займає все міцніші позиції в економіці. Частка державних підприємств у виробництві промислової продукції скорочується (з 80% в 1978 до 34% в 1998), а частка приватних підприємств продовжує зростати і в 1998 склала понад 12%. У кінці 2000 р Китай підписав двосторонні угоди із 36 з 37 членів Всесвітньої торгової організації. У рамках угод Китай зобов'язався зменшити тарифні ставки і відмінити квоти на імпорт. Торговий оборот в 2000 р збільшився на 31, 5% в порівнянні з 1999 р. Найбільшим експортним ринком Китаю є азіатські країни. Їх частка становить 62% його загального експорту. Північній Америці належить 22%, з яких 21% США. Загальний продаж заліза і сталі у 2000 р становив $14, 1 млрд, кольорові і рідкісні метали - $10, 1 млрд і неметалічні корисні копалини 7, 1 млрд. Більш, ніж на 10% збільшився імпорт глинозему, алюмінію, міді і мідної руди, хроміту, залізняку, алмазів. Експорт цементу, продукції з міді, вугілля, коксу, продукції з сталі, цинку і продукції з нього збільшився більш, ніж на 10%. У 2000 р уряд схвалив відкриття в Шанхаї ринку по продажу алмазів. «Великий Китай» , включаючи Гонконг і Тайвань, є третім за обсягом продажу алмазів на світовому ринку після США і Японії.
Галузь промисловості Основні центри 1. Паливна промисловість Вугільна (1), нафтова (6) Нафтопереробка – Шанхай, Тяньцзінь, Далянь, Пекін (на нафтопроводи та морський транспорт) 2. Чорна металургія Чавун, сталь, прокат – пн. -сх. (Аньшань, Фушунь, Шеньян); пд. -сх. (Ухань) 3. Кольорова металургія Вольфрам, цинк, мідь, олово та ін. (Схід, Південь (Куньмін, Гецзю)) 4. Машинобудування Важке (Шеньян), залізничне (Пекін, Далянь, Чанчунь, Шеньян), автомобільне (Чанчунь, Пекін), верстати (Шанхай, Пекін), трактори (Лоян), суднобудування (Шанхай, Далянь), електроніка (Шанхай, Пекін) 5. Хімічна промисловість Добрива (3), сода (Далянь, Нанкін, Тяньцзінь), лаки і фарби, ліки, СК, СВ, пластмаси (Шанхай, Пн. -Сх. )
Галузь промисловості 6. Легка промисловість Основні центри Текстильна (Шанхай, Пекін, Тяньцзінь (вовняні і бавовняні тканини)) Шанхай (шовкові тканини)
Сільське господарство Частка у валовій продукції сільського господарства (1992, %): рослинництво 74, тваринництво 26. З однієї ділянки нерідко знімають три і більше урожаї за два роки, а в басейні р. Янцзи - щорічно два урожаї. У Південному Китаї багато які поля дають по три урожаї основних сільськогосподарських культур або до п'яти урожаїв овочів на рік. Величезна територія країни і різноманітність кліматичних умов, ґрунтів і рельєфу були причиною формування різних агроекосистем. У Китаї вирощують понад 50 видів польових, 80 видів городніх і 60 видів садових культур. Гірські місцевості крайніх західних районів Китаю і степи Сіньцзян-Уйгурського автономного району і Тібету використовуються для розведення великої рогатої худоби, коней, овець і кіз, а оазиси в пустинних районах Сіньцзяну - для вирощування кавунів і винограду. На великих полях відносно холодних північних провінцій Хейлунцзян і Цзілінь вирощують злакові і бобові культури (кукурудзу, пшеницю, соєві боби). У Північному Китаї, включаючи західну частину провінції Хебей, провінції Шаньсі, Шеньсі і Ганьсу вирощують посухостійкі культури (пшеницю, кукурудзу, просо). На Північно-Китайській рівнині (південна частина провінції Хебей, провінція Хенань і частина провінції Шаньдун, Цзянсу і Аньхой) - олійні культури і тютюн. Найпродуктивнішими є долина нижньої течії р. Янцзи, провінція Сичуань і субтропічна провінція Гуандун. Провінції Хунань, Сичуань і Цзянсу - найбільші в країні виробники рису. Велику частину цукрової тростини обробляють в провінціях Гуандун і Гуансі. У субтропічних районах Китаю вирощують, в основному на експорт, мандарини, апельсини, ананаси тощо.
Зернові культури – рис (І), пшениця (І) сх. , гаолян, просо (Пн. -Сх. ), ячмінь (Тибет)
Технічні культури – арахіс (Пн. -Сх. ), соя (Сх. ), бавовник (басейн Хуанхе), чай (Пд. -Сх. ), цукрова тростина (Пд. -Сх. ), цукрові буряки (Пн. -Сх. )
Інші – батат, ямс, маніок – Пд. -Сх.
Свинарство – Східний Китай
Птахівництво – передмістя.
Вівчарство, кози, яки – захід.
Бджільництво – Пн. -Сх. .
Шовківництво – Пд. , Пн. -Сх. . Рибальство, рибництво.
Зовнішня торгівля Експорт Імпорт Мінеральна сировина Машини і обладнання (40%) Тканини Прокат чорних і кольорових металів Вовна, щетина, прянощі, чай, бавовник хімікати Одяг, текстильні вироби Автомобілі, літаки Верстати, швейні машини, електронну апаратуру Промислова
Це цікаво) Велика Китайська стіна (220 до н. е. та 1368 — 1644 р. р. ) — одна з найграндіозніших споруд усіх часів і народів, символ Китаю. Це найбільше творіння рук людських у всій світовій історії та єдина споруда такого масштабу в усьому світі. Довжина всіх ліній стіни 6350 км. Це єдине творіння рук людських, що видно з космосу неозброєним оком. Восьме чудо світу, найдовша в світі, “Вань чи чан Чен” (“Стіна в десять тисяч лі”) — так в різні часи називали Велику стіну. І хоча по останній назві можна припустити справжній розмір давньої Китайської стіни (1 лі дорівнює 576 м), різні джерела називають різні цифри. За одними припущеннями її довжина не перевищує 4 тисяч кілометрів, за іншими — вона більше 5 тисяч кілометрів. Висота стіни в середньому 6, 6 м (на окремих ділянках до 10 м), ширина нижньої частини близько 6, 5 м, верхньої — близько 5, 5 м. Ця ширина дозволяла роз’їхатися двом кінним візкам. На всьому протязі Великої Китайської стіни споруджені каземати для охорони і сторожові вежі, а у головних гірських проходів збудовані фортеці. Будівництво стіни почалося в III столітті до н. е. . під час правління імператора Цинь Ши. Хуанді (династія Цинь), в період «Воюючих держав» (475 -221 рр. . до н. е. . ) У будівництві брала участь п’ята частина тодішнього населення країни, тобто, близько мільйона людей.
При укладанні кам’яних блоків стіни вживалася клейка рисова каша з домішкою гашеного вапна. Щороку проводиться популярний легкоатлетичний марафон «Велика Стіна» , в якому частина дистанції спортсмени біжать по гребеню Стіни. Всупереч існуючій думці, Велику китайську стіну не можна побачити неозброєним оком з орбітальної станції, хоча на супутникових знімках її видно.
Китайські революції Китайська революція — серії великих політичних повстань в Китаї в 1911 - 1949, що призвели до правління Комуністичної партії і встановлення Китайської народно республіки. У 1912 національне повстання скинуло імператора Манчжурії династії Цін. У 1923 -1925 - під керівництвом Сунь Ятсена розвився патріотичний рух, націоналісти Чан Кайші в 1925 -49 або гоміньдан були зміщені зростаючим комуністичним рухом. Довгий кидок (10 тис. км. ) в 1934 -35 армії комуністів, щоб уникнути атак націоналістів висунув Мао Цзедуна як комуністичного лідера. Під час Другої світової війни 1939 -1945 різні китайські політичні лідери виступали проти вторгнення Японії. Конфлікти закінчилися громадянською війною 1946 -49, коли сили націоналістів були розбиті, а Чан Кайши перебрався на острів Тайвань. З цього моменту було оголошено про існування Китайської народної республіки під керівництвом комуністичного лідера Мао Цзедуна.
Скачать презентацию Китайська Народна Республіка Виконала Гаврилюк Маргарита учениця 10
Китай.ppt