Київське князівство Сформувалось в середині 9

Київське князівство

Сформувалось в середині 9 століття на базі раньо-феодальної держави Куявія. В 10 -12 ст. стало центром великої давньоруська держави Київської Русі. Межі князівства, в основному, проводились по річкам: Прип'ять, Дніпро, Стугна(Рось), Случ (Горинь). Київське князівство лежало на перехресті торгових шляхів з півдня - на північ та з заходу - на схід, які сполучали Европу й Азію. Це вигідне положення сприяло розвиткові торгівлі та економічній міці держави. Найдавніші міста К. к. - Київ, Вишгород, Білгород (нині Білгородка). В 1130 -х роках внаслідок феодальної роздробленості Київської Русі та постійної міжусобної боротьби удільних князів, Київ поступово втрачає своє значення політичного центру. Одночасно, на східних землях Київської Русі сформувався антикиївськмй союз володимиро-суздальських князів з половцями. Саме в цей час на Заліській землі набирає силу формування нового етносу зі своїм окремим політичним та суспільним ладом. Яскравим представником нового етносу був син половчанки та князя Юрія Долгорукого - Андрій Боголюбський В середині 12 ст. до складу Київського князівства входили Київщина, Східна Волинь, Переяславщина. Центром був Київ. Переяслав, Канів, Черкаси, Остер, Овруч, Житомир, Чорнобиль, Мозир та інші міста були центрами окремих феодальних володінь, що перебували у васальній залежності від Київського князівства.

Основна територія Київської землі на Правобережжі Дніпра включала землі давнього Полянського і Деревлянського князівств, розселених у Пороссі «чорних клобуків» (берендеїв, торків, коуїв, турпеїв і печенігів) та Болохівську волость, яка з початку 13 століття остаточно відійшла до Волині.

. В останній чверті XIII століття татарські хани напряму тримали в Києві своїх намісників - багатих місцевих феодалів - і безконтрольно господарювали в ньому. Періодично з'являються в місті монголотатарські загони, що грабували населення, виводили людей в Золоту Орду. Якийсь час (не пізніше 1300 р. ) зберігали свої уділи в Київській землі і Смоленські Мономаховичі. Можливо також, що окремі з князів правили у Києві як Волинські васали у 1270 -1300 рр. Одним з них був Пороський князь Юрій, васал Волинських князів Володимира Васильковича та Мстислава Даниловича. У першій половині XIV столітті в Києві знову з'явилися князі, але по уривчастим відомостям важко встановити хронологічність та послідовність їх князювання, а також те, чи постійно вони перебували в місті. Близько 1300 -1301 рр. після перемоги хана Токти над Ногаєм, на Київському престолі утвердилася Путивльська династія, князі якої, з допомогою ординців, намагались утримати ці території до 1362 р. В цей час, у Києві також князювали представники Чернігівських та Переяславських князівств. В 1320 -1330 рр. політичний вплив Великого князя Литовського Гедиміна відчувався й в Києві. В той час залежними від Гедиміна були Київський та Смоленський князі. Між 1324 -1331 рр. Київський престол займав Литовсько-Руський князь Ольгімант-Михайло Гольшанський. До 1360 -х років тривала боротьба між Золотою ордою та Литовсько-Руською державою за Київ. Близько 1362 року Київське князівство добровільно приєдналось до Великого князівства Литовського (з 1398 р. держава називалась Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське). Воно увійшло до його складу яквасальне князівство. Династію руських Мономаховичів заступила династії литовсько-руських князів Гольшанських та Гедиміновичів, першим князем якої був Володимир Ольгердович. Вони проводили політику, спрямовану на утвердження автономії Київського князівства. Київські князі, за литовською допомогою, позбулися ординської опіки, й стали повністю незалежними володарями, проводили власну політику, карбували монети. В цей час до Київського князівства стала належати й Переяславська земля. Крім того кордони її значно розширилися на південь і південний схід. Це викликало невдоволення литовського уряду, особливо після проголошення литовського князя Ягайла Ольгердовича польським королем у 1386 році. У 1394 року польсько-литовський уряд ліквідував Київське князівство. Замість князя у Київ було призначено литовського намісника. В 1440 році під тиском місцевої феодальної знаті Київське князівство було відновлено, але 1470 року знову ліквідовано. До Києва було призначено воєводою М. Гаштовта. Кияни двічі відмовлялися прийняти його, але місто було зайняте військом у 1471 році і Київське князівство було перетворено на воєводство.

У 1240 році Київське князівство захопили монголо-татари. Хан Батий зруйнував Київ, після чого він остаточно втратив значення столиці Давньоруської держави.

Презентацію підготував ученю 7 класу Цимбалюка Олега