Каріотип Робота Учениці 10 класу Балабинського НВК “Престиж” Самойленко Катерини
Каріотип — набір хромосом, специфічний для кожного виду організмів; характеризується певною кількістю хромосом та особливістю їхньої будови.
Кожна клітина еукаріотів має певний набір хромосом. Сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри) називають каріотипом. Кожному видові організмів властивий певний каріотип. Саме його постійність забезпечує існування видів
Номенклатура З метою систематизації цитогенетичних описів розроблена Міжнародна цитогенетична номенклатура (International System for Cytogenetic Nomenclature, ISCN), основана на диференційному забарвленні хромосом, яка дозволяє докладно описати окремі хромосоми та їх ділянки. Запис має такий формат: [номер хромосоми] [плече] [номер ділянки]. [номер смуги] довге плече хромосоми позначають літерою q, коротке — літерою p, хромосомні аберації позначають додатковими символами. Також у науковій літературі часто можна зустріти такі позначення: FN фундаментальне число, це сумарна кількість хромосомних плечей; 2 n - диплоїдний набір хромосом.
Визначення каріотипу Зовнішній вигляд хромосом істотно змінюється протягом клітинного циклу: протягом інтерфази хромосоми локалізовані в ядрі, як правило, деспіралізовані й важкодоступні для спостереження, тому для визначення каріотипу використовуються клітини в одній із стадій їх поділу метафазі мітозу.
Каріотип може змінюватись унаслідок мутацій. Але такі мутантні особини часто нездатні схрещуватись з особинами, які мають нормальний каріотип, і залишити плодючих нащадків. Структури ядра, які несуть гени, називають хромосомами. У вигляді щільних тілець хромосоми стають помітними у мікроскоп лише під час поділу клітини. Основу хромосоми становить дволанцюгова молекула ДНК, зв'язана з ядерними білками. Крім того, до складу хромосом входять РНК і ферменти, потрібні для їхнього подвоєння або синтезу іРНК. Будова метафазної хромосоми: 1 - вторинна перетяжка; 2 - хроматиди; 3 - первинна перетяжка; 4 - центромера; 5 - місце прикріплення веретена поділу
Молекули ДНК у хромосомах розташовані певним чином. Ядерні білки утворюють особливі структури, які наче нанизані на нитки ДНК. Між ними розташовані ділянки вільної ДНК. Така організація забезпечує компактне розміщення молекул ДНК у хромосомах, оскільки довжина цих молекул у розгорнутому стані значно більша, ніж хромосоми. Наприклад, довжина хромосом під час поділу клітини в середньому становить 0, 5 -1 мкм, а молекул ДНК кілька сантиметрів.
Кожна хромосома складається з двох хроматид, які сполучаються між собою у зоні первинної перетяжки. Первинна перетяжка поділяє хромосоми на ділянки - плечі. Якщо перетяжка розташована посередині хромосоми, то плечі мають однакові або майже однакові розміри. А якщо первинна перетяжка зсунута до одного з кінців хромосоми, то розміри плечей значно відрізняються.
У ділянці первинної перетяжки розташований пластинчастий утвір у вигляді диска - центромера. До неї під час поділу клітини приєднуються нитки веретена поділу. Деякі хромосоми мають ще й вторинну перетяжку. У цій зоні розташовані гени, що відповідають за утворення ядерець. Кількість хромосом у різних видів може значно варіювати (наприклад, у нестатевих клітинах мухи-дрозофіли всього 8 хромосом, у людини - 46, а в клітинах морських найпростіших радіолярій -до 1 600).
Хромосомний набір ядра може бути гаплоїдним, диплоїдним або поліплоїдним. У гаплоїдному наборі (його умовно позначають 1 n) всі хромосоми відрізняються одна від одної за будовою. У диплоїдному наборі (2 n) кожна хромосома має парну хромосому, подібну за розмірами та особливостями будови. Хромосоми, що належать до однієї пари, називають гомологічними до різних - негомологіч-ними. Гомологічні хромосоми подібні за будовою і мають однаковий набір генів. Виняток становлять лише статеві хромосоми, які у представників однієї зі статей розрізняються за розмірами й особливостями будови. Тому їх називають гетерохромосомами, на відміну від нестатевих – аутосом. Якщо кількість гомологічних хромосом перевищує дві, то такий хромосомний набір називають поліплоїдним триплоїдним (Зn), тетраплоїдним (4 n) тощо.
Генетичні хвороби — порушення нормальної роботи організму через порушення послідовності генів або структури хромосом. Тоді як деякі хвороби, наприклад рак, виникають через генетичні порушення, придбані кількома клітинами протягом життя, термін «генетична хвороба» зазвичай посилається на наявність хвороб у всіх клітинах тіла і присутніх з моменту зачаття. Деякі генетичні хвороби викликаються хромосомними порушеннями, що виникають через помилки процесу мейозу між генеративними клітинами — сперматозоїдом і якцеклітиною. Приклади таких генетичних хвороб включають синдром Дауна (додаткова хромосома 21), синдром Тюрнера і синдром Кляйнфелтера (чоловік з 2 X-хромосомами).
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Каріотип Робота Учениці 10 класу Балабинського НВК Престиж
Презентация биология кариотип.ppt