Кафедра патологічної анатомії Спеціальна патоморфологія Макропрепарати частина 3

Кафедра патологічної анатомії Спеціальна патоморфологія Макропрепарати (частина 3) Підготовлено проф. Дегтярьовою Л. В.

Стандартизований набір макропрепаратів із зразками їх опису ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ, ЖОВЧНОГО МІХУРА ТА ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ХВОРОБИ НИРОК ГОСТРИЙ ГЕПАТОЗ (ТОКСИЧНА ДИСТРОФІЯ ПЕЧІНКИ) ГОСТРИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТОЗ (СТЕАТОЗ ПЕЧІНКИ) ПІДГОСТРИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ СПАДКОВИЙ ГЕПАТОЗ (ПЕЧІНКА ПРИ ГЛІКОГЕНОЗІ, ПЕЧІНКА ПРИ ГЕМОХРОМАТОЗІ) ХРОНІЧНИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ АМІЛОЇДОЗ НИРОК ДРІБНОВУЗЛОВИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ НЕКРОТИЧНИЙ НЕФРОЗ ХОЛЕСТАТИЧНИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ ПІЄЛОНЕФРИТ МУСКАТНИЙ ТА ПІГМЕНТНИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ УСКЛАДНЕННЯ ПІЄЛОНЕФРИТУ ВЕЛИКОВУЗЛОВИЙ ТА ЗМІШАНИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ НЕФРОЛІТІАЗ ОЗНАКИ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ ГІДРОНЕФРОЗ ГЕПАТОЦЕЛЮЛЯРНИЙ РАК ПОЛІКІСТОЗ НИРОК ХОЛАНГІОЦЕЛЮЛЯРНИЙ РАК НЕФРОСКЛЕРОЗ ХРОНІЧНИЙ КАЛЬКУЛЬОЗНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ ГІПЕРНЕФРОЇДНИЙ РАК ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ ПУХЛИНА ВІЛЬМСА ЖОВЧНОКАМ’ЯНА ХВОРОБА АДЕНОМА НИРКИ ГОСТРИЙ ПАНКРЕАТИТ (ПАНКРЕОНЕКРОЗ) УРОТЕЛІАЛЬНИЙ РАК

ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ, ЖОВЧНОГО МІХУРА ТА ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

А Б Гострий гепатоз Токсична дистрофія печінки (стадія жовтої дистрофії) – може бути проявом фульмінантної форми вірусного гепатиту В: А – печінка звичайних розмірів (на початку може бути дещо збільшена), ущільнена або в’яла з гладкою поверхнею яскраво-жовта з порверхні та на розрізі; Б – печінка з гладкою поверхнею, в’яла, може бути дещо зменшена, глиниста (охряно-жовта) з масивним некрозом гепатоцитів, що спричинює гостру печінкову (печінково-клітинну) недостатність; резорбція некротичних мас призводить до утворення осередків “оголення” строми з повнокровними судинами (стрілки).

Б А Хронічний гепатоз Стеатоз печінки (жирова дистрофія, жировий гепатоз, «гусяча» печінка): А, Б – загальний вид; В – на розрізі В А, Б – печінка збільшена, ущільнена, охряно-жовта (глиниста), поверхня гладка, передній край заокруглений; В – печінка на розрізі охряно-жовта (жовто-коричнева), з нальотом жиру, часточкова будова збережена.

Хронічний гепатоз Стеатоз печінки при інтоксикації (уремія, перитоніт), гіпоксії: А – загальний вид; Б – на розрізі А А, Б – жирова дистрофія гепатоцитів поєднується з їх частковою загибеллю як при токсичній дистрофії у стадії жовтої дистрофії: печінка звичних розмірів (або дещо зменшена), в’яла, з гладкою поверхнею, однорідного глинистого виду, жовто-коричневого кольору Б

Спадковий гепатоз А – печінка при глікогенозі: орган значно збільшений (гепатомегалія) за рахунок накопичення глікогену у гепатоцитах, без зміни кольору, поверхня гладка, нижній край заокруглений; А Б – печінка при гемохроматозі: буро- коричнева (іржаво-коричнева) за рахунок відкладання гемосидерину та феритину. Б

А Б Вірусний гепатит А – печінка збільшена, на розрізі з множинними блідими, жовтуватими зонами некрозу та колапсу печінкових часточок (стрілки); Б – на розрізі печінки ділянки некротично змінених часточок з колапсом строми, розширеними повнокровними судинами і В дрібними крововиливами мають вигляд нерегулярних темно-вишневих ділянок та смужок (стрілки); з поверхні така печінка має вигляд великої червоної; В – фульмінантна (блискавична) форма: печінка зменшена, сіро-жовта, в’яла, капсула її зморшкувата (стрілка).

А Б Дрібновузловий (мікронодулярний) цироз печінки: А, Б – загальний вид; В – на розрізі А, Б – печінка збільшена, деформована, ущільнена, поверхня дрібногорбиста (зерниста), із зеленуватосірими (А), світло-коричневими або жовтуватокоричневими (Б) осередками залежно від змін паренхіматозних та стромальних структур; В В – на розрізі печінка дрібновузлової будови з випинанням вузлів-регенератів, обмежених широкими сіруватими сполучнотканинними прошарками; коричнево-жовтий колір вказує на жирову дистрофію гепатоцитів.

Б А Холестатичний (біліарний) цироз печінки (дрібновузловий): А – загальний вид; Б – на розрізі А – печінка збільшена, ущільнена, поверхня її дрібногорбиста, субкапсулярно візуалізуються вогнищеві крововиливи; Б – на розрізі дрібні вузли-регенерати розмежовані сіруватими, різними завширшки прошарками сполучної тканини; колір печінки зеленуватий (імбібіція жовчю).

В Дрібновузловий “мускатний” (А) та пігментний (Б) цироз печінки А – печінка ущільнена з дрібногорбистою строкатою поверхнею, яка за кольоровою гамою нагадує мускатний горіх; виникає при хронічному венозному повнокров’ї ; Б – печінка ущільнена, буро-коричнева, поверхня дрібногорбиста; на розрізі – іржаво. Г коричнева (за рахунок відкладання гемосидерину та феритину) з розширеними сіробурими сполучнотканинними проміжками, нагадує будову свинячої печінки.

А Б Великовузловий (макронодулярний, постнекротичний – А) та змішаний (мікро-макронодулярний – Б, В) цироз печінки А, Б – печінка збільшена або зменшена, ущільнена, 2 1 поверхня деформована, горбиста, нижній край заокруглений або гострий, колір сіро-коричневий, жовто-коричневий (залежно від змін у паренхімі і стромі); В – на розрізі печінка вузлуватої будови, розміри В вузлів-регенератів різні, поверхня їх випинається, колір жовтуватий з зеленуватими осередками (стрілки 1); сполучнотканинні прошарки через повокров’я судин мають темно-вишневий колір (стрілки 2).

Г А Б В Ознаки портальної гіпертензії: А – спленомегалія: селезінка значно збільшена, за розмірами майже така як печінка, повнокровна, синюшна, капсула її напружена; Б, В – варикозно розширені вени нижньої третини стравоходу (стрілки); Д Г – асцит: збільшені розміри живота, випинання пупка і стінок живота внаслідок накопичення рідини у черевній порожнині і підвищення тиску в ній; Д – варикозно розширені колатеральні підшкірні вени передньої черевної стінки, які формують навколо пупка сплетення на зразок “голови медузи” Е – телеангіектазії: незапальні вогнищеві розширення судин мікроциркуляторного русла у шкірі , які утворюють судинні зірочки (сіточки). Е

1 2 3 1 А Б Гепатоцеллюлярний рак 3 А, Б, В – вузли пухлини жовтувато-зеленуваті (клітини пухлини часто зберігають здатність продукувати жовч) із зонами крововиливів (стрілки 1) та некрозу в центрі (стрілки 2); дрібні сателітні вузли пухлини (Б, В – стрілки 3) можуть свідчити як про внутрішньопечінкове поширення пухлини (метастази), так і про мультицентричне її виникнення. 1 2 В

А Б Холангіоцелюлярний рак (периферичний, внутрішньопечінковий) А, Б, В – пухлина походить з епітелію внутрішньопечінкових жовчних проток, має вигляд щільного світлого або строкатого (за рахунок вторинних змін) вузла (або вузлів); Б – крововиливи у пухлині (стрілки); В – некроз у пухлині (стрілки). В

В А Б Хронічний калькульозний холецистит А, В – жовчний міхур збільшений, стінки його стовщені та ущільнені, у просвіті – множинні фасетовані камені жовтого або коричневого кольору; Б – жовчний міхур збільшений, стінки атрофовані, в’ялі, порожнина розширена, виповнена рідкою прозорою жовто-коричневою рідиною (водянка), в якій міститься Г великий камінь з гранованою поверхнею, неоднорідний сіро-коричневий за кольором; слизова оболонка з гладкою поверхнею (атрофована); Г – стінки жовчного міхура стовщені, слизова оболонка бархатиста, коричнева (імбібована жовчю) зі світло-жовтими осередками (холестероз); у просвіті округлий камінь з шорсткою, горбистою поверхнею за рахунок різних нашарувань.

1 2 А Б Хронічний холецистит: 2 А, В – флегмонозний; В – гнійний калькульозний А, В – загострення: жовчний міхур збільшений, стінки його 1 3 4 В стовщені, ущільнені, слизова оболонка зі згладженими складками (атрофована) , виразками (стрілки 1), крововиливами (стрілки 2), нашаруваннями гною з жовчю (стрілка 3) та поодинокими дрібними каменями у просвіті (стрілка 4); Б – емпієма жовчного міхура: стінки жовчного міхура стовщені, ущільнені, повнокровні, серозна оболонка з повнокровними судинами та крововиливами, у просвіті гній та множинні фасетовані камені.

А Б Жовчнокам’яна хвороба А, Б – холедохолітіаз: у розширеній загальній жовчній протоці зі склерозованими стінками, атрофованою слизовою оболонкою та її холестерозом (Б, стрілки) різного виду камені, які можуть обтурувати її просвіт.

1 2 2 1 2 А Б Гострий панкреатит (панкреонекроз) А, Б – геморагічний панкреатит: підшлункова залоза збільшена, набрякла, напружена, просякнута кров’ю; зустрічаютья осередки некрозу сірого, сіро-білого кольору (стрілки 1) та крововиливи (стрілки 2); В – змішаний панкреатит (панкреонекроз): Г підшлункова залоза збільшена, набрякла, часточкова структура не визначається, виникають множинні осередки стеатонекрозу (некрозу жирової клітковини) – замазкоподібні мутні білі ділянки (стрілки 1), які нагадують стеаринові бляшки), та геморагії (стрілка 2); Г – стеатонекрози у заочеревинній клітковині та малому сальнику: округлі білі перлино-/стеатоподібні осередки (стрілки) некрозу жирової клітковини. В 1

ХВОРОБИ НИРОК

А Б Гломерулопатії: Гострий гломерулонефрит ( «строкаті нирки» ) А, Б – нирки дещо збільшені, в’ялі, з вираженим червоним крапом на відносно гладкій поверхні; на розрізі (Б) корковий шар широкий з червоним крапом, піраміди повнокровні, темно-червоні.

А Б Гломерулопатії: Підгострий гломерулонефрит (“великі строкаті нирки”): А – загальний вид: нирки збільшені, в’ялі, з червоним крапом на гладкій, сіруватій поверхні ; Б – на розрізі: корковий шар блідий, сіруватий, з червоним крапом, чітко відмежований від темно-червоних пірамід

А Б Гломерулопатії: Хронічний гломерулонефрит А – нирки помірно збільшені, поверхня дрібнозерниста з помірно вираженим червоним крапом ; Б – нирки при тривалому перебігу хронічного гломерулонефриту зменшені (атрофовані), ущільнені, корковий шар стоншений; виникає нефроскрероз, що в клініці прявляється хронічною нирковою недостатністю; в нирці видно декілька простих кіст (стрілки).

Гломерулопатії: Амілоїдоз нирок А – “великі сальні нирки”, “великі амілоїдні нирки”, : нирки збільшені, ущільнені, з гладкою або слабко зернистою поверхнею, бліді жовтувато-сірі, з сальним блиском на розрізі; межа між корковою та мозковою речовиною нечітка, порожнина мисок і чашечок розширена (гідронефроз). А Б – фрагмент нирки на розрізі: бліді депозити амілоїду у корковому шарі найвиразніші зверху у центрі (стрілки). Б

А Б Тубулопатії: Гострий тубулонекроз (некротичний нефроз) А, Г – «шокова нирка» : нирки помірно збільшені, в’ялі, поверхня гладка, бліда, корковий шар широкий блідий, піраміди повнокровні, межа між корковою та мозковою речовиною чітка за рахунок вираженого повнокров’я кортико-медулярного шунта (стрілки); Г Б, В – жовтяничний нефроз: нирки змінені як на рис. А, Г і крім того просякнуті жовчю (жовті), особливо піраміди. В

1 2 4 3 А Б Пієлонефрит А – двобічний хронічний: нирки з горбистою поверхнею; на розрізі нерівномірно повнокровні – підкреслено чітка межа між корковим та мозковим шарами за рахунок повнокров’я кортикомедулярного шунта, бліді піраміди (стрілки 1), корковий шар дещо стоншений; миски з потовщеними сіруватими стінками, помутнілою поверхнею слизової оболонки та множинними точковими крововиливами (стрілки 2); повнокровний сосочок ( стрілка 3) з блідими верхівками пірамід та крововиливами; стовщений шар навколомискової жирової кліткрвини (стрілки 4); Б – гнійний нефрит: поверхня нирки горбиста; на розрізі нирка строката за рахунок нерівномірного повнокров’я, множинних жовтуватих осередків нагноєння (абсцедування, стрілки) та крововиливів у мозковому і корковому шарах; стінки миски стовщені повнокровні, слизова оболонка з крововиливами.

А Б Ускладнення пієлонефриту А – піонефроз: нирка збільшена, однак на розрізі її паренхіма атрофована, ущільнена, особливо стоншений корковий шар; чашечки та миска значно розширені, заповнені зеленуватим гноєм; Б – гнійний паранефрит: гнійне розплавлення паранефральної жирової клітковини (вказано лезом ножа); повнокров’я паранефрію та стовщеної сіруватої капсули нирки, під якою видно горбисту поверхню зменшеної за розмірами нирки.

1 2 3 1 А Б 2 В Нефролітіаз у поєднанні з пієлонефритом та виходом у піонефроз А, Б – коралоподібні (стрілки 1) й округлі (стрілки 2) камені у розширених мисках з потовщеними та склерозованими стінками, розширення чашечок, гнійний ексудат у мисці з фібринозно-гнійними нашаруваннями на камені (Б, стрілки 3); значне стоншення паренхіми нирок (атрофія); В – одиночний камінь у мисці, дрібні камені у чашечках (стрілки 1), стовщення стінок миски, розростання навколомискової жирової клітковини, гіперемія нирки, Г сосочків (стрілка 2), стоншення коркового шару; Г – характерні зміни (див. А, Б) у нижній частині нирки (обведено); навколо розширених чашечок у стоншеному шарі паренхіми нирки жовтуваті зони нагноєння; верхня частина нирки без змін.

В А Б Гідронефроз А, Б, В, Г – нирки можуть бути збільшені або зменшені, ущільнені; порожнини мисок і чашечок значно розширені, стінки їх стовщені, у слизовій оболонці при запаленні крововиливи (А, Б); корковий і мозковий шари дуже тонкі; нирка на розрізі може нагадувати тонкостінний мішок, виповнений зміненою сечею. Г

А Б В Г Полікістоз нирок (спадкове захворювання) А, Б – загальний вид нирки з полікістозом: нирка збільшена, зміненої неправильної форми, з горбистою поверхнею із-за множинних різновеликих випинань внаслідок утворення кіст (тонкостінних порожнин, виповнених серозною , кров’янистою рідиною або колоїдом), нагадує гроно винограду; В, Г – полікістозна нирка на розрізі: паренхіма нирки кістозно трансформована; кісти різновеликі, стінки їх утворені атрофованими, склерозованими структурами нирок, порожнини заповнені рідким або колоїдним жовтуваим, коричневим прозорим вмістом; навколо мисок збільшена кількість жирової клітковини.

А Б Кісти нирок А – поодинокі кісти нирки (набута патологія): мають тонкі стінки та рідкий вміст, можуть бути множинними але не настільки, як при полікістозі, не призводять до хронічної ниркової недостатності або неоплазії; з віком кількість таких кіст зростає; Б – ретенцийна багатокамерна кіста нирки: велика багатокамерна кіста у нижньому полюсі з фіброзними стінками; гіперплазія навколомискової жирової клітковини; відносне збереження паренхіми нирки у верхньому полюсі.

1 А Нефросклероз Б В Г 2 А – артеріолосклеротичний нефросклероз (первинно-зморщена нирка, нирка при гіпертонічній хворобі): нирка рівномірно зменшена (за розмірами нагадує дитячу), ущільнена, поверхня сірувата, дрібнозерниста; на розрізі корковий та мозковий шари стоншені; процес завжди двобічний, симетричний; Б, В – нефритичний нефросклероз (вторинно-зморщена нирка як вихід хронічного гломерулонефриту): нирка значно зменшена, ущільнена, бліда, поверхня зерниста або дрібногорбиста, наявні дрібні кісти (стрілки) з рідким прозорим вмістом; на розрізі корковий та мозковий шари стоншені; процес завжди двобічний, симетричний; Г – пієлонефритичний нефросклероз (нефроцироз, вторинно-зморщена нирка як вихід хронічного пієлонефриту): на розрізі корковий та мозковий шари стоншені (стрілка 1), навколо воріт нирки розростання жирової тканини; порожнини миски та чашечок (стрілки 2) розширені, стінки їх стовщені, на слизовій оболонці поодинокі точкові крововиливи (ознаки гідронефрозу та пієлонефриту; процес однобічнй або двобічний але не симетричний.

А Б В Пухлини нирок Нирково-клітинний (гіпернефроїдний) рак А, Б, В – пухлина за звичай уражає один полюс нирки, росте у вигляді м’якого вузла, відмежованого від навколишніх структур, проростає у миску (А); на розрізі пухлина строката з ділянками жовтуватими, сіро-білими, коричневими та червоними (зони крововиливів). Ця пухлина росте повільно, до моменту виявлення досягає великих розмірів, чому сприяє наявність ретроперитонеального простору та парної нирки, яка забезпечує функцію.

2 1 В Б А Пухлини нирок А – пухлина Вільмса (нефробластома, ембріональна нефрома, ембріональний рак): пухлина відноситься до гамартобластом, виникає з метанефрогенної тканини, тривалий час росте експансивно, в межах капсули; на розрізі рожево-біла або з жовтуватим відтінком, вузлувата (нерівномірно- часточкової будови); Б – аденома: в зоні воріт нирки округлий рожевий вузол пухлини (стрілка) з чіткими межами (експансивний ріст) та повнокровними судинами; В – рак миски (уротеліальний рак): на розрізі нирки у чашечках та мисці сосочкові розростання пухлини (стрілки 1), вогнищеве стовщення стінок миски за рахунок пухлини (стрілка 2); корковий та медулярний шари нирки без змін.