Скачать презентацию Кафедра клінічної фармакології клінічній фармації і Клінічна фармакологія Скачать презентацию Кафедра клінічної фармакології клінічній фармації і Клінічна фармакологія

1469.ppt

  • Количество слайдов: 29

Кафедра клінічної фармакології, клінічній фармації і Клінічна фармакологія фармакотерапії лікарських засобів ДОННМУ ім. М. Кафедра клінічної фармакології, клінічній фармації і Клінічна фармакологія фармакотерапії лікарських засобів ДОННМУ ім. М. Горького вживаних в ендокринології

Клінічна фармакологія захворювань щитовидної залози Побічні явища прийомі антитиреоїдних ЛЗ: n n n Свербіння, Клінічна фармакологія захворювань щитовидної залози Побічні явища прийомі антитиреоїдних ЛЗ: n n n Свербіння, шкірний висип (швидко зникають прийомі антигістамінних ЛЗ) Агранулоцитоз і гранулопенія – вимагає переривання лікування Артралгії Холестатичний гепатит і некроз печінки Неврити Випадання волосся

Клінічна фармакологія захворювань щитовидної залози n. Ці побічні ефекти частіше зустрічаються прийомі похідних тиоурацила, Клінічна фармакологія захворювань щитовидної залози n. Ці побічні ефекти частіше зустрічаються прийомі похідних тиоурацила, рідше – при застосуванні похідних імідазола (мерказоліл, метімазол, карбвмазол). n. Найбільш побічні ефекти, що часто зустрічаються, прийомі мерказоліла – нудота, блювота, збільшення щитовидної залози. n. Контроль терапії: n Аналіз крові. n При появі болю в горлі, фурункульозу, запаленні слизистих і підвищенні температури – негайно звернутися до лікаря.

n n n Клінічна фармакологія захворювань щитовидної залози Ліотиронін, Льовотіроксин, комбінований – тиреотом, препарати n n n Клінічна фармакологія захворювань щитовидної залози Ліотиронін, Льовотіроксин, комбінований – тиреотом, препарати йоду – калія йодид, йодтірокс, тіреокомб. Побічні явища: Тахікардія, аритмії стенокардія, посилювання серцевої недостатності. Дратівливість, головний біль, безсоння. Алергічні реакції.

Клінічна фармакологія захворювань щитовидної залози Протипоказання до призначення: n Тиреотоксикоз. n Цукровий діабет. n Клінічна фармакологія захворювань щитовидної залози Протипоказання до призначення: n Тиреотоксикоз. n Цукровий діабет. n Кахексія. n Наднирковозалозна недостатність (хвороба Аддісона). n ІХС, стенокардія.

Клінічна фармакологія цукрового діабету Цукровий діабет I типу (інсулінзавісимий) Препарат тривалість. , г. Lispro Клінічна фармакологія цукрового діабету Цукровий діабет I типу (інсулінзавісимий) Препарат тривалість. , г. Lispro 3 -5 Aspart Glusiline Препарат Тривалість, г. Protaphane HM, MC 18 -20 3, 5 -4 Humodarum B 11 -20 3, 5 -4 Berlisulin H 14 -16 Actrapid HM, MC 6 -8 Humulin U 24 -28 Humulin R 6 -8 Ultratard HM 24 -28 Humodarum R 5 -8 Glargin (lantus) 24 -30 Detemir 24 -30 Humulin N 18 -20

Клінічна фармакологія цукрового діабету n Мета замісної інсулінотерапії – імітувати секрецію інсуліну у фізіологічних Клінічна фармакологія цукрового діабету n Мета замісної інсулінотерапії – імітувати секрецію інсуліну у фізіологічних умовах. Використовують два основні режими інсулінотерапії. n Традиційний (звичайний)– відсутній гнучка залежність дози інсуліну від рівня глюкози в крові. Використовуються пролонговані препарати, які дозволяють зменшити кількість ін'єкцій.

Особливості традиційної інсулінотерапії: • 2/3 добової дози призначають перед сніданком 1/3 – перед вечерею. Особливості традиційної інсулінотерапії: • 2/3 добової дози призначають перед сніданком 1/3 – перед вечерею. • Часто використовують препарати продовженої дії. • Інсулін короткої дії використовують в малих дозах. • Їжу «підганяють» під пік дії інсуліну. • Кількість прийомів пищи не меншого 5 -6 в добу. • Добову дозу вводять в 1 -2 ін'єкціях. • Режим використовують у хворих з потребою в невеликій дозі інсуліну.

ІНТЕНСИФІКОВАНИЙ РЕЖИМ – імітує фізіологічну секрецію інсуліну протягом доби. У основі інтенсифікованого режиму – ІНТЕНСИФІКОВАНИЙ РЕЖИМ – імітує фізіологічну секрецію інсуліну протягом доби. У основі інтенсифікованого режиму – «базис-болюсний» принцип: На ніч вводять базальну (базисну) дозу пролонгованого інсуліну (40%), а полюсні дози короткого інсуліну вводять перед кожним прийомом пищи залежно від кількості вуглеводів, що вживаються. Інсуліни середньої тривалості дії вводять 2 рази на день. n Призначають при потребі у великій дозі інсуліну. n Кількість ін'єкцій в добу 3 -4. n Інсулін тривалої дії використовують в невеликих дозах 1 разу на день. n Ін'єкції інсуліну «підганяють» під прийом їжі.

n n n Свідчення для інтенсивної інсулінотерапії: Вперше виявлений ЦД. Стан кетозу і кетоацидозу. n n n Свідчення для інтенсивної інсулінотерапії: Вперше виявлений ЦД. Стан кетозу і кетоацидозу. Важкий ЦД. Вагітність. Переваги: зменшення ризику ретинопатії (на 56%) нейропатії (на 41%) нефропатії (на 31%). Недоліки: збільшення ризику розвитку важких гіпоглікемій

Ускладнення інсулінотерапії Імунологічні n Пов'язані з гормональною дією інсуліну Чинники, що впливають на розвиток Ускладнення інсулінотерапії Імунологічні n Пов'язані з гормональною дією інсуліну Чинники, що впливають на розвиток ускладнень: n Ступінь очищення препарату. n Агрегатний стан (розчин, суспензія). n р. Н середовища. n Спосіб введення. n Супутні захворювання. n Генетична схильність. n Вік хворого. n

Ускладнення інсулінотерапії n n n n Місцеві алергічні реакції Генералізована алергічна реакція Ліподистрофія Інсулінорезістентність Ускладнення інсулінотерапії n n n n Місцеві алергічні реакції Генералізована алергічна реакція Ліподистрофія Інсулінорезістентність Синдром Сомоджі Інсулінові набряки Інсулінова пресбіопія Гіпоглікемічні стани

Цукровий діабет II типу (інсулиннезависимий) Головним вимогою до терапії ЦД II типу є – Цукровий діабет II типу (інсулиннезависимий) Головним вимогою до терапії ЦД II типу є – компенсація обміну речовин, збереження якостей життя хворого, попередження гострих і хронічних ускладнень.

Групи пероральних цукрознижувальних ЛЗ: Препарати групи сульфанилмочевини: 1. 1 Першої генерації – ацетогексамід, толбутамід, Групи пероральних цукрознижувальних ЛЗ: Препарати групи сульфанилмочевини: 1. 1 Першої генерації – ацетогексамід, толбутамід, толазамід, хлорпропамід. 1. 2 Другої генерації – глібенкламід, гліпізід, гіиквідон, гліклазід, глімепірід. Бігуаніди – метформін, буформін. Постпрандіальниє стимулятори секреції інсуліну – аналоги меглітініда (репаглінід) і похідні фенілаланіна (натеглінід). Тіазолідінедіони – розіглитазон, пиоглітазон. Препарати, що уповільнюють всмоктування вуглеводів, – акарбоза, міглітол.

Тіазолідінедіони – розіглитазон, пиоглітазон. Препарати, що уповільнюють всмоктування вуглеводів, – акарбоза, міглітол. Показання до Тіазолідінедіони – розіглитазон, пиоглітазон. Препарати, що уповільнюють всмоктування вуглеводів, – акарбоза, міглітол. Показання до застосування препаратів сульфонилмочевини: ЦД II типу Вік пацієнта понад 35 років. Нормальна або підвищена маса тіла хворого. Тривалість хвороби до 15 років. Відсутність в анамнезі інсулінотерапії. Протипоказання до призначення препаратів сульфонилмочевини: ЦД I типу. ЦД вагітних і період лактації. Діабетичний кетоацидоз. Діабетична нефропатія. Трофічні виразки, гангрена. Хірургічні втручання. Інфекційні захворювання. Особливості деяких препаратів сульфонилмочевини: Гліквідон – на 95% виводиться з жовчю – можна призначати хворим з діабетичною нефропатією д – надає антиатерогена і ардиопротекторна дія – показаний пацієнтам з супутнім захворювання

Бігуаніди (метформін, буформін) Свідчення до призначення бігуанідів: ЦД II типу з ожирінням. Інсулінорезістентность. Алергія Бігуаніди (метформін, буформін) Свідчення до призначення бігуанідів: ЦД II типу з ожирінням. Інсулінорезістентность. Алергія до похідних сульфанилмочевини і інсулінам

Протипоказання до призначення бігуанідів: Кетоацидоз. Наявність важких супутніх захворювань. Постпрандіальниє стимулятори секреції інсуліну Свідчення Протипоказання до призначення бігуанідів: Кетоацидоз. Наявність важких супутніх захворювань. Постпрандіальниє стимулятори секреції інсуліну Свідчення і протипоказання схожі з похідними сульфонилмочевини. Володіють швидкою і короткою дією, призначають у разі неефективної дієтотерапії і за наявності постпрандиальній гіперглікемії. Репаглідін пігулки по 0, 001 0, 002, 0, 003 0, 004 почало ефекту через 10 хвилин, максимум через 2 години, тривалість 4 години, приймають 2 -4 рази на день за 30 хвилин до їжі. Натеглідін пігулки по 0, 06 0, 12 0, 18 Приймається 3 рази на день за 30 хвилин до їжі

Тіазолідінедіони Знижують інсулинорезистентнісь шляхом поліпшення периферичної утилізації глюкози, підвищують чутливість тканин до інсуліну. Свідчення Тіазолідінедіони Знижують інсулинорезистентнісь шляхом поліпшення периферичної утилізації глюкози, підвищують чутливість тканин до інсуліну. Свідчення до призначення тиазолидинедионов: ЦД II типу середньої тяжкості. Можуть застосовуватися в комбінації з сульфаніламідами або бігуанідами для потенціїровання їх дії. Протипоказання до призначення тіазолідинедионів: Діабетичний кетоацидоз. Захворювання печінки. Серцева недостатність. Розіглітазон Пігулки по 0, 004 і 0, 008 максимальна добова доза 0, 008 прийом 1 -2 рази в день незалежно від прийому їжі

Препарати, уповільнюючі всмоктування вуглеводів Акарбоза пігулки 0, 05 і 0, 1 максимальна добова доза Препарати, уповільнюючі всмоктування вуглеводів Акарбоза пігулки 0, 05 і 0, 1 максимальна добова доза 0, 6 прийом 3 рази на початку або після їжі.

Вибір оптимального перорального цукрознижуючого препарату n Облік індивідуальних особливостей хворого: – – – Вік Вибір оптимального перорального цукрознижуючого препарату n Облік індивідуальних особливостей хворого: – – – Вік і тип ЦД. Маса тіла. Наявність супутніх захворювань (ССС, печінки, нирок, кишечника). – Наявність кетоацидозу. – Наявність ускладнень ЦД.

Вибір оптимального перорального цукрознижуючого препарату n Облік індивідуальних особливостей хворого: – – – Вік Вибір оптимального перорального цукрознижуючого препарату n Облік індивідуальних особливостей хворого: – – – Вік і тип ЦД. Маса тіла. Наявність супутніх захворювань (ССС, печінки, нирок, кишечника). – Наявність кетоацидозу. – Наявність ускладнень ЦД.

Абсолютні свідчення до інсулінотерапії n при ЦД II типу: n Прогресуюча втрата ваги при Абсолютні свідчення до інсулінотерапії n при ЦД II типу: n Прогресуюча втрата ваги при незадовільній компенсації. n Кетоацидоз. n Важкі (пізні) ускладнення ЦД. n Сульфаніламідорезістентность. Свідчення до часової інсулінотерапії n ЦД II типу: n Декомпенсація. n Важкі інфекції або соматичні захворювання. n Оперативні втручання. n Вагітність і лактація.

Алгоритм призначення цукрознижуючої терапії n n Глікемія < 7, 1 ммоль/л - дієта, фізичні Алгоритм призначення цукрознижуючої терапії n n Глікемія < 7, 1 ммоль/л - дієта, фізичні вправи. Глікемія 10 -11, 9 ммоль/л – монотерапія (метформІн, сульфаніламіди, тіазолідинедиони, акарбоза) Глікемія 11, 9 -15, 6 ммоль/л – комбінована терапія (метформин+ тіазолідінедиони, сульфаниламиди+глиниди, сульфаниламиди+ тіазолідінедиони, сульфаниламиди+метформин, сульфаниламиди+акарбоза) Глікемія > 15, 6 ммоль/л – инсулин+пероральні цукрознижувальні.

Гормональна контрацепція і замісна гормональна терапія в менопаузі поста Гормональна контрацепція і замісна гормональна терапія в менопаузі поста

n. Пероральні контрацептиви містять комбінацію естрогену і прогестина. n. Монофазні – бисекурин, ліндіол, нон-овлон, n. Пероральні контрацептиви містять комбінацію естрогену і прогестина. n. Монофазні – бисекурин, ліндіол, нон-овлон, овідон, рігевідон, марвелон, мсинізістон, фемоден. n. Двофазні – антеовин. n. Трифазні – триквілар, тризістон, трирегол, милване. n. Міні-пілі – містять мінімальну кількість гестагена, призначають при протипоказаннях до прийому гестаген-эстрагенні ЛЗ. nІн'єкційні – депо-медроксипрогестерона ацетат, нонэтистерона енантат.

Побічні явища: n n n n n Ризик виникнення тромбоемболічні ускладнень. Підвищення ПЕКЛО. Діспептічеськіє Побічні явища: n n n n n Ризик виникнення тромбоемболічні ускладнень. Підвищення ПЕКЛО. Діспептічеськіє явища. Головні болі, мігрень. Порушення вуглеводного і ліпідного обмінів. Збільшення маси тіла. Розладу функції щитовидної залози. Зниження лібідо. Виникнення спонтанних маткових кровотеч. Порушення функції печінки, утворення жовчних каменів.

Протипоказання до призначення пероральних контрацептивів: n n n n Вагітність, лактація. Схильність до тромбоемболічних Протипоказання до призначення пероральних контрацептивів: n n n n Вагітність, лактація. Схильність до тромбоемболічних подій (у анамнезі або наявність тромбофлебіту). Порушення артеріального або венозного кровообігу. Гострі або хронічні захворювання печінки. Гіперліпідемія. Карцинома матки або придатків. Цукровий діабет. Артеріальна гіпертензія.

Свідчення для ЗГТ: n Наявність вазомоторних симптомів (приливи, пітливість). n Сухість слизистій піхви. n Свідчення для ЗГТ: n Наявність вазомоторних симптомів (приливи, пітливість). n Сухість слизистій піхви. n Безсоння і емоційна лабільність n Дизурія. n Передчасна і штучна менопауза. Протипоказання для призначення ЗГТ: n Рак ендометрія. n ВагинальнІ кровотечі неясної етимології. n Гострий гепатит. n Тромбоз глибоких вен або тромбоемболії в анамнезі.

Відносні протипоказання: n n n Міома матки, ендометріоз. Мігрень, венозні тромбози. Сімейна триглицеридемІя. ЖКХ Відносні протипоказання: n n n Міома матки, ендометріоз. Мігрень, венозні тромбози. Сімейна триглицеридемІя. ЖКХ Рак шийки матки або яєчників в анамнезі. Принципи ЗГТ: Використання натуральних естагенов або їх аналогів. Застосування мінімальних доз препаратів. Для захисту ендометрія – поєднання естрогену з гестагенами. При гистерэктомії – монотерапія естрогеном. Виділяють системну ЗГТ (естрадіолу валеріат) або локальну (естріол). Спосіб введення – пероральний, трансдермальний, ін'єкційний, вагінальний.