КА ИХ ТИ ОВ АК ІЛ ІТ ЯД РА НН В ТУ ДЕ РІ ЛЬ ВЕ ВО КУ РО ГО П ЕРЕ П ВИКОНАЛИ: СТУДЕНТКИ ГРУПИ УП-11 -1 ФЕДЬКО А. ГОПАЙЦА І.
Культура спілкування — це спосіб діяльності за для досягнення суспільно значимих цілей, що відбивають інтереси людей з урахуванням вільного самовираження і дії. Культура спілкування — це й культура угод, взаємодії людей, узгодження їхніх інтересів та дій. Культура організації ділового спілкування — це знання, ідеї, оцінки, установки, мотиви, які лежать в основі активної соціальної поведінки (вчинків, дій), демократично спрямована діяльність менеджера.
З метою підписання угоди по якомусь питанню ділового спілкування використовуються переговори. З їхньою допомогою налагоджуються ділові контакти, укладають договори, приймаються управлінські рішення, координується співпраця установ, підприємств, організацій. Переговори — це особливий вид спільної діяльності двох або кількох осіб, які пов'язані відносинами прямого підпорядкування, спрямованої влади на рішення їхніх насущних проблем. Завдання переговорів полягає у пошуці такого варіанту вирішення проблеми, який дозволив би оптимізувати ділове спілкування.
Функції переговорів Основна функція— це спільне обговорення питання й ухвалення рішення, яке влаштовує учасників. Інформаційна функція полягає у обміні думками сторін без прийняття конкретного рішення.
Для успішного ведення ділових переговорів його учасниками мають дотримуватися таких принципів: кооперативності достатності інформації якості інформації цілеспрямованості індивідуальних особливостей співрозмовника.
Основні етапи ведення ділових переговорів Етап цілеполагания й аналізу На цьому етапі необхідно систематизувати й осмислити всю доступну для вас інформацію про учасників переговорів, їхніх можливих намірах і цілях. Особливу увагу необхідно звернути на можливості ускладнення ситуації, на ті реальні труднощі, ймовірність яких найбільш можлива. Тому треба виконувати певні дії: vпсихологічний задум; vперший напрямок ваших дій; vдругий напрямок ваших дій; vцентральна задача будь-яких переговорів; vтретій напрямок ваших міркувань і дій.
Ефективність переговорів у більшому ступені залежить від уміння спілкуватися з людьми і регулювати свій психічний стан та поведінку. Етап планування На цій фазі необхідно зосередити увагу на найбільш перспективних, основних і запасних варіантах ходу ведення переговорів. При цьому варто розрахувати, в розумі програти весь можливий хід переговорів, врахувати інтереси протилежної сторонни та можливі компроміси.
Добре підготовлений до переговорів той, хто задумався над наступними питаннями: v наскільки мета переговорів партнера відрізняється від вашої власної; v наскільки шляхи, які може обрати партнер, відрізняються від вашого власного варіанта; v які параметри вашого плану (терміни, засоби, люди) можуть використовуватися опонентом; v наскільки багато часу упартнера, чи оперує він інформацією, якої немає у вас, або навпаки; v на яких підставах партнер оперує своїм обраним варіантом рішення.
Етап активної дискусії (суперечки) Динамічна фаза переговорів, потребує обрати правильний стиль і темп, прийоми і техніку. Доцільно не поспішати, але і не затягувати процедуру переговорів. Потрібно уникати поспішних рішень і свідомо недоцільних вчинків. Цей етап переговорів можна розбити на наступні складові: v уточнення позицій; v їх обговорення; v узгодження позицій.
Етап ухвалення рішення і взаємоприйнятої угоди Концентруючи увагу на взаємних інтересах і об'єктивних критеріях необхідно крок за кроком просуватися до ухвалення розумного рішення і взаємоприйнятої угоди (договору, контракту). На цьому етапі варто звернути увагу на людей, що ведуть переговори, заручитися якщо не дружнім їхнім відношенням, то хоча б взаєморозумінням і задоволенням від спільно проведеної роботи. На цій фазі дуже важливо задати собі питання типу: чи досягнута намічена мета переговорів? Ціль досягнута цілком або частково?
Наприкінці переговорів вирішуються наступні задачі: v досягнення основної або запасної мети; v забезпечення сприятливої атмосфери наприкінці переговорів; v стимулювання партнера до виконання намічених дій; v підтримка в разі потреби подальших контактів з партнером і його колегами; v складання всеосяжного висновку переговорів, зрозумілого для всіх присутніх.
Список використаної літератури: 1. Кубрак О. В. Етика дiлового та повсякденного спiлкування: Навчальний посiбник з етикету для студентiв. –Суми: ВТД «Унiверситетська книга» , 2002. – 208 с. 2. Палеха Ю. I. Дiлова етика: Навч. – метод. посiб. – 5–те вид. випр. i доп. – К. : Вид–во Європ. ун–ту, 2004. – 309 с. 3. Чмут Т. К. , Чайка Г. Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – 2 -ге вид. , перероб. і доп. – К. : Вікар, 2002. -223 с. – (Вища освіта ХХІ століття)