Йоганн Вольфганг Гете Народився 28 серпня

Йоганн Вольфганг Гете

Народився: 28 серпня 1749 р. Франкфурт-на-Майні Відомий поет, письменник, драматург, мислитель і натураліст.

Будинок де народився Гете З 1775 Гете назавжди оселився у Веймарі

Мати і батько Гете

Гете нав чався в: Лейпц изько му універ ситет і Стра сбур уніве зькому рсит еті Де вивчав право, медицину, філософію й літературу.

Цікаві історії з життя Гете не виносив диму. Він просто захворював побачивши людину яка палить, а в накуреному приміщенні його починали мучити кошмари, він відчував щонайменший запах тютюну! Одного разу він звільнив свою слід сказати недбалу кухарку. В помсту ображена у відсутність свого колишнього хазяїна проникла в його кабінет і викурила там трубку найміцнішого тютюну.

Цікаві історії з життя Гете вирішує поїхати у Веймар. Його запрошує сам герцог. Карлсерпень. Між ними виникають дружні стосунки. Гетебув людиною, яка не могла жити без любо ві. Приїхавши у. Веймар, він закохується в придв орну пані Шарлоту фон. Штейн. Любов триває у продовж десяти років. Потім, в 1786 він таємно в ід'їжджає в Італію. Багато хто вважає, щовін хот ів забути Шарлоту.

Афоризми Гете Манери Людини – це дзеркало , в якому відображається його портрет. Усяка розумна думка уже приходила кому- небуть в голову , потрібно тільки постаратися ще раз до неї дійти. Є люди, що враховують недоліки своїх ворогів, однак із цього нічого не виходить. Я завжди мав на увазі заслуги моїх суперників і отримував із цього вигоду. Висловити думку, це немовби переставити пішака в шахматній грі: пішак може загинути, але партія тільки починаєтья і може бути виграна. Якщо хто не будь захоче вивчити всі закони, то в нього не залишиться часу, щоб їх порушувати.

Пам'ятник Йоганну Вольфгангу фон Ґете в Берліні

Фауст

Дуель Фауста і Валентина

Фауст і Ватен на прогулянці Телевізійна версія Фауста

Підсумовуючи свій творчий і життєвий шлях, Гете сказав у січні 1824 року: улюбленцем "Мене завжди вважали долі. Я не хочу скаржитись і нарікати на свою долю. Але насправді в моєму житті нічого не було, крім важкої праці, і я можу сказати зараз, коли мені сімдесят п'ять років, що за все своє життя й чотирьох тижнів не прожив собі на втіху. Ніби я весь час вергав на гору камінь, який знову скочувався, і треба було знову його тягти на гору".