Й І И Ц Н А Д Р О П Р А Н ІЖ ДІЛ М О П
1. 1 Суть та фактори розвитку МПП – це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.
• В країнах, що беруть активну участь в МПП, вищі темпи економічного розвитку (Японія, Німеччина, НІК: Гонконг, Тайвань, Сінгапур, Південна Корея). • В країнах, що такої участі не приймають – нижчі темпи розвитку, або взагалі спостерігається згортання виробництва.
Чинники МПП • Природно-географічні умови • Технічний прогрес • Соціально-економічні умови
Модель економічного розвитку країн за умов впливу НТП (риси): • Переважання інтенсивного типу економічного зростання; • Поява нових галузей промисловості та швидка модернізація діючих; • Скорочення виробничого циклу; • Розширення сфери послу (зокрема, банківських, страхових, транспортних, туристичних).
Соціально-економічні умови розвитку МПП • Досягнутий рівень економічного і наукового розвитку; • Механізм організації національного виробництва; • Механізм організації зовнішньоекономічних відносин
Розвиток зовнішніх зносин в різних сферах діяльності країн призвів до розширення міжнародної спеціалізації та кооперації – основних форм МПП, що виражають його суть.
• Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат. • Завдяки МПП країна в процесі обміну отримує перевагу в якості різниці міжнародною та внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг. А також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту.
Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ факторів виробництва – землі, капіталу, технології.
Tехнологічні уклади (хвилі) • Технологічний уклад – сукупність технологій, що є характерними для певного рівня розвитку виробництва. У зв’язку з НТП відбувається перехід від більш низьких укладів до більш високих – прогресивних.
Tехнологічні уклади (хвилі) 1 -ша хвиля (1785 -1835 рр. ) – технологічний уклад заснований на новітніх технологіях в текстильному виробництві, використання енергії води. 2 -га хвиля (1830 -1880 рр. ) – прискорений розвиток транспорту (будівництво залізниці, пароплавства), виникнення механічного вирва у всіх галузях на основі парового двигуна.
Tехнологічні уклади (хвилі) 3 -тя хвиля (1880 -1940 рр. ) – викор-ня у пром. вир-ві електроенергії, розвиток тяжкого машинобудування та електротехнічної промисловості на основі використання сталевого прокату та нових відкриттів в галузі хімії. Впроваджені радіозв'язок, телеграф, автомобілі. З'явились великі фірми, картелі, синдикати, трести. Панування монополій на ринку. Концентрація банк. та фін. Капіталу.
Tехнологічні уклади (хвилі) 4 -та хвиля (1930 -1990 рр. ) – уклад з подальшим розвитком енергетики з використанням нафти та нафтопродуктів, газу, засобів зв'язку, нових синтетичних матеріалів. Ера масового вир-ва автомобілів, тракторів, літаків, різних видів озброєння. З'явились комп'ютери та програми для них. Атом використовується у воєнних та мирних цілях. Масове вир-во на основі конвеєрної технології. На ринку панує олігопольна конкуренція. З'явились ТНК та МНК.
Tехнологічні уклади (хвилі) 5 -та хвиля (1985 -2035 рр. ) – досягнення в галузі мікроелектроніки, інформатики, біотехнологій, генній інженерії, нових видів енергії, матеріалів, засвоєння космічного простору, супутникового зв'язку. Перехід фірм до єдиної мережі великих та малих компаній, поєднаних мережею Інтернет, що взаємодіють в області технологій, контролю якості продукції, плануванні інновацій.
Tехнологічні уклади (хвилі) 6 -тий уклад – біотехнології; нанотехнології; проектування живого; вкладання в людину; нове природокористування; новітня медицина; робототехніка; високі гуманітарні технології; проектування майбутнього та управління ним; технології утворення та руйнування соціальних суб'єктів.
1. 2. Основні тенденції МПП. • Поглиблюється розрив між промислово розвинутими країнами, та тими, що розвиваються: 25% населення та 80% сукупного національного продукту припадають на промислово розвинуті країни, в той час як країни, що розвиваються залишаються постачальниками сировини та споживачами готової продукції
На сьогодні між розвинутими країнами та певними країнами, що розвиваються, НІКами зокрема (Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Китай, Таїланд, Туреччина, Бразилія, Мексика, Індія) зростає внутрішньогалузевий обмін продукцією обробної промисловості. Збільшується виробництво працемістких, матеріаломістких, стандартизованих виробів на експорт для задоволення потреб промислово розвинутих країн.
Основні тенденції МПП • Внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, подетальної та технологічної спеціалізації - основний в МПП ; • Нерівномірність соц. -екон. розвитку сприяє змінам в розстановці політичних та економічних сил в групі промислово розвинутих країн, насамперед серед США, Японії та Західної Європи, що обумовлює часту перебудову в системі МПП.
Основні тенденції МПП • Зміна участі в МПП колишніх країн соц. табору. Переорієнтація їхніх економік та залучення до участі у МПП; • Зростання ролі ТНК у міжнародному економічному обміні та МПП. ТНК контролюють більше половини світового промислового виробництва та світової торгівлі;
Основні тенденції МПП • Посилення інтеграційних процесів, інтернаціоналізації господарської діяльності. Об’єднання провідних країн для колективного регулювання щодо зменшення наслідків валютних потрясінь. Зростання ролі міжнар. Організацій (МВФ, МБРР, тощо); • Вплив на МПП структурних криз та дисбалансів; • Зростання необхідності до перебудови МПП. Поглиблення інтернаціоналізації вир-ва й обігу, що посилює єдність СГ.
1. 3. Форми і напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ) – форма поділу праці між країнами, за якої концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних виробництв, виділені в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби. Вона розвивається в двох напрямках: • виробничий: міжгалузева та внутрішньогалузева спеціалізація • територіальний: спеціалізація окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних видів продукції
Форми МПП (міжнародна спеціалізація вир-ва) Міжгалузева спеціалізація – взаємовідносини між державами з приводу обміну продуктами різних галузей виробництва Внутрішньогалузева спеціалізація – основана на поділі виробничих програм у межах однієї й тієї ж галузі. Міжнародноспеціалізована галузь – галузь, яка бере найактивнішу участь в МПП та для якої характерна висока частка продукції на експорт та високий рівень внутрішньогалузевої спеціалізації Міжнародноспеціалізована продукція – продукція, яка є предметом двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл виробничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.
Основні показники рівня міжнародної спеціалізованої галузі 1. Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації Kr = Ek / E c Ek – питома вага товару в експорті країни; Ec – питома вага товару в світовому експорті Якщо Kr > 1, то галузь або товар вважаються міжнародноспеціалізованими; 2. Експортна квота у виробництві галузі Ее = Е / О вн де Е – обсяг експорту за даний період; Овн – обсяг внутрішнього виробництва Експортна квота характеризує значення експорту продукції певної галузі для економіки країни
Основні показники рівня міжнародної спеціалізованої галузі Міру участі національного господарства в МПП характеризує індекс товарності, t: Т = (Е + І) * 100/ВПП де Е – річний експорт І – річний імпорт ВПП – річний валовий внутрішній продукт
Форми МПП (міжнародна кооперація виробництва) Міжнародне виробниче кооперування – об’єднання зусиль виробників в декількох країн щодо випуску певних видів товарів для світового ринку. Воно може здійснюватись на таких рівнях: • всесвітньому • міжгалузевому • внутрішньогалузевому
Основні форми міжнародного кооперування • здійснення спільних програм (підрядне кооперування, договірна спеціалізація) • організація спільного виробництва • створення спільних підприємств
Головні сфери співробітництва при міжнародному кооперуванні • виробничо-технічне співробітництво; • співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції; • співробітництво у після продажному обслуговуванні кооперативної продукції.