Із серця рветься плач, Як дощ іллється з неба…
Від зради чи невдач, Відкіль цей тужний плач? . . .
Лягає без причин Тугa на серці туга. З відчаю хоч кричи!
Від муки дітись ніде, Рве серце марний жаль. Любові й зненавиди Нема, а дітись ніде!
Тема: нещасливе та нерозділене кохання автора, яке призвело його до відчаю та туги і ранить його в саме серце Ідея: передача почуттів та душевного стану автора через художні прийоми (асонанс, алітерація), намагання показати всю глибину почуттів та відчай людської душі. Головна думка твору: у вірші автор ніби закликає нас до взаємного кохання, і каже що того що не треба розчаровуватися і країти собі душу, так як він. Автор показує всю глибину відчуттів розчарованої та ураженої людини.