ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у дітей. Семіотика основних захворювань нервової системи у дітей.
План лекції 1. Анатомічні особливості будови головного мозку. 2. Особливості будови спинного мозку. 3. Особливості функціонування нервової ситеми у дітей. 4. Методи дослідження нервової системи. 5. Семіотика порушень нервової системи.
Значення функції ЦНС у дитячому віці Найбільш важливий період у формуванні нервової системи та інтелекту людини - це дитинство. Розвиток нервової системи людини є результатом взаємодії генетичних факторів та зовнішніх впливів. Морфологічно в основі цього розвитку лежать два фактори : - кількість та розвиток нейронів; - кількість та розвиток аксонів та їх синапсів. Кількість нейронів та їх морфологічні особливості є генетично обумовленими. Формування ж синаптичних зв’язків, переважно пов’язано із зовнішніми факторами - характером догляду та харчування, вихованням та стимулами.
Особливості розвитку нервової діяльності у дітей Розвиток нервової системи в ранньому віці є вирішальним для всього наступного життя, для вміння творчо працювати, для здатності до навчання та регулювання своїх емоцій. Нервова система має чудову здатність до розвитку та відновлення своїх функцій, але цей потенціал критично обмежений у часі. Тільки в перших 3 роки життя такі можливості значні, а після 10 років вони повністю вичерпуються.
Особливості розвитку ЦНС у дітей Критичним періодом для несприятливих впливів є перші 18 місяців. В цей час негативний вплив, або відсутність позитивних стимулів формують майбутні порушення та хвороби. Найбільш небезпечними розвитку інтелекту дитини є комбіновані причини: відсутність відповідного догляду та харчування, несприятливі гігієнічні та екологічні умови, наявність сімейних стресів, нестача медикаментів тощо. Ефективність впливу на розвиток здорової нервової системи та коригування її порушень прямо залежить від часу лікувального чи профілактичного втручання. Чим раніше починаються заходи - тим повніший та кращий їх результат.
Найважливіші функції нервової системи: Основне значення нервової системи полягає у забезпеченні найкращого пристосування організму до впливів зовнішнього середовища і здійсненні його реакцій як єдиного цілого; Нормальна взаємодія організму з зовнішнім світом; Забезпечення поведінки згідно з умовами життя; Об’єднання і регуляція всіх функцій організму, його органів, тканин, клітин і внутрішньоклітинних структур; Пускова дія функціонування (скорочення м’язів).
Морфологічні особливості головного мозку Головний мозок – це орган, який відіграє найбільш важливу роль у життєдіяльності людини, це орган пристосування до умов оточуючого середовища. Маса головного мозку складає 10 % маси тіла новонародженого (приблизно 350 -400 г), в дітей віком 16 -17 років - 2, 5 % від маси тіла (близько 1300 -1400 г). До 2 -х років маса мозку дитини дорівнює масі мозку дорослого. Окремі частки мозку розвиваються нерівномірно (лобна і тім’яна долі ростуть швидше скроневої і потиличної). У новонароджених і дітей дошкільного віку головний мозок коротший і ширший. До 4 років ріст мозку у довжину, ширину і висоту майже рівномірний, а з 4 до 7 років найбільш інтенсивно збільшується його висота.
Будова нейрона у старших дітей та дорослих Ядро Аксон Дендрити
Особливості ЦНС у ранньому віці на момент народження дитини сформовано 25% від загальної кількості всіх типів клітин нервової системи (нейронів - майже 100%), до 6 міс - 66%, до кінця першого року життя 90 -95%; нейрони у новонароджених менші за розмірами, вони мають меншу поверхню покриту синапсами та нижчий потенціал спокою, аксони коротші і їх діаметр також менший.
Особливості ЦНС у ранньому віці енергетичне забезпечення нейронів (АТФ) недосконале, при тривалій активності швидко виникає виснаження; амплітуда електричного потенціалу дії нейронів менша, рефрактерна фаза довша. Нервове волокно новонародженого може провести за 1 секунду не більше 4 -10 імпульсів (у дорослих - 300 -1000);
Морфологічні особливості головного мозку Щодо хімічного складу тканини головного мозку, то ранній вік характеризується желатиноподібною консистенцією, великим вмістом води, меншою кількістю білків і ліпідів. З віком кількість води зменшується, відбувається накопичення білків, ліпідів, особливо цереброзидів. Консистенція стає щільною. Клітини кори головного мозку у новонароджених зберігають ембріональний характер будови до 5 міс. життя. Їх налічується 14 -16 млрд. Для них характерні відносно велике ядро, велика кількість нуклеїнових кислот, відсутність дендритів. В пірамідних клітинах і чорній субстанції немає пігменту. Відсутні клітини Пуркіньє. У дітей старшого віку відбувається поступове дозрівання клітин, кількість їх така ж, як при народженні. Після 3 міс. з’являються клітини Пуркіньє.
Особливості ЦНС у ранньому віці У новонароджених та дітей раннього віку підвищений вміст води у нервових клітинах та міжклітинному просторі. Відносно високий вміст ліквору - «фізіологічна гідроцефалія» , бокові шлуночки більші та розтягнуті, Сільвієв водовід ширший ніж у дорослих; з віком в клітинах зменшується вміст нуклеопротеїдів та збільшується вміст білків, нуклеїнових кислот, ліпопротеїдів. За перший рік життя загальна кількість ліпідів збільшується в 3 рази, а рівень церебролізинів - в 10 разів.
Особливості ЦНС у дітей Потреба клітин головного мозку у кисні в 20 раз більша, ніж м’язових тканин, через що спостерігається підвищена чутливість клітин головного мозку до кисневого голодування, дії токсичних речовин, високого внутрішньочерепного тиску. Хронічна гіпоксія, інтоксикації, гідроцефалія приводять до наростання дегенеративних процесів в нервових клітинах, а в подальшому - до їх атрофії та загибелі.
Морфологічне диференціювання нервових клітин Диференціювання нервових клітин зводиться: • до росту аксонів, • їх мієлінізації , • розгалуженості дендритів, • утворення міжневральних синапсів. Процес диференціювання нервових клітин практично закінчується до 3 -х років.
Ембріогенез нервової системи Закладка нервової системи відбувається на 1 -му тижні внутрішньоутробного розвитку із зовнішнього листка ектодерми у вигляді медулярної пластинки, а в подальшому медулярної трубки. На 4 -5 тижні в/утробного розвитку починається органогенез та диференціювання нервової системи. Із нервової трубки утворюються спочатку 3, а потім 5 мозкових міхурів, з яких протягом 2 -3 місяців формуються усі відділи головного мозку
Ембріогенез нервової системи спочатку 3, а потім 5 мозкових міхурів, з яких протягом 2 -3 місяців формуються усі відділи головного мозку. Для захисту та живлення мозок занурений у спинномозкову рідину (ліквор), яка починає циркулювати з 3 -го місяця внутрішньоутробного періоду.
Морфологічні особливості головного мозку Характерною для раннього віку є висока проникливість гемато-енцефалічного бар’єру, менша вираженість борозен і звивин кори, відсутність багатьох з них. До 7 років борозни стають глибокими, довшими, розгалуженими; звивини - випуклі, широкі, масивні; збільшується кількість третинних борозен. У новонароджених дітей сіра речовина кори головного мозку не відмежована від білої, тому що нервові клітини розташовані в межах білої речовини. Однак, з 3 -х років чітко визначається диференціація клітин кори. У 8 років кора мало відрізняється від кори мозку дорослої людини, але морфологічна побудова триває до 22 -25 р.
Морфологічні особливості головного мозку В нервових волокнах та клітинах головного мозку у новонароджених мієлінізація відсутня і розпочинається після народження. Найбільш інтенсивно процес мієлінізації відбувається в кінці 1 -го – на початку 2 -го року, закінчується до 3 -5 років. Швидкість проведення нервових імпульсів по немієлінізованих волокнах 0, 6 -2 м/с, в той час як по мієлінізованих волокнах - від 10 -15 до 15 -35 м/с. Більша частина кори головного мозку новонародженого складається з 6 шарів. Розвиток нейронів у великих півкулях передує появі борозен і звивин. В перші місяці життя нейрони є не тільки в сірій, але й в білій речовині і вже до 3 -х років будова більшості нейронів мало відрізняється від нейронів дорослого. Кора головного мозку забезпечує вищу регуляцію всіх життєво забезпечуючих систем організму, а також складні форми мовної і мислительської діяльності.
Морфологічні особливості головного мозку Мозочок довгастої форми, розташований високо. Диференціація його кори відбувається в 9 -11 міс. , тому дитина починає краще орієнтуватися в просторі, покращується координація його рухів. Повне формування клітинних структур мозочка закінчується до 7 -8 років. Довгастий мозок найбільш розвинутий з усіх структур мозку, тому у новонароджених добре виражені вегетативні реакції, які забезпечують функції дихання, кровообігу, травлення та ін.
Морфологічні особливості спинного мозку Будова спинного мозку більш завершена і функціонально зріла, порівняно з іншими відділами ЦНС. Спинномозкові рефлекси формуються раніше, ніж рефлекси головного мозку. Маса СМ у новонароджених становить 2 - 6 г, до 5 років вона подвоюється, до 20 років збільшується у 8 -9 разів. Спинний мозок складає 1 % маси головного мозку у новонароджених і 2 % у дітей старшого віку. Довжина спинного мозку різниться у дітей різного віку: у новонароджених він закінчується на рівні ІІ-ІІІ поперекових хребців, в старшому віці на рівні І-ІІ поперекових хребців. Довжина спинного мозку у дітей відносно більша, ніж у дорослих. Шийне і поперекове потовщення спинного мозку відсутні. Вони починають визначатись з 3 -річного віку. Мієлінізація пірамідного шляху починається в періоді новонародженості і закінчується до 4 -річного віку.
Циркуляція ліквора у дитини 1 - Арахноїдальні грануляції, 2 - Хоріоїдальне сплетіння 3 - Отвір, що з’єднує бокові шлуночки, 4 - Третій шлуночок 5 - «Сільвієв водогін» , 6 - Четвертий шлуночок та foramen Luschka 7 - Foramen Magendi
Показники спинномозкової рідини у дітей різного віку Показники Колір і прозорість Новонароджені Ксантохромна, прозора 1 -3 міс. 4 -6 міс. Понад 6 міс. Безбарвна, прозора Тиск, мм Н 2 О 50 -60 50 -100 80 -150 Кількість ліквору, мл 5 40 60 100 -200 Цитоз в 1 мкл До 15 -20 До 8 -10 До 3 -5 Вид клітин Лімфоцити, поодинокі нейтрофіли Лімфоцити Білок, г/л 0, 35 -0, 5 0, 2 -0, 45 0, 18 -0, 35 0, 16 -0, 25 Реакція Панді + або ++ + − або + − Цукор, ммоль/л 1, 7 -3, 9 2, 2 -4, 4
Функціональні особливості ЦНС у дітей: У дітей раннього віку характерною є функціональна слабість нервової системи. Імпульси, що поступають з рецепторів викликають пасивне, довготривале, іноді замежне гальмування. Основні життєві функції новонародженого регулюються проміжним мозком (надкорковими центрами таламопалідарної системи). По мірі дозрівання кори рухи стають більш точними, цілеспрямованими; підкоркові вузли залишаються регуляторами тонусу м’язових груп.
Функціональні особливості ЦНС у дітей: До моменту народження органи чуття структурно сформовані, але функціонально незрілі. Органи зору і слуху закладаються і розвиваються паралельно з розвитком ЦНС. У новонароджених спостерігаються фізіологічна світлобоязнь (перші 2 тижні), косоокість (на 1 -2 -му міс. ) ністагм; відсутність розширення зіниць при сильних больових подразниках (на 1 -му році життя), низька гострота зору (0, 02 – в першому півріччі; 0, 1 – до 1 -го року; 1, 0 – до 5 років). Орган смаку функціонує уже при народженні, до 4 -5 міс. диференціюється повністю. Різкі запахи дитина розрізняє з перших місяців життя. Орган дотику, відчуття достатньо диференційований, оскільки подразнення шкіри викликає у дитини загальну реакцію у вигляді неспокою. На больові подразнення немовля реагує місцевою та загальною реакцією.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ При дослідженні нервової системи широко використовуються спеціальні методи, які допомагають оцінити стан і функцію окремих структурних утворень нервової системи, а також інструментальні методи. Дослідження положення новонароджених. Дослідження голови. Дослідження черепних нервів. Дослідження фізіологічних рефлексів. Дослідження сухожильних рефлексів. Методи дослідження вегетативної нервової системи
Інструментальні методи дослідження НС. Краніографія – застосовується для виявлення дафектів в кістках черепа, змін його внутрішнього рельєфу, патологічних зневапнень в головному мозку, вроджених вад розвитку. В спеціалізованих закладах часто використовуються методи контрастної рентгенографії головного і спинного мозку, пневмоенцефалографія, вентрикуло-, ангіографія. Ехоенцефалографія – основана на здатності внутрішньочерепних структур, що мають різний акустичний опір, частково відбивати направлений на них ультразвук. Нейросонографія. Ультразвукова допплерографія. Електроенцефалографія – реєстрація біоелектричної активності головного мозку. Реоенцефалографія – реєстрація змін електричного опору ГМ при пропусканні через нього змінного струму високої частоти і малої сили. Електричний опір та електропровідність тканин залежать від їх кровонаповнення, тому даний метод направлений на вивчення мозкового кровотоку. Комп’ютерна томографія, ядерно-магнітний резонансна томографія – для діагностики пухлин, абсцесів, гематом.
Нейровізуалізація структур мозку методом МРТ
Нейровізуалізація структур мозку методом МРТ
Пацієнт С. , 2 міс. Сагіттальна проекція мозку. Сіра і біла речовина мозку не має диференціації. Гіпоплазія мозочкаа
Гемімегаленцефалія — нерівномірне збільшення розмірів півкуль мозку зліва, потилична доля розташована праворуч від середньої лінії на 1, 8 см
Лабораторні методи дослідження Загальний аналіз крові Люмбальна пункція
Методи дослідження вегетативної нервової системи – дослідження місцевого дермографізму. Тупим предметом проводиться штрихове подразнення шкіри. У відповідь на це через 5 -20 сек на місці подразнення появляються полоси, забарвлення яких залежить від судинних реакцій. Білий дерморгафізм вказує на підвищений тонус симпатичного відділу нервової системи, червоний – парасимпатичного. Білий дермографізм зникає швидше (через 8 -10 сек), червоний може бути широкий і утримується до 3 хв і більше.
Особливості ПМР новонароджених Для новонароденого характерні некоординовані атетозоподібні рухи кінцівок, ригідність м'язів, фізіологічний гіпертонус м'язів-згиначів, голосний крик. Слух у них знижений, відчуття болю ослаблене. Крім того, нервово-психічний розвиток дитини в періоді новонародженості характеризують наявність ряду безумовних рефлексів новонародженого.
Рефлекси періоду новонародженості 1) стійкі пожиттєві автоматизми (існують протягом всього життя): ковтальний; сухожильні рефлекси кінцівок; рогівковий; кон'юнктивальний; надбрівний або орбікулопальпебральний. 2) транзиторні (існують після народження, а згодом поступово зникають): · оральні сегментарні автоматизми (смоктальний, пошуковий, хоботковий, долонно-рото-головний або рефлекс Бабкіна); · спінальні сегментарні автоматизми (захисний, рефлекс опори, автоматичної ходи, хапальний рефлекс Робінсона, рефлекси Моро, Керніга, рефлекс повзання Бауера, рефлекси Бабінського, Галанта, Переса).
Рефлекси періоду новонародженості Смоктальний рефлекс утримується до 10 -12 місяців. Його можна викликати, приклавши до рота дитини соску, при цьому немовля здійснює смоктальні рухи.
Рефлекси періоду новонародженості Пошуковий рефлекс – при погладжувані шкіри дитини в ділянці кута рота, вона повертає голову, опускає нижню губу і відхиляє язик в сторону подразника. Зберігається до 3 -4 місяця
Рефлекси періоду новонародженості Долонно-рото-головний рефлекс (Бабкіна) – при натискуванні великими пальцями на долоні в ділянці підвищень великих пальців дитини, немовля відкриває рот і нахиляє голову вперед до грудей. Зберігається до 2 -3 місяців. Захисний рефлекс – якщо новонародженого покласти на живіт, то він рефлекторно повертає голову в сторону. Викликається до 2 -х місяців життя.
Рефлекси періоду новонародженості Хапальний рефлекс – при доторканні до долоней дитини пальцями (чи іншим предметом), немовля схоплює їх і міцно утримує, при цьому дитину можна підняти над поверхнею. Зберігається цей рефлекс до 3 -4 місяців.
Рефлекси періоду новонародженості Рефлекс Моро полягає у тому, що при ударі двома руками по поверхні, на якій знаходиться дитина, на віддалі 15 -20 см від її голови, немовля спочатку широко розводить в сторони і розгинає пальці (І фаза), а згодом повертається в попереднє положення (ІІ фаза)
Рефлекси періоду новонародженості Другий метод перевірки рефлекса Моро – утримуючи дитину на руках, різко опускають її вниз на 20 см (І фаза), а надалі піднімають до попереднього рівня (ІІ фаза). Дитина виконує вище описані рухи. Рефлекс Моро фізіологічний до 4 -го місяця життя.
Рефлекси періоду новонародженості Рефлекс Бабінського – при подразнені підошви дитини по зовнішньому краю ступні від п'ятки до основи великого пальця відбувається повільне розгинання великого пальця і згинання інших пальців (іноді віялоподібне їх розходження). Цей рефлекс вважається фізіологічним до 2 -х річного віку.
Рефлекси періоду новонародженості Рефлекс опори викликається наступним чином: лікар утримує дитину в пахвових ямках з сторони спини і одночасно підтримує вказівними пальцями голову. При підніманні дитини в цьому положенні вона згинає ноги в кульшових та колінних суглобах. При опусканні на опору дитина впирається на неї всією ступнею. Цей рефлекс фізіологічний до 2 -х місячного віку.
Рефлекси періоду новонародженості Рефлекс автоматичної ходи – при нахилянні тулуба дитини в положенні рефлексу опори, вона робить кроки вперед. Рефлекс зникає в 2 місяці.
Рефлекси періоду новонародженості Рефлекс повзання Бауера – при положенні дитини на животі вона намагається підняти голову і виконує плазуючі рухи. Якщо прикласти до підошви немовляти руки, то вона активно відштовхується ногами від долонь. Рефлекс зберігається до 4 місяців.
Рефлекси періоду новонародженості Рефлекс Переса – якщо дитину покласти на бік і провести пальцем від куприка до шиї по остистих відростках хребта, то це викликає в немовлят коротке апное, надалі різкий крик, лордоз, згинання кінцівок, гіпертонус м'язів, іноді дефекацію та сечопуск. Перевірку цього рефлекса проводять в кінці дослідження, так як це викликає біль в дитини. Фізіологічним вважається цей рефлекс до 3 -4 місяців.
Рефлекси періоду новонародженості 3) Третя група рефлексів, які формуються не відразу після народження, а в певні місяці життя. Ці рефлекси мають назву установчих автоматизмів. До групи цих рефлексів відносять верхній і нижній позотонічний рефлекси Ландау, прості шийні і тулубові установчі рефлекси, ланцюговий установчий рефлекс з тулуба на тулуб. Верхній позотонічний рефлекс Ландау – при положенні дитини на животі вона піднімає голову, верхню частину тулуба і, спираючись руками, утримується в такому положенні. З'являється рефлекс в 3 -4 місячному віці.
Слід пам’ятати Загальний розумовий розвиток дитини на 50 % проходить у перші 4 -5 років життя; на 30 % - від 5 до 8 років; решту 20 % - від 8 до 17 років.
СИНДРОМ ПОРУШЕННЯ СВІДОМОСТІ Розрізняють декілька форм порушеної свідомості: Запаморочення – найбільш поширена форма пароксизмальних розладів свідомості. Механізм – гостре порушення мозкового кровоточу з розвитком глибокої гіпоксії. Характерними є: короткочасна втрата свідомості; різка блідість шкірних покровів; сповільнення дихання. Сомноленція – дитина лежить з закритими очима довго не міняючи положення. Контакт можливий при допомозі різкого і сильного подразника (яскраве світло, сильний звук).
СИНДРОМ ПОРУШЕННЯ СВІДОМОСТІ Сопор - хвора дитина лежить нерухомо, амімічна, більшість подразників не сприймається: лише інтенсивні подразники можуть викликати реакцію захисного типу. Безумовні рефлекси збережені. Кома – повна втрата свідомості , відсутність активних рухів, втрата чутливості, втрата рефлекторних функцій, реакція на зовнішні подразники відсутня, порушення дихання і діяльності серцево-судинної системи, гомеостазу.
Гідроцефальний синдром Це розширення шлуночкових систем мозку і субарахноїдальних просторів за рахунок підвищеного вмісту ліквора. Водянка мозку пов’язана з гіперпродукцією ліквору і порушенням його резорбції. Порушення ліквородинаміки може бути пов’язане з аномаліями розвитку ЦНС, запаленням оболонок мозку, травмами. Основні клінічні симптоми: збільшення об’єму голови, розходження швів, тім’ячка, стоншення кісток черепа, наростання неврологічної симптоматики: парези; порушення координації; тремор рук, ніг, підборіддя; на очному дні застійні явища; потім – атрофія зорового нерва. В лікворі зменшення білка (розведений ліквор). Гідроцефалія може бути вроджена і набута. При вродженій гідроцефалії – множинні стигми і аномалії лицевого скелету: лицевий скелет зменшений, чоло високе, нависаюче. Виражена судинна сітка, шкіра витончена, натягнута. Відставання в психічному розвитку. Разом з тим може бути високий розвиток окремих психічних функцій: механічна пам’ять, здатність до рахунків, музична обдарованість.
Гідроцефалія
Краніостеноз – передчасне закриття кісткових швів і тім’ячка, що призводить до зменшення об’єму черепа, його деформації, підвищення внутрішньочерепного тиску. Зустрічається часто – 1: 1000. Патогенез. Обмінні порушення, що викликають прискорений остеосинтез костей черепа, порушення васкуляризації кісток та оболонок. Клініка. Головні болі, застійнй явища на очному дні. Може бути екзофтальм, судоми, підвищення тиску ліквора до 500 мм водн. ст. На краніограмі – зарощення всіх швів, посилення пальцевих вдавлень.
Краніостеноз – на краніограмі виражене стоншення кісток склепіння черепа з посиленими пальцевидними втисненнями
Енцефалітичний синдром. Розвивається внаслідок енцефаліту – запалення головного мозку. При цьому розвиваються запальні зміни в нейронах і нервових волокнах. Ураження ГМ може бути внаслідок токсичного або алергічного ураження стінок мозкових судин. Етіологічний чинник віруси або мікроорганізми. Клініка: болі голови, гарячка, блювота, сонливість, втрата свідомості, загальномозкова симптоматика, пов’язана з порушенням гемо- та ліквородинаміки, судоми, поява вогнищевих симптомів (птоз, косоокість, зниження рухової активності в кінцівках), пораження серцево-судинної та дихальної систем (тахікардія, брадикардія, зниження або підвищення артеріального тиску), можуть бути психічні розлади.
Менінгеальний синдром Даний синдром може розвиватись при менінгітах (запалення оболонок мозку). Менінгіти поділяють на гнійні (менінгококовий, пневмококовий) та серозні (вірусні). Клініка: болі голови, нудота, блювота, гіперестезія, специфічна менінгеальна поза (поза “легавой собаки’), напруження, вип’ячування, пульсація великого тім’ячка. Позитивні менінгеальні симптоми Керніга, ригідність потиличних м’язів, верхній, середній, нижній Брудзінського, Лесажа, Бехтерєва (при перкусії скулової дуги посилюється біль голови і появляється болева гримаса
Синдром нейротоксикозу Менінгеальний синдром може спостерігатись і при нейротоксикозі – неспецифічній реакції ЦНС на токсини, які є в організмі. Найчастіше даний синдром розвивається у дітей раннього віку через надмірну проникливість гемато-енцефалічного бар’єру.
Спинномозкова рідина при різних захворюваннях ЦНС Показник Гнійний менінгіт Серозний менінгіт Енцефаліт Нейротоксикоз Колір і прозорість Білувато-жовта, мутна Безбарвна, прозора Цитоз в 1 мкл Тисячі Десятки, сотні Десятки Відповідно віку Вид клітин Нейтрофіли Лімфоцити Відповідно віку Білок Підвищений N або дещо підвищений N Реакція Панді +++ +/- − Наявність збудника + - - -
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – назва походить від того, що при ДЦП порушується рухова активність. Крім того, знижується зір, слух, дефекти мови, відставання в розумовому розвитку. ДЦП може бути: спастичний, дизкінетичний, атаксичний, змішаний. Спастичний тип ДЦП - переважає сильне скорочення м’язів, більше поражаються нижні кінцівки. Схрещування ніг. Синдром Літтля – спатична диплегія, найбільш часта форма церебральних паралічів. Часте пораження нижніх кінцівок, дитина не може взяти іграшку. Психічний розвиток порушений.
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) Дизкінетичний тип ДЦП - наявність швидких, некоординованих безцільних рухів, які супроводжуються підвищенням м’язевого тонусу. Клінічні прояви більш стосуються верхніх кінцівок. Часткові прояви – тремор, ригідність, дистонія. При дистонії є гіпертонія м’язів, особливо тулуба. Атаксичний тип ДЦП – порушення кординації, ністагм. При змішаному типі у хворих є поєднання декількох видів розладів, властивих церебральному паралічу.
Дякуємо за увагу!
Скачать презентацию ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи
AFO_nervovoyi_sist_A_P.ppt