Іван Петрович Котляревський Життєпис письменника Виконала учениця 9

“Іван Петрович Котляревський. Життєпис письменника” Виконала: учениця 9 класу Сидоренко Ольга

ІВАН ПЕТРОВИЧ КОТЛЯРЕВСЬКИЙ НАРОДИВСЯ 9 ВЕРЕСНЯ (29 СЕРПНЯ СТ. ) 1769 РОКУ В РОДИНІ КАНЦЕЛЯРИСТА ПОЛТАВСЬКОГО ГОРОДОВОГО МАГІСТРАТУ

І. Котляревський – дворянин. Батько мав славний родовід, який походив із волелюбного українського духівництва, а мати – з козацького роду Жуковських. На мальовничих пагорбах над красунею Ворсклою промайнуло дитинство майбутнього поета. Стародавні обряди, звичаї, стихія народної мови, пісні, легендарні перекази про татарську навалу й Полтавську баталію – ось що найперше вплинуло на формування естетичних смаків і вражень малого Котляревського.

Ґрунтовна початкова освіта, Полтавська духовна семінарія, державна служба канцеляриста… Однак для талановитої людини цього замало. І тоді людина шукає себе. З осені 1793 до весни 1796 рр. Іван Котляревський учителює в поміщицьких маєтках Золотоніського повіту. Це була перша втеча від світу, який йому набрид.

У панському маєтку, де служив Котляревський, жила далека родичка господарів Марія Семенівна, мила й розумна дівчина. Їй присвячував Іван Петрович свої перші поетичні спроби. Доля не сприяла закоханим: поміщик відмовився видати свою вихованку за простого домашнього вчителя.

“Я тікав у світ честі й відваги, а потрапив у болото солдафонства, моральної нікчемності, де карти й горілка є головним змістом буття. Вісім років я був ад'ютантом генерала, та тільки – но почалася війна проти турків, радо подався на фронт. Це була друга втеча: від нудьги, презирства – у суворість і небезпеку“ ( І. Котляревський).

У роки військової служби І. П. Котляревський відзначився у битві під Бендерами, при облозі Ізмаїла, а також під час переговорів з войовничими племенами Буджацької орди ногайців. “ В том же 1806 году употреблен был я к склонению буджацких татар быть приверженными России, в чем и успел…, за что всемилостивейше пожалован орденом Св. Анны 4 – го класса“ Вийшовши у відставку, штабс – капітан Котляревський вирушив до Петербурга шукати посади на цивільній службі. Але без протекції та зв'язків знайти її було важко. До того ж, очевидно, мала значення і відставка, справжніх причин якої ми не знаємо. Займався письменник також виданням “Енеїди”, що саме тоді ( 1809 р. ) друкувалася в Петербурзі.

Навесні 1810 р. Котляревський залишає Санкт – Петербург і повертається до Полтави, де жила його мати. На батьківщину він повернувся відомим поетом: перше видання”Енеїди” у трьох частинах вийшло в Петербурзі 1798 р. , друге – 1808 р. , третє, авторське, у чотирьох частинах і з присвятою полтавському меценату Кочубею С. М. – 1809 р. У серпні 1812 р. за дорученням Я. І. Лобанова – Ростовського І. П. Котляревський сформував 5 – й козачий кінний полк у м. Горошин Хорольського повіту. Крім формування ополченського полку, його участь полягала у виконанні військових доручень: весною 1813 р. возив папери в ставку російської армії в Дрезден. За заслуги нагороджений бронзовою медаллю Вітчизняної війни 1812 р.

На початку 1818 р. генерал – губернатор М. Г. Рєпнін –Волконський запросив до Полтави театральну групу І. Ф. Штейна, у складі якої був молодий актор – кріпак Михайло Щепкін. Головним директором театру було призначено Котляревського. Він брав активну участь у викупі Щепкіна з кріпацтва. У цей же час пише п'єси “Наталка Полтавка” та” Москаль – чарівник”.

І. П. Котляревський помер 10 листопада 1838 року. Поховали поета там, де він і заповідав, - у південному кутку міського кладовища під розлогою тополею. Першим із українських митців на смерть поета відгукнувся Т. Г. Шевченко елегією “На вічну пам’ять Котляревському” ( 1838 р. ) Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!