Іван Нечуй-Левицький Соціально-побутова повість “Кайдашева сім’я” 1. 2. 3. 4. 5. План Етапи життєвого і творчого шляху письменника. Літературна історія повісті “Кайдашева сім’я”. Складові сюжету і композиція повісті. Образи твору. Художні особливості повісті.
Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838— 1918) “В нас нема промисловості, а про народ ніхто й не дбає, ніхто його не напутить, не вчить, не наводить на розум. Наша народна пісня поетична й чудова, як утвори перворядних геніїв; а наша поезія, наша мова багата, як щире золото”
“Подивляючи широкий розмах його руки, широкі контури його малюнків, я уявляв цього автора сильним, огрядним мужчиною, повним життєвої сили й енергії. Тим часом я побачив невеличкого, сухорлявого, слабосилого чоловіка, що говорив теплим і щирим, але слабеньким голосом, завсіди жалувався на якусь жолудову слабість, ходив помаленьку дрібними кроками і взагалі робив враження пташини, вродженої в клітці, так що пустіть її на вольне повітря, то вона пофуркає і назад вернеться до своєї клітки” Іван Франко
Етапи життєвого і творчого шляху письменника. • Народився 13 листопада 1838 року в м. Стеблеві (тепер Корсунь-Шевченківського району на Черкащині) у родині священика. Початкову освіту Іван Левицький здобув у духовному училищі при Богуславському монастирі, до якого вступив 1847 року. В автобіографії він писав, що наука була “суха, мертва та абстрактна”. • Після шестирічного навчання в бурсі Іван Семенович вступив до Київської духовної семінарії, де з захопленням читає художню літературу, зокрема твори Шевченка, Пушкіна, Гоголя та інших письменників. Навчаючись у семінарії, майбутній письменник вивчив французьку мову й ознайомився з творами Сервантеса, Данте, Шатобріана.
Етапи життєвого і творчого шляху письменника. • Закінчивши духовну семінарію, він деякий час живе дома, вивчає німецьку мову, згодом почав учителювати в Богуславському духовному училищі. • З 1861 року навчається в Київській духовній академії, де багато працює над самоосвітою, читає журнали “Современник”, “Русское слово”, “Основу” — єдиний в усій імперії український журнал. • Іван Семенович зазначав у автобіографії, що “Основа” та “Кобзар” Шевченка навели його на думку, що треба писати українською. Успішно закінчивши в 1865 році духовну академію зі званням магістра богослов’я, Левицький порушив родинну традицію і служителем церкви не став. • Він задовольняється скромною професією вчителя, викладає словесність у Полтавській духовній семінарії.
Етапи життєвого і творчого шляху письменника. • Перший твір письменника — повість “Дві московки”. Вона була надрукована 1868 року у Львівському журналі “Правда”, де пізніше з’явилися й інші твори І. Нечуя, як назвав себе письменник. Це був час, коли діяв неймовірно жорстокий циркуляр царського міністра Валуєва про заборону не лише писати, але й розмовляти українською мовою. • Працює викладачем російської мови та літератури, історії, географії в жіночій гімназії м. Каліш. Згодом його було переведено вчителювати до Седлецької жіночої гімназії. У цей період були написані оповідання “Рибалка Панас Круть”, повість “Причепа”, перші розділи роману “Хмари”. У 1872 р. у Києві виходять “Повісті І. Нечуя”. • Писав твори на історичну тему: п'єси “Маруся Богуславка”, “В диму та полум’ї”, романи “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”.
Етапи життєвого і творчого шляху письменника. • З 1873 року Нечуй-Левицький переїжджає на роботу до Кишинівської чоловічої гімназії, де працював класним наставником і викладачем російської мови та літератури, старослов’янської та латинської мов і логіки. Тут він пише й публікує кращі свої твори з життя українського села: “Баба Параска та баба Палажка”, “Бурлачка”, “Старосвітські батюшки й матушки”, “Чортяча спокуса”. • Зв’язки письменника з М. Драгомановим, палкі промови, скеровані проти царського уряду, викликають пильну увагу департаменту поліції. За бунтівливим учителем встановлюється жандармський нагляд. • 1885 року переїжджає до Києва, де продовжує літературну творчість, пишучи художні твори, етнографічні нариси та статті.
Етапи життєвого і творчого шляху письменника. • В останні роки діяльності Нечуй-Левицький створив ряд лінгвістичних праць: “Сьогочасна часописна мова на Україні”, “Криве дзеркало української мови”, “Граматика української мови”. Письменник відстоював чистоту й багатство української літературної мови, дбав про її близькість до народних джерел. Він перекладав українською мовою Біблії. • Старий і знесилений І. Нечуй-Левицький потрапляє в притулок для безрідних пристарілих людей. Там він і помер 2 квітня 1918 року. Поховано І. Нечуя. Левицького на Байковому кладовищі в Києві.
Літературна історія повісті “Кайдашева сім’я”. “Жодна література світу, скільки мені відомо, не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям, твору про трудяще селянство за умов капіталізму, як “Кайдашева сім’я” Нечуя. Тут усе виконує свою визначену автором роль, веде свою мистецьку партію, як інструмент у хорошому оркестрі чи хорі” Максим Рильський
Літературна історія повісті “Кайдашева сім’я”. • Повість І. С. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” була написана в 1878 році, а наступного року надрукована у Львівському журналі “Правда”. Її справедливо називають епопеєю життя українського села в перші десятиріччя після реформи 1861 року. • У 1886 році надрукована скорочено в Східній Україні. 1887 року – в Києві зі зміненими початком і закінченням. • У селі Семигори жив у родичів. Сім’я Мазурів на прізвисько Кайдаші стала прототипами родини Кайдашів. Хата Мазурів стояла на кутку Солоному, коло церкви, поруч дійсно був горб, на якому ламалися вози.
Жанр і тема повісті • Жанр – соціально-побутова повість. • Темою твору є зображення картин дрібновласницького побуту на селі в пореформену добу. Описуючи постійні сварки та бійки родини Кайдашів, що ведуть боротьбу за клапоть поля, за садибу, навіть за грушу, автор глибоко проникає у внутрішній світ героїв, показує, як безперервна ворожнеча спотворює їх мораль, породжує бездуховність.
Складові сюжету і композиція повісті. • Повість “Кайдашева сім’я” складається з дев’яти розділів. • На початку твору подається опис села Семигори та подвір’я Кайдашів. Автор знайомить нас з героями. Це експозиція твору. • Зав’язка – втручання батька в розмову синів, що спричинює конфлікт. • Розвиток дії хронологічно-послідовний. • Кульмінація – сутичка між Мотрею та Марійкою Кайдашихою (8 розділ). • Розв’язка – примирення родин, бо груша всохла.
Проблематика повісті • Проблема виховання (сини не шанували батька). • Проблема батьків і дітей (невдячність синів). • Проблема кохання і сімейного щастя (Карпо – Мотря, Лаврін – Малашка). • Проблема багатства (скупість Мотрі). • Проблема віри в Бога та дотримування заповідей Божих (нагла смерть старого Кайдаша). • Проблема народної моралі і авторитету в громаді (люди нічого не забувають).
Образи твору. Омелько Кайдаш. • Омелько – найкращий стельмах в Семигорах, спрацьована за життя людина. • Добра вдача старого батька. • Безпомічність Кайдаша в складних життєвих ситуаціях і повільне скочування на дно. • Побожність Омелька. • Трагічна смерть Кайдаша. Провина синів.
Образи твору. Маруся Кайдашиха • Кайдашиха – розумна, працьовита і вольова мати, гарна господиня, глава сім’ї. • Надмірна улесливість і солодкість Марусі – відпечаток панщини, коли селянка вимушена була принижуватися перед панами. • Зневага Марусі до Омелька за його слабохарактерність і випивки. • Велика материнська любов Кайдашихи до синів. • Неоднозначність образу Марусі: і зла, і добра свекруха, прекрасна бабуся. • Нещаслива старість як результат невдячності дітей.
Образи твору. Карпо і Мотря. • • Карпо Старший син Кайдашів – понура, їдка, черства людина. Зневага до батьків і брата. Повна моральна деградація сільського десяцького. Мотря – серце з перцем. Старша невістка – призвідця всіх сварок у сім’ї Кайдашів. Ненависть до свекрухи. Зневага до Мелашки. Відсутність мук совісті за вчинене, нацьковування Карпа на рідну матір. Егоїзм, дике ставлення до племінників, які зірвали кілька грушок.
Образи твору. Лаврін • Велика любов Лавріна до Мелашки. • Уподібнення Карпові – закономірне явище в умовах постійних сварок і гризні.
Образи твору. • • Мелашка Риси характеру: добра, вразлива, чуйна, ніжна, вміє сприймати красу. Спроба втечі як самозахист від жорстокої свекрухи. Вплив Києва. Вміння прощати, примирення зі свекрухою.
Художні особливості повісті • Народні прислів’я і приказки: “В гурті і каша їсться, а гуща дітей не розгонить” (Омелько Кайдаш); “Нащо тобі заглядати в наші горшки? ” (Марійка Кайдашиха); “Наговорила на вербі груші, а на осиці кислиці” (Мотря). • Уривки з народних пісень (“Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде моєю” Карпо), казок (“В мене свекруха – люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем” Мелашка). • Порівняння (“…в великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою”), гіпербола (“Та вона незабаром поріже та повкидає в борщ моїх дітей”), метафора (“горщик завищав під ножем, неначе цуценя”, “під її солодкими словами ховається гіркий полин”).
Художні особливості повісті • Сатира – гнівне осудження явищ суспільного і особистого життя (засудження забобонності Кайдаша, стосунки Мотрі і Кайдашихи, знахарські дібності з баби Палажки).
Гумор – прийом у художніх творах чи спосіб розповіді, коли окремі явища, вчинки, поведінка людей зображується в смішному, жартівливому тоні. Засобом гумору викриваються окремі вади і недоліки в житті (прихід Кайдаша з шинку, сутички між Кайдашихою і невістками).
Домашнє завдання 1. Прочитати біографію І. Нечуя-Левицького за підручником. 2. Підібрати цитати до характеристики персонажів з повісті “Кайдашева сім’я”.
Скачать презентацию Іван Нечуй-Левицький Соціально-побутова повість Кайдашева сім я 1 2
нечуй.ppt