Скачать презентацию Іван Карпенко Карий Справжнє ім я Скачать презентацию Іван Карпенко Карий Справжнє ім я

карпенко-карий.ppt

  • Количество слайдов: 14

Іван Карпенко. Карий Іван Карпенко. Карий

 • Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім • Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім "Карпенко-Карий" поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля» ). • Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. • Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше - канцеляристом міської управи. Іван Тобілевич

 • 1864 - на службі в повітовому суді. • 1865 - переїхав до • 1864 - на службі в повітовому суді. • 1865 - переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О. Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

 1870 - одружився з Надією Карлівною Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія 1870 - одружився з Надією Карлівною Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський) Надія Карлівна народила йому 5 дітей. Перша дружина Надія Тарковська

Тобілевич І. К. у ролі Назара та Тарковська Н. К. у ролі Галі у Тобілевич І. К. у ролі Назара та Тарковська Н. К. у ролі Галі у виставі "Назар Стодоля" за драмою Т. Шевченка. "Ивану Карповичу Тобълевичу отъ Галі. N. N" Кінець 60 х років ХІХ століття.

 1881 - втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина. 1883 - в 1881 - втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина. 1883 - в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець» , підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М. Старицького.

 Драматургові довелось переїхати до Новочеркаська, куди його було вислано у травні 1884 р. Драматургові довелось переїхати до Новочеркаська, куди його було вислано у травні 1884 р. , за участь у діяльності гуртка та за допомогу політичним “злочинцям”. Щоб заробити на прожиття, піднаглядний Тобілевич працював підручним коваля, а згодом відкрив палітурну майстерню. 1886 - у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого.

 1884 - заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. 1884 - заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» ( «Бурлака» ), а також п'єси «Бондарівна» , «Розумний і дурень» , «Наймичка» , «Безталанна» . Софія Дітковська 1883 - одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М. Старицького. 1886— 1887 - опублікував п'єси «Бондарівна» , «Розумний і дурень» , «Наймичка» , «Безталанна» , «Мартин Боруля» .

 1887 - отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й 1887 - отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини, Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником. 1888 - із І. Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата - Панаса Саксаганського. П. Саксаганський. І. Карпенко-Карий

 1890 — вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч» . Тобілевич 1890 — вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч» . Тобілевич І. К. у ролі Калитки у виставі "Сто тисяч" за п'єсою І. Тобілевича, 1896 р.

1897 - склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, 1897 - склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський. 1899 - написав історичну трагедію «Сава Чалий» , присвячену подіям гайдамаччини 18 століття. 1900— 1904 - створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн» , «Суєта» , «Житейське море» .

 1906 - захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 15 вересня 1906 - захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування. Драматурга поховано на хуторі Надія. Могила І. К. Тобілевича на кладовищі села Карлюгівка, поблизу хутора Надія.

Пам’ять про геніального корифея увіковічено у багатьох місцях України, споруджено пам’ятник, відкрито літературно-мистецький заповідник Пам’ять про геніального корифея увіковічено у багатьох місцях України, споруджено пам’ятник, відкрито літературно-мистецький заповідник «Хутір Надія» , а Київський національний інтитут театрального мистецтва носить ім’я Івана Карпенко-Карого. Літературно-меморіальний музей И. Карпенко-Карого Київський національний інтитут театрального мистецтва Івана Карпенко. Карого

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!