Іван Франко видатний український поет письменник громадсько-політичний діяч

Іван Франко видатний український поет, письменник, громадсько-політичний діяч, національний ідеолог

Політичні погляди І. Франка еволюціонували від громадівського соціалізму й захоплення марксизмом до позицій національної демократії та критики марксизму. Світогляд поета формувався в умовах загострення боротьби трудящого селянства й робітництва Західної України проти соціального гніту.

Громадівський соціалізм Національна демократія Основа справедливого суспільного устрою українського народу при громадівському соціалізмі — це існування децентралізованих, політично вільних і самостійних громад, об’єднаних для спільної праці на спільній землі, фабриці чи заводі, справжня демократія можлива лише при ліквідації приватної власності на землю, фабрики і заводи, за відсутності соціального і національного гноблення. Національна демократія – це "політична течія, що добивалася здійснення демократичного державного ладу в межах власної нації

Суспільство за поглядами І. Франка Соціалістичне суспільство І. Франко уявляв як співдружність людей праці, засновану на господарській рівності, повній громадянській і політичній свободі, несумісній з державою. Політична свобода полягає у відсутності політичного тиску та управління зверху, держави як органу примусу. Народ знизу управляє сам собою, працює сам на себе, сам здобуває освіту й захищається. У майбутньому суспільстві утвердиться справжнє народовладдя. Головними осередками влади народу будуть громади, що виконуватимуть усі функції управління суспільством. І. Франко віддавав перевагу безпосередній демократії, хоча не заперечував необхідності і представницької демократії. Органи представницької демократії утворюються на рівні вільного союзу громад, представники яких формують єдиний представницький орган для вирішення важливих питань.

Велику увагу І. Франко приділяв національному питанню. Він закликав інтелігенцію сприяти формуванню української нації, здатної до самостійного культурного й політичного життя і спроможної активно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки. І. Франко виступав за політичну незалежність націй. На думку Івана Франка, “синтезом усіх ідеальних змагань, будовою, до якої повинні йти всі цеглини, буде ідеал повного, нічим не в’язаного і не обмеженого (крім добровільних концепцій, яких вимагає дружнє життя з сусідами) життя і розвою нації. Все, що йде поза рамки нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хоробливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації”. Це фундаментальне визначення національного ідеалу соборницького спрямування ніколи не може застаріти, і особливо нині, в період українського державотворення, воно ще більш актуальніше, ніж у часи Івана Франка, оскільки прихильників прикрити своє відчуження від української нації “вселюдськими фразами” не поменшало.

До утвердження соборності мислитель закликав український народ і особливо молодь, бо на неї лягав весь тягар розбудови національної держави, їй належало “не москалеві й ляхові служить, а пора. . . для України жить”. Про це чітко висловився Іван Франко в “Одвертому листі до галицької української молодежі”, у якій відзначив, що Схід Європи, а разом із ним і наша Україна переживає тепер весняну добу, коли тріскає крига абсолютизму і деспотизму. “Приходить велика доба і горе нам, горе нашій нації, − казав Іван Франко, − коли велика доба застане нас малими і не приготованими”. У тому контексті одним із величних завдань української молоді Галичини є допомога Україні у тяжких переломових моментах, спрямовуючи зусилля на “здвигнення нашої національної будови в усій її цілості”. Цілісне трактування національної будови України Іван Франко пов’язував із її майбутнім, щоб зайняти тривке місце у хорі інших культурних націй. Мислитель закликав думати категоріями цілісності і соборності України, а не “хизуватися галицьким чи

Досі залишається актуальним заповіт Івана Франка молоді: “Здобувайте знання теоретичне і практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних свідомих і статочних мужів, повних любові до свого народу і здібних виявляти ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кажда нація і кажда історична доба, а вдвоє сильніше їх потребуватиме велика історична доба, коли всій нашій Україні перший раз у її історичнім житті всміхається хоч трохи повна горожанська і політична свобода”. Ці слова повністю стосуються сучасної України, державне майбутнє якої залежить від національної свідомості, гідності та активності її громадян, а передусім від інтелігенції та молоді, які покликані думати і діяти із соборницьких позицій. Іван Франко завжди і всюди говорив про всю Україну, він своїм подихом обіймав її цілісно, вболіваючи за долю всього українського народу. Сучасному поколінню будівничих Української Держави

Будучи добрим знавцем економічних наук і економічного стану нашого народу, Іван Франко розглядав створення держави і соборність України у тісному зв’язку із формуванням національної економічної системи. Виклад економічної програми Іван Франко почав зі з’ясування суті економіки, під якою треба розуміти науку про господарство однієї людини (приватна економія) або господарство цілого народу (народна або національна економія). І. Франко для означення економіки країни вжив термін національна економія. Але вона не працює тоді, коли народ, котрий не має своєї держави, не має у своїх руках, так сказати, ключів до власної комори, не може сам рішати про свої доходи ані свої видатки”. Це стосується самеукраїнського народу, який не має можливості скористатися плодами власної землі, збалансувати доходи і видатки, а тому мусить дивитися безрадно на постійне зубожіння. Причиною такого стану є відсутність власної держави. Отже, доля народу тісно пов’язана з національною державою і розвитком національної економіки. “Насамперед хочемо мати для себе всю свою землю, бо земля − то основа для всякої продуктивної праці. Однак мати тільки землю у наших часах недостатньо, бо потрібно переробляти плоди землі, а для того необхідно мати

. Економічної програма Франка охоплює усі головні галузі та сфери національної економіки, у розвитку якої чітко визначена роль держави. Незважаючи на те, що та програма формувалася в умовах, коли Україна була розірвана між двома імперіями − Російською і Австрійською, − але вона містила програмні завдання для розвитку економіки Української держави. Однак найголовнішим є те, що економічна програма була надійним підґрунтям оголошеної Іваном Франком національної ідеї соборності України. Ні в політиці, ні в економіці не збивався на манівці федералізму чи регіоналізму, а послідовно, впевнено і аргументо вано відстоював соборність України на всьому її економічному українському просторі. Подиву гідне те, що такі ідеї Іван Франко утверджував тоді, коли були всі підстави пропагувати різного калібру регіонально-локальні інтереси. Чітка поборницька позиція Івана Франка у синтезі політики економіки і культури є цінним науковим спадком для

Каменяр