Іван Франко народився 27 серпня 1856-го року в

Іван Франко народився 27 серпня 1856-го року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині заможного селянина- коваля Якова Франка. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетного роду Кульчицьких, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Свою селянську ідентичність, що виявлялась у подиву гідній працелюбності і невибагливлсті в побуті, Франко зберіг до кінця життя.

Батько, відомий на всю округу коваль, часто брав улюбленого мина в кузню і садовив його навпроти вогню. Якось торговці, що проїжджали через село, помітили рудоволосого хлопця, який пильно дивився на полум’я, і передбачили йому: “Твій батько кує залізо, а ти будеш кувати слова”.

Франки були людьми привітними, гостинними. Вечорами до їхньої хати сходились сусіди, розповідали сільські новини Мати Франка дуже любила співати. Від неї він записав безліч народних пісень і цілий весільний обряд. Початкову освіту І.Франко здобув у дворічній школі села Ясениці Сільної, звідки була родом його мати. Навчання здійснювалося польською та німецькою мовами. Памятник І.Франкові у с. Нагуєвичі

У вісім років Івась читав і писав німецькою і польською мовами:ці мови були державними в його краї. Першим урокам рідної, укранської, мови Франко був зобовязаний дядькові – Павлу Кульчицькому.

Коли Іван став учнем школи в Дрогобичі, то жив у ладекої родички, яка мала столярну майстерню. Там хлопчик часто ночував: то в скринях, а то й у новеньких... гробах. Одного разу, зачитавшись на уроці, він не розчув питання вчителя і був посаджений на останню парту “ослячу” парту. Саме тут у школі зародилось у серці малого Франка люта ненависть до всякого прригнічення, до будь-якого приниження людської гідності. У Дрогобицькій гімназії Франко полюбив книжки. Згодом з’явилося непоборне бажання мати власну бібліотеку. Але книги дуже дорого коштували. Тоді він знайшов вихід, заощаджуючи на харчах і займаючись репетиторством. Навчання у Дрогобичі

Тяжка втрата Батько помер у 1865 році, а в 1872 померла і мати. “Ми дістали мачуху і вітчима замість родителів” – пише Франко в автобіографії. Зі своїм вітчимом Гринем Гавриликом Іван підтримував дружні стосунки.

Знайомство з родиною Рошкевичів принесло Франку і горе, і радість. Він полюбив дочку священника Ольгу. Дівчина відповідала взаємністю. Її батьки спочатку прихильно поставилися до нареченого. але у 1877 році Франка заарештували за участь у таємній соціалістичній організації. У будинку Рошкевичів зробили обшук. Це страшенною ганьбою для благополучної родини. Ользі заборонили бачитися з Іваном. Вона перебувала під домашнім арештом, а всю її пошту переглядали. Закохані посилали один одному зашифровані звістки. Через кілька років Ольга Рошкевич вийшла заміж за “благонадійного” чоловіка.

Львівський університет Восени 1875 року він стає студентом найбільшого в Галичині вузу – Львівського університету. Навчався на філософському та філологічному факультеті. За високу успішність його звільнили від оплати і призначили стипендію.

Арешт Івана Франка заарештовували тричі. Вперше він провів у камері 11 місяців. А після другого арешту, в 1880 році, ледь не помер з голоду. Після написання повісті “На дні”, відісланої за останні гроші, він жив три дні за три центи, знайдені на березі річки Прут. А коли не стало їх, лежав непритомний, без сил. Врятував його старий служитель готелю .

У рідних Нагуєвичах Франку доводилося жити під наглядом поліцейських. Він заробляв на життя працюючи в полі. А вечорами перекладав “Фауста” Гете. За своє життя він створив більше 5 тисяч творів, не маючи нормального робочого кабінету.

У повсякденному житті... Люди, не знайомі з Франком, уявляли його людиною богатирського складу, таким собі титаном – на зразок його потужних творів. А він був невисоким, з червоними від втоми очима, одягнений у скромний сірий костюм і вишиванку, немодні туфлі... Але варто було поспілкуватися з ним, і виявлялась його енергетика.

У 1885 році Франко вперше відвідав Київ на запрошення чвого знайомого Єлисея Трегубова, викладача Колегій Павла Галагана Зупинився в його квартирі в будинку прри колегії. Тут і познайомився зі своєю майбутньою дружиною – сестрою господині дому, Ольгою Хоружинською, вона навчалася на Вищих жіночих курсах

Не обійшлося без курйозів. Коли наречена була вже одягнена до вінця – ніяк не могли знайти нареченого. Насилу відшукали його у бібліотеці, у переписуванні старовинного твору. А в квітні наступноо року поет знову приїхав до Києва о освічився в коханні Ользі. Вінчалися вони в церкві колегії. Сам Іван Якович визнавав: ”Значний вплив на моє життя, а, значить, також на літературу мали зносини иої з жіноцтвом...”

У львові подружжя довго не мало свого житла і вони змушені були орендувати квартиру. У своїй квартирі родина оселилася, вже коли підростали четверо дітей – сини Андрій, Тарас, Петро та донька Анн. Будинок І. Франка у Львові. Зараз тут розташований музей письменника

Діти Франків

Франко дуже любив дітей, особливо селянських. Де б він не був, він завжди знаходив час поговорити з ними послухати їх розповіді. “Життя мені мало всміхалось, але діти були тим самим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце” І. Франко

У 1897 році Франко від перевтоми захворів. Він позбувся єдиного заробітку. У поєта було сильне нервове потрясіння, почався параліч рук, з`явилися галююцинації. Старший син Андрій став секретарем батька: сам писати Франко не міг. А в1913 році Андрій помер, і ця втрата спричинила за собою ще одне лихо – важкий психічний розлад дружини Франка. Її помістили в лікарню. Останні місяці поет провів у притулку для січових стрільців, де за ним по черзі доглядали волонтери-студенти.

З 1916 року у березні переїжджає до власної домівки. Тут 9 березня пише заповіт, в якому бібліотеку дарував науковому товариству ім. Т. Шевченка, а будинок і літературні прибутки – дітям.

У 1916 році Іван Франко був приписаний на здобуття Нобелвської премії в галузі лутератури. Ознайомившись з його творами, референт Королівської академій наук повинен був доповісти Нобелівського комітету про значимість вкладу Франка в літературу. Але премію вручають восени і тільки за життя лауреату.

Але 28 травня Франка не стало. Помер він удома, він втік з притулку. Поховано його 31 травня на Личаківському кладовищі у Львові. На жаль повне зібрання великого Каменяра до цього не видано...