Історія розвитку політичної думки. ПЛАН 1. Політична

Історія розвитку політичної думки. ПЛАН 1. Політична думка Стародавнього світу. Конфуціанство. Політичні погляди Платона та Арістотеля. 2. Політична думка доби Середньовіччя, Відродження, Просвітництва та Нового часу: про суспільство, державу, право, про суть і цілі політичної діяльності.

Особливість політичних течій Стародавнього Сходу Обґрунтування божественного походження влади Ототожнення державної влади з владою царя або імператора Визнання божественного втручання в управління державою і визначення людської долі Проголошення верховенства етичних принципів над політичними Стосувалися питання управління, а не структури і функцій політичних інститутів

Конфуцій (Кунцзи, Кун Цю, 551 – 479 рр. до н. е. ) Головний твір – “Лунь юй” (“Бесіди і роздуми”) n Цзюнь-цзи = правитель-мудрець n Лі - досконалі знання ритуалу n Цзінь – поважність n Жан - м’якість і поступливість n Чжун – вірність і відданість n Чжі – освідченність n Де – чесноти n Жень – любов до людей n І – сумлінність n Завжди дотримується дао – справедливості, істини, правильного шляху

П л а т о н (427 -347 рр. до н. е. ). Основні твори – “Держава”, “Політик”, “Закони” Концепція “ідеальної Форми держави” (за ступенем досконалості) n аристократія ( влада кращих) n тимократія ( влада військових) Суспільні стани: n олігархія ( влада багатих) n І – правителі – філософи n демократія ( влада, яка допускає (чеснота – мудрість) рівність) n ІІ – воїни (чеснота – n тиранія ( влада несправедливих і хоробрість) нерозумних людей, які захопили n ІІІ – ремісники (чеснота – її силою) поміркованість

А р и с т о т е л ь (384 -322 рр. до н. е. ). Головна праця – “Політика” форми державного устрою (критерій: кількість правителів та мета правління) правильні неправильні n монархія n тиранія n аристократія n олігархія n політія n демократія

Політична думка Середньовіччя Основні представники: Аврелій Августин ( 354 – 430 рр. ), Фома Аквінський (1226 – 1274 рр. ) Принцип : “Немавлади не від Бога, існуюча влада Богом установлена”

Нікколо Макіавеллі (1469 – 1527 рр. ) “Мета виправдовує засоби”

Політичні вчення Нового часу Т. Гоббс (1588 – 1679 рр. Д. Локк (1632 – 1704 рр. ) Концепції природних прав і суспільної угоди Ш. Монтеск’є ( 1689 – 1755 рр. ) Концепція розподілу влад

Політична думка Нового часу Основні представники: Ж. Ж. Руссо, І. Кант, Г. Гегель, К Маркс, О. Конт, Е. Дюркгейм, Г. Спенсер, М. Вебер, В. Парето, Г. Моска та ін.