Ірен Роздобудько “Мої читачки — просунуті українські жінки”

Ірен Роздобудько “Мої читачки - просунуті українські жінки”

Іре́н Роздобу́дько Народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського Нацонального Університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті "Родослав", коректором журналу "Сучасність",оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті "Всеукраїнські відомості", заступником головного редактора в журналі "Наталі", головним редактором у журналі "Караван історій. Україна" та журналістом у журналі "Академія". Працювала також офіціанткою в ресторані, шпрехшталмейстером в цирку, Снігуронькою в фірмі "Свято", завідувачем відеосалону у кінотеатрі. Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій. Вишиває бісером, грає на гітарі. Має доньку Яну. Хто?

Бібліографія «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері.» ([Нора-Друк], 2005) - роман «Ґудзик.» (Фоліо, 2005) - психологічна драма, перше місце на конкурсі "Коронація слова" 2005 року в номінації "роман« «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних для життя» (Фоліо, 2006) “Зів'ялі квіти викидають” (Нора-Друк, 2006) - роман “Останній діамант міледі” (Фоліо, 2006) - авантюрний детектив “Амулет Паскаля” (Фоліо, 2007) - роман “Життя видатних дітей” (Грані-Т, 2007) “Оленіум” (Фоліо, 2007) - комедія абсурду «Пастка для жар-птиці»(2000) - детектив, друге місце на конкурсі "Коронація слова" 2000 року в номінації "роман".

“Ескорт у смерть” (Кальварія; Фоліо, 2007) - психологічний триллер “Переформулювання” (Нора-Друк, 2007) «Дві хвилини правди » ( Нора-друк , 2008 ); «Все, що я хотіла сьогодні... » ( Фоліо , 2008 ); «Гра в пацьорки» ( Нора-друк , 2009); «Перейти темряву» ( Фоліо , 2010 ); «Пригоди на невідомому острові » ( Теза , 2010); «Мандрівки без сенсу і моралі» ( Нора-друк , 2011 ); «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю » ( Нора-друк , 2011 ); «Пригоди на острові Клаварен» ( Грані-Т , 2011); «Якби» ( Клуб сімейного дозвілля , 2012 ); «Дванадцять… » ( Нора-друк , 2012); «Арсен » ( Грані-Т , 2012); «Лікарняна повість » ( Клуб сімейного дозвілля , 2012); «Зроби це ніжно » ( Нора-друк , 2013 ); «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» ( Нора- друк , 2013 ); «Одного разу... » ( Клуб сімейного дозвілля , 2014);

«Мені нічого не важко писати. Скажуть написати для птахів - напишу для птахів».

Ірен Роздобудько досить закомплексована і некомунікабельна людина, але дуже любить показати, яка вона зухвала, публічна та смілива. Насправді вона маленька і тиха. (Ірен Роздобудько) Яка вона?

Чому Ірен, а не Ірина? — Про це багато питають. Мене мої батьки назвали на честь Ірен Форсайт, героїні Джона Голсуорсі. Батько саме читав «Сагу про Форсайтів», коли мати народжувала мене. А я цієї величезної книги ніяк не подужаю.

Дві мови- якою писати? «Вірш - це музика, яку потрібно чути, і мені ця музика краще чулася російською мовою. Потім я приїхала до Києва, і все відбулося насправді дуже просто. Я ж живу в Україні, люблю цю мову, відчуваю її, то чому ж мені нею і не писати? Хотіла написати такий детектив, який би люди, котрі ніколи не читали українською, прочитали його із захопленням».

Якою є історія її успіху? « Я не люблю слово "успіх"... Якщо вже вживати це слово - то хай його кажуть інші. Я народилася в Донецьку, пишу давно, з дитинства - це моя дорога, моє божевілля. Я знала, що так буде - тільки дуже боялася виходити на публіку. Тому у мене дуже пізній дебют із книжкою на конкурсі "Коронація слова" 2000 року».

«Оленіум» Судячи з усього, пані Ірен писала "Оленіум" в дуже стислі строки, що називається за гарячими слідами подій. Наскільки можна судити, в повісті у гротескно-сатиричній формі знайшли своє відображення події політичного літа 2006 року в Україні, нескінченні переговори про створення коаліції, яка ніяк не хотіла склеюватися в одне з трьох учасників, а потім раптом склеїлася, але з інших учасників і з певним процентом зрадників.

В "Оленіумі" письменниця вирішила зайнятися приблизно тим самим, чим займається нині переважна більшість нинішніх політиків нашої країни - тобто створенням певного роду паралельної реальності, в якій причинами громадянської війни можуть бути чиїсь укази, постанови, коментарі та висловлювання, в якій балаган навколо переділу влади та майна є нібито найважливішою подією всього українського життя. Це заняття взагалі-то абсурдне, бо паралельна дійсність стає не більш правдоподібною, ніж ота вся розказана Ірен Роздобудько історія про оленів та оленярство на теренах України. Риторика, якою до самого верху наповнений комунікативний простір теперішніх ЗМІ, майже не досягає своєї мети; нескінченним гучним заявам політиків уже ніхто не вірить, але тим не менш риторикою тією все одно користуються. Її здатні засвоювати не тільки представники еліти, але й ті, кого в радянські часи називали "народними масами".

Таким чином, "Оленіум" - важлива віха на шляху до якісного, яскравого та невимушено-майстерного тексту про українське життя, в якому політика грає зовсім не останню роль.

Гостросюжетний роман "Ескорт у смерть" Ірен Роздобудько став лауреатом конкурсу "Коронація слова" в 2002 році. Дії розгортаються довкола новоспеченої фірми "Ескорт-сервіс", яка пропонує доволі незвичні для ока звичайних громадян послуги. "Ескорт-сервіс" пропонує респектабельним бізнесвумен супутників на вечірки, вистави та інші масові події, на які візит жінки на самоті буде сприйматися вульгарним. Але якось цих "кавалерів-супроводників" починають знаходити після чергової "оренди" мертвими на вулицях міста. Всі вони біляві, мають блакитні очі, але знаходять їх з вирізаним пасмом волосся. Яким би дивним це не здавалось, але в сценарій цих "серійних" вбивств покладена історія нещасного кохання до білявого хлопця, якому через багато років доля віщує розслідувати серію вбивств в агенції "Ескорт-сервіс". Ці вбивства є своєрідною помстою, викликом людству, бо несуть за собою призначення стерти, знищити, припинити існування кохання. Дана, володарка агенції, бачить, що її "працівники" ідуть з життя один за одним, тому вона не зупиняється, маючи в задумі оновлення кадрів. На тлі постійної боязні в "Ескорті", з'являється Орест - новий працівник, якого використовує як наживку Роман- білявий міліціонер, через якого утворилось це коло.

Одна з наймоторошніших повістей Ірен Роздобудько. Але основні страхіття авторка змальовує не шляхом докладного опису жорстоких убивств, зґвалтувань чи тортур, як це здебільшого роблять у сучасному мистецтві. Її герої страждають від кохання – нерозділеного, втраченого, нездобутого. динаміки. Дія роману відбувається в кількох вимірах. У часі – це 70-ті роки минулого століття й наші дні. У просторі – це Київ, Росія, Чорногорія, Америка. У свідомості – це призма бачення навколишнього головними персонажами. А читач зазирає то крізь одну грань, то крізь іншу, й кожна картинка бачиться такою живою і об’ємною, що віриш кожній. А останні сторінки роману несподівано виявляють те, про що читач здогадувався, але не хотів вірити: усе важливе на світі починається з наймізернішої дрібнички.

Ірен Роздобудько – автор, що успішно працює в різних жанрах – вівд авантюрного детектива до політичної сатири. Про це свідчать її неодноразові перемоги у Всеукраїнському конкурсі “Коронація слова”. Ірен – не лише письменник та поет, але й художник. Нині вона працює головним редактором журналу “Караван історій. Україна”. Член асоціації українських письменників.