ІНВАЛІДИ АКТУАЛЬНІСТЬ Громадяни з інвалідністю є серед

ІНВАЛІДИ

АКТУАЛЬНІСТЬ Громадяни з інвалідністю є серед усіх верств населення будь-якого суспільства. Це люди з такими вадами здоров’я, як ураження опорнорухового апарату та центральної і периферичної нервової системи; психічними захворюваннями та розумовою відсталістю; ураженнями органів слуху та зору; ураженнями внутрішніх органів; онкологічними захворюваннями. Кількість осіб з особливими потребами постійно зростає, хоча причини і наслідки інвалідності можуть бути різними: зумовленими як неоднаковими соціальноекономічними обставинами, так і різним ступенем забезпечення державами добробуту своїх громадян. Нині можна говорити про глобальний характер проблеми інвалідності – в усьому світі ті чи інші можливості обмежено приблизно в кожної десятої людини (650 млн людей), з них майже 470 млн осіб працездатного віку

ЗАКОНОДАВЧА БАЗА З А К О Н У К Р А Ї Н И Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. { Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом N 4213 -VI ( 4213 -17 ) від 22. 12. 2011 }

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА Соціальна робота з інвалідами є однією із важливих і пріоритетних сфер соціальної роботи, в основі якої — правові основи соціального захисту населення, система державних і недержавних закладів і установ, форми, методи соціальної роботи, соціальні технології соціальної роботи, зміст і специфіка яких визначається рівнем обмеження життєдіяльності людини, а також повноваженнями організацій соціальної сфери, рівнем кваліфікації працівників, досвідом роботи, фінансуванням, ресурсами тощо.

Керівні принципи організації послуг в інтересах інвалідів із урахуванням завдань створення рівних можливостей визначаються таким чином: а) інваліди повинні продовжувати жити у своїх общинах і вести, за необхідної підтримки, звичайний спосіб життя; б) інваліди мають брати участь у прийнятті рішень на всіх рівнях, що стосуються, як загальних справ общини, так і всіх справ, які мають для них як людей з фізичними недоліками особливе значення; в) інваліди повинні отримувати необхідну допомогу в межах звичайних систем освіти, охорони здоров'я, соціальних служб тощо; г) інваліди мають брати активну участь в загальному соціальному й економічному розвитку суспільства, а їхні потреби повинні враховуватися у національних планах розвитку. Інвалідам повинна бути надана рівна можливість брати участь у національному розвитку.

Проблеми, з якими стикаються інваліди вперше були висвітлені у Всесвітній програмі дій щодо інвалідів Організації Об'єднаних Націй, яка поставила перед державами учасницями такі завдання: · планування, організація і фінансування соціальної допомоги інвалідам на кожному рівні; · створення через законодавство необхідної правової, адміністративної основи для вжиття заходів; · надання послуг з відновлення працездатності інвалідів, забезпечуючи допомогу в соціальній сфері, в галузі харчування, медицини, освіти, професійної підготовки, а також у забезпеченні інвалідів допоміжними та технічними засобами; · мобілізація матеріальних і фінансових ресурсів відповідних державних і приватних підприємств з надання підтримки і здійснення глобальної стратегії; · сприяння участі інвалідів та організацій інвалідів у прийнятті рішень, що стосуються глобальної стратегії.

Об`єкт – інваліди Суб`єкт – соціальний працівник

УСТАНОВИ ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів 1. 1. Реабілітаційна установа змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів (далі - Установа) є установою з комплексної реабілітації, цільовим призначенням якої є забезпечення реалізації соціально-економічних, медичних, фізичних, психологічних, педагогічних, професійних та інших заходів відновлювального характеру, спрямованих на попередження прогресування патологічного процесу, усунення чи максимально можливу компенсацію обмежень життєдіяльності, відновлення здоров'я та трудових навичок інвалідів і дітей-інвалідів, корекцію психічних процесів, здобуття ними освіти, їх трудову зайнятість незалежно від категорії і причин інвалідності. 1. 2. Установа може утворюватися на основі державної, комунальної і приватної форм власності, а також шляхом об'єднання майна різних форм власності.

1. 3. Установа державної, комунальної або приватної форм власності утворюється, реорганізується та ліквідується на підставі рішення засновника відповідно до чинного законодавства. 1. 4. На підставі Типового положення про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів (далі - Типове положення) Установа розробляє власне положення, що затверджується засновником, у тому числі з дотриманням вимоги абзацу сьомого частини першої статті 11 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961 -15 ). 1. 5. Види діяльності, що потребують ліцензування, здійснюються Установою після отримання в установленому порядку відповідної ліцензії. 1. 6. Установа розміщується на територіях зі спеціально побудованими або пристосованими приміщеннями, що відповідають безбар'єрній архітектурі, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, техніці безпеки, мають усі види комунального благоустрою з урахуванням специфіки захворювань осіб, що відвідують Установу. 1. 7. Установа може взаємодіяти з місцевими органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти і науки, а також з іншими організаціями, діяльність яких спрямована на реабілітацію інвалідів і дітей-інвалідів.

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ Інваліди як соціальна категорія людей, знаходяться в оточенні здорових у порівнянні з ними і мають потребу в більшому ступені в соціальному захисті, допомозі, підтримці. Ці види допомоги визначені законодавством що відповідають нормативними актами, інструкціями і рекомендаціями, відомий механізм їхньої реалізації. Слід зазначити, що всі нормативні акти стосуються пільг, посібників , пенсій і інших форм соціальної допомоги , що спрямована на підтримку життєдіяльності, на пасивне споживання матеріальних витрат. Разом з тим, інвалідам необхідна така допомога, що могла б стимулювати й активізувати інвалідів і придушувала б розвиток утриманських тенденцій. Відомо, що для повноцінного, активного життя інвалідів необхідне залучення їх у суспільно-корисну діяльність, розвиток і підтримку зв'язків інвалідів зі здоровим оточенням, державними установами різного профілю, громадськимиорганізаціями й управлінськими структурами. Власне кажучи, мова йде про соціальну інтеграцію інвалідів, що є кінцевою метою реабілітації.

Завданням соціального працівника є : - створення сприятливих умов життя , наближених до домашнього; - організація догляду за проживаючими, надання їм медичної допомоги й організація змістовного дозвілля; - організація трудової зайнятості інвалідів. Відповідно до основних завдань соціальний працівник здійснює: - активне сприяння в адаптації інвалідів до нових умов; - побутовий комфорт , забезпечуючи поступивших упорядкованим житлом, інвентарем і меблями, постільними засобами, одягом і взуттям; - організацію харчування з урахуванням віку і стану здоров'я; - диспансеризацію і лікування інвалідів, організацію консультативної медичної допомоги, а також госпіталізацію, тих кому треба, у лікувальні установи ; - забезпечення слуховим апаратами, окулярами, протезноортопедичними виробами і кріслами-колясками; - відповідно до медичних рекомендацій організацію трудової зайнятості, що сприяє підтримці активного способу життя.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ