Інтернет пишеться з великої літери від англ Internet

Інтернет (пишеться з великої літери, від англ. Internet, дослівно − «міжмережа» ) − всесвітня система добровільно об’єднаних комп’ютерних мереж, побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних.

Зміст 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Історія мережі Інтернет Ключові принципи Інтернету Протоколи Інтернету Служби мережі Інтернет Субкультура мережі Інтернет Цензура в мережі Інтернет Український сегмент Інтернету

1. Історія мережі Інтернет У 1969 році Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни. Агентство передових досліджень США (англ. ARPA) запропонувало розробити для цього комп’ютерну мережу. Її розробка була доручена Каліфорнійському університетові Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET

Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 році у Каліфорнійському університеті в Лос. Анжелесі. Комп’ютер «Honeywell 516» мав 12 кілобайт оперативної пам’яті.

У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії; мережа стала міжнародною. У 1970 -х роках мережа в основному використовувалась для пересилки електронної пошти, тоді ж появились перші списки поштових розсилок, групи новин та дошки оголошень. Але в ті часи мережа ще не могла легко взаємодіяти з іншими мережами, котрі були побудовані на інших технічних стандартах. До кінця 1970 -х років почали активно розвиватись протоколи передачі даних, що були стандартизовані у 1982 − 1983 роках.

1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для об’єднання мереж. Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет» .

У 1984 році була розроблена система доменних назв (англ. Domain Name System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET появився серйозний суперник − Національний науковий фонд США (NSF) заснував міжуніверситетську мережу NSFNet (англ. National Science Foundation Network), котра була сформована з дрібніших мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік під’єдналось близько 10 тисяч комп’ютерів; звання «Інтернет» почало плавно переходити до NSFNet.

У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).

У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (франц. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) народилась концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.

У 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію NSFNet. Тоді ж було зафіксовано перше підключення до Інтернету по телефонній лінії (т. зв. «дозво нювання» англ. Dial-up access). У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з’явився знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала дедалі популярнішою.

2. Ключові принципи Інтернету

3. Протоколи Інтернету На прикладному рівні: 1. DNS − доменна система імен (англ. Domain Name System, DNS) − розподілена система перетворення імені хоста (комп’ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

2. FTP − протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP) − дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп’ютером мережі що підтримує протокол FTP. Установивши зв’язок із віддаленим комп’ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп’ютера на свій або скопіювати файл із свого комп’ютера на віддалений.

3. HTTP − протокол передачі даних, що використовується в комп’ютерних мережах. Назва скорочена від Hyper Text Transfer Protocol, протокол передачі гіпер-текстових документів.

На сеансовому рівні: 1. SSL (англ. Secure Sockets Layer — рівень захищених сокетів) − специфікація протоколу для передачі по Інтернету зашифрованих, аутентифікованих повідомлень, розроблений компанією Netscape Communications. Широко застосовується для перевірки повноважень і шифрування даних на транспортному рівні при роботі веб-оглядача з веб-сервером. Забезпечує безпеку каналу зв’язку між веб-сервером та веббраузером.

2. TLS − криптографічний протокол, який забезпечує передачу даних між вузлами в мережі Інтернет.

На транспортному рівні 1. TCP − один з основних мережевих протоколів Інтернету, призначений для управління передачею даних в мережах і підмережах TCP/IP.

2. UDP − один із протоколів в стеку TCP/IP. Від протоколу TCP він відрізняється тим, що працює без встановлення з’єднання. UDP − це один з найпростіших протоколів транспортного рівня моделі OSI, котрий виконує обмін дейтаграмами без підтвердження та гарантії доставки. При використанні протоколу UDP обробка помилок і повторна передача даних має виконуватися протоколом більш високого рівня. Але, не зважаючи на всі недоліки, протокол UDP є ефективним для серверів, що надсилають невеличкі відповіді великій кількості клієнтів.

На мережевому рівні 1. BGP (англ. Border Gateway Protocol, протокол граничного шлюза) − основний протокол динамічної маршрутизації в Інтернет. Він відрізняється від інших протоколів динамічною маршрутизацією, його призначення для обміну інформації про маршрути не між окремим маршрутизаторами, а між цілими автономними системами, і тому, крім інформації про маршрути в мережі, перенести також інформацію про маршрути на автономні системи.

2. ICMP − мережевий протокол, що входить в стек протоколів TCP/IP. В основному ICMP використовується для передачі повідомлень про помилки й інші виняткові ситуації, що виникли при передачі даних.

3. IP − найбільш широко розповсюджена реалізація ієрархічної схеми мережної адресації. Використовуваний в мережі Інтернет, протокол відповідає за адресацію пакетів, але не відповідає за встановлення з’єднань, не є надійним і дозволяє реалізувати тільки негарантовану доставку даних.

4. OSPF − протокол динамічної маршрутизації, заснований на технології відстеження стану каналу (linkstate technology), що використовує для знаходження найкоротшого шляху Алгоритм Дейкстри (Dijkstra’s algorithm).

5. RIP − один із найбільш розповсюджених протоколів маршрутизації в невеликих комп’ютерних мережах, який дозволяє маршрутизаторам динамічно оновлювати маршрутну інформацію, отримуючи її від сусідніх маршрутизаторів.

На канальному рівні 1. Ethernet − базова технологія локальних обчислювальних (комп’ютерних) мереж з комутацією пакетів, що використовує протокол CSMA/CD (множинний доступ з контролем несучої та виявленням колізій). Цей протокол дозволяє в кожний момент часу лише один сеанс передачі в логічному сегменті мережі. При появі двох і більше сеансів передачі одночасно, виникає колізія, яка фіксується станцією, що ініціює передачу. Станція аварійно зупиняє процес і очікує закінчення поточного сеансу передачі, а потім знову намагається повторити передачу. Ethernet-мережі функціонують на швидкостях 10 Мбіт/с, Fast Ethernet − на швидкостях 100 Мбіт/с, Gigabit Ethernet − на швидкостях 1000 Мбіт/с, 10 Gigabit Ethernet − на швидкостях 10 Гбіт/с. В кінці листопада 2006 року було прийняте рішення про початок розробок наступної версії стандарту з досягненням швидкості 100 Гбіт/с (100 Gigabit Ethernet).

2. Frame relay − протокол канального рівня мережевої моделі OSI. Служба комутації пакетів Frame Relay в наш час широко поширена в усьому світі. Максимальна швидкість, яку допускає протоколом FR − 34. 368 мегабіт/сек (канали E 3).

3. SLIP або PPP (Point to Point Protocol − протокол точка − точка). Дуже рідко зустрічається термін X-Remote. Це таке з’єднання TCP/IP, як і в постійному з’єднанні, але воно розраховано на використання телефонної лінії, а не інформаційної мережі.

4. Служби мережі Інтернет На даний момент найпопулярнішими службами Інтернету є: 1. Веб 2. Веб-форуми 3. Блоги 4. Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія) 5. Інтернет-магазини 6. Інтернет-аукціони 7. Електронна пошта та списки розсилки 8. Групи новин (в основному, Usenet) 9. Файлообмінні мережі 10. Електронні платіжні системи 11. Інтернет-радіо 12. Інтернет-телебачення 13. IP-телефонія 14. Системи обміну повідомленнями 15. FTP-сервери

5. Субкультура мережі Інтернет-товариства Інтернет-залежність

Інтернет-знайомства Тролінг Кіберпанк

6. Цензура в мережі Інтернет

7. Український сегмент Інтернету