ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ІВ Питання лекції l l

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ (ІВ)

Питання лекції l l l Поняття та зміст ІВ Історія виникнення ІВ Система ІВ Економіка інтелектуальної власності Міжнародне співробітництво та захист прав інтелектуальної власності

l. Поняття та зміст ІВ

l Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах

l l l Вперше термін «ІВ» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі (Charles Woodbury), суддя Окружного суду штату Массачусетс. В Європі вперше цей термін вжив Альфред Ніон (Alfred Nion) у своєму трактаті «Droits civils des auteurs, artistes et inventeurs» ( «Цивільні права авторів, артистів та винахідників» ), що був вперше опублікований у 1846 році. Рішенням ВОІВ у 2001 році встановлено, що 26 квітня щорічно святкується Всесвітній день інтелектуальної власності.

Під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. n За ВОІВ та СОТ під ІВ розуміють одночасно як промислову власність, так і сферу авторських та суміжних прав. n Права ІВ мають подвійний зміст: надають виключні майнові права, а також особисті та немайнові права. n

l Історія виникнення ІВ

Історія виникнення ІВ l l Система привілеїв в Об'єднаному Королівстві Конституція США про патенти та авторське право Законодавство за часів Наполеона та його вплив на теренах Європи Розбіжність в підходах країн Британської Співдружності та країн континентальної Європи

l. Система ІВ

Промислова власність l l l Права спрямовані на впровадження технологічних та функціональних інновацій Права на розрізнювальні позначення Права на промислові малюнки та зразки

Авторське право та суміжні права l l Авторське право захищає твори, які є результатом творчої діяльності автора. Суміжні або супутні права захищають певні види діяльності, які мають безпосереднє відношення до творів, захищених авторським правом, але не вважаються такими, що випливають з цього права.

До інтелектуальної власності належать права на: l l l l літературні, художні та наукові твори; виконавчу діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі; винаходи у сферах людської діяльності; наукові відкриття; промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення; захист від недобросовісної конкуренції; усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Види інтелектуальної власності: l l Виключна власність — власність, запатентована або захищена авторським правом. Інформаційна власність формується у вигляді практичних та теоретичних знань, ідей, досвіду, кваліфікації Ліцензійна власність — у вигляді придбаних інвестором прав володіння чи користування, фіксованих ліцензією. Інтелектуальна власність, що полягає у реалізації певних ідей чи пропозицій у законодавчих та нормативних актах.

Право ІВ поділяється на: l l право промислової власності авторське право (Паризька конвенція про охорону промислової власності та Бернська конвенція про охорону літературних творів та творів мистецтва)

Територіальний характер прав ІВ l Права ІВ підлягають загальному принципу територіальності, відповідно до якого національне законодавство діє лише на території, де діють повноваження законодавця.

Паралельні права l Це права, які стосуються одного об'єкту і мають одного власника, але набуті в рамках самостійних юридичних систем

ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Права на об'єкти інтелектуальної власності l специфічний товар, який вводиться у господарський обіг на національному та глобальному ринках

Ринок інтелектуальної власності l система економічних відносин із приводу купівлі-продажу об'єктів інтелектуальної власності.

Характерними ознаками ринку інтелектуальної власності є l l l високий ступінь монополізації; висока норма прибутку; багаторічні та глибокі зв'язки покупців і продавців

За принципом "відокремлюваності" права ІВ поділяють на три групи: l l l права, що відокремлюються як від індивідуума, так і від підприємства; права, що не відокремлюються від індивідуума; права, що не відокремлюються від підприємства.

Конкурентоспроможність певного об'єкта інтелектуальної власності визначається такими чинниками: l l l l ступенем правового захисту; технічним рівнем; новизною; специфікою ринку; ціною; очікуваною гостротою суперництва; ймовірністю розширення ринку

У сучасній ринковій економіці є два основні способи розпорядження майновими правами інтелектуальної власності l l продаж (відчуження) майнових прав, за якого продавець втрачає ці права назавжди, отримуючи за них одноразову плату (ціну об'єктів інтелектуальної власності) або даруючи їх на безоплатній основі; передача майнових прав шляхом ліцензування, за якої продавець надає іншим особам дозвіл на здійснення певних дій у визначений період часу на певній території

Основними суб'єктами відносин щодо комерціалізації інтелектуальної власності в сучасній ринковій економіці є: l l автори, творці інтелектуальних продуктів; трудові колективи, організації, діяльність яких пов'язана зі створенням та використанням об'єктів інтелектуальної власності; l l l органи державного управління національною інноваційною системою; інвестори, що фінансують створення та використання об'єктів інтелектуальної власності; виробники та споживачі інтелектуальної продукції

Відносини, що складаються між цими суб'єктами, набувають інституційного оформлення на різних сегментах ринку інтелектуальної власності: 1. 2. 3. 4. 5. Ринок авторських прав Ринок прав на програми для ЕОМ і бази даних Ринок прав на товарні знаки та знаки обслуговування Ринок патентних прав Ринок ноу-хау, інжинірингових послуг

Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності три групи l підходи, методи і методики

l l l Підходи дають принципи визначення вартості. Методи визначають процедуру розрахунку вартості. Методики розглядають застосування того чи іншого методу стосовно конкретних об'єктів інтелектуальної власності та конкретних цілей розрахунку.

Підходи до оцінки прав на об'єкти ІВ l l l Витратний підхід (підхід на основі активів) заснований на припущенні, що вартість об'єкта ІВ дорівнює вартості витрат на його створення, доведення до робочого стану й амортизацію. Порівняльний (ринковий) підхід припускає використання прийому порівняння продажів. Дохідний підхід припускає, що ніхто не стане вкладати свій капітал у придбання того чи іншого об'єкта ІВ, якщо такий же доход можна одержати будь-яким іншим способом.

Методи оцінки l l l Метод прямого відтворення активу визначає суму витрат, які є необхідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється. Метод заміщення: максимальна вартість власності визначається мінімальною вартістю, яку необхідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю. Метод вихідних витрат базується на фактично наведених витратах, що вибрані з бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років.

l l Метод порівняння продажів по суті співпадає з порівняльним підходом. Метод прямої капіталізації заснований на переведенні прибутку від комерційного використання об'єкта ІВ у вартість останнього. Метод надлишкового прибутку: продукція, яка виготовлена з використанням об'єкта ІВ, приносить додатковий прибуток в порівнянні з продукцією, яка виготовляється без використання цього об'єкта ІВ. Метод роялті визначає вартість об'єкта ІВ як частку від бази роялті (доходу, прибутку, вартості основної сировини).

Міжнародне співробітництво та захист прав інтелектуальної власності

Необхідність охорони та захисту прав інтелектуальної власності зумовлена такими потребами: l l l l забезпечення інтересів творців шляхом надання їм обмежених у часі прав щодо контролю над використанням власних творів; стимулювання творчої інтелектуальної праці, заохочення творчої активності та впровадження її результатів у інтересах соціально-економічного прогресу суспільства; активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, впровадження досягнень науково-технічного прогресу та нововведень у всі сфери суспільного життя; створення цивілізованого ринкового середовища, надійного захисту суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності; захисту економічної безпеки держав за умов глобалізації світогосподарського розвитку, створення сприятливих умов для трансферу нових технологій; поширення інформації, уникнення втрат внаслідок дублювання зусиль, спрямованих на пошук шляхів вирішення нагальних науково-технологічних і соціально-економічних проблем; захисту інтересів суспільства щодо вільного доступу до світової інтелектуальної скарбниці

Патентне право — сукупність правових норм, що регламентують систему охорони об'єктів промислової власності шляхом видачі патентів. Патентне право характеризується: — територіальним принципом охорони, згідно з яким патент видається відповідно до національного законодавства і всі пов'язані з ним права географічно обмежені кордонами країни чи регіону; — видачею патентними органами відповідно до передбаченої законом процедури спеціального охоронного документа (патенту, свідоцтва), який діє протягом певного терміну, по закінченні якого об'єкт інтелектуальної власності переходить у суспільну власність.

Види порушень права інтелектуальної власності l l піратство плагіат несумлінна реєстрація підроблення та зміна інформації

У новітній практиці порушення прав інтелектуальної власності можна виділити такі основні напрямки: l l l 1) нелегальне відтворення й розповсюдження компакт-дисків та CDROM; 2) розповсюдження програм неправомірним шляхом (без здійснення продажу); 3) розповсюдження комп'ютерних програм через мережу Інтернет.

Механізми захисту прав ІВ l l Паризька конвенція з охорони промислової власності (1883) Бернська конвенція про охорону літературних творів та творів мистецтва (1886)

Нормативні акти, що визначають основоположні принципи захисту прав ІВ l l l Мадридська угода про санкції за неправдиві дані або такі, що можуть ввести споживачів в оману відносно місця походження товару (1891) Римська конвенція про захист прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961) Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971)

Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності l l Підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 p. , вступила в дію в 1970 р. В основі: ідея широкого співробітництва і взаємодопомоги держав при збереженні незалежних національних систем охорони та захисту прав інтелектуальної власності.

l l l Брюссельська конвенція (Конвенція про супутники) (1974) Найробський договір про захист олімпійського символу (1981) Женевський договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних товарів (1989) (Договір про реєстр фільмів) Женевський договір про право на торговельний знак (1994) Женевський договір про авторське право (1996) Женевський договір про патентне право (2000)

Конвенції, які встановлюють міжнародну систему реєстрації l l l Мадридський союз 1891 р. про міжн. реєстрацію торговельних марок Лісабонский союз щодо охорони назв місць походження товарів та їх міжн. реєстації Гаазький союз щодо міжн. реєстації промислових зразків Міжн. союз охорони сортів рослин Вашингтонський союз або Союз РСТ 1970 Будапештський союз 1977

Конвенції про міжнародну систему класифікації l l Ніццький союз 1957 щодо міжн. класифікації товарів та послуг для реєстрації торг. марок Локарнський союз 1968 про міжн. класифікацію промислових товарів Страсбурзький союз або Союз ІРС 1971 щодо міжн. патентної класифікації Віденський союз 1973 щодо міжн. класифікації зобрахувальних елементів торговельних марок

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) l l l Спеціалізована установа у системі ООН, міжурядова організація, що регулює міжнародну систему охорони прав інтелектуальної власності та виконує адміністративні функції щодо багатосторонніх угод з приводу її правових та економічних аспектів. На 1. 01. 2012 р. 184 члени та адмініструє 23 міжнародні угоди Україна є членом цієї організації з 26 квітня 1970 р.

l Міжнародні об'єднані відомства з ІВ (МОВІВ) l Всесвітня організація ІВ (ВОІВ) 1996 l Угода про торговельні аспекти прав ІВ (Угода TRIPS)

Союзи держав, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, засновані на конкретних договорах, які визначають інституційні засади розвитку міжнародного співробітництва у XXI ст. l договори, що формують міжнародну систему охорони ІВ Договір про патентне право, Угода СОІВ про авторське право, Договір про закони щодо товарних знаків, Паризька конвенція про охорону промислової власності l договори, що лежать в основі практичного забезпечення міжнародної охорони ІВ - Договір про патентну кооперацію, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків l договори, які створюють класифікаційні системи та процедури їх удосконалення і оновлення - Локарнська угода щодо заснування Міжнародної класифікації промислових зразків, Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків

Світова організація торгівлі До складу Генеральної ради СОТ входять три організації: 1. 2. 3. Рада з торгівлі послугами, Рада з торгівлі товарами Рада з інтелектуальної власності, яка здійснює нагляд за виконанням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, TRIPS), підписаної 15 квітня 1994 p.

Угода TRIPS l l l передбачає прийняття відповідного національного законодавства; вперше включає інтелектуальну власність у контекст світової торгівлі та пов'язаних з нею глобальних проблем; детально регламентує процес забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності; уніфікує судові процедури захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності у країнах — членах COT; передбачає заходи, спрямовані на попередження порушень прав інтелектуальної власності без створення перешкод на шляху торгівлі продуктами інтелектуальної діяльності; регламентує відповідальність за зловживання правами інтелектуальної власності, жорсткі заходи боротьби з піратством і контрафактною продукцією тощо

Паризька конвенція про охорону промислової власності (20 березня 1883 p. ), яка заснувала Союз із промислової власності, включає чотири групи положень: l положення щодо національного режиму l положення щодо права пріоритету l положення щодо загальних правил у сфері охорони та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності l положення щодо інституційного оформлення та реалізації основних ідей Конвенції.

Інші міжнародні конвенції: l l Договір про патентну кооперацію (РСТ — Patent Cooperation Treaty), який набрав чинності 24 січня 1978 р. Договір про патентне право (PLT — Patent Law Treaty) був підписаний 1 червня 2000 р. у Женеві

Діяльність регіональних міжнародних організацій l l 1973 р. Європейська (Мюнхенська) конвенція про видачу європейського патенту (Європейське патентне відомство, єдиний патент) 1994 р. Євразійська патентна конвенція (Євразійське патентне відомство). Міжнародне співробітництво у сфері охорони товарних знаків та знаків обслуговування було започатковане Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків, яка була затверджена 14 квітня 1891 р. 1958 р. Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію.

Україна l Державна служба інтелектуальної власності України - http: //sips. gov. ua/