Інноваційна культура План 1 Сутність поняття інноваційної

Інноваційна культура

План 1 Сутність поняття інноваційної культури. 2 Структура та функції інноваційної культури. 3 Процес формування інноваційної культури підприємства. 4 Особливості розвитку інноваційної культури в Україні.

Сутність поняття інноваційної культури

Інноваційна культура підприємства це історично існуюча, а також свідомо й цілеспрямовано формована система уявлень, цінностей, стереотипів, моделей поведінки, знань, що підтримується всіма співробітниками підприємства і спрямована ними на безперервне вдосконалення всіх сфер діяльності підприємства у процесі адаптації до зовнішнього середовища.

Основна роль інноваційної культури це визначення й синтез основних елементів інновації, їх функціонування, взаємодії і динаміки розвитку інноваційного процесу, гармонійної роботи цілої інноваційної системи підприємства. Метою формування культури інновацій є реалізація ефективних інновацій в якісному вимірі, удосконаленні механізму активізації необхідних потенціалів в інноваційному процесі.

Основними завданнями інноваційної культури є такі: оптимізація усіх потенціалів, важливих для здійснення інноваційного процесу та існування інноваційної системи; стимулювання інтелектуального капіталу та його складових; активізація інноваційного процесу через процесну і предметну технології; формування інформаційної та комунікаційної системи на кожному етапі інноваційного процесу та всередині інноваційної системи підприємства між її рівнями і складовими;

сприяння у формуванні і впровадженні інноваційних стратегій розвитку підприємства; ліквідація бар'єрів всередині організаційної структури підприємства, оптимізація існуючої організаційної структури в інноваційні (матричну, дивізійну і т. д. ); у синтезі із корпоративною культурою формування інтенсивно-інтелектуального клімату всередині організації, підсилення мотиваційних механізмів, а також створення інноваційного іміджу підприємства.

Інноваційна культура підприємства перебуває під впливом певних груп чинників. Основними зовнішніми чинниками формування інноваційної культури виступають сучасні світові тенденції: глобалізація, трансформація, інтеграція, інтелектуалізація, інформатизація, соціалізація, екологізація тощо. Істотний вплив на інноваційну культуру, процеси її формування й розвитку має внутрішнє середовище підприємства, зокрема: перегляд існуючих стратегій, місії, цілей і програм розвитку організації; необхідність реорганізації організаційної структури для інноваційної діяльності; необхідність розроблення нових кадрових програм щодо стимулювання інтелектуального потенціалу та мотивування персоналу тощо

2 Структура та функції інноваційної культури

Інноваційна культура за своєю природою — це багаторівнева система, яка формується, діє і проявляється на різних рівнях структури підприємства стратегічному (у побудові і реалізації інноваційної стратегії); управлінському (у виборі методів, підходів до управління інноваційним процесом); функціональному (як функціональна складова інноваційного процесу та інноваційної системи підприємства); соціальному (створює соціально орієнтований клімат в організації, націлений на інтелектуально творчий пошук, генерування інноваційних ідей та результативну їх реалізацію).

Крім рівнів інноваційної культури існують її інструментальна й символічна підсистеми, які включають механізми формування інноваційної культури та реалізації інноваційного процесу.

До інструментальної підсистеми належить інформаційно комунікаційна база, інтелектуальні моделі і стратегії розвитку, нововведення у технологіях виробництва та управління, інноваційні організаційні структури, нововведення у корпоративній культурі, інноваційний аудит, інноваційна мотивація. При цьому символічна підсистема включає інноваційну ідеологію, місію та етику.

Важливими є складові інноваційної культури, які ві дображають її сутність та специфіку: когнітивна група складових об'єднує професійні знання, творче мислення, кваліфікацію, досвід, вміння і навики, креативний потенціал, тобто інтелектуальний капітал підприємства, який формує інноваційні знання, генерує інно ваційні ідеї для реалізації інноваційного процесу; ціннісно мотиваційна група складових синтезує різного роду цінності, потреби, інтереси, мотиви, стереотипи і т. ін. суб'єктів інноваційної системи; поведінкова група складових узагальнює інноваційні типи поведінки суб'єктів інноваційної системи в інноваційному процесі

Інноваційна культура є комунікаційно забезпечувальним і функціональним механізмом ефективності інноваційного процесу. Більш повніше її економічний зміст проявляється у специфічних функціях, які вона виконує: економічна, трансформаційна, оптимізаційна, інтеграційна, системоутворювальна, інформаційна, організаційна, креативна, діагностична, селективна, адаптивна, комунікативна, соціальна, мотиваційна, контролююча, регулятивна та захисна.

3. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

Формування і розвиток інноваційної культури підприєм ства відбувається у міру його переходу на інноваційний шлях розвитку. Загалом процес формування інноваційної культури підприємства включає таких 7 етапів:

1. етап: визначення потенційних напрямків інноваційної діяльності (інноваційного процесу), побудова дерева інноваційних цілей; 2. етап: розроблення стратегії інноваційної культури програми розвитку інноваційної культури; 3. етап: оптимізація потенціалів підприємства активних в інноваційному процесі, особливо інтелектуального та інноваційного; 4. етап: побудова і розвиток підсистем й рівнів інноваційної системи підприємства; 5. етап: формування мотиваційного механізму; 6. етап: реалізація стратегії інноваційної культури; 7. етап: оцінювання ефекту впровадження інноваційної культури, створення програми розвитку інноваційної культури.

Як правило, виділяють такі основні принципи формування інноваційної культури підприємства чітке формулювання цілей інноваційної діяльності та їхня зрозумілість; усвідомлення пріоритетності цілей; націленість на результат; співробітництво членів проектної команди; вільний обмін ідеями та інформацією між членами команди інноваційного проекту;

толерантне сприйняття керівництвом і членами команди ідей, висловлених іншими співробітниками; толерантне сприйняття можливих помилок і невдач; делегування повноважень членам команди; участь кожного члена команди у процесі досягнення цілей інноваційного проекту, усвідомлення своєї значущості; свобода творчості й висловлювань;

заохочення ініціативи і творчого пошуку співробітників; заохочення до розвитку і набуття нових знань і навичок; недопустимість нав'язування ідей керівника інноваційного проекту членам команди; захист прав кожного члена команди на інноваційні рішення.

4. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

За даними Світового банку, на початку 1990 -х років країна мала найвищий відсоток осіб з вищою освітою в галузі технічних та природничих наук серед працездатного населення в світі. Україна також мала достатньо розвинену промислову базу. Це може створити основу для успішного розвитку інновацій. Проте, серйозна економічна криза призвела до істотного зниження ВВП (майже на 60%) і до руйнування основної частки високотехнологічних секторів. Багато людей повинні були змінити свій рід занять з переходом від виробництва у торговельну діяльність.

Тут важливо відзначити три явища. По перше, кількість винахідників знизилась майже у всіх категоріях (патентовласники, «звичайні» винахідники на підприємствах, які зареєстрували свої пропозиції щодо поліпшення продукту або технологій, і так далі). По друге, вік винахідників зростає, частка пенсіонерів серед винахідників перевищує майже 20%. Жінки менш активні, ніж чоловіки. Вони є авторами чверті всіх винаходів. Третя проблема пов'язана з погіршенням на ринку праці для фахівців з технічними дипломами. На відміну від радянських часів, більше 80% нових випускників університетів з технічних спеціальностей працюють не за своєю кваліфікацією.

Іноді регіональна влада бере активну участь у заходах, пов'язаних з розвитком інноваційної культури серед населення. Так, один з ключових напрямків діяльності українських регіональних наукових центрів полягає в стимулюванні системи освіти в регіонах, відкритої до інновацій. Елементи пов'язані з інноваціями включені в курс прикладної економіки в регіональних вищих навчальних закладах.

Незважаючи на те, що рівень зростання інноваційної культури країни є стратегічним пріори тетом, це питання ігнорується в Україні, що може мати нега тивний вплив на інноваційний розвиток економіки. У зв'язку з цим, варто зосередити основні середньострокові зусилля на трьох напрямах розвитку інноваційної культури

значні поліпшення наукової комунікації, зокрема: орга нізаціядержавної підтримки для науково популярних періодичних видань, створення науково популярних радіо і телепередач, введення спеціальних умов і стимулів для розробки та видання науково популярних книг; поліпшення освітніх програм у відповідності з останніми досягненнями науки, зокрема: конкретні інформаційні заходи для викладачів середніх шкіл та університетів, інформування їх про останні науково технічні досягнення, створення державної системи дистанційного навчання із залученням найбільш кваліфікованих і компетентних вчених; поліпшення інноваційної культури управлінського персоналу, зокрема: тренінги для співробітників міністерств і відомств з інноваційного менеджменту, лекції одиниць для державних службовців з науково технологічного та інноваційного розвитку та реалізації політики на основі зарубіжного та місцевого досвіду.