ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ План лекції 1 Сутність

ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ План лекції: 1. Сутність та закономірності розвитку інфляції. 2. Види інфляції. 3. Причини інфляції. 4. Економічні та соціальні наслідки інфляції. Державне регулювання інфляції. 5. Сутність та види грошових реформ. 6. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

Інфляція(від лат. inflatio – надування) - це процес знецінення грошей внаслідок надмірного випуску та переповнення ними каналів грошового обігу. Закономірності виникнення інфляції І стадія темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, aлe це випередження поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання. ІІ стадія: темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції

Основними властивостями інфляції є її здатність до самопідтримування та самоприскорення. Самопідтримування інфляції обумовлено її незбалансованістю: зростання цін в одній галузі змушує підвищувати ціни підприємств інших галузей; індексація зарплат одночасно збільшує сукупний попит і збільшує витрати підприємства. Таким чином інфляція розвивається за спіраллю. n Самоприскорення інфляції обумовлено такими причинами: n випереджувальне підвищення цін виробниками; n інфляційні очікування населення.

Залежність інфляція від фаз економічного циклу n В умовах економічного зростання інфляція завжди посилюється n Під час економічного спаду може мати місце і падіння цін, особливо на так звані циклічні товари, попит на які суттєво змінюється на різних фазах економічного циклу (нерухомість, автомобілі, туристичні послуги тощо). Стагфляція – це інфляційне зростання цін в умовах стагнації виробництва під час економічної кризи. При цьому економічний спад супроводжується інфляцією, а темпи падіння виробництва випереджають темпи падіння грошової маси в країні.

Вимірювання інфляції 1. Індекс споживчих цін (ІСЦ) – характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для споживання, та розраховується за формулою: ІСЦ = Σ ( P 1 x g 0 / Σ (P 0 x g 0)x 100%, де P 1 x g 0 – вартість «споживчого кошика» в поточному році; P 0 x g 0 вартість «споживчого кошика» в базовому році. P 0, P 1 – ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів; g 0 – кількість товарів у «споживчому кошику» базового періоду. 2. Індекс цін виробника (І Ц В) – характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують підприємства для виробничого споживання та розраховується за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса: І Ц В = Σ ( P 1 x g 0 / Σ (P 0 x g 0)x 100%, де P 0, P 1 – рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів; g 0 – кількість товарів і послуг у базовому періоді, що взяті за розрахунок. 3. Дефлятор ВВП – характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані споживачам, та розраховується за допомогою індекса Пааше: n Іn = Σ ( P 1 x g 1 / Σ (P 0 x g 1)x 100%, де g 1 – обсяг виробництва в розрахунковому році.

Класифікація видів інфляції За формами прояву За темпами знецінення грошей За чинниками, що спричиняють інфляцію За збалансованістю За прогнозованістю цінова інфляція повзуча інфляція витрат збалансована інфляція очікувана інфляція заощаджень помірна інфляція попиту незбалансована інфляція неочікувана інфляція девальвація галопуюча інфляція імпортована інфляція гіперінфляція структурна інфляція

Причини інфляції Зовнішні Внутрішні зростання цін на світовому ринку надмірна емісія грошей скорочення надходжень від експорту криза державних фінансів від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу монопольне положення великих підприємств структурні світові кризи, пов’язані із зменшенням природних ресурсів необґрунтоване підвищення заробітної плати без урахування росту її продуктивності зростання зовнішнього боргу інфляційно небезпечні інвестиції війни деформація економіки та активізація тіньової економіки інфляційні очікування

Економічні і соціальні наслідки інфляції Соціальні наслідки інфляції Економічні наслідки інфляції: зменшення доходів тих верств населення, що живуть за рахунок бюджетних коштів (педагоги, медики, державні службовці та ін. ); зменшення доходів у пенсіонерів; зменшення доходів у осіб, що живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню (інваліди); знецінення заощаджень; зниження життєвого рівня населення із фіксованими доходами; невпевненість працівників щодо працевлаштування; невпевненість підприємців щодо перспектив свого економічного становища; скорочення платоспроможного попиту населення; загострення соціальних суперечностей у суспільстві. скорочення обсягів виробництва товарів і послуг, посилення диспропорційності розвитку економіки; зниження обсягів інвестицій, скорочення нових капіталовкладень, спад науково технічного прогресу; розбалансування банківської системи, зменшення обсягів депозитів та подорожчання банківських позичок; скорочення обсягів міжгосподарського кредитування; поширення бартерних операцій; девальвація національної валюти; зменшення реальної вартості держаних доходів; здійснення неконтрольованої емісії грошей; дезорганізація зовнішньоекономічних зв’язків, стримування припливу іноземного капіталу, погіршення платіжного балансу країни.

Антиінфляційна політика – це комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на стримування інфляції, а також на усунення її причин та наслідків. Антиінфляційна політика Дефляційна політика Політика доходів скорочення державних витрат фіксацію заробітної плати посилення податкового тиску фіксацію цін на товари і послуги випуск державних цінних паперів встановлення темпів росту заробітної плати та цін у певних межах кредитна рестрикція проведення жорсткої антимонопольної політики лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг стимулювання підприємницької активності

Засоби боротьби з інфляцією Непрямі засоби включають: 1. Регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком. 2. Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком. З. Проведення політики обов'язкових резервів комерційних банків 4. Здійснення операцій центрального банка на відкритому ринку цінних паперів. 5. Регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком. Прямі засоби боротьби включають: 1. Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим грошової маси. 2. Державне регулювання цін. 3. Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати. 4. Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій із іноземним капіталом і валютного курсу.

Грошова реформа – це повна або часткова перебудова державою наявної в країні грошової системи з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту. Грошову реформу можуть викликати такі фактори: 1)загострення економічної кризи, що виявляється в економічному спаді, загостренні енергетичної кризи, зниженні рівня життя населення, погіршенні зовнішньо економічних показників тощо; 2) політична нестабільність, коли всі спроби реформувати економіку виявляються непослідовними і не дають очікуваних результатів.

Класифікація грошових реформ Грошові реформи 1. За глибиною 2. реформаційних 3. заходів 2. За повнотою здійснюваних змін у грошовій системі 3. За порядком введення в обіг нових грошей 4. За характером обміну старих грошей на нові Структурні (повні) Формальні Одномоментні Конфіскаційні Часткового типу Деномінаційні Паралельного типу Неконфіскаційні

За глибиною реформаційних заходів реформи поділяють на два типи: - структурні реформи (повні) це реформи, які передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову в економіці, державних фінансах, банківській і валютній системах. - часткові грошові реформи – це реформи, які зводяться до зміни окремих елементів грошової системи, а структура економіки та грошово кредитних відносин залишаються незмінними. За повнотою здійснюваних змін у грошовій системі розрізняють: - грошові реформи формального типу, які зводяться до впровадження нового зразка купюр з одночасним або поступовим вилученням функціонуючих без зміни масштабу цін. - грошові реформи з деномінацією грошового обігу, головною метою яких є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін у бік збільшення грошової одиниці За порядком введення в обіг нових грошей реформи поділяють на: - одномоментні грошові реформи – здійснюються протягом 7 10 днів, під час яких відбувається конфіскація купюр старого зразка - реформи паралельного типу – (або реформи консервативного типу) – реформи, під час яких нова грошова одиниця поступово витісняє старі гроші, в результаті протягом певного часу в обігу знаходяться дві грошові одиниці – стара і нова. За характером обміну старих грошей на нові, реформи поділяють на: - неконфіскаційні реформи – це реформи, коли здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів однаково, незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей. - конфіскаційні реформи (з деномінацією грошового обігу або без нього) – це реформи, під час проведення яких використовується диференційована шкала обміну старих грошей на нові. Наприклад, вклади в банках можуть обмінюватись по меншому коефіцієнту, ніж готівка. До цього типу реформ належить нуліфікація.

Економічні передумови грошових реформ: n нагромадження золотовалютних резервів; n припинення чи значне зменшення зростання грошової маси; n оздоровлення державних фінансів; n поліпшення структури виробництва; n збалансування ринку; n реформування кредитної системи країни тощо.

Методи стабілізації грошової одиниці під час проведення грошових реформ: - нуліфікація - це оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними (проводиться у разі сильної інфляції). - девальвація - зниження курсу національної валюти щодо іноземних валют і міжнародних розрахункових грошових одиниць. - ревальвація - підвищення курсу національної валюти щодо іноземних валют і міжнародних розрахункових грошових одиниць.

Особливості проведення грошової реформи в Україні Особливості грошової реформи Багаточинникова зумовленість Цільове спрямування Тривалий період проведення Застосування тимчасових грошей створення нового механізму монетарного регулювання Соціальна спрямованість реформи

Багаточинникова зумовленість проведення реформи обумовлена такими факторами: n. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей; без вирішення цих завдань годі було й вести мову про політичну самостійність та економічну незалежність України; nпісля виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації; n. Проведення грошової реформи мало таке цільове спрямування: - створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави; - забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни; - сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Грошова реформа в України була тривалою і багатоетапною: розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні. Етапи проведення реформи В Україні І етап: 01. 1992 11. 1992 р У готівковий обіг випущено купонокарбованець і законодавчо забезпечено його функціонування ІІ етап: ІІІ етап 11. 1992 08. 1996 Український купонокарбованець визнано тимчасовою національною валютою і створено економічні та фінансові передумови її функціонування Завдяки подоланню гіперінфляції, трансформації економіки, запровадженню інструментів монетарного регулювання в обіг введено постійну грошову одиницю гривню 09. 1996 р.

Створення нового механізму монетарного регулювання: nлібералізовано механізми ціно та курсоутворення; nсформовано грошовий ринок (кредитний, валютний, ринок цінних паперів); nзапроваджено монетарні інструменти регулювання кількості грошей. n. Соціальна спрямованість реформи – офіційна концепція реформи базувалась на принципах «повної прозорості» та «неконфіскаційності» . При випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1: 100 000 цінових показників та запасів грошей ( готівкових і безготівкових) для всіх категорій юридичних і фізичних осіб