Інфекційні захворювання Їх профілактика і заходи боротьби з

Інфекційні захворювання. Їх профілактика і заходи боротьби з ними

Навчальні питання Вступ І. Інфекційні хвороби людини 1. Інфекційні захворювання дихальних шляхів 2. Кишкові інфекційні захворювання 3. Кров’яні інфекційні захворювання 4. Інфекційні захворювання, що передаються статевим шляхом ІІ. Інфекційні хвороби тварин. 1. Пташиний грип. 2. Сибірка 3. Сказ 4. Лейкоз ВРХ

Інфекційні хвороби – група захворювань, які спричиняються патогенними мікроорганізмами і можуть передаватися від хворої людини (тварини) до здорової, набуваючи масового поширення. За надзвичайно швидкого поширення та затяжного перебігу, їх називали пошестями, а через високу смертність - морами. За останні 5 років в Україні щороку реєструвалось від 4, 5 до 10, 5 млн. інфекційних захворювань.

По механізму передачі і локалізації мікроорганізму в організмі людини інфекційні хвороби умовно поділяються на 4 групи:

Інфекційні хвороби дихальних шляхів (передаються повітряно-крапельним шляхом) грип туберкульоз кір краснуха коклюш натуральна та вітряна віспа ангіна дифтерія скарлатина ГРВІ паротит, і інші

Кров'яні інфекційні хвороби (виникають внаслідок попадання збудника безпосередньо в кров) малярія чума СНІД енцефаліти вірусний гепатит B, C, D і інші

Кишкові інфекційні хвороби (передаються через шлунково-кишковий тракт) дизентерія ентероколіти холера вірусний гепатит А сальмонельоз гельмінтоз ботулізм черевний тиф і інші

Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом СНІД гепатит В сифіліс гонорея статевий герпес хламідіоз мікоплазмоз

Інфекційні хвороби дихальних шляхів

Грип – це найбільш розповсюджене на земній кулі епідемічне захворювання, яке охоплює десятки мільйонів людей щорічно. Передається повітряно-крапельним шляхом (при одному чханні виділяється біля 85 млн. часток грипозних вірусів, які розповсюджуються від хворого на 3 -4 м) Збудники захворювання на грип - віруси А, рідше В і С – дуже мінливі, поява нових штамів обумовлює періодичний розвиток епідемій та пандемій. Кожного року грип забирає мільйони людських життів: у 1918 -1920 рр. небезпечна пандемія викликала захворювання 1, 5 млрд. чоловік, з яких більше 20 млн. померло у 1957 -58 рр. захворіло біля 2 млрд. чоловік.

Вірус грипу небезпечний тим, що пошкоджує захисні механізми організму, викликає ускладнення, сприяє загостренню хронічних процесів. Досить частими ускладненнями (особливо у дітей) можуть бути: n пневмонія n набряк легень n отит n гайморит n нефрит n міокардит n менінгіт n пригнічення психічної діяльності n можуть виникати некротичні ділянки в печінці та нирках

Стійкість вірусу грипу: не гине: n при мінусових температурах не втрачає життєздатності роками; n у повітрі зберігається до 6 годин; n на вовняному і хутряному одязі може жити до 30 діб; n в кімнатному пилу зберігається до 5 тижнів гине: n під впливом ультрафіолетових чи сонячних променів (через кілька хвилин); n при температурі +50+60 С; n чутливі до дезінфікуючих препаратів (хлораміну, хлорного вапна, перекису водню, йодних сполук

Захворювання на грип починається раптово. Клінічні ознаки: лихоманка; підвищення температури до 38 -40 С; загальна інтоксикація; інтенсивний головний біль в лобній ділянці; біль в очах при їх рухах; сльозотеча; підвищена чутливість до світла; біль у м’язах та м’язова слабкість; запаморочення; пітливість; подразнення та біль у горлі; кашель; сухість у роті; погіршення нюху; відсутність апетиту; поганий сон; дратливість; можливі носові кровотечі, задишка, біль у серці, судоми. Хворий є заразним протягом перших 7 днів хвороби.

Лікування хворих грипом з типовим перебігом проводять у домашніх умовах, а хворих з тяжким станом – в стаціонарах. Незалежно від складності захворювання хворі повинні дотримуватися постільного режиму, а також бути ізольованими від оточуючих. Під час лікування хворого в першу чергу застосовують препарати, що діють на збудника (бажано приймати їх в перші 2 доби) – вакцини, лікувальні сироватки, гамма-глобулін, інтерферон, антигрипін тощо. Антимікробне лікування призначають для попередження ускладнень.

n Кожен, хто занедужав, неодмінно має дотримуватися певного режиму, насамперед перебувати в ліжку. До прибуття лікаря потрібно якнайбільше пити гарячого чаю, бажано з лимоном, чаю з чорною смородиною, малиною, настоїв з квітів бузини, липи, лужні мінеральні води, молоко з медом. n Якщо вчасно викликати лікаря і суворо дотримуватися призначеного ним режиму лікування, то одужання гарантоване в переважній більшості випадків без будь-яких ускладнень. n Велике значення в лікуванні хворого мають симптоматичні засоби: лікувальне харчування і вітамінотерапія. Зокрема, вітамін С, що підвищує опірність організму, потрібно приймати в досить великих дозах (по 0, 5 г 3 рази на день).

Профілактика грипу та респіраторних інфекцій спрямована на: n підвищення опірності організму (загартування, заняття фізкультурою та спортом, раціональне харчування, вживання у великій кількості овочів, фруктів, соків, багатих на вітаміни, прогулянки на свіжому повітрі, позитивні емоції); n n n уникнення контактів з хворими; уникнення переохолоджень; обмеження розповсюдження інфекції за рахунок ізоляції хворих; проведення дезінфекції в приміщеннях; карантинні заходи.

варто не забувати: нормальний спосіб життя, харчування вітамінізованою їжею (овочі, фрукти, ягоди, соки, компоти, квашена капуста, огірки цибуля, часник ), перебування на свіжому повітрі, легка ранкова гімнастика в провітреній кімнаті – різко збільшують шанси кожного з нас не захворіти на грип або звести до мінімуму його шкідливий вплив.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ щодо недопущення випадків захворювань людей свинячим грипом (Що необхідно робити, щоб залишитися здоровими) n По можливості відкласти ділові та туристичні поїздки в регіони, де виявлені випадки захворювань на свинячий грип. В першу чергу відмовитися від візитів у США, Мексику. n Якщо Вашу поїздку в країну, де зареєстровані випадки захворювань не можна відкласти, будьте насторожі, не відвідуйте людних місць, уникайте користування громадським транспортом, не стійте, не сидіть поряд з людьми із ознаками респіраторної інфекції – нежиттю, кашлем, почервонілими очима. Необхідним буде носити чотирьохшарову марлеву пов'язку або хірургічну маску. n У випадку, якщо Ви менш, ніж 10 днів тому повернулися із країни, де зафіксовані випадки розповсюдження та інфікування збудником свинячого грипу, будьте особливо уважні до свого здоров'я. При появі симптомів ОРВІ - температури, кашлю, нежиті, порушень функції кишківника та м'язових болей – негайно звертайтесь до лікаря. n Якщо після повернення Ваших рідних та близьких із-за кордону у них виникнуть симптоми застуди або респіраторної інфекції – негайно ізолюйте хворого в окремій кімнаті та контактуйте з ним лише в марлевій масці, викличте лікаря.

n Хоча немає чітких ознак, що наявні випадки захворювання людей на свинячий грип пов’язані з недавніми або теперішніми грипоподібними захворюваннями свиней, рекомендується мінімізувати контакти з хворими свинями і повідомляти відповідні медичні служби про хворих тварин. Більшість людей заражається через тривалий, тісний контакт з інфікованими свинями. Тому важливо дотримуватись особистої гігієни під час будь-яких контактів з тваринами і особливо це важливо під час забиття і відразу після забиття тварин, щоб запобігти контакту зі збудниками хвороби. Білування туші не повинно застосовуватись до хворих тварин чи тварин, які померли від захворювання. Потрібно дотримуватись порад відповідних державних органів влади. Даних про передачу свинячого грипу людям в результаті вживання ними в їжу належним чином обробленої і приготованої свинини (м’яса свиней) або інших продуктів з неї немає. Вірус свинячого грипу гине під час приготування при температурі 70°C, відповідно до загальних порад приготування свинини й інших видів м’яса.

n У зв'язку з тим, що вірус свинячого грипу передається переважно повітряно-крапельним шляхом необхідно виконувати санітарнопротиепідемічний режим, передбачений при епідеміях респіраторних вірусних інфекцій. Коли Ви кашляєте або чхаєте, прикривайте ніс і рот одноразовою серветкою або платком, мийте руки з милом, особливо після того, як Ви кашляли або чхали (у випадку, якщо у Вас немає можливості часто мити руки – використовуйте вологі спиртовмісні серветки, які після користування необхідно викинути). Старайтеся не доторкатися до очей, носа або рота, особливо, якщо Ви знаходитеся у громадських місцях, частіше провітрюйте приміщення. n На період епідемії максимально обмежте перебування у людних місцях. Уникайте контактів з людьми, у яких помітні симптоми респіраторної інфекції. У випадку, якщо у Вас або у Ваших близьких з'являться симптоми ГРВІ, максимально обмежте контакт з оточуючими, викликайте лікаря, ретельно виконуйте його призначення.

11 червня 2009 р. Всесвітня організація охорони (ВОЗ) здоров'я підвищила рівень небезпеки грипу А-Н 1 N 1 до 6 рівня загрози розвитку пандемії. Шостий і самий небезпечний рівень небезпеки пандемії означає розповсюдження вірусу по всій земній кулі. Таке рішення ухвалене у зв'язку з розповсюдженням вірусу грипу тип А-Н 11 N 1 в глобальних масштабах швидкими і зростаючими темпами. Востаннє ВOЗ підвищувала рівень небезпеки пандемії до 6 рівня в 1968/69 рр. унаслідок гонконгського грипу. Згідно даним ВOЗ на 06. 08. 2009 р. загальна кількість лабораторно підтверджених випадків захворюваності людей, викликаної вірусом грипу тип А-Н 11 N 1, складає 188139, у тому числі 1265 випадків з летальним результатом. За даними МОЗ України з початку епідемії 29. 10. 2009 р. станом на 29. 11. 2009 р. на ГРВІ та грип (+ пневмонія): захворіло померло Україна 1 810 935 424 Волинська обл. 63 735 17 Львівська обл. 206 782 95 Київ 142 889 24

n n Враховуючи швидкість розповсюдження, високу контагіозність даного захворювання виробник дезінфікуючих засобів «Лабораторії Аніос» (Франція), провів прямі дослідження вірулентної активності відносно вірусу грипу типу А-Н 1 N 1 препаратів Аніосгель 85 НПК, Сурфаніос лемон фреш. Отримані наступні результати: Для дезінфекції рук: засіб АНІОСГЕЛЬ 85 НПК 3 мл з експозицією втирання 30 секунд знищує вірус грипу тип А-Н 11 N 1 Для дезінфекції поверхонь, устаткування, інвентаря, виробів медичного призначення: засіб СУРФАНІОС лемон фреш в концентрації робочого розчину 0, 25% при експозиції 5 хвилин знищує вірус грипу типу А-Н 1 N 1 Перелік зареєстрованих в Україні антисептичних і дезінфекційних засобів, ефективних відносно вірусу грипу А-Н 11 N 1: n Антисептика/дезінфекція рук: Стериліум®, Стериліум® гель, Стериллиум® класик пур n Дезінфекція поверхонь: Дісмозон® пур, Мікробак® форте, Сокрена®, Бациллол® АФ, Бациллол® серветки n Дезінфекція шкіри, рук: Кутасепт® Ф, Кутасепт® Г n Дезінфекція інструментів: Корзолекс® базик, Корзолекс® екстра, Корзолекс® плюс

Туберкульоз (від латинського tuberculum - горбик) - інфекційне захворювання, що викликає запальний процес, який супроводжується утворенням дрібних горбиків (переважно в легенях) Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу – (бацили Коха)

Мікобактерії можуть вражати практично весь організм, але на 95% страждають легені. Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом(повітряно-пиловим, контактно-побутовим, харчовим) Носієм мікобактерій є хвора людина (тварина)

Підступність хвороби полягає в тому, що на початку вона не має чітко окреслених симптомів. І коли людина зверне увагу на малопомітну втрату маси тіла, втомлюваність, пітливість, хронічний кашель - може бути вже пізно. За останні 10 років кількість захворювань на туберкульоз збільшилася в 2 рази

n n n n n Групи ризику (майже всі): люди із зниженим імунітетом; діти; люди похилого віку; медичні працівники; люди, які палять, вживають алкоголь; мігранти; наркомани; ВІЛ-інфіковані; серед в’язнів захворюваність в 50 -60 разів вища, ніж у людей на волі

Профілактичні заходи: n наполягайте на тому, щоб усі Ваші близькі, з якими Ви контактували протягом останнього часу, пройшли обстеження та 2 -місячний профілактичний курс лікування; n намагайтеся вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивайте, виконуйте фізичні вправи, не паліть і не зловживайте алкоголем; n докладіть зусиль, щоб Ваша їжа була поживною та містила багато вітамінів; n регулярно провітрюйте своє житло, не допускайте накопичення пилу у приміщенні;

Ваше лікування складається з : n n вживання ліків, які призначає лікар; достатнє харчування; дотримання спеціального гігієнічного режиму (для хворих з відкритою формою туберкульозу); після завершення стаціонарного курсу лікування ретельно дотримуйтесь рекомендацій лікаря.

ДИФТЕРІЯ– гостра інфекційна хвороба, що спричиняється дифтерійною паличкою. Джерелом збудника є хворий на дифтерію. Збудник передається переважно крапельним шляхом, який веде до розвитку дифтерії ротоглотки. Зрідка факторами передачі є забруднені руки, побутові речі, білизна. Оскільки проводиться планова імунізація дітей дошкільного віку, хворіють переважно дорослі (80%), які не щеплені проти дифтерії. Основу профілактики дифтерії складає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всім дітям і далі дорослим через кожні 10 років.

Кишкові інфекційні хвороби

Сальмонельоз – гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричиняється бактеріями з роду Сальмонела і проявляється переважно явищами гастроентериту, інтоксикації та зневоднення. Збудниками сальмонельозу є кишкові бактерії. Сальмонели досить стійкі до дії фізичних і хімічних факторів довкілля. Вони можуть зберігати життєздатність: у воді до 3 місяців у кормах тварин - до 1, 5 року у м‘ясі та яйцях – до 7 місяців у заморожених продуктах – до 2 років Джерелом збудника є: велика рогата худоба, свині, свійська водоплавна птиця, кури, Нерідко ними забруднюються яйця птахів. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, носовим слизом.

Механізм передачі збудника фекально-оральний. Зараження відбувається елементарним, водним і побутовими шляхами. Механічно переносити сальмонели можуть мухи, таргани. У 96 -98 % випадів інфікування пов‘язане зі споживанням забрудненої їжі. У харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах, сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножується. Катарально-побутове зараження відзначається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого і старечого віку. Епідеміологічними особливостями сальмонельозу є раптовість, масовість захворювань і літня сезонність. Для розвитку хвороби необхідно, щоб в організм проникли живі сальмонели та їх токсини. Частина токсинів всмоктується в кров, спричиняючи інтоксикацію організму. Під впливом токсинів підвищується проникність слизової оболонки кишок, внаслідок чого в їх просвіт надходить велика кількість рідини і солей, які виводяться з організму під час блювання й проносу. Порушується водно-електролітний баланс і кислотно-лужна рівновага, розвивається зневоднення. В епідемічному осередку виявляють і знешкоджують джерело збудника, бактеріологічно досліджують харчові продукти, обстежують осіб, які їх приготували чи споживали. Після госпіталізації хворого роблять заключну дезінфекцію, за осередком спостерігають протягом тижня.

Ботулізм – гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричиняється ботулотоксином, характеризується тяжким ураженням нервової системи, порушенням зору, ковтання, моторики кишок. Основним резервуаром збудника є травоїдні тварини. Потрапляючи в довкілля з випорожненням тварин, вегетативні форми перетворюються в спори, які в ґрунті не витрачають життєздатності роками. Разом з частинками ґрунту спори можуть потрапити на продукти харчування. За сприятливих умов (без доступу повітря при достатній температурі) спори проростають у вегетативні форми, які продукують ботулотоксин. Захворювання найчастіше пов’яне з вживанням продуктів домашнього консервування (гриби, м’ясо, риба, салати, овочі). Зрідка ботулізм виникає після споживання забрудненої спорами ковбаси чи шинки.

Продукти, що містять ботулотоксин, частіше нічим не відрізняються від незабруднених за виглядом, запахом і смаком. Дуже рідко ботулізм має ранові походження. Ботулотоксин з їжею потрапляє у шлунок і кишечник, де не руйнується травними ферментами. Всмоктавшись у кров, він уражає нервову систему, зокрема рухові нейрони спинного мозку, виникають паралічі різних м’язів, розлади ковтання і дихання, нерідко приводять до пневмонії, смерті. Хворий на ботулізм не становить небезпеки щодо зараження інших людей. Захворювання починається, як правило, гостро. Біль в животі, нудота, блювання і пронос, головний біль, м’язова слабкість. У ряді випадків хвороба одразу може починатись з дихальних розладів. Це найтяжчий варіант перебігу, оскільки раптово може настати зупинка дихання чи параліч серця і хворий помирає.

Необхідно неухильно дотримуватись санітарногігієнічних вимог щодо технології приготування консервованих продуктів. Їх стерилізують в автоклавах при температурі 120 С. Ознакою забруднення консервів може бути їх здуття і неприємний запах. Однак не завжди консерви здуваються і продукти міняють смакові властивості. Продукти харчування, які не підлягають термічній обробці (ковбаса, шинка, сало, солена і копчена риба), зберігають у холодильних камерах. Особам, які разом з хворим вживали підозрілий продукт, промивають шлунок 2% розчином натрію гідрокарбонату, із профілактичною метою вводять сироватки типів А, Б, Є. Усі підозрілі продукти вилучають і бактеріологічно досліджують.

ХОЛЕРА – особливо небезпечна гостра кишкова інфекція, що спричиняється холерним вібріоном Холерний вібріон здатний зберігати життєздатність досить довго: n у воді та відкритих водоймах – декілька місяців, n добре розмножується в м‘ясі, молоці (не кислому), n тривалий час можуть перебувати в рибі, молюсках, креветках, крабах, планктоні n добре переносить низьку температуру й замерзання. Холерний вібріон швидко гине: n під дією сонячного проміння n при висушуванні n у кислому середовищі n при нагріванні (при кип‘ятінні-відразу) n дуже чутливі до кислої реакції (розчин соляної чи сірчаної кислоти 1: 10000 вбиває їх за декілька секунд)

Джерелом збудника є хвора людина. Хворі люди становлять найбільшу епідемічну небезпеку. Вони виділяють до 10 -20 л випорожнень за добу, в 1 мл яких є 10 – 10 високо вірулентних вібріонів. Механізм передачі фекально-оральний. Розрізняють водні, харчові та контактно-побутові спалахи холери. Найчастіше зараження відбувається через воду відкритих водойм і рибні продукти (свіжі чи мало солені). Факторами передачі збудника можуть бути інші харчові продукти: переважно молоко та молокопродукти, м‘ясо та кондитерські вироби, а також овочі і фрукти, які поливали забрудненою холерними вібріонами водою з відкритих водойм. Харчові спалахи часом пов‘язанні з проведенням святкових , ритуальних подій (весілля, ювілеї, поминки. ) частіш в сільський місцевості. Певну роль у розповсюдженні холерних вібріонів відіграють мухи.

Сприйнятливість висока. Частіше хворіють особи, котрі недотримуються правил гігієни, діти, люди похилого віку. Захворюваність має сезонні коливання в ендемічних зонах пік припадає на березень-квітень, при заносних епідеміях на червень - вересень. З давніх часів постійним осередком холери є Індія та Бангладеш звідки вона періодично розповсюджується в інші країни. За період з 1817 року по 1925 рік людство пережило 6 епідемій холери. У 1961 році розпочалась епідемія, яка вийшла з Індонезії і охопила багато країн. Крупні спалахи в Україні спостерігались у 1970 році і 1994 -1995 рр. переважно в південних областях і Криму, де зберігається загроза нових спалахів.

n n n Збудник проникає в організм з водою і їжею. Частина вібріонів гине в кислому середині шлунка, решта потрапляє в кишки де починає інтенсивно розмножуватися. Хвороба, як правило, розпочинається з проносу, блювання. Втрати рідини за час хвороби можуть бути надзвичайно великі – перевищувати масу тіла хворого. Розвивається дегідратацій них шок, що в разі ненадання допомоги закінчується смертю хворого. Холера належить до карантинних інфекцій, на які поширюється дія Міжнародних медико-санітарних правил. Про кожний випадок холери і вібріононосійства негайно повідомляють в місцеву санепідемстанцію, управління охорони здоров‘я обласної адміністрації і Міністерства охорони здоров‘я. Локалізація і ліквідація осередку холери здійснюється під керівництвом надзвичайної протиепідемічної комісії. Специфічна профілактика холери в Україні не проводиться, оскільки запропоновані вакцини мають низьку ефективність. Важливого значення надають таким санітарно-гігієнічним заходам як: вживання доброякісної води та їжі, санітарне очищення території, гігієнічний нагляд на підприємствах громадського харчування, торгівлі, у дитячих та лікувальних закладах.

Черевний тиф – гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричиняється черевнотифозною паличкою. Джерелом збудника є лише людина (хворий або здоровий бактеріоносій), яка виділяє збудника з калом і сечею, рідше – зі слиною. У матерів, які годують грудьми, збудника можна виявити в молоці. Передача збудника відбувається за допомогою фекальноорального механізму – водним, харчовим і контактним (через забруднені руки) шляхами у розповсюджені черевнотифозних паличок певну роль відіграють мухи. Сприйнятливість до інфекції висока. частіше хворіють люди від 15 до 30 років. Найвища захворюваність у літньо-осінні місяці. Зараження відбувається через рот, потрапивши в травний канал, сальмонели черевного тифу проникають у лімфатичні утворення тонкої кишки де розмножуються і викликають запалення. Далі вони потрапляють у кров. З плином крові мікроби заносяться в печінку, селезінку, нирки, кістковий мозок де розвивається в вогнищеві зараження.

n n На кожний випадок хвороби або виявленого бактеріоносійства подають термінові повідомлення в місцеву санепідемстанцію З метою активного виявлення бактеріоносіїв обстежують усіх, хто влаштовується на роботу на харчові і прирівнювані до них підприємствах, а також контактних осіб з епідемічного осередку. Важливе значення профілактиці мають санітарногігієнічні заходи, спрямовані на покращення забезпечення населення доброякісною питною водою, очищення населених пунктів, знешкодження стічних вод, контроль за об’єктами громадського харчування і торгівлею харчовими продуктами, знищенням мух і тарганів, а також санітарно-освітня робота серед населення.

Вірусний гепатит це гостре інфекційне захворювання з переважним ураженням печінки. В залежності від типу збудника (віруси A, B, C, D, E, G, TT, SEN) захворювання передається: n через інфіковані воду, продукти харчування, предмети побуту (гепатит А); n під час переливання крові, оперативних втручань (гепатит В, С, D); n статевим шляхом (гепатит В).

При появі таких симптомів як: n зниження апетиту n нудота (блювота) n відчуття важкості у правому підребер’ї n потемніння сечі n знебарвлення калу n підвищення температури тіла n пожовтіння склер очей необхідно негайно звернутись до лікаря

Профілактичні заходи: n n n дотримання правил особистої гігієни, дотримання санітарних умов приготуванні та зберіганні страв, суворе дотримання норм і правил водопостачання, знезараження стічних вод, недопущення до донорства осіб із «групи ризику» - людей, що хворіли гепатитом, алкоголіків, наркоманів та інших, профілактичні щеплення проти вірусного гепатиту (А і В)

Кров'яні інфекційні хвороби

Малярія – гостре інфекційне захворювання, що супроводжується періодичними нападами гарячки, прояв яких відповідає циклу розвитку збудника малярії Збудник - малярійний плазмодій (переноситься самкою малярійного комара) Клінічні ознаки: приступи гарячки, що виникають вранці (упродовж 1, 5 год. )

ВІЛ-інфекція – інфекційне захворювання, що спричиняється вірусом, який руйнує імунну систему людини

ВІЛ = СНІД ? ? ?

Вірус Імунодефіциту Людини Синдром Набутого Імуно Дефіциту СНІД - кінцева стадія ВІЛ-інфекції, що виникає внаслідок імунного дефіциту

Стадії ВІЛ-інфекції

ВІЛ/СНІД у світі: • • понад 42 млн. ВІЛ-інфікованих понад 23 млн. померло ВІЛ/СНІД в Україні • • зареєстровано понад 60 тис. ВІЛ-інфікованих з них близько 6 тис. дітей Найбільш інфікованих - віком 30 -39 років

Шляхи передачі ВІЛ/СНІД Від матері до дитини Через кров Статевим шляхом

Шляхи передачі ВІЛ/СНІД у світі

Шляхи передачі ВІЛ/СНІД в Україні

СНІД Волинська область (займає І місце в Західному регіоні за поширеністю вірусу) З 1996 року ведеться облік На 01. 2007 На 01. 2008 На 01. 2009 За 2008 рік На 01. 09. 2009 (за 8 місяців) ВІЛ-інфікованих 1523 1834 2212 378 2459 (247) Хворих на СНІД 136 217 294 77 347 (53) Померло від СНІДу 95 132 185 53 212 (27) ВІЛ-інфікованих вагітних жінок (40%н) 136 193 242 51 285 (43) Народилось дітей 117 158 207 49 237 (30) Підтверджено діагноз (ставиться через 1, 5 р. ) 18 23 28 5 33 (5) Хворих на СНІД 11 8 8 - 8 3 3 - Померло

На 01. 2007 На 01. 2008 На 01. 2009 За 2008 рік м. Нововолинськ 380 447 556 47 м. Луцьк 365 429 555 48 м. В-Волинський 276 327 374 48 Ківерцівський р-н 59 72 93 7 Ковельський р-н 116 154 214 14 Турійський р-н 32 33 45 7 Іваничівський р-н 31 39 51 8 Луцький р-н 43 48 59 8 Рожищенський р-н 29 33 45 4 Горохівський р-н 11 18 24 3 Локачинський р-н 4 4 11 1 Любешівський р-н 11 12 19 1 Любомльський р-н 4 8 30 3 Маневицький р-н 9 10 18 2 Ст. Вижівський р-н 10 10 15 4 Шацький р-н 2 2 7 1 К-Каширський р-н 7 7 16 4 Ратнівський р-н 4 5 13 3 померло дітей від СНІДу 1 1 1

Волинський обласний центр профілактики і боротьби зі СНІД (т. 74 -73 -85; 74 -73 -84) Телефон довіри (цілодобово) 8 800 500 45 10

ВІЛ-інфіковані діти (від ВІЛ-інфікованої матері) діти народжуються з глибоким ураженням імунної системи 25% не доживає до 5 років у 15% ознаки СНІДу реєструються вже в кінці першого року життя у 50% - до чотирьох років У новонароджених дітей діагноз ВІЛінфікування ставиться впродовж 1, 5 року.

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається комарами М

Факт чи міф? Ф Можна заразитися ВІЛ через одяг та взуття хворих М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається від матері до дитини під час пологів М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається від матері до дитини під час поцілунку М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається при переливанні крові М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається при використанні нестерильних інструментів для стоматологічних маніпуляцій М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається при рукопотисканні М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається при контакті з кров’ю інфікованого М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається при користуванні нестерильними інструментами для косметичних маніпуляцій М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається при чиханні М

Факт чи міф? Ф ВІЛ передається від матері до дитини при вигодовуванні грудним молоком М

П’ять фактів, які варто знати про ВІЛ - інфекцію: n ВІЛ - інфекція уражає імунну систему людини, що робить організм беззахисним перед іншими інфекціями; n ВІЛ - інфекція не передається побутовим шляхом: через рукостискання, сльози, слину, столові прибори, при користування туалетом, під час чхання або кашлю; n протягом трьох місяців після зараження ВІЛ - інфекцією неможливо отримати достовірний результат аналізу; n уражена ВІЛ - інфекцією людина стає активним джерелом розповсюдження хвороби майже негайно; n протягом латентного періоду (5 -7 років) ВІЛ - інфікована людина не відчуває будь-яких проявів захворювання, зберігає працездатність, але не перестає бути джерелом інфекції для оточуючих.

Вірусний гепатит В У світі нараховується більше, ніж 200 млн. носіїв вірусу В. Джерелом інфекції є хвора людина або носій вірусу. Групи ризику: n діти, народжені від матерів, що хворіли на гепатит В n медичні працівники хірургічних спеціальностей n стоматологи n маніпуляційні сестри Найбільш високий ризик існує при переливанні крові, операціях, стоматологічних процедурах

Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом СНІД гепатит В сифіліс гонорея статевий герпес хламідіоз мікоплазмоз

Інфекційні хвороби тварин

ПТАШИНИЙ ГРИП

Пташиний грип – високо контагіозне захворювання всіх видів домашньої і дикої птиці. Найхарактерніші прояви: гуси – S-подібне викривлення з нервовим подьоргуванням шиї; качки – втрата зору; кури – синюшність та опухання гребеня і сережок. У всіх видів птиці відмічається пригнічення, ураження дихальних органів та системи травлення.

Збудник грипу птиці – вірус, який має спорідненість із вірусами грипу людини, коня, свині та унікальну здатність змінювати свою антигенну і патогенну структуру. Джерело інфекції – хвора (перехворіла) на грип дика перелітна, синантропна та свійська птиця. Інкубаційний період – 2 -7 днів. Смертність до 100%.

слід пам'ятати, що: n дітям, людям за 60 років та особам із захворюванням серцево-судинної системи і легень рекомендується повністю відмовитися від контактів з домашніми чи іншими птахами

n після контакту з інфікованими птахами варто протягом семи днів контролювати температуру тіла. При її зростанні вище 37, 5°С, а також появі симптомів ГРЗ чи інфекції очей треба терміново звернутися до лікувального закладу.

n вірус пташиного грипу чудово переносить глибоку заморозку, але при високих температурах гине за кілька секунд n розморозка в мікрохвильовій печі - чудовий спосіб вбити всі віруси

у разі виявлення загиблої птиці на подвір'ї терміново повідомити про це місцеву ветеринарну службу. (т. 4 -63 -82 – ветлабораторія т. 4 -63 -67 – ветлікарня)

СИБІРКА – гостра зоонозна хвороба, що спричиняється сибірковою паличкою. Основним джерелом збудника для людини є хворі травоїдні сільськогосподарські (кози, вівці, корови, коні, верблюди) і інші тварини. Сприйнятливість до сибірки висока, частіше хворіють сільські жителі. Якщо ветеринарна служба виявляє сибірку – накладається карантин.

Зараження людини відбувається: Контактним шляхом – через подряпини, порізи, при догляді за хворими тваринами їх забоєві, зніманні шкіри, розбиранні туші, при виконанні земляних робіт. Харчовим шляхом - при вживанні недостатньо термічно обробленого зараженого м‘яса. Можливе аерогенне інфікування – при вдиханні пилу, на якому є збудники, наприклад, під час стрижки овець, обробки зараженої вовни. Трапляється зараження при укусі мухою-жигалкою, ґедзем.

СКАЗ – гостре інфекційне захворювання, яке проходить з ураженням центральної нервової системи і неминуче закінчується смертю (характеризується розвитком смертельного енцефаліту). Виникає після укусу чи ослизнення зараженою твариною. Джерелом збудника здебільшого є собаки, вовки, лисиці, коти, борсуки, куниці. Хвора на сказ людина, як правило, епідемічного значення не має. Збудник передається через слину зараженої тварини при укусах, ослизненні, через подряпини. Перша допомога: Після укусу твариною негайно видавити з рани якнайбільше крові, ретельно промити водою з господарським милом, обробити етиловим спиртом або розчином йоду, перекисом водню, накласти стерильну пов’язку. Звернутися до медичного закладу (травматологічного пункту чи в хірургічний кабінет.

ЛЕЙКОЗ великої рогатої худоби – інфекційна, з повільним перебігом, невиліковна хвороба, яка характеризується ураженням крові, пригніченням захисних сил організму тварини, що в подальшому призводить до розвитку пухлин у різних органах та до інших захворювань Збудник – онкогенний вірус, подібний до вірусів, що викликають білокрів'я та СНІД у людей. Вірус лейкозу, розвиваючись в організмі тварин, виділяє канцерогенні речовини, які можуть спричиняти розвиток онкологічних захворювань у людей.

Збудник хвороби розмножується в клітинах крові ВРХ, а тому всі виділення (молоко, слина, сеча, фекалії) хворої тварини складають загрозу зараження здорових тварин. Передається вірус від хворої до здорової тварини при безпосередньому контакті (спільний випас та утримання), випоюванні телятам молока від хворих корів та кровосисними комахами. Тварини, в яких встановлено діагноз на лейкоз, повторно не досліджуються та підлягають вимушеному забою – як джерело розповсюдження хвороби.

Дякую за увагу Будьте здоровими!