ІНДЗ На тему Динаміка мовних порушень Можливості

ІНДЗ На тему: “ Динаміка мовних порушень. Можливості виникнення заїкання під час бурхливого мовлення” Підготувала: студентка 34 групи спеціальності дошкільна освіта Стаднюк Ольга

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом м‘язів артикуляційного апарату, яке виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук.

Ймовірно, заїкання з'явилося практично одночасно з мовою, адже згадки про нього доходять до нас з якнайдавніших часів. У всьому світі визнано, що заїкання – важка проблема як в теоретичному, так і у практичному аспекті. Проблема заїкання залишається не до кінця вивченою через широкий спектр причин його виникнення, різноманітність клінічних проявів , патологічних реакцій логопата на свій дефект.

До причин, що сприяють виникненню заїкання відносять такі: n n n невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції НС); невропатичні особливості заїкуватого (нічні страхи, енурез, емоційна напруженість); конституційна схильність (захворювання вегетативної нервової системи, підвищена збудливість вищої нервової діяльності та її чутливість до психічних травм); спадкова обтяженість (заїкання розвивається на грунті вродженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може передаватись спадково (в якості рецесивної ознаки); ушкодження головного мозку у різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих факторів: внутрішньоутробних та пологових травм, асфіксії, постнатальних – інфекційні, травмуючи впливи при різних дитячих захворюваннях.

За даними статистики, у світі кожна людина зі ста заїкається. А серед дітей одна дитина з п'ятдесяти страждає від заїкання. Заїкання зазвичай виникає, коли малюк починає вчитися розмовляти. В початковому етапі заїкання дитина починає повторювати звуки в словах більше двох разів. Батькам вже з першого разу такої вимови слід турбуватися, адже якщо заїкання не зупинити, то воно може тривати все життя до самої старості.

Заїкання може бути розділене на типи, виходячи з того, коли з'являється проблема особливостей затримки мови і час припинення симптомів.

Нормальне заїкання, коли мовний розлад виникає в ранньому дитячому віці під час швидкого розвитку мови, проходить без лікування до пубертатного періоду. Даний тип заїкання виникає спорадично і поступово проходить, ніколи не повторюється. Неправильна мова може з'являтися зрідка, тому дитина, як правило, не помічає цієї проблеми і не турбується щодо заїкання. Заїкання розвитку зазвичай вимагає проведення лікування з метою зниження вираженості симптомів. Дана проблема виникає близько 5 років під час критичного періоду розвитку мови, але може з'явитися, у віці від 2 до 7 років життя. Симптоми можуть бути як легкими, так і важкими.

Легке заїкання розвитку і нормальний розлад мови дуже важко розрізнити між собою. У цілому, перша проблема проявляється набагато частіше, може виникати повторно після періоду поліпшення, або посилюватися. Діти з легким ступенем заїкуватості розвитку дуже засмучуються через свої проблеми з мовою.

Важке Важкий ступінь заїкання розвитку виявляється в кожному сказаному реченні, в будь-якій життєвій ситуації. Діти розчаровуються, засмучуються і бентежаться через свої проблеми з мовою. Часто дитина прикриває рот руками при спробах говорити. Можуть розвиватися не властиві іншим людям манери, наприклад, кивання головою, закриття, моргання або руху очей. Важке заїкання білш стосується старших дітей, хоча можлива поява даної проблеми в молодшій віковій групі. Корекція мови та інші види лікування необхідні для боротьби з вираженим заїканням.

Придбане заїкання може бути наслідком травми або захворювань з ушкодженням головного мозку, наприклад, інсульт або хвороба Альцгеймера. Дуже рідко заїкання починається після емоційної травми. Зазвичай людина з придбаним заїканням повторює чи розтягує звуки, склади чи слова. коли вона говорить, то контролює свій погляд, не сильно переживає через проблеми з мовою і не має невластивих манер (рухів м'язів обличчя або очей).

Дослідники виділяють невротичну та неврозоподібну форми заїкання, зумовлені різними патогенними механізмами.

Неврозоподібна форма заїкання: Зовнішньо схожа на невроз. Частіше всього неврозоподібний синдром виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи у ранньому дитинстві. Після травм голови, струсу головного мозку, менінгоенцефалітів, часто спостерігається неспецифічний комплекс залишкових явищ, подібних ураженню головного мозку. Неврозоподібна форма заїкання починається у дітей поступово, у 3 - роки без психотравмуючих причин. Заїкання збігається з періодом формування фразового мовлення.

Невротична форма заїкання: Невротична форма заїкання загострюється у віці від 2 до 6 років, коли фразове мовлення вже сформоване. У дітей з цією формою заїкання відсутня патологія внутрішньоутробного розвитку та пологів. Ранній психофізіологічний розвиток відбувається у межах норми. Моторні навички формуються своєчасно. Діти добре переключаються з одного руху, ритму на інший. Дрібна моторика розвивається в межах норми. Фразове мовлення формується в 16 -18 місяців життя. В короткий період часу діти починають розмовляти розгорнутою фразою, словниковий обсяг швидко поновлюється, темп мовлення прискорений. При невротичній формі заїкання динаміка порушення має рецидивний характер. Тимчасово мовлення стає плавним, судомні зупинки можуть бути відсутніми, але при емоційному напруженні, соматичному захворюванні, перевтомі заїкування з‘являється знову.

Динаміка мовного порушення при невротичній формі заїкання характеризується рецидивуючим перебігом, часом мова стає абсолютно плавною, судомні запинки повністю відсутні, але при найменшому емоційному напруженні, соматичному захворюванні або стомленні заїкання з'являється знову. Невротична форма заїкання може мати як сприятливий, так і несприятливий перебіг. При сприятливому перебігу вираженість заїкання не буває важкою. Зміна навколишнього оточення в кращу сторону, загальне оздоровлення організму дитини, адекватні лікувально-педагогічні заходи сприяють досить швидкого зворотного динаміці мовного порушення.

Заїкання поділяють на два види за механізмом виникнення: клонічне і тонічне.

Тонічне заїкання - це таке заїкання, яке полягає у тому, що людина не може вимовити певний звук (найчастіше це приголосні звуки: ц, п, б, м, т, д), внаслідок чого виникає так званий ступор, або, як його ще називають, мовний блок. Це заїкання самостійно рідко виникає, і найчастіше є причиною запущеного клонічного заїкання; воно виявляється тоді, коли людина хоче приховати свій мовний дефект, і має певне психологічне підґрунтя. n

Клонічне заїкання Назва походить від латинського слова clonicus - "той що повторяється". Люди, що страждають таким видом заїкання поторяють певні види звуків під час розмови: мммама, дддвадццять, ссонце і т. д. Вважається, що цей вид заїкання більш легкий для того, хто заїкається, і у більшості випадків може зникнути без будь-якого лікування. Трапляється воно переважно у дітей. Але деколи цей вид може перейти у тонічне заїкання. n

Дякую за увагу!