Індивідуально- навчально дослідне завдання на тему Виникнення

Індивідуально- навчально дослідне завдання на тему: “Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі” Підготувала: студентка 114 навчальної групи Шевченко Ю. М.

Козаччина - дума і пісня Життя і смерть, немов людська дорога, Хоч, звісно, є і зоряна пора. . . Мене ж вела від отчого порога Родинна мудрість праці і добра. Робота змалку душу гартувала, І ми її пізнали до пуття, Та мужності щоднини додавала, Щоб ми творили хліб, немов життя. Посріблені під місяцем надії Покличуть нас, братове, на жнива. . . Тому неначе й доля молодіє, Бринить, як молодесенька трава. Війнуть гречками білі межиріччя, Немов з-під серця пам'ять спалахне: Козаччина ~ то наша дума вічна, Що знов і знов наснажує мене. Ще, друже, наша сила молодецька, І вщерть налиті медом стільники. То зводиться фортеця «Вишневецька» , І сходяться до гурту козаки. Довкруг ясніші стануть виднокраї, І закують зозулі в сосняках. . . Козацька слава Байди не вмирає, Вона, як пісня, житиме в віках. Микола СИНГАЇВСЬКИЙ, поет, лауреат премії імені Лесі Українки

План Виникнення українського козацтва. Поява перших козацьких січей. Діяльність Дмитра Вишневецького. Життя і побут козаків. Управляння Запорозькою Січчю. Висновок

Виникнення українського козацтва Коза к — вільний лицар, шляхетний оборонець рідної землі, одвічний вартовий свободи і незалежності українського народу. Спочатку козаки були вільними хліборобами. Періодично вони відривалися від своїх основних занять і займалися відхідництвом (рибальством, полюванням у степу) і набігами на татарські улуси. Перші згадки проукраїнських козаків відносяться до кінця XV століття, хоча саме їхнє виникнення відбулося в більш ранній період. Ще за часів Київської Русі літописи згадують про існування на кордоні руських земель і кочового Степу бродників і берладників— вільних людей, котрі не підкорялися князівській владі і жили, зокрема, за рахунок здобичі від набігів на половців і візантійські володіння. Наприкінці XV — у першій половині XVI століття на українсько-татарському прикордонні знаходилися й українські бояри-лицарі, які очолювали загони, що боролися з татарськими наїздами. До другої половини XVI століття існувала також аморфна прикордонна військово-промислова спільнота бояр-козаків і бояр-шляхтичів. До початку XVII століття усі ті спільноти ввійшли до козацького стану. Старости прикордонних земель використовували фортеці для захисту кордонів, формуючи з козаків бойові загони. Козацтво, яке швидко перетворилося на значну військову силу, уже до початку XVII століття стало найважливішим чинником захисту України від татаро-турецької іпольсько-католицької загрози.

Виникнення українського козацтва Українське козацтво Передумови виникнення Досвід освоєння південних територій ватагами уходників. Наявність великого масиву вільних земель зі сприятливими умовами для господарської діяльності. Прагнення людей до переселення на вільні землі в пошуках кращої долі. Причини формування Нездатність Речі Посполитої захистити українські землі від набігів татар. В окремих випадках організаторська роль міщан, прикордонних землевласників та урядовців. Посилення соціального і релігійного гноблення, запровадження кріпацтва

Дмитро Вишневецький Пам”ятник Д. Вишневецькому на Хортиці

Дмитро Вишневецький Прочитайте історичну довідку про Д. Вишневецького та дайте відповіді на запитання: 1. Чи жизнь, чи смерть, чи рай, чи пекло люте, Які риси середньовічного лицаря, за свідченням джерел, були властиві українському князеві Д. Вишневецькому? 2. Яким він постає у фольклорі? Про все байдуже Байді Запорожцю. . 3. Чому українських козаків називають лицарями? У мене в грудях серце б'ється рівно. . . Султане, цісарю, королю, царю! Ваш гнів довіку не злякає, І ваші милості мене не куплять. Пантелеймон Куліш

Життя і побут козаків У Запорізької Січі була своя територія, що називалася Кіш. По полю розкидані курені, що нагадують окремі держави. Керували ними виборні кошові отамани, які обиралися Більшою радою «зі своїх же запорізьких козаків» . Всі важливі питання вирішували разом на загальних зборах. Був і свій запас провізії, і кашовар. Кожен християнин чоловічої статі, незалежно від свого соціального стану, міг приєднатися до козацького братства. Міг він і при бажанні покинути його. Але щоб козака прийняли на Січ, він повинен був: знати українську мову, мати православну віру, вміти володіти зброєю, бути неодруженим, дотримуватись традицій товариства та клятви вірності йому. Сімейні козаки могли мати своє господарство та сім’ю і проживати за межами Січі. Запорозькі козаки носили як відмінний знак на маківці голови чуб, великий, наче жмуток пір’я. Решту голови вони голили. Вони надавали такого значення цьому чубові, що коли один козак вирве його в іншого, то мусить заплатити йому п’ять карбованців. Усю свободу козаки використовували для того, щоб жити у неробстві. Проводячи дні у пиятиці або лінощах, вони жили у своїй розпусті й помирали так, як жили. Тільки на війні вони були справжніми людьми, хоробрими, слухняними та невтомними. З військової точки зору можна сміливо сказати, що вони були одними з найкращих військових формацій Європи того часу.

Управління Запорозької Січі. Найвищим органом козацького самоврядування Запорозької Січі була загальна, або військова (від назви Військо Запорозьке) рада, на якій вирішували найважливіші військові й господарські питання, обирали та зміщали козацьку старшину. Рада збиралася щорічно 1 січня та 1 жовтня (на Покрову), а також у випадку нагальної потреби. Виконавча влада зосереджувалась у руках генеральної старшини — військових начальників, до яких належали кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та куренні отамани. Нижчі посади займали військові службовці: підписар, булавничий, хорунжий, бунчужний, довбиш, пушкар, гармаш, толмач, шафар, канцеляристи. До похідних та паланкових начальників належали полковник, осавул та писар. Кошовий отаман представляв усю вищу владу — військову, адміністративну, судову і духовну. Під час військового походу він діяв як необмежений диктатор і міг карати на смерть тих, хто не виконував його наказів. До обов’язків отамана належали: затвердження обраних на військовій раді старшин; розподіл військових трофеїв; підтримка дипломатичних відносин із сусідніми державами; прийом і розподіл у січову та паланочні церкви духовенства з Києва; головування на суді, де розглядались найтяжчі злочини, загальне керівництво військовими справами, затвердження розподілу земельних угідь між куренями. Особливе місце в Запорозькій Січі займали «старики» — колишні військові старшини, які через похилий вік залишили свої посади. Це була основа війська, носії його традицій, які суворо слідкували за дотриманням козацьких звичаїв і не боялись робити зауваження навіть кошовому.

Управління Запорозькою Січчю. КОЗАЦЬКА РАДА Курінні отамани Гетьман ( кошовий отаман ) Реєстрова старшина Обозний Писар Суддя Осавули(2) Запорозький Кіш ( Січ ) 38 куренів Військова старшина Територіальні реєстрові полки Військо ( полки, сотні, десятки) Полковники, сотники, десятники ( отамани)

Обов”язки козацької старшини Кошовий отаман: - керує роботою кошу; - очолює Козацьку раду; - координує роботу братств; - допомагає складати план роботи кошу; - звітує про роботу кошу; - організовує козацькі свята, походи, екскурсії, посвяту в козаки. Старший братчик: - бере участь в організації та проведенні класно-групових зборів; - є постійним помічником вихователів і вчителів; - контролює роботу гуртових, допомагає організувати класні заходи, свята. Хорунжий (прапороносець) відповідає за: - збереження прапора кошу; - внесення і винесення прапора під час проведення козацьких свят та інших загальношкільних заходів. Канцелярист: - пише грамоту кошу; - пише об’яви з різних поточних питань; - записує і зачитує рішення зборів Козацької ради; - веде персональний облік членів організації.

Клейноди Запорозької Січі. Козацькі клейноди – відзнаки, атрибути й символи військової та цивільної влади й окремих військових та цивільних урядів в Україні в XV – XVIII ст. Пірнач, булава Бунчук Литавра Козацька печатка Козацькі корогви ( прапори )

Висновок Отже, в Запорізькій Січі, як і в козацтві загалом, найяскравіше віддзеркалилося прагнення українського народу до свободи і незалежного державного життя, що робило її виразником загальнонаціональних інтересів.

Дякую за увагу!