Індивідуальне завдання з історії України студентки групи

Індивідуальне завдання з історії України студентки групи І-13 Німко Тетяни

Трипілля: загадка унікальної культури.

План 1. Перші згадки трипільської культури. 2. Господарство, побут і духовне життя трипільців.

1. Перші згадки трипільської культури.

. У 1899 році в науковий обіг увірвалося словосполучення «трипільська культура» , завдяки археологу-аматору Вікентію Хвойці. Чех за національністю – Хвойка з’явився на Україні в 70 -х роках і поселився в Києві, одному з тодішніх губернських центрів Російської імперії. Агроном за освітою, археологією він почав займатися біля 1890 року, і за короткий час зажив слави видатного дослідника, який відкрив цілу низку археологічних культур.

Спочатку Трипільська культура розташувалася в пониззях Дунаю (Кереш, Старчево, Боян, Кукутені), потім поширилася на території між Дністром і Бугом, а потім почала просуватися все ближче і ближче до Дніпра. На шляху розширення території свого проживання трипільці вступали в контакт з іншими племенами, які проживали на цій територіїї в той же історичний період. Так, внаслідок взаємодії з місцевою людністю Бузько. Дністровської археологічної культури Трипільська культура почала своє широкомаштабне розгортання на території теперішньої України

За назвою поселення, дослідженого В. Хвойкою на околиці с. Трипілля біля Києва, і була названа культура. Йому ж належить перша її періодизація. Надалі, після досліджень Е. Штерна, Н. Беляшівського, А. Спіцина, С. Гамченка, М. Болтенка й інших, був більш точно визначений ареал поширення пам'яток трипільської культури, встановлене співвідношення її з енеолітичними культурами Балкано. Дунайского регіону. У 30 -40 рр. ХХ ст. , завдяки активним роботам відомої дослідниці Тетяни Пассек, переходу до нових методів польових досліджень — широкими площами, була значно поповнена джерелознавча база, дороблена періодизація, яка складалася з трьох періодів у розвиткові культури: раннього, середнього (класичного) і пізнього. Ця періодизація зберегла своє значення дотепер, хоча з нагромадженням матеріалу вона доповнюється й уточнюється. Останні десятиліття в Україні плідно працювала і працює ціла плеяда дослідників — С. Бібіков, В. Даниленко, Т. Мовша, О. Цвек, В. Круц, В. Збенович та інші.

«Презентація» нової культури відбулась на ХІ Всеросійському археологічному з'їзді, і зразу викликала бурхливий інтерес та дискусії серед тогочасних науковців. Хвойка вважав, що прямокутні в плані, площами по 40 – 60 м 2, скупчення перепаленої глини, які він знаходив під землею - це залишки дерев’яно-глинобитних поховальних конструкцій, які спалювалися разом із покійниками й посудом, а самі трипільці жили в землянках. Знахідки обвугленого зерна, його відбитків на посуді, зернотерок переконували в тому, що господарі «будинків мертвих» , були землеробами й, можливо - першими на території Східної Європи! Будучи за своїми політичними переконаннями слов’янофілом, Хвойка робить висновок, що трипільці, скоріше за все, були предками слов’ян.

На початку ХХ століття з’явився інший погляд на «трипільську» глину. Микола Біляшівський, Василь Доманицький проводили розкопки біля села Колодисте, на території теперішньої Черкащини й переконалися, що скупчення паленої глини – це залишки трипільських жител, а не поховальних споруд. Серед хаосу, на перший погляд схожого на шматки битої цегли, вони знаходили залишки від пічних черіней (черінь – нижня площина, дно печі, де горять дрова — місце для випікання хліба й варіння страв). Сама глина мала «гнізда» від полови, часто знизу можна було бачити сліди від дерева, на яке цю глину колись намащували. Складалося враження, що долівка хати була викладена плитками різної форми з випаленої глини.

Звичайно, не могла не вражати різноманіттям форм і орнаментації знайдена кераміка. На жаль, у більшості випадків, вона була бита, і до того ж її покривав шар вапняного нальоту, який законсервував під собою малюнки. Серед кераміки траплялася пластика, яка зображала тварин та людей, посуд незрозумілого призначення, що дістав назву – біноклеподібний. Між іншим, трипільський «бінокль» Хвойка розмістив основним елементом, що прикрашав титульну сторінку його праці «Древние обитатели Среднего Приднепровья» .

2. Господарство, побут і духовне життя трипільців.

Трипільці жили в двоповерхових житлах! При цьому жили на одному місці не довго. Виснажуючи землеробством ґрунти, вони пробувши на одному місці років 50 – 70, кидали їх і переходили на «свіжі» землі

Житла з дерева та глини, які за цей час старішали – спалювали. Рештки таких пожарищ і знаходять археологи, при цьому ніхто глиняних плиток для підлоги не випалював. Шар перепаленої глини, це в основному підлога другого поверху, який під час пожежі прогорів, упав і придушив під собою те хатнє начиння, яке було під ним, тобто на рівні землі. І дійсно під шаром глини часто знаходять битий посуд та інші речі, а увесь прямокутний «корж» трипільської підлоги має знизу чіткі відбитки від дерева, на яке глина намащувалася й на якому трималася. Ця теорія, яка з’явилася завдяки Всеволоду Маркевичу на початку 60 -х років, до цього часу має багато прихильників і перевіряється низкою експериментів. Крім того, деякі моменти вказують на те, що таке спалення жител могло бути ритуалом покидання поселення.

Трипільці жили землеробством і скотарством, досягли великих успіхів у гончарній справі й ткацтві. Крім зернових і овочів, вони вирощували фруктові сади. Перші вишневі дерева в Україні були виведені саме трипільцями. Трипільське гончарне мистецтво займало одне з перших місць в Європі того часу за якістю й розписами. Про це можна судити з археологічних знахідок: пролежавши в землі тисячі років, розписи, що прикрашають посуд, не втратили свого кольору, а оригінальні орнаменти можуть служити зразком наслідування для сучасних майстрів.

Ніхто не знає, якою мовою вони говорили. Існують гіпотези, що трипільці зробили крок до створення писемності. Деякі трипільські символи мають схожість із шумерським клинописом. Проте в 3500 - 3300 рр. до н. е. трипільська цивілізація занепала, і процес створення писемності був зупинений. Причини занепаду напевно не відомі, можливо, він був викликаний кліматичними змінами. Частина трипільців була вимушена переселитися в інше місце, втративши при цьому частину культурної спадщини. Як небезпідставно вважають Т. Ткачук і М. Віденко в даному випадку ми маємо справу з початковими фазами виникнення ієрогліфічної писемності, для якої розвинутий набір знаків є чудовою базою. Для завершення процесу створення писемності трипільцям лишалося, на думку Т. Ткачука, зробити небагато - збільшити частоту використання основного масиву знаків та довжину записуваної інформації і перейти з посудин на глиняні таблички. До сказаного слід додати наявність у трипільців об'ємної знакової системи - глиняних "жетонів", конусів, півсфер, циліндрів, кульок для лічби. В Східній Румунії на енеолітичному поселенні Тертерія знайдені глиняні кружальця ("жетони") з ідеомографічними написами, які свідчать про наявність у трипільців протописемності.

З керамічним виробництвом зв'язана велика кількість глиняних зображень людини, що є предметами культу. Кількісно переважають антропоморфні статуетки, що передають жіночу фігуру. Ознаки статі іноді підкреслені врізаним трикутником. На ранньому етапі статуетки прикрашені врізаним спіральним візерунком, ромбами, квадратами, наколами, ямками, нерідко заповненими білою пастою. Звичайно вони зображують сидячу жінку з витягнутими ногами і відхиленим назад корпусом. Часто зустрічаються і невеликі глиняні крісельця з плоскою спинкою із сидячими фігурками. Чоловічі зображення зустрічаються дуже рідко.

Відомі нам знаряддя праці населення трипільської культури є типовими для цієї епохи. Вони, в основному, виготовлені з кременю, каменю, кістки і рогу. З кременю виготовлялися шкребки й ножі, пов'язані з обробкою шкір тварин; вкладні серпів, що кріпилися в прямій і вигнутій оправі; струганки; грубі свердла і розгортки, проколки і пилки; зброя — наконечники стріл і дротиків. Значні серії складають знаряддя з різних порід каменю для деревообробки (сокири, тесла, долота) і землеробські — мотики, виготовлені з глинистого і кременистого сланцю. Важливим знаряддям давніх хліборобів були зернотерки. Їх робили з піщаника, а іноді з граніту й інших порід каменю. Знаряддя домашнього побуту, виготовлені з рога і кістки: для шиття одягу і взуття — шила, проколки з розколотих трубчастих кісток тварин чи гострих уламків кісток; лощила для обробки шкір тварин, а також землеробські знаряддя: наконечники мотик із просвердленим отвором для поруків'я, рогові оправи серпів. Відомі кістяні рибальські гачки і гарпуни. Представлені і прикраси, нерідко з розколотих іклів кабана. З глини виготовлялися грузила для рибальських сіток, відтяжки ткацьких верстатів, зірчасті підвіски, циліндричні бусинки й інше.

Викликає подив і захоплення духовний світ трипільців. Трипільська цивілізація мала розгалужену систему міфологічних вірувань, уявлень, ритуалів та обрядів. Там були культові споруди. Боги трипільців були покликані не карати людей, а допомагати їм (перш за все, зібрати високий врожай). Є підстави вважати, що ідея безсмертя людської душі виникла у трипільців. Є підстави стверджувати, що пантеон Древнього світу почав формуватися у Трипіллі. Трипільська Богиня. Матір потім стала Інанною, Ісідою, Деметрою, Кібелою і т. д. Глиняні зображення матері з дитиною біля грудей не потребують коментарів. Цей символ став основним у християнстві, а також символ Богоматері в позі Оранти.

Уявлення про фізичний тип населення трипільської культури базується на нечисленних антропологічних знахідках. На думку більшості дослідників, для трипільського населення характерні як грацильні (середземноморські), так і масивні (протоєвропейські) антропологічні варіанти європеоїдної раси (при переважанні першого), що може свідчити про неоднорідний склад населення.

На мою думку, це вже було не первісне суспільство, а суспільство з атрибутами цивілізації. Трипільська цивілізація - це, перш за все, землеробська економіка. Саме в Трипіллі відбулася повна й остаточна перемога відтворюючої економіки, що було проявом тріумфу неолітичної революції. Впровадження землеробства стало фундаментом цивілізації. Високою культурою землеробства людство зобов'язане Трипільській культурі. За всю історію ніщо не мало такого суттєвого впливу на життя людини, як перехід до рільництва. Без свідомого вирощування рослин із допомогою достатньо ефективних знарядь праці, яке забезпечувало створення надлишків продуктів харчування, була б неможливою поява цивілізації. Трипільці подолали споконвічний страх людини перед голодом - і це було їхнім найвидатнішим досягненням. У Трипіллі люди вперше звільнились від постійних турбот про їжу, і в них з'явилося дозвілля для будівництва осілих поселень, виготовлення посуду, занять мистецтвом, розвитку міфологічних уявлень.