Індивідуальна робота З історіі України тему: Дохрістиянські вірування східних слов Виконав: студент І курсу гр. ФК 12 -2
Вступ: • Мета: З’ясувати, якими були дохрістиянські вірування східних слов’ян, та визначити їх роль в житті тогочасного суспільства. • Актуальність: Ця тема досить актуальна в наш час, тому що при її вивченні ми можено зрозуміти якими були дохрістиянські вірування наших предків - східних слов’ян, проаналізувати їх та порівняти із сучасними віруваннями.
• До 988 р. засобом задоволення духовних потреб східних слов’ян було язичництво, у засаді якого лежало обожнення сил природи та поклоніння духам предків. Найвищим божеством у язичницькому пантеоні вважався Перун – бог грому і блискавки. До сонму важливих божеств належали також Даждьбог і Сварог – боги повітря й сонця, дарителі земних благ, Велес – бог худоби, Стрибог – бог вітру, загадкова богиня Мокош та інші. Закономірно, що серед землеробського люду поширеним був також культ богів родючості – Рода та Рожаниці. Крім того, об’єктами поклоніння вважалися сотні духів річок, лісів та предків: мавки, русалки, лісовики,
Слов`яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом початкової міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт. Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов`ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.
оловні cxіднослов'янскі бог Сварог - за Іпатіївським літописом, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг. Див - був ще стародавнішим богом ніж Сварог, він втілював яскраве блакитне небесне склепіння. Див - чоловічий початок Всесвіту, світло. Лада - одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, людові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада - мати близнят Лелі (Дани) - втіленої води, і Полеля - втіленого світла.
Перун - згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів Русі іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка, був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися на Україні, змалювують його стрільцем. Дажбог - назва бога Сонця на Русі. Волос (Велес) - один з найстародавніших богів, покровитель скотарства, що був грізним владикою інших богів і на Русі поступався лише Перунові. Мокошь - богиня річок і родючості.
Поклоніння язичницьким богам часто виражалось у жертвуванні їм тварин, а подекуди й людей. У здійсненні цих релігійних обрядів головна роль належала жерцям як виконавцям волі богів, зберігачам таїнств віри. Таких людей називали волхвами, відунами, кудесниками, чародіями. Жертви богам приносилися у спеціальних місцях – капищах, де стояли вирізьблені з дерева або
Наприклад, за часів Володимира Великого статуя Перуна була дерев’яною з срібною головою та золотими вусами. Головне капище Києва знаходилось на Старокиївській горі, неподалік від княжого двору. Жерці під страхом смерті мали підтримувати перед кумиром головного бога вічний вогонь.
Релігійні свята давніх слов’ян супроводжувались різними “ігрищами” – іграми, танцями під пісні і музику, іноді з рядженими. Ігрища були невід’ємною частиною богослужіння язичників. Їх починали, як правило, після жертвоприношень. Також важливим елементом язичницьких богослужінь були трапези – ритуальне спільне прийняття їжї учасниками релігійних дійств. Відголосками давніх
Взагалі всі визначні події в природі та житті людини й суспільства відзначались у давніх русичів певними обрядами. Їх можна умовно розділити на цикли сімейних, календарних та трудових обрядів. Наприклад, сімейні обряди та ритуали в образно-символічній формі відзначали певні етапи в житті людини та найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі: утворення сім’ї, народження дитини, її повноліття, смерть когось із членів сім’ї і т. д. Сімейні обряди та ритуали тісно стикалися з магічними заходами, котрі мали
Календарні свята й обряди – складний фольклорний комплекс, в якому поєднувались раціональний досвід і релігійно-магічні вірування. До його складу входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї. Обов’язковими компонентами календарних свят давніх русівукраїнців були обрядовий стіл, господарська і сімейна магія, вшанування предків, передбачення майбутнього, ритуальні обходи і поздоровлення, рядження і
Висновок: усіх давніх В процесі роботи було з’ясовано, що вірування народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином сили природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді попадали у казки. Таким чином з'явилися поняття богів, ангелів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок та ін. Люди відкрили невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим. Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим). Поява цього поняття означало появу нової віри - єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну
писок викоританої літератур 1. Давня історія України. Кн. 2. - К. , 1995. 2. І. Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу (Ескіз української міфології). - К. , 1993. 3. Я. Е. Боровский. Мифологический мир древних киевлян. - К. , 1982. 4. Б. А. Рыбаков. Язычество древней Руси. - М. , 1988. 5. Воропай Олекса “Звичаї нашого народу”, Київ, 1991 р. , II том 6. Дяченко Ю. П. “Українці: народні вірування, повір¢я, демонологія” Київ, 1992 р.
Скачать презентацию Індивідуальна робота З історіі України тему Дохрістиянські вірування
История инд. работа.pptx