Скачать презентацию Імунопатологічні стани у дітей Кафедра педіатрії ФПО канд Скачать презентацию Імунопатологічні стани у дітей Кафедра педіатрії ФПО канд

e6506253f59454bacb9674e6b476a7a4.ppt

  • Количество слайдов: 66

Імунопатологічні стани у дітей Кафедра педіатрії ФПО канд. мед. наук Рогальський Ігор Імунопатологічні стани у дітей Кафедра педіатрії ФПО канд. мед. наук Рогальський Ігор

Імунодефіцит вроджене чи набуте порушення імунної відповіді, яке проявляється втратою здатності до захисту від Імунодефіцит вроджене чи набуте порушення імунної відповіді, яке проявляється втратою здатності до захисту від інфекцій і пухлин В людини вивчено 30 000 генів • 300 -3000 з них відповідають за регуляцію імунної відповіді • Існує 5000 генетичних захворювань • З них 80 - первинні імунодефіцити Поширеність вроджених ІД: • В США зараєстровано 10 000 хворих • В Європі – 9 907 хворих • У Львівській області – 69 хворих ( виявляють 2 -5 на рік) • В Івано - Франківську та області - 21 з них 11 підтверджено молекулярно –генетичним тестуванням

 Поширеність окремих з них складає: Селективний ІД Ig. A 1: 300 -1: 1000 Поширеність окремих з них складає: Селективний ІД Ig. A 1: 300 -1: 1000 Агамаглобулінемія 1: 1000000 Гіпогамаглобулінемія 1 -3: 100000 Синдром Вікотта- Олдріча 5: 1000000 Можинний комбінований імунодифіцит1 : 5000000 • Спадкові дисфукції фагоцитів 2: 1000 • • •

Етiологiя • Lawton А. (1986) видiляє наступнi молекулярно-генетичнi дефекти-причини первинних IДС: • 1) делецiї Етiологiя • Lawton А. (1986) видiляє наступнi молекулярно-генетичнi дефекти-причини первинних IДС: • 1) делецiї генiв, що кодують синтез тяжких ланцюгiв iмуноглобулiнiв i рецепторiв Т-лiмфоцитiв, хромосомнi мутацiї; • 2) мутацiї, що порушують контактування генiв iмуноглобулiнiв i Т-рецепторiв; • 3) дефекти альтернативного сплайсинга РНК (надмiрна вирiзка некодованих генiв ферментiв пiд час транскрипцiї); • 4) мутацiї генiв Х-хромосоми, регулюючих диференцiювання та дозрiвання лiмфоцитiв; • 5) мутацiї, що викликають втрату антигенiв тканинної гiстосумiсностi; • 6) мутацiї, що порушують дозрiвання та диференцiювання Тлiмфоцитiв у вилочковiй залозi; • 7) мутацiї генiв, що кодують синтез iнтерлейкiнiв; • 8) мутацiї генiв, що контролюють синтез ферментiв i компонентiв комплементу.

Основна функція імунної системи – захист організму від генетично чужерідного впливу зовнішнього та внутрішнього Основна функція імунної системи – захист організму від генетично чужерідного впливу зовнішнього та внутрішнього середовища • Властивості імунітету: • Протиінфекційний захист • Функції імунітету: • Імунологічний нагляд • Генетична ідентифікація та індивідуальність • • • Специфічність Лабільність Імунологічна пам’ять Репродуктивна здатність Автономність і взаємозв’язок з ендокринною, нервовою, кровотворною системами

 Діагностичні терміни в клінічній імунології: • Хвороби імунної системи - пошкодження структури і Діагностичні терміни в клінічній імунології: • Хвороби імунної системи - пошкодження структури і функції органів та клітин імунної системи, що супроводжуються клінічними та лобораторними проявами і потребують імунотропних методів лікування (первинні імунодефіцити, ВІЛ- інфекція, імуногематологія, аутоімунні хвороби).

Класифікація імунодефіцитів • Первинні імунодефіцити • Імунна недостатність (хвороби імунної системи) (Короткочасне • Вроджені Класифікація імунодефіцитів • Первинні імунодефіцити • Імунна недостатність (хвороби імунної системи) (Короткочасне • Вроджені (мутації генів успадкування аутосомнорецисивне, Х- счеплене в т. ч. ферментопатії • Природжені ( в/у інфікуіання імунокомпетентних клітин TORCH інфекціями) відхилення вроботі імунної системи)- вирівнюється самостійно • Вторинні імунодефіцити( стійкі відхилення поребують імунокорекції)

Імунодефіцити - первинні (вроджені, природжені) та вторинні (набуті) Первинний імунодефіцит(хвороби імунної ситеми)- порушення пов’язані Імунодефіцити - первинні (вроджені, природжені) та вторинні (набуті) Первинний імунодефіцит(хвороби імунної ситеми)- порушення пов’язані з генетичними дефектами імунної системи, або внутріутробним інфікуванням, який має відповідні клінічні і лабораторні прояви, виявляються переважно в дитячому віці, і навіть при імунотропній терапії має досить складний прогноз. Вториннй імунодефіцит (імунна недостатність)- це клініко лабораторний синдром, який розвинувся на фоні раніше нормально функціонуючої імунної системи, характеризується стійкими, вираженими змінами специфічного і неспецифічного імунітету.

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Переважні дефекти продукції антитіл D. 80 (недостатність гуморального Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Переважні дефекти продукції антитіл D. 80 (недостатність гуморального імунітету- хвороба Брутона, загальний варіабельнтй імунодифіцит, синдром Блума, Дукнкана, дифіцит транскоболамііну, транзиторна гіпогамаглобулінемія, селективний ІД g. A, субкласів Ig. G, гіпер- Ig. M синдром) - 5060%;

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Недостатність клітинного імунітету D 82. (патологія Т лімфоцитів Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Недостатність клітинного імунітету D 82. (патологія Т лімфоцитів з вторинним впливом на продукцію антитіл)-синдром Ді Джорже, Мак-Кьюзика, хронічний шкірно слизовий кандидоз) 5 -10%

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Первинні порушення клітинного і гуморального імунітету D 81 Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Первинні порушення клітинного і гуморального імунітету D 81 наслідком яких є комбінований імунодефіцит: синдром Віскотта- Олдрічча, „голих” лімфоцитів, інші складні порушення - 2025%;

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Імунодефіцити пов’язані з недостатністю фагоцитів D 84. – Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Імунодефіцити пов’язані з недостатністю фагоцитів D 84. – нейтропенія спадкова, синдроми Швахмана, Чедіака-ХігасіШтейнбріка, Джоба, затримка відпадання пуповини хронічний гранульоматоз - 1015%;

Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Недостатність комплементу (спадковий ангіоневротичний набряк) до 2%; • Первинні імунодефіцити вродженні(спадкові генетичні дефекти) • Недостатність комплементу (спадковий ангіоневротичний набряк) до 2%; • Імунодефіцитні стани при спадкових аномаліях обміну (фенілкетонурія, АДАН, нуклеотидазна недостатність, Німеген синдром); • Порушення в системі інтерлейкінів та кооперації клітин в імунній відповіді; • Мінорні або компенсовані аномалії імунної системи.

Вроджені імунодефіцит вроджені ферментопатії • глюкозо-6 -фосфатдегідрогеназна недостатність - зниження бактерицидності макрофагів нейтрофілів • Вроджені імунодефіцит вроджені ферментопатії • глюкозо-6 -фосфатдегідрогеназна недостатність - зниження бактерицидності макрофагів нейтрофілів • аденонозин дезаміназова недостатністькомплексні порушення • 5 - нуклеотидазна недостатність - порушення хемотаксису

Первинні імунодефіцити природжені Внутріутробне інфікуваня Т і В лімфоцитів • ВІЛ/СНІД • ЕБВ( вірус Первинні імунодефіцити природжені Внутріутробне інфікуваня Т і В лімфоцитів • ВІЛ/СНІД • ЕБВ( вірус Ебштейна- Бара) • ЦМВ • Токсоплазмоз • Кір, Краснуха • Герпес ½ тип

Приклад формування діагнозу первинного імунодефіциту: • Первинний імунодефіцит (імунна хвороба) Хронічний гранульоматоз. Флегмона лівого Приклад формування діагнозу первинного імунодефіциту: • Первинний імунодефіцит (імунна хвороба) Хронічний гранульоматоз. Флегмона лівого стегна, рецидивуючий фурункульоз, ІН ІІІст • Первинний імунодефіцит(імунна хвороба) Синдром Віскотта- Олдріча: тромбоцитопенія, екзема, абсцедуюча пневмонія важкий перебіг ІН ІІІст.

Класифiкацiя вторинних iмунодефiцитних станiв (Е. С. Бєлозёров и др. , 1992): I. За часом Класифiкацiя вторинних iмунодефiцитних станiв (Е. С. Бєлозёров и др. , 1992): I. За часом виникнення : а) антенатальнi вториннi IДС; б) перинатальнi вториннi IДС; в) постнатальнi вториннi IДС. II. За етiологiчним фактором: - протозойнi та глистнi iнвазiї; - бактерiальнi iнфекцiї (туберкульоз, сифiлiс, пневмококовi, менiнгококовi, стафiлококовi); - вiруснi iнфекцiї (кiр, краснуха, грип, епiдпаротит, вiтряна вiспа, вiруси гепатиту, цитомегаловiрус); - розлади харчування (виснаження, порушення кишкового всмоктування, переїдання, ожирiння, авiтамiнози та iншi); - втрата бiлка нирками, шлунково-кишковим трактом; - хвороби обмiну речовин (цукровий дiабет); - злоякiснi пухлини; - опiки; - хронiчнi хвороби легень, серцево-судинної, сечовидiльної систем; - стреси, перевтома; - вiк (дiти раннього вiку; аномалiї конституцiї); - iонiзуюча радiацiя; - медикаменти (неомiцин, тетрациклiн, стрептомiцин, пенiцилiн, левомiцетин, нiтрофурани, кортикостероїди, 6 -меркаптопурин).

Класифiкацiя вторинних iмунодефiцитних станiв (Е. С. Бєлозёров и др. , 1992): • III. Форми Класифiкацiя вторинних iмунодефiцитних станiв (Е. С. Бєлозёров и др. , 1992): • III. Форми вторинних IДС: а) компенсована проявляється пiдвищеною чутливiстю до збудникiв ГРВI, пневмонiй, пiодермiй, дитячих iнфекцiй; б) субкомпенсована форма вторинного IДС характеризується схильнiстю до хронiзацiї iнфекцiйних процесiв; в) декомпенсована форма доводиться розвитком генералiзованого iнфекцiйного процесу, викликаного умовно-петогенною флорою, злоякiсними новоутвореннями.

Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) • 1. Фізіологічні (новонароджених, пубертатного періоду, вагітності і лактації, старіння, Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) • 1. Фізіологічні (новонароджених, пубертатного періоду, вагітності і лактації, старіння, біоритмічні) • 2. екологічні (сезонні, токсичні, радіаціїні та ін. ) • 3. патологічні

Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) патологічні : вакцинальні, Інфекційні (вірусні, інфекційні, паразитарні, грибкові дисбактеріозні), токсичні, Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) патологічні : вакцинальні, Інфекційні (вірусні, інфекційні, паразитарні, грибкові дисбактеріозні), токсичні, психогенні (стреси, перевантаження), онкологічні, метаболічні (уремія, синдром втрати білку, ексудативна ентнропатія, ендокринні, медикаментозні, харчові), променева терапія, політравми, опіки, спленектомія, операції

Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) • За перебігом: гострі, хронічні, підгострі, рецидивуючі • За видом Вторинні імунодефіцити (імунна надостатність) • За перебігом: гострі, хронічні, підгострі, рецидивуючі • За видом поломки: порушення клітинного, гуморального імунітету, фагоцитозу, комплементу комбіновані порушення • За поширеністю: дефіцит місцевого, дефіцит загального імунітету • За формою бувають індуковані та спонтанні. (ВІД може бути тільки клінічним без лабораторних змін). • За ступенем важкості: компенсований, субкомпенсований, декомпенсований

Варіант діагнозу вторинного імунодефіциту І. Цукровиї діабет, важка форма ( основний діагноз) ІІ. Вторинний Варіант діагнозу вторинного імунодефіциту І. Цукровиї діабет, важка форма ( основний діагноз) ІІ. Вторинний імунодефіцит, індукований (метаболічний), субкомпенсований, інфекційний синдром (хронічний пієлонефрит активна фаза, суха гангрена І пальця правої стопи) , гуморальний (гіпо-Ig. G -емія), хронічний перебіг, імунна недостатність ІІ супеня.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ДИСФУНКЦІЙ ПРИ ІДС: 1) рецидивуючi та хронiчнi iнфекцiї дихальної системи, шкiри, слизових КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ДИСФУНКЦІЙ ПРИ ІДС: 1) рецидивуючi та хронiчнi iнфекцiї дихальної системи, шкiри, слизових оболонок, шлунково-кишкового каналу, яким притаманна генералiзацiя процесу (септицемiя), резистентнiсть до лiкування; 2) тривалi розлади травлення, затяжнi (рецидивуючi) дiареї, синдром мальабсорбцiї; 3) алергiчнi реакцiї I типу (у виглядi екземи, набряку Квiнке, алергiчних реакцiй на медикаменти, введення iмуноглобулiну, препаратiв кровi); 4) незвичнi реакцiї при вакцинацiї; 5) гематологiчнi дефiцити (лейкоцитопенiя, тромбоцитопенiя, гемолiтичнi i мегалобластичнi анемiї); 6) аутоiмуннi стани: склеродермiя, хронiчний гепатит, тiреоiдит, артрити, СЧВ-подiбний синдром; 7) пухлини та лiмфопролiферативнi захворювання.

Синдроми при ІДС: • Інфекційний - клінічно хронічні чи гострі важкі інфекції, лабораторно - Синдроми при ІДС: • Інфекційний - клінічно хронічні чи гострі важкі інфекції, лабораторно - зниження кількості лейкоцитів, активності фагоцитозу, комплементу, НК клітин, зменшення рівня імуноглобулінів, В І Т лімфоцитів, T-хелперів. • Алергічний синдром – клінічно алергічні захворювання чи реакції, лабораторно – зниження вмісту Т-лімфоцитів, зростання імунорегеляторного індексу (ІРІ) понад 3, зростання рівня Ig. E понад 175 МО, патологічні прояви реакцій гіперчутливості негайного чи сповільненого типу. • Автоімунний синдром – клінічно аутоімунні захворювання чи реакції, лабораторно – зниження Т-лімфоцитів, значне зростання ІРІ, зменшення Т-цитотоксичних і різке зростання Т-хелперів, зростання кількості імунних комплексів, рівня специфічних антитіл, зниження активності фагоцитозу, зміни комплементу. • Імунопроліферативний синдром – клінічно системне збільшення лімфовузлів, селезінки, печінки (мононуклеоз гострий, хронічний, мононуклеозоподібний синдром, лімфоми, лейкемії, парапротеїнемії агранулоцитоз), лабораторні зміни залежать від конкретних нозологічних форм. • Нейроімуноендокринний синдром – клінічно - патологія ендокринних органів та нервової системи, лабораторні зміни залежать від конкретних нозологічних форм.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ВРОДЖЕНИХ ІМУНОДЕФІЦИТІВ – підвищена частота неускладнених інфекційних хвороб, викликаних звичайними патогенними інфекційними КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ВРОДЖЕНИХ ІМУНОДЕФІЦИТІВ – підвищена частота неускладнених інфекційних хвороб, викликаних звичайними патогенними інфекційними збудниками: гострі інфекційні хвороби верхніх дихальних шляхів, ротової порожнини, сечостатевої системи в т. ч. кандидози (6 і більше разів протягом року); – частий розвиток ускладнень гострих запальних хвороб ЛОР-органів та дихальних шляхів: синусити, отити, пневмонії (2 і більше протягом року); – бронхіти (4 і більше разів протягом року); – частий розвиток загострень хронічних запальних хвороб органів дихання та сечостатевого тракту (2 і більше разів протягом року);

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ІМУНОДЕФІЦИТІВ – атиповий перебіг інфекційних хвороб – резистентність до стандартних схем етіотропної КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ІМУНОДЕФІЦИТІВ – атиповий перебіг інфекційних хвороб – резистентність до стандартних схем етіотропної та патогенетичної терапії (2 і більше місяців лікування); – потреба в антибіотиках “резерву” і довенних інфузіях протиінфекційних засобів; – інфекційні хвороби, викликані слабовірулентними (низькопатогенними) і атиповими збудниками; – часті рецидиви лябіальної і/або генітальної герпесвірусної інфекції (4 і більше разів на рік);

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ВТОРИННИХ ІМУНОДЕФІЦИТІВ – активація млявих (латентних) інфекцій із системними клінічними проявами та КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ВТОРИННИХ ІМУНОДЕФІЦИТІВ – активація млявих (латентних) інфекцій із системними клінічними проявами та переважною схильністю до уражень нервової системи та органу зору (вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус, токсоплазми тощо); – розвиток остеомієліту, менінгіту, сепсису, перитоніту (2 і більше випадків протягом життя). – часто змішані форми інфекцій, зміна інфекту під час хвороби; – системні мікози; – розвиток гнійних та гнійничкових процесів шкіри та/або внутрішніх органів: генералізовані піодермії, фурункульози, карбункули, флегмони, глибокі абсцеси; – розвиток остеомієліту, менінгіту, сепсису, перитоніту (2 і більше випадків протягом життя).

ТАКТИКА ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА З ПІДОЗРОЮ НА ІМУНОДЕФІЦИТ КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ОЗНАКИ ЛАБОРАТОРНІ ОЗНАКИ (ГЕМОГРАМА) СКЕРУВАННЯ ДО ТАКТИКА ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА З ПІДОЗРОЮ НА ІМУНОДЕФІЦИТ КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ОЗНАКИ ЛАБОРАТОРНІ ОЗНАКИ (ГЕМОГРАМА) СКЕРУВАННЯ ДО КЛІНІЧНОГО ІМУНОЛОГА ІД неуточнений – D 84. 9 за МКХ-10 КОНСУЛЬТАЦІЯ КЛІНІЧНОГО ІМУНОЛОГА ІМУНОТЕРАПІЯ

Дiагностика: • кiлькiсний скринiнговий аналiз (Т-, В-лiмфоцити, гранулоцити, моноцити, iмуноглобулiни А, М, G); • Дiагностика: • кiлькiсний скринiнговий аналiз (Т-, В-лiмфоцити, гранулоцити, моноцити, iмуноглобулiни А, М, G); • аналiз ефекторних систем iмунiтету (комплемент, система фагоцитозу та запальна реакцiя); • загальний аналiз кровi (iнколи мiєлограма); • iмуногiстологiчне дослiдження бiоптатiв кишечника при селективному дефiцитi Ig А; • спецiальнi методи дослiдження: визначення рiвня аденозиндезамiнази, пуриннуклеозидфосфорилази еритроцитiв (комбiнованi або клiтиннi IДС); • визначення альфа-фетопротеїну у кровi (при атаксiях з • телеангiектазiями); дослiдження хромосом; • експресiя молекул основного комплексу гiстосумiсностi.

Лабораторні методи в клінічній імунології • Визначення антигенів (Інфекційних, аутоантигенів, алергенів) та антитіл до Лабораторні методи в клінічній імунології • Визначення антигенів (Інфекційних, аутоантигенів, алергенів) та антитіл до них (імуноглобулінів). • Імунохімічні - визначення цитокінів та їх рецепторів, компонентів комплементу, білків гострої фази, мікроглобулінів, імунних комплексів, структури імуноглобулінів • Клітинні методи - популяції та субпопуляції лімфоцитів, їх клональності, функціональної активності різних груп клітин, перинатальна діагностика генетичних розладів та ін.

Лабораторне обстеження імунного статусу • Тести першого рівня: • Т-кітинного імунітету (Т-клітини): кількість, субпопуляції Лабораторне обстеження імунного статусу • Тести першого рівня: • Т-кітинного імунітету (Т-клітини): кількість, субпопуляції (CD 2, CD 3, CD 4, CD 8, CD 16, CD 4/CD 8); • гуморального імунітету: кількість та субпопуляції (CD 19, CD 20, CD 22, CD 24), спектр сивороткових імуноглобулінів, Іg. M, Ig. A, Ig. G; • Оцінка фагоцитарної активності: кількість фагоцитуючих клітин, активність фагоцитозу, кисневозалежний метаболізм-НСТ-тест • Оцінка системи комплементу: визначення фракцій С 3, С 4, С 5.

Лабораторне обстеження імунного статусу • Тести другого рівня: • проліферативна здатність - реакція бласттрансформації Лабораторне обстеження імунного статусу • Тести другого рівня: • проліферативна здатність - реакція бласттрансформації (РБТ) на мітоген з фатогемаглютинином (ФГА), лаконосом, чи конканаваліном (Кон. А) та атигени; • HLA-фенотип, функцію НК-К клітин (CD 16/CD 56) • Цитокіноваий спектр: прозапальні (Il 1, IL 2, IL 6, IL 12, TNFa, інтерферон. Y) та протизапальні (Il 4, IL 5, IL 10, IL 13), ростові фактори, рецептори, адгезивні молекули; • Рівень специфічних антитіл; • Рівень специфічної клітинної сенсибілізації; • Шкірні проби, ГСТ, ГНТ; • Виявлення активованих Т- та В-клітин(DR CD 25 CD 69) • Тести міграції лейкоцитів, чутливості клітин імунної системи до імунотропних препаратів.

Методи дослідження • Т- і В- лімфоцити: розеткоутворення з еритроцитами барана, імуногістохімічний тест з Методи дослідження • Т- і В- лімфоцити: розеткоутворення з еритроцитами барана, імуногістохімічний тест з МАТ, цитофлюориметрія з МАТ, РБТЛ з аутоантигенами, гальмування міграції з мітогенами, визначення клітинної цитотоксичності. • Натуральні кіллери: радіоімунний, імуногістохімічний, проточна імунофлюороцитометрія. • Фагоцитуючі клітини: імунофлюорисцентний метод, радіоімунний, імуноферментний, тести поглинання та кіллінгу мікроорганізмів, метаболічна активниістьфагоцитів. • Гуморальній імунітет вивчають методами, які грунтуються на реакціях аглютинації (імунофлюорисценція, тест нейтралізації, гальмування аглютинації, аглютинація Бой дена, антиглобуліновий тест), преципітації в розчинах та твердих середовищах (імунодифузія, імуноелектофорез). • Визначенні антигенів та антитіл проводиться радіоімунним, імунофлюорисцентним, імуноферментним, та полімеразною ланцюговою реакцією.

Ознаки імунодефіциту üТривалі зміни (понад місяць) клітинного та гуморального імунітету: лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія/лімфоцитоз, моноцитоз, Ознаки імунодефіциту üТривалі зміни (понад місяць) клітинного та гуморального імунітету: лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія/лімфоцитоз, моноцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, гіпо/ гіпергамаглобулінемія, висока ШОЕ, порушення фагоцитозу та комплементу, кріоглобулінемія, специфічні аутоантигени та аутоантитіла üНизькі захисні титри антитіл через 3 тижні після вакцинації Мають суттєве значення для виявлення імунодефіциту Сімений анамнез Алергологічний анамнез Пери і постнатальний анамнез Вакцинальний анамнез Стигматизація особи Діагноз імунодефіциту ставиться при наявності трьох клінічних чи лабораторних ознак Шифр імунодефіциту неуточненого D 84. 9 за МКХ 10 Шифр імунодефіциту уточненого D 84. 8 за МКХ 10 Імунодефіцитний стан уточнений D 89. 8, Імунодефіцитний стан неуточнений 89. 9 за МКХ 10

Показники імунограми в спокої Клітинний імунітет Т- лімфоцити( Т- РОК, Е-РОК) CD 3 50 Показники імунограми в спокої Клітинний імунітет Т- лімфоцити( Т- РОК, Е-РОК) CD 3 50 -70% ( 0, 6 -1, 5 тис) В- лімфоцити( В –РОК, ЕАК-РОК) CD 19 9 - 20% (0, 3 – 0, 5 тис) Теофілін резистентні, (ТФР -РОК) CD 4 50 -65% Теофілін чутливі (ТФЧ-РОК) CD 8 18 -22% Нулеві лімфоцити ( О - клітини ) NK CD 16 12 - 26, 0% Гуморальний імунітет Ig. A Ig. M О, 7 – 2, 5 Ig. G 7, 0 -14 Ig. E (імуноферментний метод) до 100 МО/мл ЦІК до 20 - 100 ум. од Фагоцитарна активність З лактексом 47, 5 -79% Фагоцитарне число 3 -6 Критичний рівень загальної кількості лімфоцитів 1, 5 г/л Нейтрофіли /лімфоцити 2, 5

Принципи аналізу імунограм: • Імунограма аналізується в комплексі з клінічною картиною даного пацієнта; • Принципи аналізу імунограм: • Імунограма аналізується в комплексі з клінічною картиною даного пацієнта; • Реальну інформацію несуть стійкі і виражені відхилення • Аналізують показники в комплексі, а не кожен зокрема • Імунограми в динаміці значно інформативніші, ніж одна • При аналізі однієї імунограми висновки тільки попередні

Принципи аналізу імунограм: • В заключенні провідна роль відводиться клінічним ознакам, а не лабораторним Принципи аналізу імунограм: • В заключенні провідна роль відводиться клінічним ознакам, а не лабораторним • Відсутність змін в імунограмі при запальному процесі трактується як прогностично несприятлива • Оцінка імунного статусу не єдиний, але важливий етап діагностики хвороби і моніторингу лікування

Латен Про-тний дро м Лейкоцит и Нейтрофі ли Зсув вліво Еозинофі ли Моноцити Т Латен Про-тний дро м Лейкоцит и Нейтрофі ли Зсув вліво Еозинофі ли Моноцити Т В О (НК) ШОЕ Клініч ні ознак и Розгар Криза Реконв алісцен ція Оду жання Динаміка імунологіч них показників при нормальн о му перебігу запалення

Ступені імунної недостатності • І ступінь - може клінічно не проявлятися, лабораторні показники змінені Ступені імунної недостатності • І ступінь - може клінічно не проявлятися, лабораторні показники змінені 15 -29% • ІІ ступінь – клінічно підгострий чи хронічний перебіг, лабораторні відхилення 30 -59% • ІІІ ступінь – гострий, підгострий перебіг, з ініфекційним синдромом, чи комбінацією синдромів, лабораторні відхилення 60%

Основні принципи лікування первинних імунодефецитів • Імунореконструкція (трансплантація кісткового мозку, генна терапія) • Імуносубституція Основні принципи лікування первинних імунодефецитів • Імунореконструкція (трансплантація кісткового мозку, генна терапія) • Імуносубституція (до венне введення імуноглобулінів) • Імунокорекція виявлених дефектів ланок імунітету • Адекватна терапія інфекційних ускладнень • Імунопрофілактика (попередження інфікуваня, превентивна антибактеріальна терапія, санація вогнищ інфекції, вітамінотерапія, лікування дисбіозу, вакцинація по показаннях) • Імунореабілітація

Класифікація імунотропних середників за способом їх отримання § Біопрепарати ( мікробні, дріжджові, тваринного походження, Класифікація імунотропних середників за способом їх отримання § Біопрепарати ( мікробні, дріжджові, тваринного походження, вакцини) § Синтетичні § Вітаміни та мікроелементи; § Пробіотики § Рекомбінантні (моноклональні та поліклональні антитіла, цитокіни, інтерферони) § Сорбенти

 Класифікація імунотропних препаратів за механізмом дії • ІМУНОТРОПНІ препарати центральної і периферичної регуляції Класифікація імунотропних препаратів за механізмом дії • ІМУНОТРОПНІ препарати центральної і периферичної регуляції (препарати тимуса, мієлопід, спленін, спленопектин) • ІМУНОСУПРЕСОРИ – великі (цитостатики), середні (глюкокортикостероїди), малі (не стероїдні протизапальні препарати, дезагреганти, антикоагулянти, антибіотики) • ЗАМІСНА ІМУНОТЕРАПІЯ (імуноглобуліни) • ЦИТОКІНИ (інтерлейкіни, простагландини, лейкотриєни, адгезивні молекули - інтегрини) • ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ (коректори) • НЕСПЕЦИФІЧНІ ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ (гепарин, гістамін, гістаглобулін, дібазол, гістаглобулін, діуцифон, ізоприназин, левам ізол, метилурацил) та комплексні ферментні (вобензим, флогензим) • РОСЛИННІ ІМУНОМОДУЛЯТОРИ І АДАПТОГЕНИ (ехінацея, апілак, пантокрин, женьшень, манакс, галік, гліцерам) • БАКТЕРІЙНІ І ДРІЖДЖОВІ (вакцини, рибомуніл, зімозан, пивні дріжджі, бронхоімунал, пірогенал) • ВІТАМІНИ ТА МІКРОЕЛЕМЕНТИ • СОРБЕНТИ.

Ітерферони та їх індуктори • Противірусна дія інтерферонів повязана з їх здатністю блокувати процеси Ітерферони та їх індуктори • Противірусна дія інтерферонів повязана з їх здатністю блокувати процеси транскрипції генів вірусу. • Протипухлинний ефект зумовлений пригіченням проліферації клітин та активації цитотоксичності макрофагів, натуральних кіллерів, цитотоксичних лімфоцитів • Імуномодулюючий єфект зумовлений активацією прозапальних цитокінів та регуляцією імунної відповіді

Інтерферони та їх індуктори І Альфа інтерферони • Лаферон (рекомбінантний альфа 2 в) – Інтерферони та їх індуктори І Альфа інтерферони • Лаферон (рекомбінантний альфа 2 в) – Ампули 100 тис. , 1 млн МО Використовують інтраназально, дом’язовопо 1 -3 млн МО-при вірусних гепатитах, грипі, герпетичних інфекціях пухлинах, септичних станах. Інтрон А рекомбінантний альфа 2 в-флакони по 1, 3, 5, 10 млн МО- домізово показання аналогічні Віферон, Реаферон – Свічки для дорослих і дітей 150 та 500 тис, 1, 3 млн МО з включенням вітамінів А та С Віаферон - флакони п 1, 2, 3, млн МО дом’язово Реальдирон, Роферон-А, Вальферон, Егіферон ІІ Бета інтерферони Ферон – флакони по 1, 3 млн - вірусні інфекції, ВІЛ-Снід, розсіяний склероз Фрон, Бетаферон, ребіф ІІІ гама інтерферони Імукін розчин 3 ммлн дом’язово, Інтерферонлаген, гама інтерферон рекомбінантний – вірусні інфекції хламідіоз, системні захворювання

Інтерферони та їх індуктори • Циклоферон ампули 12, 5% -2, 0 синтетичний індуктор інтерферону, Інтерферони та їх індуктори • Циклоферон ампули 12, 5% -2, 0 синтетичний індуктор інтерферону, імуностимулятор. Використовують при вірусних, хронічних бектерійних інфекціях, системних захворюваннях, ІХС • Неовір ампули 250 мг- синтетичний індуктор інтерферону, імуностимулятор. Покази аналогічні • Полудан – синтетичний індуктор інтерферону- флакони 100 -200 мкг- приготування розчину дл лікуванні в офтальмоллогії • Аміксин-таб 0, 125 г, Арбідол- таб О, 05 г, Амізон – таб 0, 25 г- лівуванні та профілактика ГРВІ, грипу, лікування та імунореабілітаувя ХВІ, доктивація імунітету при хронічних • Протефлазид – рослинний індуктор інтерферонів з противірусноюактивністю в краплях

Імуноглобуліни • Використовуються як замісна терапія при гіпо і агамаглобулінеміях, аутоімунній пвтології з метою Імуноглобуліни • Використовуються як замісна терапія при гіпо і агамаглобулінеміях, аутоімунній пвтології з метою блокування аутоімунних антитіл. Спеціфічні імуноглобуліни - при відповідних вірусних та бактеріальних інфекціях. • Вводяться тільки в стаціонарі з метою уникнення анафілактичних реакцій!

Імуноглобуліни • • • Сандоглобулін • В дозі 0, 2 -0, 4 г мають Імуноглобуліни • • • Сандоглобулін • В дозі 0, 2 -0, 4 г мають замісний ефект, Пентаглобулін здійснюють Веноглобін протиінфекційний Нармальний людський захист Протигрипозний Протицитомегаловірусний Протигерпетичний Антистафілококовий Антирабічний

Лізати та рибосоми бактерій • • Бронхомунал ІРС-19 Імудон Бронховаксом Уростим Риновак Респівакс Рибомуніл Лізати та рибосоми бактерій • • Бронхомунал ІРС-19 Імудон Бронховаксом Уростим Риновак Респівакс Рибомуніл • Вводяться через слизові, стимулюють утворення s. Ig. A, активують фагоцитоз, гуморальні фактори місцевого неспецифічного захисту

БАКТЕРІЙНІ ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ – І ПОКОЛІННЯ: ОЧИЩЕНІ БАКТЕРІЙНІ ЛІЗАТИ – ІІ ПОКОЛІННЯ: ІМУНОСТИМУЛЮЮЧІ МЕМБРАННІ ФРАКЦІЇ БАКТЕРІЙНІ ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ – І ПОКОЛІННЯ: ОЧИЩЕНІ БАКТЕРІЙНІ ЛІЗАТИ – ІІ ПОКОЛІННЯ: ІМУНОСТИМУЛЮЮЧІ МЕМБРАННІ ФРАКЦІЇ – ІІІ ПОКОЛІННЯ: БАКТЕРІЙНІ РИБОСОМИ, СТИМУЛЬОВАНІ МЕМБРАННИМИ ФРАКЦІЯМИ (ПРОТЕОГЛІКАНАМИ) МЕМБРАННІ ФРАКЦІЇ НЕСПЕЦИФІЧНА СТИМУЛЯЦІЯ + РИБОСОМИ ВАКЦИНАЦІЯ

ІМУНОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ КОМПОНЕНТІВ РИБОМУНІЛУ РИБОСОМИ ПРОТЕОГЛІКАНИ Активація специфічного Активація макрофагів захисту і стимуляція Посилення ІМУНОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ КОМПОНЕНТІВ РИБОМУНІЛУ РИБОСОМИ ПРОТЕОГЛІКАНИ Активація специфічного Активація макрофагів захисту і стимуляція Посилення синтезу цитокінів (IFN, IL-1, 6, 8) імунної пам’яті Утворення специфічних Поліклональна стимуляція антитіл ТРИВАЛИЙ ЗАХИСТ (СПЕЦИФІЧНИЙ) ШВИДКИЙ ЗАХИСТ (НЕСПЕЦИФІЧНИЙ)

Імунокорекція інфекційного процесу у дітей Призначення імунокоректорів у дітей є дуже обмеженим, оскільки імунна Імунокорекція інфекційного процесу у дітей Призначення імунокоректорів у дітей є дуже обмеженим, оскільки імунна система ще дозріває. § від 0 – (імуноглобуліни, лісобакт) + § від 6 міс. – (пробіотики, бронхомунал рибомуніл, імунофан при синдромі Ді Джордже) + § від 2 років – ( дибазол, тосмай, імунофан, полівітаміни+мікроелементи) + § від 6 років – (адаптогени, декаріс, манакс, препаратии дріжджів, ронколейкін, індуктори інтерферону)

ПІДСУМКИ • Імунокорекція проводиться лише у тих випадках, коли є клінічні або клінічні + ПІДСУМКИ • Імунокорекція проводиться лише у тих випадках, коли є клінічні або клінічні + лабораторні прояви імунодефіциту. • Розходження клінічних та лабораторних (імунологічних) даних є безсумнівним показанням для імунокорекції. • Вибір препарату для імунокорекції здійснюється на підставі змін, виявлених при імунологічному обстеженні – встановлення “дефектної” ланки. • У більшості випадків пацієнт не потребує імунокорекції взагалі, часто – лише імуноадаптації чи імунореабілітації.

Імуносупресивна дія глюкокортикостероїдів • Гальмують міграцію стовбурових клітин, дозрілих лімфоцитів з кісткового мозку та Імуносупресивна дія глюкокортикостероїдів • Гальмують міграцію стовбурових клітин, дозрілих лімфоцитів з кісткового мозку та тимуса • Порушують кооперацію макрофагів та лімфоцитів • Пригнічують утворення імуноглобулінів • Посилюють інволюцію тимусу та лімфоїдної тканини • Гальмують виділення медіаторів запалення та анафілаксії за рахунок стабілізації мембран лізосомів • Гальмують поділ фібробластів- антипроліферативнв дія • Мають геномний ефект через звязування з певним рецептором цитоплазми (hsp 90) активують гени , які посилюють синтез ліпокортину та бета-2 адрено- рецепторів, водночас пригнічують синтез цитокінів, НАД-синтетази, циклооксигенази, фосфоліпази А 2

Вплив антибіотиків на імунну систему Гуморальний імунітет m стимулюють фторхінолони макроліди l пригнічують аміноглікозид Вплив антибіотиків на імунну систему Гуморальний імунітет m стимулюють фторхінолони макроліди l пригнічують аміноглікозид цефалоспорини Клітинний імунітет стимуляція: фторхінолони макроліди пригннічують: напівсинтетичні пеніциліни тетрацикліни хлорамфенікол аміноглікозиди підвищеної токсичності (стрептоміцин, канаміцин, гентаміцин)

Спадкова гiпогаммаглобулiнемiя дiагностичні критерiї • клiнiчнi: - рецидивуючi iнфекцiї у першi 5 рокiв життя Спадкова гiпогаммаглобулiнемiя дiагностичні критерiї • клiнiчнi: - рецидивуючi iнфекцiї у першi 5 рокiв життя у пацiєнтiв чоловiчої статi; - рецидивуючi бактерiальнi iнфекцiї: пневмонiї, бронхiти iз частотою 2 i бiльше разiв на рiк, отити 2 -3 рази на рiк, хронiчний синусит тривалiстю бiльше 1 мiсяця, резистентний до терапiї; - iнвазивнi iнфекцiї (сепсис, остеомiєлiт); - персистуючi вiруснi, паразитарнi iнфекцiї; - гiпоплазiя лiмфатичних вузлiв, мигдаликiв; • iмунологiчнi: - кiлькiсть В-клiтин (СД 19+, СД 20+)< 2%; - сироватковi iмуноглобулiни Ig G < 2 г/л, Ig M, A, E вiдсутнiй або в дуже низькiй концентрацiї; - функцiї Т-клiтин, фагоцитiв, комплементу нормальна.

Дисгаммаглобулiнемiї Дiагностичнi критерiї • а)клiнiчнi: - рецидивуючi бактерiальнi i опортунiстичнi iнфекцiї з першого року Дисгаммаглобулiнемiї Дiагностичнi критерiї • а)клiнiчнi: - рецидивуючi бактерiальнi i опортунiстичнi iнфекцiї з першого року життя; - пневмоцистна пневмонiя; - рецидивуюча або хронiчна дiарея; - апластична анемiя; - нейтропенiя; - лiмфаденопатiя , спленомегалiя; - пiдвищена частота злоякiсних утворень; б) лабораторнi: - зниження концентрацiї Ig G < 2 г/л; - пiдвищення концентрацiї Ig М; - нормальна або пiдвищена кiлькiсть В-клiтин; - нормальна кiлькiсть Т-клiтин; - нейтропенiя.

Селективний дефiцит Ig А Дiагностичнi критерiї: а) клiнiчнi - пiдвищена частота iнфекцiї верхнiх дихальних Селективний дефiцит Ig А Дiагностичнi критерiї: а) клiнiчнi - пiдвищена частота iнфекцiї верхнiх дихальних шляхiв - алергiчнi захворювання; - аутоiмуннi захворювання; - у частини пацiєнтiв безсимптомна. б) iмунологiчнi: - зниження рiвня сироваткового Ig. А (менше 0, 05 -0, 07 г/л); -нормальна кiлькiсть сироваткових Ig G та Ig М.

Синдром Луї-Бара Дiагностичнi критерiї а) клiнiчнi: - прогресуюча мозкова атаксiя; - очнi та лицьовi Синдром Луї-Бара Дiагностичнi критерiї а) клiнiчнi: - прогресуюча мозкова атаксiя; - очнi та лицьовi телеангiектазiї (частiше з 4 -8 рокiв); - рецидивуючi респiраторнi iнфекцiї (синусити, отити, пневмонiї, бронхiти дихальних шляхiв); - у частини дiтей може бути дiагностовано у старшому вiцi; б) лабораторнi: - зниження рiвня Ig А, Ig Е. - зниження рiвня Ig G; - у частини пацiєнтiв - лiмфопенiя; - зниження вiдповiдi Т-лiмфоцитiв на мiтогени.

Загальна варiабельна гiпогаммаглобулiнемiя (варiабельний iмунодефiцит) Дiагностичнi критерiї: а) клiнiчнi: - початок рецедивуючих iнфекцiй у Загальна варiабельна гiпогаммаглобулiнемiя (варiабельний iмунодефiцит) Дiагностичнi критерiї: а) клiнiчнi: - початок рецедивуючих iнфекцiй у дорослому вiцi або у дiтей перших 2 рокiв життя; - рецидивуючi бактерiальнi iнфекцiї дихальної системи; - iнвазивнi iнфекцiї (сепсис, остеомiєлiт) та паразитарнi; - рецидивуючi i персистуючi вiруснi, грибковi iнфекцiї; - аутоiмуннi захворювання у 50% хворих, - ураження шлунково-кишкового тракту (неспецифiчнi загальнi захворювання кишечника, синдром мальабсорбцiї; ) - пiдвищений ризик злоякiсних новоутворень. б) iмунологiчнi: - виражене зниження двох iз трьох основних iзотопiв сироваткових iмуноглобулiнiв (А, М, G); - нормальна сироваткова концентрацiя Ig. М у 50% хворих; - нормальна або знижена кiлькiсть В-клiтин; - аномалiї кiлькостi Т-лiмфоцитiв та їх функцiй у частини пацiєнтiв.

Транзиторна гiпогаммаглобулiнемiя немовлят Дiагностичнi критерiї: а) клiнiчнi: - рецидивуючi iнфекцiї дихальних шляхiв з 6 Транзиторна гiпогаммаглобулiнемiя немовлят Дiагностичнi критерiї: а) клiнiчнi: - рецидивуючi iнфекцiї дихальних шляхiв з 6 -12 мiсяцiв до 3 -5 рокiв - рецедивуюча дiарея. б) iмунологiчнi: - зниження рiвня Ig. G, нормальний або знижений рiвень Ig. А та нормальний Ig. М. ; - нормалiзацiя рiвня iмуноглобулiнiв у вiцi 3 -5 рокiв; - нормальна кiлькiсть В-клiтин

Спадковий алiмфоцитоз (синдром Гуда) • характеризується гiперплазiєю вилочкової залози внаслiдок розростання клiтин строми, лiмфопенiєю, Спадковий алiмфоцитоз (синдром Гуда) • характеризується гiперплазiєю вилочкової залози внаслiдок розростання клiтин строми, лiмфопенiєю, низьким вмiстом iмуноглобулiнiв в кровi. Затримка розвитку тимуса веде до виникнення iмунодефiциту iз тимомою, для якого характерна недостатнiсть Т- i В-систем лiмфоцитiв. Гiстологiчна структура вилочкової залози вiдповiдає фетальному типу, що доводить зупинку її розвитку

Синдром Гiтлiнга • Поєднання тяжкого комбiнованого iмунодефiциту iз порушенням синтезу соматотропного гормону, в поєднаннi Синдром Гiтлiнга • Поєднання тяжкого комбiнованого iмунодефiциту iз порушенням синтезу соматотропного гормону, в поєднаннi iз карликовiстю, короткими кiнцiвками. • Водночас, порушення синтезу соматотропного гормону сприяє гiпоплазiї вилочкової залози.

Синдром Синдром "голих" лiмфоцитiв описано 5 типiв морфологiчних змiн вилочкової залози: • тотальна гiподисплазiя, • часткова дисплазiя, • дисплазiя iз нейтрофiльною iнфiльтрацiєю, • гетерогеннiсть клiтинних популяцiй, • пiзня фетальна структура тимуса.

Ретикулярна дисгенезiя - захворювання, яке виникає внаслiдок порушення дозрiвання лiмфоїдних та мiєлоїдних посередникiв. Воно Ретикулярна дисгенезiя - захворювання, яке виникає внаслiдок порушення дозрiвання лiмфоїдних та мiєлоїдних посередникiв. Воно характеризується вираженою лiмфопенiєю, гранулоцитопенiєю, тромбоцитопенiєю, септичним перебiгом iнфекцiйних захворювань. IДС надзвичайно тяжкий, бiльшiсть дiтей гине у першi тижнi життя.

Синдром Вiскотта-Олдрiча Дiагностичнi критерiї • Клiнiчнi: - рецидивуючi бактерiальнi та вiруснi iнфекцiї у дiтей Синдром Вiскотта-Олдрiча Дiагностичнi критерiї • Клiнiчнi: - рецидивуючi бактерiальнi та вiруснi iнфекцiї у дiтей чоловiчої статi; - екзема; - аутоiмуннi захворювання (васкулiти, гемолiтична анемiя, гломерулонефрит); - пiдвищена частота лейкозiв, пухлин мозку; - пiдвищена кровоточивiсть. • Лабораторнi: - вроджена тромбоцитопенiя; - пiдвищення рiвня Ig. А та Е, зниження Ig. М та/або Ig. G; - зниження кiлькостi i функцiї Т-клiтин з вiком.