Імунітет це комплекс реакцій направлених на підтримку

Імунітет – це комплекс реакцій, направлених на підтримку гомеостаза при зустрічі організму с агентами, котрі розцінюються як чужорідні, незалежно від того, утворюються вони в самому организмі чи надходять в нього ззовні.

Імунітет забезпечується різними механізмами, які поділяють на специфічні та неспецифічні. Неспецифічні механізми забезпечуються лейкоцитами шляхом фагоцитоза.

Специфічні механізми забезпечуються лімфоцитами, які створюють специфічний гуморальний імунітет (утворення захисних білків – антитіл, або імуноглобулінів) у відповідь на дію певних чужорідних агентів – антигенів.

Залежно від механізмів, що формують несприйнятливість до патогенних агентів, розрізняють два основних види імунітету: спадковий та набутий. • Спадковий імунітет (вроджений, видовий, природній, конституційний) належить тому чи іншому виду тварин, чи людині та передається з покоління в покоління спадково. Наприклад, тварини несприйнятливі до вірусів вітряної віспи людини, вірусів гепатиту; люди несприйнятливі до збудника чума великої рогатої худоби та собак. • Видовий імунітет інколи вдається здолати ослабленням загальної резистентності організму: опроміненням, спленектомією, голодуванням.

Фактори та механізми, що забезпечують видовий спадковий імунітет. • Ареактивність клітин, обумовлена відсутністю на їх поверхні рецепторів до мікрорганізмів; • Шкіра та слизові оболонки, що забезпечують першу лінію захисту організму від вірусних та бактеріальних інфекцій; • Лізоцим – муколітичний фермент; • Пропердин – білок сироватки крові, що має бактеріцидні властивості; • Лейкін та бета-лізин, що вивільняються з лімфоцитів; • Комплемент – складна система сироваткових білків, що мають ферментативні властивості; • Антітела; • Інтерферон; • Фагоцитоз.

• Набутий імунітет може розвиватись внаслідок перенесеної інфекції, або імунізації. Він також є специфічним, але спадково не передається. Розрізняють активно та пасивно набутий імунітет. • Активно набутий імунітет виникає внаслідок перенесеної інфекції, або після вакцинації – штучно набутий. Активно набутий імунітет може зберігатись роками, або десятиліттями.

• Пасивно набутий імунітет виникає у плоду внаслідок того, що він отримує антитіла від матері через плаценту. Він створюється також шляхом введення в організм імуноглобулінів, що отримані від активно імунізованих донорів і тварин. Він створюється дуже швидко – через декілька годин після введення і зберігається протягом 3 -4 неділь. Від антитіл гетерологічних сироваток організм звільняється протягом 1 -2 неділь.

Розрізняють дві форми набутого імунітету (залежно від наслідків інфекційного процесу): стерильний та нестерильний. • Стерильний імунітет супроводжується повним звільненням від інфекційного агента. Проте інколи організм, набуваючи несприйнятливість стає носієм патогенного мікрорганізму. • Нестерильний імунітет – це особлива форма набутого імунітету. Він обумовлений наявністю інфекційного агенту в організмі і триває доти, поки мікроб залишається в організмі.

Залежно від властивостей антигенів, що викликають імунну відповідь організму, розрізняють: • протибактеріальний; • противовірусний; • противопухлиний; • трансплантаційний; • протипаразитарний; • антитоксичний; • інші види імунітету.

Якщо має місце тимчасове чи постійне пригнічення імунної системи організму під дією зовнішніх факторів середовища, тобто імуносупресія, то імунітет не формується. • • Фактори, що викликають імуносупресію: Фізичні (опромінення); Хімічні (цитостатики, імунодепресанти); Імунологічні (застосування антилімфоцитарних, антимоноцитарних, антиглобулінових сироваток); Видалення тимусу, селезінки, лімфатичних вузлів.

Імунопрофілактика - це метод індивідуального, або масового захисту населення від інфекційних хвороб шляхом створення, або посилення штучного імунітету, при якому використовуються вакцини, анатоксини, сироватки, імуноглобуліни. Імунопрофілактика буває: 1. специфічна - проти конкретного збудника • активна - створення імунітету шляхом уведення вакцин; • пасивна - створення імунітету шляхом уведення сироваток і імуноглобулінів; 2. неспецифічна - активізація імунної системи взагалі.

• Вакцинація - це введення в організм людини ослабленого чи убитого хвороботворного агента (чи штучно синтезованого білка, що ідентичний білку агента) для того, щоб стимулювати продукцію антитіл для боротьби зі збудником захворювання. Вакцинація буває як однократною (кір, паротит, туберкульоз), так і багаторазовою (поліомієліт, АКДС). Кратність говорить про те, скільки разів необхідно ввести вакцину для створення імунітету. • Ревакцинація - захід, спрямований на підтримку імунітету, виробленого попередніми вакцинаціями. Зазвичай проводиться через кілька років після вакцинації.

• Вакцини – це препарати які містять антигени і створюють штучний активний імунітет. Залежно від способу отримання антигену вакцини поділяються на: • корпускулярні (живі і вбиті); • хімічні та анатоксини; • штучні (синтетичні та генноінженерні)

• Живі вакцини. Вони містять ослаблений живий мікроорганізм. Прикладом можуть служити вакцини проти поліомієліту, кору, паротиту, краснухи чи туберкульозу. Можуть бути отримані шляхом селекції (БЦЖ, грипозна). Вони здатні розмножуватися в організмі і викликати вакцинальный процес, формуючи несприйнятливість. Вони забезпечують напружений тривалий імунитет на 5 і більше років. Втрата вірулентності в таких штамів закріплена генетично, однак в осіб з імунодефіцитами можуть виникнути серйозні побічні реакції.

• Інактивовані (убиті) вакцини. Містять убитий цілий мікроорганізм (наприклад цільноклітинна вакцина проти кашлюка, інактивована вакцина проти сказу, вакцина проти вірусного гепатиту А, черевний тиф, грип, лептоспіроз, кл. енцефаліт, гонококова, герпес), їх убивають фізичними (температура, радіація, ультрафіолетове світло) чи хімічними ( спирт, формальдегід) методами. Імунитет триває до 2 років. Імуногенність їх збережена, хоча і ослаблена. Такі вакцини реактогенні, застосовуються мало. Убиті вакцини є цільновіріонні, сплітвакцини (розщеплені) та субодиничні.

• Хімічні вакцини. Готовлять з антигенів бактерій, що вилучені хімічним шляхом. (черевнотифозна, менінгококова). • Штучні вакцини складаються з молекули носія і синтетичних імуногенних детермінантів однієї специфічності, або різних. • Рекомбінантніі (векторні) вакцини виготовляють з непатогенних мікроорганізмів (дріжжі, кишкова паличка) у геном яких перенесено ген, що відповідає за утворення антигенів, котрі потім використовують для виготовлення вакцин (енжерікс - вакцина проти ВГВ, проти ротавірусної інфекції).

• Касетні вакцини – це різновид генноінженерних вакцин. На поверхні білкової молекли розміщують відповідні детермінанти генно-інженерним, або хімічним методом. • Асоційовані вакцини готують з антигенів різних бактерій та анатоксинів (АКДС). • Автовакцини – особливий вид вакцин. Їх готують у бактеріологічних лабораторіях з мікробів, які виділені від хворого. Вони спричинюють загострення інфекційної хвороби, що стимулює захисні сили організму. • Синтетичні вакцини - являють собою штучно створені антигенні детермінанти мікроорганізмів.

• Анатоксини – це вакцини, що складаються з інактивованого токсину, який продукується бактеріями. В результаті спеціальної обробки токсичні властивості його втрачаються, але вони залишаються імуногенними. Їх застосовують з метою створення антитоксичного імунитету. Прикладом анатоксинів можуть бути вакцини проти дифтерії, правця, стафілококової інфекції, ботулізму, газова гангрени.

Поствакцинационный імунітет - імунітет, що розвивається після уведення вакцини. На развиток поствакцинального імунітету впливають наступні фактори: • залежні від самої вакцини: чистота препарату; час життя антигену; доза; наявність протективных антигенів; кратність уведення. • залежні від організму: стан індивідуальної імунної реактивності; вік; наявність імунодефіциту; стан організму в цілому; генетична схильність. • залежні від зовнішнього середовища харчування; умови праці і побуту; клімат; физико- хімічні фактори середовища.

ІМУНОГЛОБУЛІНИ - це препарати, що містять готові антитіла до антигенів збудників бактеріальних та вірусних інфекцій. Покази до застосування: • лікування інфекційних хвороб; • лікування поствакцинальних ускладнень; • екстренна профілактика інфекційних хвороб.

Види імуноглобулінів: • • Гомологічні – отримують з крові імунизованих донорів, перехворілих, плацентарної крові. Термін дії - 4 -6 тижнів, Приклади: IG людський нормальний: проф. кору, ВГА, грипу, коклюшу, поліомієліту, менінгококової інфекції; IG протигрипозний людини; IG антистафілакоковий; IG протикашлюковий, протиправцевий, протиботулінічний, проти кліщ. енцефаліту.

• Гетерологічні – отримують з крові гіперімунизованих тварин. Діють 1 -2 тижні. Вводять по Безредько. Приклади: • антирабічний, антистафілакоковий, протидифтерійний, протигангренозний, протиправцевий, протиботулінічний, проти кліщ. енцефаліту.

СИРОВАТКИ • За спрямованістю дії розрізняють антитоксичні (протидифтерійна, протиправцева, протиботулінічна, протизміїнна, проти анаеробної інфекції), антибактеріальні (проти сибірки, чуми). • За походженням – гомологічні (та гетерологічні (протидифтерійна, протиправцева, протиботулінічна). Вводять в/в, або в/м за методом Безредько.

Календар профілактичних щеплень України. Наказ № 48 МОЗ України від 03. 02. 06 р. • Щеплення за віком; • Щеплення за станом здоровя; • Щеплення, які проводяться на ендемічних та ензоотичних територіях та за епідемічними показами; • Рекомендовані щеплення.

Щеплення за віком. Вік 1 день Щеплення проти Гепати ту В 2 3 день Тубе ркул ьозу1 1 місяць Гепати ту В 2 3 місяці Дифтерія, Поліомієліт4 Гемофіль кашлюк, ної правець3 інфекції 5 4 місяці Дифтерія, Поліомієліт4 Гемофіль кашлюк, ної правець3 інфекції 5 5 місяців Гепати Дифтерія, Поліомієліт4 Гемофіль ту В 2 кашлюк, ної правець3 інфекції 5

Щеплення за віком Вік Щеплення проти 6 міс Геп В 2 12 міс Кір, краснуха, паротит6 18 міс Д. , К. , П 3 Пол Гем. 4 інф5 6 р Д. , К. , П 3 Пол 4 7 р Туб 1 14 р Туб 1 Кір, краснуха, паротит6 Д. , П 3 15 р Пол 4 Кір (дівчатка), Пар (хлопчики)6 18 р Дор. Д. , П 3 Геп 2 Д. , П 3

Щеплення проти туберкульозу. 1. Щепленню підлягають всі новонароджені, що не мають до цього протипоказів. Щеплення проводять вакциною БЦЖ. Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла більше 2000 г, а також дітей, не щеплених у род. буд. в зв'язку з медичними протипоказами, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М. 2. Ревакцинації в 7 і 14 років підлягають діти з негативною реакцією на пробу Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.

Щеплення проти туберкульозу. 3. Діти, що не були щеплені в род. буд. З будьяких причин, підлягають обов'язковій вакцинації в дитячих поліклініках після зняття протипоказів. Після виповнення дитині 2 міс. віку перед виконанням щеплення БЦЖ необхідно провести пробу Манту і здійснити щеплення у випадку негативного результату. Дітям з негативною реакцією на пробу Манту з 2 ТІ за відсутності поствакцинального (БЦЖ) рубчика необхідно здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації чи через 2 роки після ревакцинації БЦЖ.

Щеплення проти туберкульозу. • За відсутності поствакцинального (БЦЖ) рубчика дітям з негативною реакцією Манту слід здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації БЦЖ. • Проба Манту проводиться щороку з 2 ТО. У зв'язку з тим, що профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну, туберкулінодіагностику необхідно планувати до проведення щеплень, або через 1 міс після щеплення.

Щеплення проти гепатиту В. • Вакцинації підлягають всі новонароджені, вакцинація проводиться моновалентною вакциною. • Якщо мати новонародженого Hbs. Ag – негативна, можна розпочати вакцинацію дитини протягом перших місяців життя, або ж поєднати з щепленням проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту. У разі такого поєднання рекомендується схема: 3 -4 -5 -18 міс. Життя , або: 3 -4 -9 міс.

Щеплення проти гепатиту В. • Новонародженим з масою тіла менше 2000 гр, що народились від Hbs. Ag – негативних матерів, вакцинація проводиться при досягненні дитиною 2000 гр, або досягненні віку 1 міс. • Діти, що народилися від матерів - носіїв Hbs. Ag, вакцинують за схемою 0 (перші 12 годин життя), 1, 6, 12 місяці життя дитини. Разом з вакцинацією, але не пізніше 1 -го тижня, в іншу ділянку тіла вводять специфічний імуноглобулін. • Для вакцинації дітей та дорослих поза календарем щеплень проти гепатиту В рекомендовано використовувати схему 0, 1, 6 міс.

Щеплення проти дифтерії, коклюшу, правця • Щеплення у 3, 4 та 5 місяців проводиться АКДП. Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленням дорівнює 30 дням. Інтервал між третім і четвертим щепленням має складати не менше 12 місяців і не більше 2 років. • Перша ревакцинація у 18 міс. Проводиться вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонентом (Аа. КДП).

Щеплення проти дифтерії, коклюшу, правця • Аа. КДП використовується для подальшого щеплення дітям, які мали поствакцинальні ускладнення від АКДП, а також для проведення щеплення дітям, які мають ризик розвитку поствакцинальних ускладнень. Для профілактики дифтерії, кашлюка, правця, поліомієліту, гепатиту В та гемофільної інфекції можна використовувати комбіновані вакцини, зареєстровані в Україні.

Щеплення проти дифтерії, коклюшу, правця • Щеплення дітей до 4 років поза термінами календаря призначається з такого розрахунку, щоб дитина встигла отримати чотирьохразову вакцинацію до 3 років 11 місяців і 29 днів. • Другу, третю і четверту ревакцинації проводять у 6, 14 і 18 років АДС-Манатоксином. Дітям, що були щеплені проти правця з приводу травми протягом останніх двох років, ревакцинацію в 11 років проводять АДМ-анатоксином.

Щеплення проти дифтерії, коклюшу, правця • Діти до 5 років 11 місяців 29 днів, що мають протипокази до введення АКДП-вакцины чи перехворіли кашлюком, щеплюються АДПанатоксином. Вакцинація проводиться триразово (первинний курс вакцинації) з інтервалами між першим і другим щепленням 30 днів, між другим і третім 9 -12 місяців. • Першу планову ревакцинацію дорослих за віком і епідпоказами, що раніше були щеплені, потрібно здійснювати АД-М-анатоксином через 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться з інтервалом 10 років АДС-Манатоксином.

Щеплення проти дифтерії, коклюшу, правця • Підлітки і дорослі, котрі раніше не були щеплені чи не мають даних щодо імунізації, прищеплюються АДС-М-анатоксином трикратно (інтервал між першим і другим щепленням повинен складати 30 -45 днів, між другим і третьої - 6 -12 місяців). • Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.

Щеплення проти дифтерії, коклюшу, правця • Ревакцинації здійснюються не раніш, ніж через 3 роки після останнього щеплення проти дифтерії і правця. • Для активної імунізації проти правця осіб старше 60 років, не щеплених протягом останніх 10 років, варто використовувати скорочену схему вакцинації (однократне щеплення АС-анатоксином у подвійній дозі - 20 ЕФ/мол з обов'язковою ревакцинацією через 12 місяців дозою 10 ЕФ /мол) і надалі кожні 10 років без обмеження віку.

Щеплення проти поліомієліту • Для імунізації застосовується пероральная поліомієлітна вакцина (ОПВ). ІПВ може використовуватися для перших двох щеплень і при протипоказах до ОПВ для будь-якого щеплення. • Вакцина ОПВ застосовується для 3 -6 щеплень (третьої вакцинації та вікової ревакцинації) за відсутності протипоказів до ОПВ. • Після вакцинації пропонується обмежити ін'єкції, парентеральні втручання, планові операції протягом 40 діб, виключити контакт з хворими та ВІЛ-інфікованими.

Щеплення проти кору, паротиту, краснухи • Вакцинація проводиться тривакциною у віці 12 місяців. Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи, щеплення можна починати у будь-якому віці. У даному разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу. • Другу дозу вакцини рекомендовано вводити дітям у віці 6 років. Особи, що не були раніш вакц. чи не отримали ревакцинацію, можуть бути щеплені за епідпоказами у будь-якому віці до 30 років. У даному разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу.

Щеплення проти кору, паротиту, краснухи • Перенесене захворювання не є протипоказом до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі є перенесені дві з названих хвороб, щеплення потрібно проводити тільки моновакциною. За наявності моновакцини проти краснухи в першу чергу потрібно прищеплювати дівчат 15 -літнього віку. Жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримати індивідуальні щеплення за власним бажанням відповідно до інструкції щодо вакцини.

- З 2006 року починається вакцинація проти гемофільної інфекції в Україні. - Цей мікроорганізм є одним із самих частих причин менінгіту, пневмонії, респіраторних інфекцій, остеомієліту, септичного артриту та сепсису. Хібінфекції характеризуються важкими генералізованими формами з летальністю до 50%, частими ускладненнями та стійкою інвалідизацією до 20%. -

У третини дітей, котрі перенесли Хіб-інфекцію розвиваються паралічі, розумова відсталість та туговухість. Хіб- інфекція входить в 5 основних причин смерті дітей від 1 місяця до 5 років від інфекцій. - Щорічно у всьому світі біля 3 млн дітей хворіють на цю інфекцію і біля 450 тис з них помирають. Для порівняння, в світі щорічно помирає від коклюшу біля 285 тис, синдрому вродженої краснухи – 110 тис, від дифтеріїї – 5 тис. Більше ніж від Хіб – інфекції помирає дітея лише від кору – 610 тис щорічно.

- За офіційними статистичними даними, в Україні щорічно реєструється біля 2 тис випадків бактеріального менінгіту, 140 летальних випадки бактеріальної пневмонії і 250 випадків септицемії у дітей до 1 року. 5 -а частина – з летальним кінцем. - Сьогодні вакцина проти Хіб-інфекції введена в графік профілактичних щеплень в 90 країнах світу і саме завдяки її використанню в деяких країнах світу майже ліквідована її сама небезпечна форма гнійний менінгіт. Щорічно завдяки вакцинації у всьому світі виживає біля 3 млн дітей.

Щеплення проти Hib-інфекції. • Вакцинація проти Hib-інфекції може проводитись моновалентними та комбінованими вакцинами, що містять Hib-компонент. Для первинної вакцинації бажано використовувати комбіновані вакцини.

Щеплення ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей. • Дитина, народжена від ВІЛ-інфікованої матері не щеплювати до уточнення ВІЛ-статусу ОПВ, БЦЖ, кір, епідпаротит, краснуха, інактивованими вакцинами та анатоксинами за календарем щеплень; • Безсимптомне носійство ВІЛ або зі слабо вираженою клінікою (кл ст. І та ІІ) за відсутності імуносупресії, або з помірною імуносупресією – не проводять щеплення ОПВ, БЦЖ інші вакцинами та анатоксини за календарем щеплень; ; • Дитина зі СНІДом та з тяжкою імуносупресією – вакцинація не проводиться. •

Щеплення за станом здоровя Щеплення проти грипу – Щорічно, дозволена до щеплення дітям з 6 міс. віку, оптимальний час – жовтень-листопад. - Покази – ВІЛ-інфекція, первинні імунодефіцити, хронічні захворювання печінки, бронхіальна астма, ураження нирок, хронічні захворювання легень, хронічні ураження серцево-судинньої системи, функціональна, або анатомічна аспленія, в тому числі серповидно-клітинна анемія, трансплантація кісткового мозку(не раніше ніж через 6 міс після трансплантації), пацієнти, що тривало утримують ацетисаліцилову кислоту, лімфома, лейкемія, множинна мієлома (не раніше ніж через 3 -4 міс після припинення імуносупресивної терапії та при збільшенні числа гранулоцитів та лімфоцитів в периферичній крові більше 1000 кл/мкл).

Щеплення проти пневмококової інфекції • Щеплення неконюгованою полісахаридною вакциною проводяться особам старшим 2 років; одноразово (за винятком щеплення проти рецепієнтів кісткового мозку) з необхідністю ревакцинації не раніше ніж через 5 років; • Покази – ВІЛ-інфіковані, хворі з ураженням нирок, первинними імунодефіцитами, брохіальною астмою, хронічними захворюваннями печінки, легень, серцево -судинної системи, цукровим діабетом, назальною лікворореєю, лімфомою, лейкемією, функціональною, чи анатомічною аспленією, туберкульозом, хворобою Ходжкіна, імуносупресивною терапією(щеплення проводять за 2 тижні до початку проведення супресивної терапії, або через 3 міс після неї), трансплантацією кісткового мозку (через 12 та 24 міс після трансплантації), трансплантація органів (через 6 міс після трансплантації).

Щеплення проти менігококової інфекції - Щеплення проводиться особам старше 18 міс життя одноразово; - Покази – функціональна, чи анатомічна аспленія, дефіцит комплементу С 1, С 4, С 2, С 3, С 5 -С 9, пропердину, фактору В; Щеплення проти вітряної віспи. - Щеплюють осіб старше 12 міс життя одноразово, при щепленні осіб старше 13 років – дворазово з 4 -тижневим інтервалом; - Покази – ВІЛ-інфекція, трансплантація кісткового мозку (не раніше ніж через 24 міс та за відсутності імуносупресії), первинні імунодефіцити без ураження Т-клітин.

- - Щеплення проти гепатиту В Щеплення проводиться не вакцинованим раніше; Покази – хворі на хронічні захворювання печінки, трансплантацією органів, діти, що перебувають на гемодіалізі, діти, що отримують багаторазові переливання крові, або її препаратів, діти, що потребують поетепних оперативних втручань. Щеплення проти гепатиту А Проводиться особам старше 12 міс життя дворазово з інтервалом в 6 міс. Покази – хронічні ураження печінки, трансплантація печінки (оптимально – до трансплантації, або через 6 міс після).

Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоот. територіях, а також за епідемічними показами Щеплення проти туляремії - починаючи з 7 років, через кожні 5 років. Щепленню підлягають: - персонал пунктів, підприємств по заготівлі шкір тварин, їх первинної переробки; - працівники овоче-і зерносховищ, цукрових заводів, елеваторів; - мисливці, лісники, меліоратори; - медперсонал лабораторій, відділів особливо небезпечних інфекцій, протичумних установ, що працюють з живими культурами туляремії чи зараженим матеріалом; - працівники млинів, комбікормових заводів, льонозаводів, пастухи, рільники, міліоратори, геологи, будівельники, які працюють в природних осередках туляремії.

Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотических територіях, а також за епідемічними показами Щеплення проти бруцельозу. • Початок вакцинації – з 18 років; • Терміни вакцинації – через кожні 5 років; • Щепленню підлягають: - працівники тваринницьких господарств, несприятливих щодо бруцельозу незалежно від форми власності; - прац. м'ясокомбінатів, забойних пунктів і інших підпр. по переробці сировини і продуктів тваринництва, у які надходять с/г тварини чи сировина тваринного походження з господарств, не благополучних щодо бруцельозу; - ветеринарні працівники, що працюють з живими культурами бруцел чи зараженим матеріалом, а також обслуговуючого господарства, не сприятливого щодо бруцельозу; інші.

Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотических територіях, а також за епідемічними показами Щеплення проти сибірки. • Початок вакцинації – з 14 до 60 років; • Терміни вакцинації – через 1 рік; • Щепленню підлягають - Медпрацівники лабораторій, відділів особливо небезпечних інфекцій, санепідстанцій і ветеринарні працівники лабораторій ветеринарної медицини, що працюють з живими культурами сибірки, зараженим матеріалом; інші.

Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотических територіях, а також за епідемічними показами Щеплення проти черевного тифу. • Початок вакцинації – з 7 років; • Терміни вакцинації – через 2 роки; • Щепленню підлягають: - Працівники водопровідної мережі та інш. - Імунизація проводиться при визначені неблагополучної території за 2 -3 місяця до епідпідйому за рішенням Головного державного лікаря території

Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотических територіях, а також за епідемічними показами Щеплення проти грипу. Групи медичного ризику ( висока ймовірність клінічних ускладнень грипу): особи з хронічними захворюваннями ( дихальної і серцево-судинної системи, нирок, обміну речовин); особи старше 60 років; особи, що знаходяться в спеціалізованих колективах ( інтернатах, будинках пристарілих, дитячих будинках).

Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотических територіях, а також за епідемічними показами Щеплення проти грипу. Групи епідемічного ризику ( висока ймовірність інфікування грипом): - діти дошкільного віку, школярі, підлітки, студенти середніх і вищих навчальних закладів; персонал медичних установ; персонал дошкільних, середніх і інших навчальних закладів, інтернатів, будинків дитини й особи літнього віку; працівники сфери послуг, торгівлі, транспорту, військові, а також особи, що знаходяться в контакті з великою кількістю людей; персонал підприємств, установ, організацій ( з метою попередження спалахів).

Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотических територіях, а також за епідемічними показами • Щеплення проти дифтерії. При виникненні вогнища ( наявність контактних осіб) дифтерії необхідно: - провести вакцинацію не щеплених осіб після закінчення карантину проти дифтерії в даному вогнищі (вакцинація і перша ревакцинація згідно віку); - провести ревакцинацію, відповідно до календаря щеплень, особам, що підлягають ревакцинації в поточному році; - провести додаткову імунізацію особам, щепленим без порушення схеми імунізації однією дозою АД чи АД-М анатоксину відповідно віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії пройшло не менше року.

Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотических територіях, а також за епідемічними показами Щеплення проти поліомієліту. • У разі завезення “дикого” поліовірусу на територію України. Щеплення проти сказу. - При зверененні за медичною допомогою з приводу укусів, подряпин, ослинення хворими, або підозрілими щодо захворювання на сказ тваринами; - Планову імунізацію проводять працівникам вет. лабораторій та клінік, ветеренари, собаководи, працівники боєнь.

Рекомендовані щеплення Щеплення проти вітряної віспи. - Здоровим дітям, які досягли 15 -місячного віку і не хворіли на вітряну віспу, дітям при вступі до школи, працівникам охорони здоровя, в яких є високий ризик інфікування. Щеплення проти гепатиту А - Медичним працівникам, персоналу дитячих шкільних установ, персоналу установ грам. Харчування, військовослужбовцям, співробітникам МВС України, пожежникам, персоналу водоочисних споруд, персоналу та пацієнтам закритих закладів, персоналу та особам, що перебувають в закладах покарання. Студентам медичних закладів, особам, ґкі вживають інєкційні наркотики, ВІЛ-інфікованим, особам, що проживають в ендемічних регіонах, особам, що подорожують з високою ендемічністю гепатиту А, особам, що спілкувались х хворими на гепатит А.

Рекомендовані щеплення Щеплення проти гепатиту В - військовослужбовцям, співробітникам МВС України, пожежникам, пацієнтам закритих закладів, персоналу та особам, що перебувають в закладах покарання, персоналу сфери послуг, які мають контакт з біологічними рідинами, спортсменам, особам, які вживають ін'єкційні наркотики, ВІЛ-інфікованим, особам з венеричними захворюваннями, особам, які часто змінюють сексуальних партнерів, повіям, гомочексуалістам, молодим людям у віці 20 -40 років, у першу чергу жінкам, хворим на хронічні захворювання печінки та онкологічні захворювання, особам, що подорожують з високою ендемічністю гепатиту В.

Рекомендовані щеплення Щеплення проти грипу - військовослужбовцям, будівельникам, працівникам Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ; - особам, що доглядають хворих на грип дома; - Дітям дошкільних закладів та школярам; - Трудовим колективам підприємств, установ, організацій, жінкам, що перебувають у 2 -му чи 3 -му тримустрі вагітності під час епідемії грипу. Щеплення проти пневмококової інфекції. - дітям старше 2 -х років, дорослим з порушенням імунного статусу та особам похилого віку, особливо, які мешкають в інтернатах.

Перелік медичних протипоказів до проведення профілактичних щеплень 1. 2. 3. 4. Усі вакцини та анатоксини Тяжкі ускладнення від попередньої дози у вигляді анафілактичного шоку. Алергія до будь-якого компоненту вакцини. Прогресуючі захворювання нервової системи, гідроцефалія, гідроцефальний синдром в стадії декомпенсації, епілепсія. Анемія з рівнем гемоглобіну нижче 80 г/л (профілактичні щеплення проводяться після підвищення рівня гемоглобіну).

Перелік медичних протипоказів до проведення профілактичних щеплень Усі живі вакцини 1. Вроджені комбіновані імунодефіцити, первинна гіпоглобулінемія, гемобластози, злоякісні захворювання, вагітність, СНІД. БЦЖ 1. Вага дитини менше 2000 г: при недоношеності ІІ ступеню щеплення не проводять до 1 міс життя, при недоношеності ІІІ ступеню – до 2 міс, ускладнені реакції на попереднє введення вакцини (лімфаденіт, келоїдний рубець, остеомієліт, генералізована БЦЖінфекція, туб-інфікування)

Перелік медичних протипоказів до проведення профілактичних щеплень ОПВ Дітям, яким протипоказано введення живих вакцин, а також членам їх родин рекомендовано проведення щеплення інактивованою поліомієлітною вакциною. АКДП Судоми в анамнезі (замість АКДП вводять АДП, або вакцину з ацелюлярним компонентом. ЖВК (жива вакцина проти кору), жива паротитна вакцина, вакцина проти краснухи, або тривакцина (кір, краснуха, паротит). Алергічні реакції на аміноглікозіди, анафілактичні реакції на яєчний білок.

Побічні дії, які зустрічаються найчастіше • • • Алергічні реакції на компоненти вакцини. Ефекти хвороби в легкій формі. Живі вакцини можуть бути небезпечні для людей з імунодефіцитом. Місцеві реакції в місці інєкції. Підвищення температури.

Найбільш часті причини ускладнень • • Неправильне дозування вакцини Неправильно вибрана техника імунізації Неправильне разведення вакцини Неправильно виготовлена вакцина Забруднення вакцини Неправильне зберігання вакцини Не враховані протипокази.

Ніколи не довіряйте тому, що не підтверджено експериментально Луі Пастер

Дякую за увагу