ІФНМУ Кафедра дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії Лекція

ІФНМУ Кафедра дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії Лекція на тему: Захворювання органів дихання. Стенозуючий ларинготрахеїт. Гострий обструктивний бронхіт. Гостра пневмонія. Бронхіальна астма.

План лекції 1. Актуальність теми. 2. Закладка та внутрішньоутробний розвиток органів дихання. 3. Особливості будови верхніх дихальних шляхів. 4. Середні та нижні дихальні шляхи. Особливості їх будови у дітей в різні віку. 5. Гострий стенозуючий ларинготрахеїт. Клініка, діагностика, лікування. 6. Гострий обструктивний бронхіт у дітей. 7. Гостра пневмонія у дітей. 8. Бронхіальна астма. Причини, клініка, діагностика, лікування, профілактика. 9. Заключення.

Актуальність теми n n Проблема захворюваності та смертності від пневмоній у дітей раннього віку і сьогодні не втрачаэ своєї актуальності. Система органів дихання має свої особливості, починаючи з моменту народження. З віком вдосконалюється не тільки морфологічна будова, але й функціональні можливості дихальної системи, що впливає на семіотику уражень, знання якої необхідні для її успішної діагностики та лікування.

Ембріогенез органів дихання n n З третього тижня ембріонального розвитку починається формування органів дихання і продовжується протягом тривалого часу після народження дитини. На 3 -му тижні ембріогенезу у шийному відділі ентодермальної трубки з'являється випинання, яке швидко росте.

Ембріогенез органів дихання n n n На 4 -му тижні воно ділиться на праву і ліву частини - майбутні праву і ліву легені. У свою чергу кожна з них деревоподібно гілкується. Гладком'язові волокна і хрящі бронхів формуються з мезодермальної мезенхіми. Формування хрящового каркасу трахеї і бронхів починається з 10 -го тижня розвитку плоду.

Ембріогенез органів дихання n n Каналікулярная фаза (реканалізації) триває протягом 16 - 26 тижнів. У цей час відбувається утворенням просвіту в бронхах, продовжується розвиток і васкуляризація майбутніх респіраторних відділів легень.

Ембріогенез органів дихання Завершальна фаза (альвеолярна) період утворення альвеол починається з 24 -го тижня. n До моменту народження дитини вона не закінчується. Утворення альвеол продовжується і в постнатальному періоді. n

Анатомічно органи дихання поділяються на: верхні дихальні шляхи (порожнина носу, носоглотка, ротоглотка, гортань); n середні дихальні шляхи (трахея, бронхи); n нижні дихальні шляхи (бронхіоли, альвеоли). У дітей в різні вікові періоди спостерігаються свої особливості будови органів дихання. n

Особливості будови верхніх дихальних шляхів Ніс: n малі розміри; n носові ходи вузькі; n у дітей перших років життя відсутній нижній носовий хід (його розвиток завершується до 4 -ох років); n слизова оболонка ніжна, добре васкуляризована, схильна до швидкого набряку;

Особливості будови верхніх дихальних шляхів n n печериста тканина недорозвинена (розвиток закінчується до 9 років), через що у малих дітей рідко бувають носові кровотечі; лімфатична система носу сполучається з субдуральним та субарахноїдальним просторами, що сприяє генералізації інфекції.

Особливості будови верхніх дихальних шляхів Додаткові синуси: n недорозвинуті (у новонароджених тільки гайморовий та решітчастий в зачатковому стані, які на Rtg виявляються з 3 -х міс. ); n з 2 -х років життя розвивається лобний синус і з 6 років – основний (гайморові пазухи) синуси, через що у дітей раннього віку не буває синуситів.

Особливості будови верхніх дихальних шляхів Глотка: n відносно коротка та вузька; n внутрішній слуховий хід, що відкривається у носоглотці, досить широкий і прямий і це сприяє розвитку середніх отитів; n лімфатичне кільце Пирогова – Вальдейєра у новонароджених недорозвинуте, крипти відсутні. Тому у перші роки життя рідко виникають ангіни. З 2 -3 років життя йде інтенсивний розвиток мигдаликів. Клінічно це проявляється аденоїдами.

Особливості будови верхніх дихальних шляхів n n n Гортань: коротка, широка, лійкоподібна, з ніжними, податливими хрящами, тонкими м’язами; розташована високо; голосова щілина вузька, зв’язки короткі, тому у дітей дзвінкий голос;

Особливості будови верхніх дихальних шляхів n n n слизова оболонка гортані тонка, ніжна, багата судинами, підслизовий шар гідрофільний. Це сприяє швидкому розвитку набряку і розвитку “несправжнього крупу”; в підслизовій оболонці багато лімфоїдної тканини.

Особливості будови верхніх дихальних шляхів n n n статеві відмінності в будові з’являються в 10 -річному віці; у хлопчиків кут хряща стає гострим, гортань видовжується, вхід розширюється, голосові зв’язки подовжуються; у дівчаток – подовження незначне, гортань більш коротка і широка).

Особливості будови середніх дихальних шляхів n n n Трахея: вузька, еліпсовидна (у н/н) та кільцевидна (у дітей старшого віку); хрящі вузькі, податливі; слизова оболонка ніжна, добре васкуляризована; біфуркація трахеї розміщується вище (на рівні 3 грудного хребця); слабо фіксована, легко зміщується; кількість слизових залоз невелика (тому характерна сухість слизової).

Особливості будови середніх дихальних шляхів n n n Бронхи: правий бронх більш широкий, відходить майже вертикально, лівий вузький і відходить під кутом (у н/н – однаковий кут відходження). Тому більшість сторонніх тіл потрапляють у правий бронх. система гілкування бронхів більш груба, менше м’язових волокон (у зв’язку з цим зменшена чутливість до бронходилятаторів при бронхоспазмі). З віком гілкування дрібнішає і в 7 річному віці воно повністю завершується.

Особливості будови середніх дихальних шляхів n n Гістологічна структура стінки бронхів характеризується наявністю гіалінових хрящових пластинок, слабкого м’язевого шару, бідністю еластичних волокон (нема адекватного кашлю); Слизова оболонка тонка, добре васкуляризована, але суха, через недостатній розвиток бокаловидних клітин, що продукують слиз.

Особливості будови нижніх дихальних шляхів n n Легені: до 4 -х міс. віку збільшується число альвеол; після 4 -х міс. віку йде збільшення розмірів легень за рахунок диференціації вже наявного апарату; характерне грубе гілкування бронхіального дерева; гістологічно структура легені характеризується наявністю рихлої сполучної тканини в міждолькових перетинках і бідністю еластичної тканини;

Особливості будови нижніх дихальних шляхів n n n Важливу функцію в стабілізації термінального повітряного простору виконує сурфактант, який продукують альвеоли 2 -ого порядку. Основою є фосфоліпіди. Синтез починається на 23 -24 тижні в/у розвитку. Дефіцит сурфактанту є однією з причин розвитку синдрому дихальний розладів (СДР).

Особливості грудної клітки n n n Грудна клітка: випукла, коротка; У новонароджених має округлий поперечник (діжкоподібна); горизонтальне відходження ребер від хребта; в перші місяці життя легені більші, ніж грудна клітка і вдавлюються в ребра; грудна клітка в стадії вдоху; дихальна мускулатура слабо розвинута.

Особливості дихання у дітей n дихання поверхневе, глибина в 8 -10 р. менша, ніж у дорослих; n велика частота дихань: новонароджені – 50 -60 за 1 хв. , що компенсує поверхневість дихання; 3 -6 міс. 7 -12 міс. 4 -6 р. 7 -12 р. 14 -15 р. дорослі - 35 -40 за 1 хв. ; - 30 -35 за 1 хв. ; - 20 -22 за 1 хв. ; - 18 -20 за 1 хв. ; – 16 -18 за 1 хв.

Особливості дихання у дітей n n n ь ь ь n Аритмія дихання – вдох коротший за видих, паузи неоднакові. Під час сну паузи ритмічні. Це пов’язано з незрілістю дихального центру і підвищеною збудливістю вагусних рецепторів; Тип дихання залежить від віку і статі дитини: н/н - 1 р. життя – черевний тип дихання, 2 р. – 8 -9 р. – змішаний тип (грудо-черевний), з 10 р. у хлопчиків – черевний у дівчаток - грудний.

Семіотика уражень органів дихання n n В процесі росту і розвитку вдосконалюються морфологічна будова та зростають функціональні можливості дихальної системи. Особливості функціонування органів дихання з моменту народження зумовлюють характер симптоматики при їх ураженнях.

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) n За останніми даними в Україні щорічно реєструється мільйони випадків ГРЗ. (Крамарєв С. А. , 2008). n Захворюваність на ГРЗ перевищує рівень всіх інших інфекцій в 7 -7, 5 разів, а кількість хворих на ГРЗ детей в 1, 5 -3 рази більша, ніж дорослих (Бережний В. В. , 2006).

n n За даними ВООЗ щорічно на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) хворіє кожний 3 -й житель планети. Більше 300 видів вірусів є етіологічними агентами ГРЗ.

Розповсюдженість ГРЗ n n n В середньому кожна дитина переносить від 3 до 5 епізодів ГРЗ протягом року. Группа ЧХД складає 28 -33 % (кожний третій!) всього контингенту дошкільних закладів. У дітей віком 7 років і старше група ЧХД складає 23 -25 % (кожний четвертий!) від загального числа школярів молодших класів.

ГРЗ – це вірусно-бактеріальні захворювання Основні збудники гострих захворювань ВДШ n n n А - ВІРУСИ: Грип Парагрип Респіраторно-синтиціальні віруси Аденовіруси Коронавіруси Реовіруси та ін.

ГРЗ – це вірусно-бактеріальні захворювання Б - БАКТЕРІЇ: n n n Streptococcus pyogenes (b-hemolyt. Group A) Streptococcus pneum. Нaemophilus influenze Moraxella catarrhalis Pneumococcus Атипова мікрофлора (Мycoplasma pneum. , Chlam. pneum)

Стенозуючий ларинготрахеїт n n СЛТ – це гостре запалення слизової оболонки гортані і трахеї, морфофункіональною ознакою якого є набряк підголосового простору гортані, який призводить до розладів дихання (по типу інспіраторної задишки). ГСЛТ найчастіше спостерігається у дітей раннього віку, причому у хлопчиків у 3 рази частіше, ніж у дівчаток.

ГСЛТ Головні етіологічні чинники: віруси парагрипу, адено-віруси. КЛАСИФІКАЦІЯ стадій перебігу: n n І стадія – компенсації ІІ стадія – неповної компенсації ІІІ стадія – декомпенсації ІV стадія – асфіксії

Стенозуючий ларинготрахеїт n n n КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ: Найчастіше захворювання розпочинається вночі З’являюься збудження, неспокій, плач Температура тіла підвищується до фебрильних цифр Дихання стає утрудненим, поглибленим, частим, проявляється інспіраторною задишкою Приєднується нападоподібний “гавкаючий кашель” Голос стає захриплим, аж до афонії

Стенозуючий ларинготрахеїт План сестринського догляду: n n n необхідно забезпечити фізичний та психічний спокій дитини, обмежити її контакти; створити комфортні умови - вологий теплий клімат в приміщенні (розвішати вологі пелюшки на батареї, поставити миску з гарячою водою); надати напівлежачого положення в ліжку (або вертикального на руках у матері);

Стенозуючий ларинготрахеїт План сестринського догляду: n n забезпечити доступ свіжого повітря; часто напувати малиновим, липовим чаєм; теплим молоком з медом; провести відволікаючі процедури: гаряча ванна для рук і ніг, гірчичні укутування; застосувати кишеньковий інгалятор з бронхолітиками (астмопен, вентолін, сальбутамол, беротек);

Стенозуючий ларинготрахеїт n n n План сестринського догляду: дати відхаркувальні і муколітичні препарати (амброксол, лазолван, корінь солодки); ввести внутрішньом’язево літичну суміш (аміназин 2, 5%-1 мл, супрастин 2%-1 мл, аналгін 50%-1 мл) : по 0, 1 мл/кг); викликати карету ШД, дочекатись приїзду лікаря ГСЛТ І ст. підлягає госпіталізації в соматичне відділення; ГСЛТ ІІ-ІІІ ст. госпіталізують у ВІТ.

Гострий простий бронхіт - - - це запальний процес слизової оболонки бронхів за відсутності ознак ураження легеневої тканини. Бронхіт є найчастiшим захвоpюванням дихальних шляхiв у дiтей, якi пpотягом pоку можуть повтоpюватися по кiлька pазiв. Пpичини - в бiльшостi випадкiв є вipусна iнфекцiя. Хаpактеpна сезоннiсть: осiнь/зима.

Гострий простий бронхіт Класифікація За характером ураження розрізняють: -катаральний. -фібринозний, -гнійний, -геморагічний, -некротичний, -гнилісний; За локалізацією: -ендобронхіт (ураження СО бронхів) -панбронхіт (ураження СО, підслизового та м’язевого шарів бронхів)

Гострий простий бронхіт Клiнiка: Починається захвоpювання з pинiту (нежиті), потiм пpиєднується кашель на фонi субфебpильної темпеpатуpи. Гостpа стадiя тpиває кiлька днiв, пiсля якої (частіще 1 -2 тижнi) збеpiгається тpивалий подpазнюючий кашель. У дiтей пiд час кашлю може бути блювота, болi в животi.

Гострий простий бронхіт Ускладнення: -обстpуктивний бpонхiт. -бpонхопневмонiя. Дiагностика: - на основi клiнiки. - Pентгеногpафiя пpоводиться тiльки пpи пiдозpiнні на пневмонiю. - Загальний аналiз кpовi – ознаки вірусної інфекції (лімфоцитоз). - Ознаки iнфекцiйного пpоцесу (лейкоцитоз, зсув формули вліво, прискорення ШОЕ) - пpи наявності бактеріальних ускладненнях.

Гострий простий бронхіт ЛIКУВАННЯ. - Неускладнений бpонхiт пpоходить самостiйно. - Секpетолiтики мають обмежений ефект. З цiєю метою викоpистовують Acetylcystein, Ambroxol, Bromhexin. - Комбiнувати з пpотикашлевими не можна, тому що внаслiдок затpимки секpету виникає небезпека pозвитку пневмонiї. - Iнгаляцiйна теpапiя пpоводиться pозчином 0, 9% натpiю хлоpиду з екстpактами лiкаpських тpав. - Антибiотики не викоpистовують. - Стацiонаpного лiкування дiти не потpебують.

Бронхо-обструктивний синдром (БОС) - це стан, що супроводжується обмеженням повітряного потоку при диханні, клінічним проявом якого є задишка БОС є самостійною нозоологічною формою

БОС в клінічній практиці має місце при наступних захворюваннях: n n n ХОЗЛ Бронхіальна астма Туберкульоз легень Патологія ССС ГЕРХ БОС в педіатрії (БА, гострий обструктивний бронхіт, госрий бронхіоліт, рефлекторний спазм бронхіального дерева)

Гострий обструктивний бронхіт - це гострий бронхіт, що протікає з синдромом БОС та експіраторною задишкою n 20 -25% ГБ у дітей протікають як БОС n термін ОБ та бронхіоліт практично відповідають одній формі бронхіту, котрі мають лише клінічні відмінності n ОБ частіше хворіють діти перших 3 -х років

Гострий обструктивний бронхіт n n n n Етіологічні чинники: РС-віруси Віруси парагрипу 3 типу Аденовірури Цитомегаловіруси В 20% випадків – інші віруси У дітей старшого віку – мікоплазмова та хламідійна інфекція

Гострий обструктивний бронхіт n n n За ВООЗ обструкція дихальних шляхів – це їх звуження або оклюзія ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ БОС: Скупчення мокротиння в просвіті (гіперпродукція слизу) Потовщення всіх відділів стінки бронхів слизової, підслизової, базальної мембрани (набряк СО). Спазм бронхіальних мязів (бронхоспазм) Компресія дихальних шляхів

Гострий обструктивний бронхіт n n n Клініка: На початку захворювання – симптоми ГРВІ Ознаки експіраторного утруднення дихання з 3 -4 дня, але можливі також в 1 -й день Тахіпноє, гучний видох зі свистом, котрий чути дистанційно Роздування крил носа, участь у диханні допоміжної мускулатури, збільшення передньозаднього розміру ГК Блідість шкіри, нерідко периоральний ціаноз

Гострий обструктивний бронхіт n n Клініка: Кашель малопродуктивний не частий Помірна гарячка або без неї Перкуторно: над легенями легеневий звук з коробковим відтінком Аускультативно: подовжений видох, велика кількість сухих свистячих та дзижчачих хрипів; в подальшому – середньо- та великопухирчастих вологих хрипів

Гострий обструктивний бронхіт n n Діагностика: Кров – зміни периферійної крові відповідають вірусній інфекції; можлива помірна еозонофілія Гіпоксемія менша, ніж при бронхіоліті (р. О 2 становить 71, 2 мм рт. ст. ) Rtg ОГК – ознаки здуття легень, горизонтальне розміщення ребер, підвищення прозорості легеневих полів, сплющення куполів діафрагми, посилення легеневого малюнку, розширення коренів легень

Бронхолітична терапія n В-2 агоністи короткої та тривалої дії Холінолітики короткої та тривалої дії Глюкокортикоїди Комбіновані препарати n Теофіліни n n n

Препарат Тривалість дії (год) В 2 -агоністи Фенотерол 4 -6 Сальбутамол 4 -6 Формо- і Сальметерол 12+ Антихолінергічні Іпратропіум бромід 6 -8 Тіотропіум бромід 24 Метилксантини Амінофіліни різна, до 24 Теофіліни різна, до 24

Беродуал Н® • Безпечний клінічний профіль за рахунок зниження дози 2 -агоніста • Потенційований ефект переважає за силою й тривалістю дії монокомпонентні препарати *Rodrigo G. J. , Castro-Rodriges J. A. , Thorax 2005, 60: 740 -746. Castro-Rodriges ** Chest, May 1994, 105: 1411 -1419.

Беродурал забезпечує бронодилятацію шляхом впливу на 2 головні механізми бронхіального простору Дозований аерозоль 200 доз в одному флаконі В одній дозі: 20 мкг іпратропіуму броміда (антихолінергічний) 50 мкг фенотеролу В 2 -агоніст (В 2 -адреноміметик)

Беродуал Н ® Беродуал Н рекомендований міжнародними та національними керівництвами у якості препарату профілактики й “швидкої допомоги” при БА. n Беродуал Н ефективний і безпечний для хворих дітей віком понад 6 років. n

Гострий обструктивний бронхіт План сестринського догляду: n n n ізолювати дитину, обмежити її контакти; забезпечити фізичний, психічний спокій; організувати гіпоалергенну дієту; надати напівлежаче положення у ліжку; забезпечити доступ свіжого повітря;

Гострий обструктивний бронхіт План сестринського догляду: n n n відновити носове дихання; відволікаючі процедури: гаряча ванна для рук і ніг, гірчичні укутування; застосування кишенькового інгалятора з бронхолітиками (астмопен, вентолін, сальбутамол, беротек);

Гострий обструктивний бронхіт План сестринського догляду: n n n прийом відхаркувальних і муколітичних препараті (амброксол, лазолван, корінь солодки); антигістамінні препарати: 1 мл 0, 1% р-ну тавегілу або 1 мл 2% р-ну супрастину в/м; фізіотерапевтичні процедури: ЛФК, масаж з 7 дня захворювання.

Пневмонія – це неспецифічне запалення легеневої тканини, в основі якого лежить інфекційний токсикоз, дихальна недостатність та метаболічні порушення з патологічними змінами в усіх органах і системах дитячого організму.

Поруч з діареєю пневмонія належить до основних причин смерті у дитячому віці Щороку в світі від пневмонії гине 5 млн. дітей Пневмонія займає 3 місце в структурі дитячої смертності в Україні.

Класифікація первинна Форми вогнищева (вогнищевозливна) сегментарна (моно - і полісегментарна) крупозна інтерстиціальна вторинна Пневмонія Локалізація Перебіг ДН однобічна гострий 0 двобічна (до 6 тиж. ) І сегмент легені затяжний ІІ доля легені легеня (6 тиж. – 6 міс. ) рецидивуючий ІІІ

тяжкість пневмонії визначається ступенем токсикозу дихальної недостатності функціональним станом органів життєзабезпечення

Вираженість та перебіг патологічного процесу визначаються типом запальної відповіді

Фактори ризику розвитку та несприятливого перебігу пневмонії вік до 5 років при ураженні 2 -х і більше часток легень; до 3 років при лобарній пневмонії; особливо - до 2 міс. тяжка енцефалопатія будь-якого ґенезу недоношеність чоловіча стать діти з дитячих будинків діти першого року життя з внутрішньоутробною інфекцією природжені вади розвитку, особливо з перевантаженням малого кола кровообігу

Фактори ризику розвитку та несприятливого перебігу пневмонії хронічні захворювання легень, ССС, нирок, цукровий діабет, онкогематологічні захворювання; імунокомпроментовані пацієнти; низький соціально-економічний рівень сім’ї, погані побутові умови; старша дитина в сім’ї, особливо з організованого колективу; промислове забруднення атмосферного повітря; відсутність гарантій виконання лікувальних заходів в домашніх умовах.

Клінічні критерії діагнозу пневмонії

у новонародженої дитини обтяжений анте- і інтранатальний анамнез блідість, периоральний та акроціаноз, втрата маси тіла роздування крил носа, втяжіння податливих ділянок грудної клітки гаспси, епізоди тривалого апное та тахіпное до 80 -100 дихань за 1 хв. , покашлювання, рідше - виражений кашель у зрілих новонароджених – понад 60 дихань за 1 хв. швидке наростання легенево-серцевої недостатності та токсикозу м’язова гіпотонія, пригнічення рефлексів новонародженої дитини гепатолієнальний синдром розвиток гіпотермії та мізерні зміни чи їх відсутність в загальному аналізі крові свідчать про тяжкий перебіг захворювання на рентгенограмі інфільтрати легеневої тканини двобічно У недоношених – апное, ціаноз та гемодинамічні розлади

у дітей раннього і старшого віку вологий або малопродуктивний кашель задишка без бронхообструкції, дихання з участю допоміжних м’язів, роздування крил носа, втягнення податливих ділянок грудної клітки дистанційні хрипи при бронхообструктивному синдромі загальна слабість, відмова від їди, втрата маси тіла блідість шкіри та периоральний ціаноз порушення терморегуляції (гарячка, гіпер- або гіпотермія) токсикоз жорстке або ослаблене дихання, через 3 -5 днів - вологі хрипи вкорочення перкуторного звуку, можлива вікарна емфізема нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом вліво наявність інфільтратів легеневої тканини на рентгенограмі

Прогностично несприятливі критерії гіпотермія землисто-сірий колір шкіри, воскова блідість, склерема парез кишківника ослаблені тони серця, перевантаження правого шлуночка

Дiагностика пневмонії: -при неускладненiй бронхопневмонiї: рентгенографія грудної клiтки, загальний аналiз кровi, ШОЕ, С-реактивний бiлок. -при важкому протiканнi пневмонiї (передусiм iнтерстицiальної) додатково: гази кровi, електролiти, культура кровi, посiв харкотиння. -рентген- контроль через 7 -10 днiв при: паракардiальному iнфiльтратi справа (для дифдiагнозу аспiрацiї), лобарнiй пневмонiї, атиповій пневмонiї.

Покази до госпіталізації вік до 3 років ускладнений перебіг пневмонії наявність ДН ІІ-ІІІ ступеню і нестабільної гемодинаміки діти з гіпотрофією діти з природженими вадами розвитку ОД та ССС чи з хронічними захворюваннями з несприятливим преморбідним тлом за несприятливих соціально-побутових умов Тобто, госпіталізації підлягають діти з наявністю одного чи декількох несприятливих модифікуючих факторів

Лікування Антибактеріальна терапія Детоксикаційна терапія Дренажна терапія Корекція метаболічних порушень

Бронхіальна астма План сестринського догляду і невідкладної допомоги: n n забезпечити фізичний та психічний спокій; надати напівсидячого положення у ліжку; забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню; відволікаючі процедури: гаряча ванна для рук і ніг, гірчичні укутування;

Бронхіальна астма n n План сестринського догляду і невідкладної допомоги: застосування кишенькового інгалятора з бронхолітиками (астмопен, вентолін, сальбутамол, беротек); при відсутності ефекту - за призначенням лікаря вводять: 1 мл 0, 1% р-ну адреналіну п/ш, 1 мл 0, 1% р-ну атропіну п/ш, 1 мл 24% р-ну еуфіліну в/м або 10 мл 2, 4% р-ну еуфіліну в/в,

Бронхіальна астма n n n План сестринського догляду і невідкладної допомоги: антигістамінні (1 мл 1% р-ну димедролу або 1 мл 2% р-ну супрастину в/м); при затяжному нападі – 60 мг преднізолону або 125 мг гідрокортизону в/в; досягнення повного контролю за перебігом БА – основна мета базисної терапії.

Заключення n n Таким чином, патологія органів дихання (ГСЛТ, гострий обструктивний бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма та інші) є найпоширенішою в дитячому віці, а знання АФО органів дихання є необхідними в щоденній роботі кожного медпрацівника. Тому помічник лікаря повинен вміти розпізнавати ці захворювання у дітей та надавати за показами кваліфіковану долікарську медичну допомогу.

Дякуємо за увагу!