ГВАРДІЙСЬКИЙ ордена ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ФАКУЛЬТЕТ

ГВАРДІЙСЬКИЙ ордена ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ФАКУЛЬТЕТ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ імені ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ” КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ Тема 4: “Відділення в обороні”. Заняття № 1: “Організація і ведення оборони механізованим відділенням”

Навчальна та виховна мета q надати студентам теоретичні знання з основ організації та веденні оборони механізованим відділенням; q ознайомити тих, хто навчається з роботою командира механізованого відділення щодо організації оборони під час переходу до неї у різних умовах та с діями при веденні оборони; q виховувати у студентів ініціативу та самостійність під час виконання отриманих завдань, вчити самостійно працювати з рекомендованою літературою.

Література v Бойовий статут Сухопутних військ , ч. ІІІ, вид. Київ, 2010 р. ; v Тактика кн. І (взвод, отделение, танк) , ВИ, М. , 1985 г. ; v С. В. Плутахин, П. Г. Ватащук “Танковий взвод в бою”, ХІТВ, 2004 р. ; v Мотострелковый (танковый) взвод в бою, ВИ, М. , 1989 г. v Посібник по вивченню іноземних армій. //К. - НАОУ, 2001 р. ; v Наказ Міністра оборони України № 400 від 11. 09. 2004 р. «Про затвердження Керівництва по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України»

Навчальні питання 1. Основи оборони. Місце та завдання відділення в обороні. 2. Робота командира механізованого відділення з організації оборони під час переходу до неї у різних умовах. Дії при веденні оборони. 3. Врахування норм міжнародного гуманітарного права у ході підготовки та ведення оборонного бою.

Перше навчальне питання Основи оборони. Місце та завдання відділення в обороні.

Оборона – це основний вид бойових дій Створити сприятливі умови для переходу в наступ Відбити наступ Утримати важливі МЕТА ОБОРОНИ сил противника, райони (об'єкти) які місцевості переважають Завдати йому максимальних втрат

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася. Оборона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися під час бою. Позиційною Залежно від бойових завдань, наявності сил і засобів, а також характеру місцевості оборона може бути: Маневреною

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона організується та проводиться з метою відбиття наступу противника стійким утриманням зайнятих смуг, рубежів і позицій, недопущенням його прориву в глибину і завданням максимального ураження. Позиційна оборона застосовується на напрямках, де втрата території, що обороняється, неприпустима. Основна мета позиційної оборони Міцне й тривале утримання районів (рубежів).

Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території через відсутність достатніх сил для ведення позиційної оборони, а також у тих випадках, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угруповання противника в підготовлені вогневі зони (райони), виграти час і, завдавши противнику ураження на декількох оборонних рубежах, знизити його наступальні можливості або примусити його відмовитися від подальшого наступу.

Перехід до оборони може здійснюватися в різних умовах обстановки. У більшості випадків підрозділи будуть переходити до оборони й організовувати її в ході бою під вогнем противника в умовах безпосереднього зіткнення з противником. В інших випадках, коли противник перебуватиме на значному віддаленні, перехід до оборони буде здійснюватися завчасно, в умовах відсутності зіткнення з противником.

Перехід підрозділу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником частіше за все здійснюється: противником q під час відбиття контратак переважаючих сил противника в ході наступу; q для закріплення й утримання захоплених рубежів; q для прикриття флангів наступаючих військ; q внаслідок невдалого результату зустрічного бою. У цих умовах перехід до оборони здійснюється, як правило, під безперервним вогнем противника. Підрозділам доводиться не тільки закріплюватися на досягнутому рубежі, але й оволодівати вигідним рубежем, а також відбивати контратаки противника, організовувати систему вогню у вкрай обмежений час.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найсприятливіші умови для підготовки підрозділів до оборони. У таких умовах підрозділи частіше за все будуть переходити до оборони: для прикриття державного кордону; під час дій у другому ешелоні або резерві; при переході до оборони під прикриттям підрозділів, що обороняються в смузі забезпечення; на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування й розгортання головних сил; там, де наступ з ряду причин не передбачається, але можливі наступальні дії противника; на морському узбережжі та островах. Командири підрозділів будуть мати більше часу для організації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), побудови бойового порядку, організації системи вогню й загороджень, підготовки маневру силами й засобами, а також для широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони. Крім того, підрозділи можуть успішно здійснювати маскування.

здатною відбити удари всіх видів зброї, наступ (атаку) противника, вести активну боротьбу з його протитанково повітряними (аеромобільними) десантами і диверсійно- ю розвідувальними групами Протиповітрян ою і протидесантно активною Вимоги до оборони стійкою глибоко ешелоновано ю готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником звичайної зброї, високоточної зброї, ЗМУ, засобів радіоелектронної боротьби і психологічного впливу.

Стійкість та активність оборони досягається витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням вогневої позиції; умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; виконанням заходів щодо захисту від ЗМУ і ВТЗ противника; всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення. В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами. ВІДДІЛЕННЯ не має права залишати позицію, яку займає, і відходити без наказу командира.

Відділення в обороні, як правило діє: q у складі взводу; q може перебувати в резерві батальйону; q діяти в складі бойової охорони; q призначатися в складі взводу в БРД і вогневу засідку; q входити в бронегрупу батальйону (роти). Крім того, під час виходу з бою і відходу, виходу з оточення відділення може діяти в складі підрозділів прикриття, механізоване відділення на бойових машинах піхоти в складі взводу – у заслонах.

Механізоване відділення обороняє бойову позицію фронтом до 100 м, на якій обладнуються основні і запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, що дають змогу разом із до сусідніми відділеннями 100 м знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах до 200 м опорного пункту взводу. до 100 м 50 м БМП і танки в опорному пункті механізованого взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м і в глибину не менше 100 м від першої траншеї

На бойовій позиції відділення стрільці, кулеметники і гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах були під дійсним, особливо фланговим і перехресним, вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. Бойова позиція складається з ділянки оборони, в межах якої обладнуються основні і запасні окопчики для стрільців (бойових груп), гранатометника, командира відділення, площадка (окопчик) для ручного кулемета, укриття для особового складу (щілина, бліндаж, перекрита ділянки траншеї), ніші для бойових і господарчих запасів, тупіки і розширення для забезпечення зустрічного руху, відхоже місце, водозбірна яма і хід сполучення до БМП (БТР).

Залежно від обстановки і рішення командира вони можуть розміщуватися розосереджено (рівномірно), бойовими групами. Відстань між ними при рівномірному розміщенні особового складу може бути 14 – 16 м, між бойовими групами (“двійками”, “трійками”) – 20 – 30 м , а між собою в середині – до 5 м. Бойова позиція відділення, що розміщується в другій лінії (запасна), повинна мати добрий обстріл перед своїм фронтом, в проміжках між відділеннями, що знаходяться попереду, а також у тилу. На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів. Командир відділення керує підлеглими, розташовуючись у такому місці, звідки зручніше керувати відділенням, спостерігати за місцевістю і сигналами командира взводу.

Бойова позиція механізованого відділення . . . який забезпечує взаємодію і підтримку 14 -16 м вогнем до 50 м до 100 метрів Вогнева позиція БМП (БТР) обладнується за позиціями вогневих засобів відділення на відстані до 50 м із таким розрахунком, щоб їх вогнем до 50 м забезпечувалося виконання вогневих задач і прикриття відділення на позиції.

Маневрена група Вогнева група стрілець старший стрілець гранатометник стрілець – пом. гранатомётника кулеметник снайпер командир відділення

БМП без десанту в обороні може виділятися для дій: у вогневій засаді; як кочуючий вогневий засіб; у складі бронегрупи батальйону (роти).

Завдання відділення в обороні Бойове завдання відділення в обороні полягає в утриманні позиції і у взаємодії з сусідами, знищенні своїм вогнем танків і піхоти противника і недопущенні його прориву в глибину опорного пункту взводу, створенні сприятливих умов для переходу в наступ. Система вогню в обороні – це організоване за єдиним планом поєднання підготовленого вогню всіх видів звичайної зброї підрозділу із задумом бою з урахуванням характеру місцевості та інженерних загороджень.

Система вогню в обороні включає в себе: ділянки зосередженого вогню; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в стислі строки на будь-якому загрожуваному напрямку або ділянці. Основу системи вогню відділення складає протитанковий вогонь, який включає до себе організований вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Ураження цілей противника може здійснюватися: q вогнем окремих вогневих засобів; q або зосередженим вогнем відділення.

Зосереджений вогонь (3 В) - це вогонь танків, БМП (БТР), стрілецької зброї, гранатометів, що ведеться одночасно декількома вогневими засобами по одній цілі чи по частині бойового порядку противника. Дальність ведення вогню по ділянкам зосередженого вогню з Автоматів – до 600 м. ПК і ПКТ – до 1000 м. БТР – до 2000 м (великокаліберні кулемети). ЗВ БМП взводу може бути призначений на відстані 2 -3 км від переднього краю. Для механізованого взводу ділянка ЗВ по ширині призначається до 75 м ( по 25 м на гармату ), по глибині – до 50 м ЗВ-1 2 мв

Для організованого ураження противника призначаються рубежі відкриття вогню ПТКР, із танків, із гармат БМП, із стрілецької зброї. Дальність ефективного вогню складає: з ПТКР - 4000 м з танків - 1800 – 2500 м. з БМП - 1000 – 1300 м. з стрілецької зброї - 400– 600 м.

Для ведення вогню в обороні БМП (БТР), кулеметам, танкам й іншим вогневим засобами призначаються: основні і запасні вогневі позиції; основний і додатковий сектор обстрілу з кожної позиції на відстань їх дійсного вогню. Вогонь гранатомета підготовлюється в смузі вогню відділення. Під час організації системи вогню механізованому відділенню призначається: ЗВ-1 2 мв смуга вогню; 2 мв додатковий сектор обстрілу Ширина смуги призначається більше фронту позиції, щоб забезпечувалося прикриття вогнем стиків і проміжків між підрозділами. Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися. Система вогню відділення вважається готовою тоді, коли: вогневі засоби зайняли позиції; підготовлені дані для стрільби; є необхідна кількість боєприпасів.

ВИСНОВОК Оборона – це вид бойових дій На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою. Оборона здійснюється з метою відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому максимальні втрати, утримати важливі райони місцевості (об'єкти) і тим самим створити сприятливі умови для наступальних дій. Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з

2 Робота командира механізованого відділення з організації оборони під час переходу до неї у різних умовах. Дії при веденні оборони

Бій командир відділення, як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо – по схемі (на макеті місцевості). Порядок роботи командира відділення залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу. Робота командира відділення щодо організації оборони розпочинається з моменту отримання бойового завдання. Завдання на оборону він отримує від командира взводу на місцевості.

Робота командира механізованого відділення під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення після захоплення (заняття) і закріплення зазначеного (вигідного) рубежу: v усвідомлює завдання; v оцінює обстановку; v проводить (уточнює) бойовий розрахунок і визначає завдання підлеглим; v ставить завдання особовому складу; v організовує спостереження, систему вогню, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу і порядок взаємодії, готує дані для ведення вогню вдень і вночі, складає картку вогню , а за потреби вирішує й інші питання. Вогнева позиція БМП (БТР) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалося приховане її розміщення, прикриття особового складу відділення вогнем під час проведення інженерного обладнання позиції.

Робота командира механізованого відділення під час переходу до оборони в умовах відсутності зіткнення із противником Отримавши завдання на перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення із противником, командир механізованого відділення після з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки зобов’язаний: q провести (довести) бойовий розрахунок відділення та організувати підготовку відділення до виконання завдання; q вивести відділення на вказану позицію; q організувати безпосередню охорону, визначити завдання підлеглим, вибрати основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметнику, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні вогневі позиції для гранатометів, ПТКРК); q віддати бойовий наказ; q узгодити дії особовому складу з відбиття атаки противника; q організовувати управління, інженерне обладнання і маскування позицій; q визначити відстані до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі і скласти картку вогню; q перевірити знання особовим складом поставлених завдань; q доповісти командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню, виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою.

Під час з'ясування отриманого завдання командир відділення повинен зрозуміти: q завдання взводу: v опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону; v смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; v якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них; q завдання відділення: v позицію і завдання; v смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; v основну (запасну) вогневу позицію бойової машини піхоти (бронетранспортера); v основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; v місце відділення в бойовому порядку взводу і в ділянці зосередженого вогню; v рубежі, з виходом противника на які відділення відкриває вогонь; q завдання сусідів (позицію, праву (ліву) межу смуги вогню; q час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції.

Під час оцінки обстановки, вивчення противника, командир відділення повинен: q оцінити ймовірний склад і характер дій противника, на якій відстані він знаходиться, з якого рубежу, в якому напрямку і складі він може атакувати, час і порядок його виходу до переднього краю, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником - і місця його вогневих засобів. q вивчаючи місцевість, командир відділення бере до уваги характер (відкрита, напівзакрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) і рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а також стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

Під час проведення бойового розрахунку, командир відділення повинен: q призначити спостерігача за противником, черговий вогневий засіб, зв’язківця і підношувача боєприпасів, визначити склад бойових “двійок”, “трійок” (груп) і їх старших.

У бойовому наказі командир відділення вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з ним, крім того, місця розміщення його вогневих засобів; у другому пункті - завдання взводу і відділення (позицію , смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних і повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням) і завдання сусідів; у третьому пункті – після слова «НАКАЗУЮ» ставить завдання особовому складу (бойовим групам): v навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції. v старшому стрільцю і стрільцю, бойовим «двійкам» і «трійкам» (групам) - місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під час бою; v навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і кулеметникам , крім цього , - основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; v механіку-водію ( водію БТР) - маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегування вогню. у четвертому пункті – час готовності до оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Картка вогню механізованого Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку відділення вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них; положення противника; позицію відділення; смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових ракетних комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів і межі їх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого вогню взводу та місце в ній відділення, що веде вогонь; загородження, що розташовані Командир 1 мвід поблизу позиції відділення і ст. с-т В. О. Прохода прикриваються його вогнем. “__” _______ 200__ року

Дії особового складу відділення під час підготовки і веденні оборони.

Після одержання завдання особовий склад відділення діє наступним чином: приступає до розчищення смуги огляду й обстрілу; приступає до відривання і маскування окопів. Під час організації охорони командир відділення вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу; призначає спостерігача, указує його місце і задачу; доводить порядок дій особового складу відділення при раптовому нападі противника.

На позиції відділення в першу чергу q розчищається місцевість для покращення спостереження і ведення вогню; q послідовно відриваються одиночні (парні) окопи (окопи для АГС, ПТКР) і окоп для БМП (БТР); q в окопах для стрільців, гранатометників, кулеметників обладнуються протиосколочні козирки, q потім одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті, крім того, посилюється одежею крутостей та з’єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень; q для особового складу в окопі на відділення обладнується бліндаж; q в окопі для БМП відривається окоп з протиосколочним козирком для ПТРК.

На запасних позиціях для стрільців, гранатометників, кулеметників обладнуються бійниці, кулеметна ділянка; відривається окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера) і хід сполучення до нього. В окопі на відділення обладнуються ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи з його удосконалення в бойовому і господарському відношенні з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир відділення організує її дообладнання.

Картка вогню механізованого Після організації інженерних робіт відділення командир відділення складає картку вогню відділення , на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них; положення противника; позицію відділення; смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), гранатометів і протитанкових ракетних комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів і межі їхніх смуг вогню на флангах відділення, загородження, розташовані поблизу позиції відділення і прикриваються його вогнем. ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; загородження, розташовані поблизу позиції Командир 1 мвід відділення та ті, що прикриваються його ст. с-т В. О. Прохода “__” _______ 200__ року вогнем.

ПН При складанні картки вогню танка необхідно: Картка вогню механізованого відділення 1. Знаходячись лицем до противника, тримати перед собою аркуш паперу так, щоб верхня Ор. 4 -курган сторона його була паралельна лінії фронту. ПД ЗВ-1 2100 мв Кут 31 -60 2. Нанести умовне положення противника. Рівень гар. 30 -10 Ор. 3 -вежа кул. 30 -12 3. Орієнтуючись по сторонах горизонту, 1500 прокреслити на краю аркуша (звично зліва Кут 29 -50 уверху) стрілку “ПІВНІЧ — ПІВДЕНЬ”. Рівень гар. 30 -09 кул. 30 -12 4. У нижній частині аркуша умовними знаками наносять основну і запасну позиції + Ор. 2 -церква механізованого відділення, БМП, кулеметів і гранатометів. 1000 Кут 28 -80 5. Нанести ярко виражені місцеві предмети, Рівень гар. 30 -09 висоти, дорогі та інш. кул. 30 -11 Ор. 1 - сарай 6. Нанести орієнтири і відстань до них. 700 м Першим наносять найвіддаленіший орієнтир. 7. Щоб мати дані для стрільби вночі та в інших умовах обмеженої видимості, візують 1 мвід на орієнтири і вимірюють для кожного з них кутомір і рівень. 3 мвід 8. Нанести основні та додаткові сектори 2 мвід стрільби з основної та запасних ВП, ділянки ЗВ взводу (роти), загородження, які розташовані поблизу вогневої позиції танка. 9. Нанести позиції сусідів і границі їхніх смуг вогню на флангах відділення Командир 1 мвід 10. Після цього картка ст. с-т В. О. Прохода підписується. 02 “__” _______ 2010 року лютого

До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника і знищення його дрібних груп, що ведуть розвідку або намагаються проробляти проходи в наших загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, що розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Інший особовий склад в залежності від обстановки проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) у технічному обслуговуванні бойової машини піхоти (бронетранспортера) або відпочиває. Якщо відділення виділений черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, бронетранспортер, кулемет), він як правило розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. У бойовій машині піхоти (бронетранспортері) знаходяться механік-водій (водій) і навідник-оператор (кулеметник бронетранспортера) в готовності до негайного відкриття вогню. Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а інший особовий склад укривається в окопах із протиосколочними козирками,

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (при нанесенні противником ядерного удару) особовий склад відділення швидко укривається в бліндажі, бойовій машині піхоти, бронетранспортері (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі готується до відбиття атаки противника. Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналу спостерігача) відділення негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї відділення. По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки й інші броньовані машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової машини піхоти, гранатометів і протитанкових гранатів, а піхота, що спішилася- загороджувальним і зосередженим вогнем автоматичних гранатометів і вогнем кулеметів і автоматів відтинається від

Вогонь протитанкових засобів відділення (протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення) зосереджується в першу чергу по головному танку або танку з тралом, що долає загородження переднім краєм оборони, а потім по інших танках, що атакують, і іншим броньованим машинам. При сприятливих умовах обстановки з метою знищення танків, що долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільцем) з ручними протитанковими гранатами. Для прихованості їх висування використовуються складки місцевості і застосовуються аерозолі). Іноді в найбільш ймовірному місці пророблення противником проходу в загородженнях, відділенням завчасно відриваються і маскуються окоп і хід сполучення до нього. В окопі може розташовуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь підготовленим мінним шлагбаумом. По можливості в боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники, що зосереджують свій вогонь по оглядових приладах танків. У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення найближчий до нього солдат з підходом танка на відстань 25— 30 м кидає по ньому ручну протитанкову гранату. Якщо танк виявився неураженим, солдат відбігає по траншеї убік або лягає на її дно, а коли

З підходом піхоти противника до позиції на відстань 30 — 40 м відділення закидає її гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем в упор, гранатами й у рукопашному бою. Просування противника по траншеї і ходу сполучення повинне бути затримано вогнем і швидким встановленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків і інших переносних загороджень. Знищення противника, що ввірвався в траншею (хід сполучення) може здійснюватися бойовими групами з використанням переносних загороджень. Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення надає допомогу сусіду вогнем. Бойова машина піхоти веде вогонь самостійно та по командам (сигналам) командира відділення. У випадку обходу або вклинення противника в оборону бойова машина піхоти під прикриттям вогню відділення й аерозольних завіс займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій здійснюється тільки за наказом

Після відбитті атаки противника командир відділення зобов'язаний: перевірити стан особового складу і зброї відділення; поповнити запас ракет і боєприпасів і підготувати відділення до відбиття повторних атак; вжити заходів до відновлення позиції відділення, доповісти командиру взводу про результати бою (втратах особового складу, озброєння і військової техніки, наявності ракет, боєприпасів, пально- мастильних матеріалів і інших матеріальних засобів).

3 Врахування норм міжнародного гуманітарного права у ході підготовки та ведення оборонного бою.

q Оборону слід організовувати, головним чином, поза густонаселеними районами. Цивільні особи та цивільні об ’ єкти слід вивести із розташування воєнних об ’ єктів. З цією метою командувачі, командири (начальники) повинні вжити всіх заходів щодо організації взаємодії із цивільною владою. Переміщення цивільних осіб із районів, що розташовані поблизу воєнних об ’ єктів, бажано здійснювати у знайомі їм райони, які не становлять для них небезпеки. Якщо дозволяє обстановка, слід зробити завчасне ефективне повідомлення про оборонні заходи, які можуть зачіпати цивільне населення (наприклад, для евакуації людей із певних будівель або районів) q Необхідно перевірити, чи позначені об ’ єкти, які користуються особливим захистом, розпізнавальними емблемами (знаками) відповідно до обстановки, що склалась.

q Якщо можливий вибір між декількома смугами (ділянками, районами, позиціями) для отримання рівноцінної переваги, вибирається та із них, оборона якої створює найменшу небезпеку для цивільних осіб та цивільних об’єктів. Контрнаступ, який здійснюється з оборонних позицій, регулюється нормами, які встановлені для наступу. Щоб скоротити втрати серед цивільного населення і збиток цивільному майну, необхідно використовувати тільки такі засоби ведення бойових дій і види зброї, які відповідають тій місцевості, де знаходиться оборонна лінія. Райони бойових дій повинні бути приведені в первісний стан (наприклад, видалення перешкод і небезпечних предметів, таких, як міни, відновлення проходів, необхідних для цивільного населення). q Командувач, командир (начальник) і штаб повинні постійно уточнювати місця розташування об’єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, на маршрутах висування і рубежах розгортання противника, перед фронтом оборони, а також характер (статус) об ’ єктів (цілей), що заплановані до вогневого ураження. За необхідності завдання підлеглим уточнюються.