Гречкосій Зоряна Учениця 3 - В класу
Навесні вона в теплі Проростає з-під землі. Має трунок, має вроду І дарує насолоду. (Анемона)
Які дивовижні ці квіти, У кожній чарівність своя. Всі різні, та й що говорити — У квіти закохана я. Дивитись годинами можна На ніжні пелюстки в росі. Дивує і радує кожна, А щастя дарують усі.
Богині кохання Афродіті припав до серця син царя Кіпру, Адоніс, який своєю красою міг позмагатися навіть з богами Олімпу. Забувши про все на світі, богиня всюди була з Адонісом. Проте одного разу трапилося так, що Адоніс сам пішов на полювання. Його собаки погнали величезного кабана. Адоніс уже намірявся пронизати його списом, але кабан кинувся на нього й смертельно поранив. Дізнавшись про загибель коханого, Афродіта пішла в гори шукати його. Довго пробиралася вона через гірські кручі. Колючі кущі рвали її тіло, гостре каміння кололо ноги, та вона знайшла Адоніса. Дуже побивалася богиня біля мертвого юнака і в пам’ять про нього звеліла вирости з крові Адоніса квітам – анемонам. А там, де з її поранених ніг впали на землю краплини крові, виросли червоні троянди – квіти кохання.
Анемона морська Анемона звичайна