Господарський розвиток та економічна думка суспільств Східної та

Господарський розвиток та економічна думка суспільств Східної та Західної цивілізацій (VІІІ ст. до н. е. – V ст. н. е. )

План 1. “Осьовий час” та формування сучасних цивілізацій. 2. Східна цивілізація та її характеристика в осьовий час. 3. Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав

Осьовий час, або вісь історії: період між 800 та 200 рр. до н. е. Карл Ясперс (Jaspers, Karl) (1883– 1969) Як пише автор, саме в цей період відбувається “найрізкіший поворот в історії. З’являється людина такого типу, що зберігається й донині. Саме цей час ми коротко й будемо називати осьовим часом ”. Ясперс К. Смысл и назначение истории. М. , 1994

Зрушення “осьового часу”: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Прорив у релігійних уявленнях. Прорив у свідомості людини. Глобальні зміни в господарській та технікотехнологічній сферах. Трансформація соціальної структури суспільства. Виникнення недержавних власницьких структур, пов’язаних з індивідуальною трудовою діяльністю людини. Перетворення системи розподілу (редистрибуція) у податковий апарат. Поглиблення соціального й майнового розшарування.

Осьовий час 800 -200 рр. до н. е. З'являється людина з сучасними рисами, яка усвідомлює буття та саму себе, свої межі. З'являються нові релігії та їх пророки Імперські структури Поява філософський вчень в центрі уваги проблеми: Морально-філософські вчення Індивідуальне існування людини Взаємовідносини людини і світу Взаємовідносини людини і інших людей Взаємовідносини людини і божества Віровчення, які розв'язали висунуті мислителями осьового часу проблеми таким чином, що це стало зрозумілим

1. Прорив у релігійних уявленнях: 1. 2. 3. 4. 5. Відкриття Бога як суто духовної, надрозумної реальності. Переосмислення всієї структури ментального простору культури. Руйнування натуралістично-силової системи координат і насичення раціонально-моральним змістом цінніснорозумового простору культури. Відкриття людиною в собі розуму, як суто духовної реальності однорідної з Богом. Розгляд моралі, як прояв розумної діяльності людини відповідно до вимог Бога -Розуму.

Зародження та формування умов виникнення нових релігій:

2. Прорив у свідомості людини: 1. 2. 3. 4. 5. 6. Осмислення буття в цілому, самої людини та її меж. Осягнення людиною величі світу та відчуття власної безпорадності. Самоусвідомлення та рефлексія людини (сенс існування). Створення умов для розвитку духовної культури, інтенсивного духовного руху. Розмірковування людини над історією та спроби опанування ходу подій. Вперше постає проблема співвідношення людини і світу.

Зростання індивідуальної творчої основи людини Більш високий рівень індивідуальної творчої основи людини Залежить від Звуження економічних функцій держави Обумовлює ускладнення Розвитку індивідуальної форми власності Економічної політики Суспільної політики Культури

3. Глобальні зміни в господарській та техніко-технологічній сферах : v v - Перехід до „залізного віку” та поширення більш досконалих знарядь праці : плуг з сіялкою; важкий плуг з двома лемешами; гвинт Архімеда. Модернізація виробничих процесів: рядове землеробство; зрошувальна система з використанням грунтових вод; система глибинного буріння.

Зміни в знаряддях праці та технологіях

Зміни в політичній системі Зміни в уявленнях щодо відносин між політичною сферою і трансцендентним порядком Порядок, що будується не на досвіді, а на духовному зростанню і постійному вдосконаленню Було: політика регулює світські порядки Стало: політика визначає духовне зростання і постійне вдосконалення Ставлення до правителя Стало: Було: Монарх – Бог! (ставлення як до божества) Монарх – людина, несе відповідальність перед Богом Суспільство підзвітне Богу

Зміни в соціально-економічній сфері Поява людини-індивіда Технологічний переворот Індивідуальні форми власності Влада-власність Система розподілу (редистрибуція) Податковий апарат Індивідуальна трудова діяльність Розшарування Майнове Соціальне

Характеристика господарської системи суспільства Східної цивілізації Суспільство Східної цивілізації Політична система Господарська система Деспотія Політика примусу (страх перед владою: “тремтять і вірують”) Суспільно-державна власність на ресурси, які “даровані всьому людству” Духовно-культурна сфера Соціальна структура Відсутність господарської свободи та індивідуальності Монорелігії Кастовий устрій Жорстка ієрархія Рента-податок Система суцільного рабства Адміністративнобюрократичний контроль над господарством Неподільність влади від власності

Індія Політична система: Демократія в умовах імперії Маур’їв Імператор - диктатор Соціальна структура Варно-кастове брахмани Касти як спадкова професійна діяльність (чітка проява в. . господарської свободи) Власність на землю недоторкані кшатрії вайші Державна Організація самоуправління Релігійноетичний кодекс дхарма Давньоіндійське місто – центр ремісництва і торгівлі Духовно-культурна складова Господарська структура характеризується фактами: Спільні кошти Жорстка регламентація життя Домінування натурального господарства Буддизм (релігія, філософія, ідеологія, спосіб життя) Ірригаційне землеробство - основна формами господарської діяльності Общинна Індивідуальна (її роль зростає) Безпосередні виробники – общинники-селяни Основна господарська форма – індивідуальне господарство

Артхашастра Головна ідея – економічна суть держави Колонізація нових земель Переселення надлишкового населення Функції держави Будівництво колодязів та іригаційних споруд Заохочення господарської діяльності Державне землеволодіння Відносини власності Оренда копалень Державна власність на іригаційні споруди Землекористування за умов сплати податків (ренти, податки = 16 доходів) Поземельний грошовий податок Головна мета економічної політики держави – поповнення скарбниці за рахунок: Натуральні побори садів, городів, худоби, тощо Господарство царських маєтків Торгівля регламент Громадські роботи Видатки скарбниці Вчення про касти Аналіз різних форм рабства Витрати на богослужіння Утримання двору Закріплення майнових та професійних відмінностей окремих груп населення Неможливість рабства для аріїв Заборона продажу в рабство дітей до 8 -ми років Визнання вільними дітей вільного, що продав себе в рабство Вільні діти рабині, що народилися від її господаря

Китай Конфуціанство Система спадкових рангів Моїзм Клани, сімейнородові колективи Ієрархія залежності Майнові відмінності Політична структура Духовно-культурна складова Соціальна структура Патріархальна родина Ідеальне суспільство Даосизм Імператор (Ван) найвищий ранг

Господарська система Відносини власності на ресурси Імператор (Ван) Спадкова умовна власність Наступний за рангом Поземний податок до 23 врожаю Наступний за рангом Соціальна структура Ранги Раби Успадковується старшим сином Інші діти – на ранг нижче

Економічна думка Моральні принципи розвитку суспільства Конфуцій Вдосконалення окремої людини Вдосконалення суспільства Вдосконалення держави Автори колективного трактату “Гуанцзи” Реформи Цинь Шихуана Людство Благородні Звичайні Живуть для інших Нікчеми Живуть собі на втіху Необхідність освіченого правителя – батька народів, який забезпечує: Рівномірний розподіл багатства Вигідну праця Вміле господарювання • Закріплення за державою права власності на землю • Адміністративна реформа • Соціальна реформа (Табель про ранги), ліквідація спадкових рангів і запровадження “ титулів знатності ” • Законодавча реформа • Земельна реформа üнадання селянину землі у користування üОплата податків (поземельне оподаткування)

Загальна характеристика господарської системи суспільств Західної цивілізації Суспільство Західної цивілізації Політична система Держави-поліси Деспотія (Спарта) Демократичні засади (Афіни) Захист прав власності Закони Драконта Закони ХІІ таблиць Духовно-культурна підсистема Соціальна сфера (структура) Вільні громадяни Іноземці Раби Право власності на землю Землеробство єдино прийнятне зайняття Ремесло і торгівля Філософські вчення, спрямовані на пошук “ідеальнго суспільства” (Платон, Арістотель) Спроби аналізу господарських процесів

Господарська система Давньої Греції Торговоремісничий період Патріотичний період Соціальний склад населення Основна господарська форма – домашнє (ойкісне) господарство Спарта Домовласники Спартіади Ілоти Евпатріди Кревні родичі Клієнти Держави-поліси (Афіни) Геомори Деміурги Раби Землевласники Кредитні відносини (трапезити) Виробництво товарної продукції Ергастерія як форма організації ремісничого виробництва

Реформи Солона (594 р. до н. е. ) • Визначення соціального статусу громадян в залежності від доходів, що давала земля: • - перший стан, найбагатший, з нього обирали архонтів; • - другий та третій стани — воїни, основа війська; • - четвертий (фети) — землі не мали. • Ліквідація боргового рабства; • Підвищення статусу ремісників і торговців (забезпечувалося право на громадянство і отримання землі). • Заборона експорту сільськогосподарської продукції крім оливкової олії — розвиток керамічного виробництва. • Монетна реформа. • Встановлення юридичної рівності громадян. • Реформа спадкового права.

Ксенофонт (444— 354 рр. до н. е) Основні праці: «Економікос» ( «Домобудівництво» ) та «Кіропедія» . - Ревний прихильник та захисник натурального домашнього господарства, заснованого на праці рабів. ― Добробут країни залежить від землеробства, а тому саме воно є головним напрямком господарського розвитку. ― Засуджує ремесло та торгівлю, говорячи, що заняття відомими ремеслами є низьким, і вони не мають поваги у містах, адже руйнують тіло працюючого. ― Високо ставить заняття ремеслом у домашньому господарстві для задоволення власних потреб, коли воно поєднується із землеробством ― Визнавав важливість та корисність для держави праці ремісників, але за умови, що до ремесла залучено рабів та метеків.

Платон (428— 347 рр. До н. е. ) Основні праці: «Держава» ; «Закони» . У творі «Держава» : ― нерівність випливає із самої природи людини, через що є нездоланною. Кожна людина має одержувати свою частку відповідно до власних здібностей, що і є справедливим. ― Основний принцип побудови держави та її природною основою є поділ праці. Усе вільне населення в ідеальній державі він поділяв на три стани за їхньою роллю в суспільстві: філософів, воїнів та третій стан (землероби, ремісники, торговці). ― Унаслідок поділу праці з'являються ринок, торгівля і гроші. В процесі обміну відбувається зрівнювання всіх товарів і вони стають порівнянними, хоч і є різними споживчими цінностями. Товари порівнюються за допомогою грошей. Гроші потрібні для забезпечення обміну товарів. Платон був супротивником продажу товарів у кредит, гостро засуджував лихварство. У «Законах» розглядався ще один проект ідеальної держави, економічна організація якої була більш реалістичною: • передбачалось запобігання надмірній концентрації землі в руках власників • через рівномірний її розподіл, допускалось право володіння і користування (неповне право власності) для представників вищих станів, та можливість передачі землі у спадок тощо. Але він залишався захисником натурального аграрного господарства, що використовує переважно працю рабів.

Аристотель (384— 322 до н. е. ) Найвидатніший мислитель давнини. У своїх працях «Політика» і «Нікомахова етика» виклав проект «найліпшої держави» . - ділить суспільство на вільних і рабів, а їх працю на розумову й фізичну, що обумовлене лише «законами природи» . - виділяє як провідну галузь економіки землеробство. Уся земля держави має поділятися на дві частини, одна з яких перебуває у державній власності, а друга — в індивідуальній. - розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживчих цінностей (природне, істинне багатство) і багатство як нагромадження грошей. Відповідно до цього він розрізняв і два види господарської діяльності: економіку і хрематистику. - розкрив подвійне значення блага - тлумачить функції грошей. Природними функціями грошей вважав функції засобу обігу й міри вартості, а використання грошей як засобу нагромадження, збагачення відносить уже до хрематистики. - сформулював поняття “справедливої ціни”. - розглядає індивідуальну власність як таку, що відповідає людській натурі, виступає проти суспільної власності Платона.

Господарська система Давнього Риму Соціальна структура Патриції Спільна земельна власність Основні види господарської діяльності Плебеї Відсутність права на земельну власність Основа римського війська Основні форми господарство Домашнє натуральне господарство Сільське господарство Вілла Латифундія солтис Протиріччя Реформи Сервія Тулія Ремесло Базуються на праці рабів Право власності на землю Руйнування родових порядків Закони ХІІ таблиць Захист прав власності Торгівля

Активна експансія римлян Дешеві раби Ефективність використання праці рабів Зростання товарного виробництва с/г продукції Посилення спеціалізації Поглиблення поділу праці Утворення імперії Провінції – як основа забезпечення державних видатків Система відкупів Лихварство Втрата селянства Реформа Гракхів Стимулювання процесів “люмпенізації”

Уповільнення експансії Зростання ціни на рабів Падіння продуктивності праці Поява системи колонату Поява пекулію – індивідуальної господарської колони Раб перетворюється на лібертіна (вільновідпущеника)

Катон Старший • Праця: “Землеробство”; • Зразкове господарство функціонує за принципом: “Продавай якомога більше, купуй якомога менше”. • Пропонує мати у господарстві все, що потрібно для забезпечення його ефективного функціонування. • Рабів не повинно бути багато, а видатки на їх утримання повинні бути мінімальними. • Вілла Катона – це поєднання натурального господарства та товарного і спеціалізованого, орієнтованого на ринок.

Марк Теренцій. Варрон • Трактат “Про сільське господарство” • Пропонує застосувати методи стимулювання праці рабів різними способами. • Пропонує дозволити рабам одружуватися та мати власність. • Пропонує на великих сільськогосподарських роботах використовувати найманих робітників. • Зазначає, що раби краще працюють, якщо господар щедріше наділяє їх харчами, не шкодує на одяг, дозволяє відпочити й дає деякі пільги.

Луцій Юній. Колумелла • Праця: “Про сільське господарство” • Розглядає велику кількість проблем, пов'язаних із сільським господарством. • Рекомендував здійснювати поділ праці серед рабів і більш рівномірно розподіляти їх між різними роботами. • Стверджував, що головною метою ведення господарства є отримання доходу, а тому власник повинен регулярно відвідувати власне господарство. • Якщо власник не може часто бувати в своїх маєтках, то йому слід передати землю в обробіток колонам • Розглядав працю колонів, як більш продуктивну, ніж праця раба.

Дякую за увагу!