Головний герой поеми не окрема людина, а люди. І які люди! О. Білецький
• Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний Завзятіший од всіх бурлак.
• Син Венери та Анхіза, відважний, хоробрий ватажок, який повів своє військо до Латинської землі. • Еней здатний і на бійку, і на розваги, і на дипломатичні стосунки з Латином, Aцecтом, Евандром та іншими царями; вміє майстерно танцювати, любить випити і погуляти.
Портретний образ Енея зустрічаємо на сторінках поеми багато разів. Автор то милується ним: • Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий, Такий, як був Нечесакнязь, На нього всі баньки п’ ялили, І сами вороги хвалили, Його любив всяк — не боявсь.
А то змальовує у досить-таки непривабливому вигляді: • Напали з хмелю перелоги, Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило, Було на світі все немило …
• Інколи він боягузливий і безпорадний. Побачивши Сівіллу вперше, Еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв» . У пеклі він всього жахається, ховається за Сівіллу. Його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. Наляканий гнівом Зевса • . . . піджав хвіст, мов собака, Мов Каїн, затрусивсь увесь; Із носа потекла кабака.
На полі бою Еней — мудрий, завзятий полководець: • Еней совавсь, як навіжений, Кричав, скакав, мов віл скажений, І супротивних потрошив: Махне мечем — врагів десятки Лежать, повиставлявши п’ ятки; Так в гніві сильно їх локшив!
• Одчайдушний і великодушний: «лежачих не займає» , але честь козака захищає. Користується любов’ю та повагою троянців.
• В образі Енея, який водночас «любить пожити» , та не дасть ворогам спуску, Котляревський змалював типового козака-запорожця, сміливого кошового отамана Війська Запорозького.
ТР ОЯНЦІ • Троянці — це життєрадісні, сміливі, дружні та привітні люди, які люблять добре поїсти, попити, погуляти, розважитись,
ТРОЯНЦІ • але вміють і міцно стиснути в руках зброю, постояти за свою честь і мужньо захищати вітчизну, а якщо потрібно, то і віддати життя за неї.
Низ і Евріал не троянці за походженням, але були на службі, вони завербувалися до Енейового війська і сумлінно несуть службу. У Евріала є вдома старенька мати, а у Низа немає нікого з рідних. Їхній намір пробратися у ворожий стан і «каші наварити там» породжений високим патріотичним почуттям.
Низ і Евріал вірний батьковому заповіту, пригадує, що його «батько був сердюк опрічний» і заповідав синові: «Умри на полі, як герой» . На умовляння Низа, щоб Евріал залишився на варті, не ризикував своїм життям, бо в нього ж є мати, задля якої він повинен жити, — той відповідає: Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять. . .
Низ і Евріал • Бойова дружба між цими патріотами-земляками така міцна й священна, що на перешкоді їй не може стати навіть смерть. • Слова Евріала, звучать, як клятва вірності своєму побратимові: Від тебе не одстану зроду, З тобою рад в огонь і в воду, На сто смертей піду з тобой.
Низ і Евріал • Друзі пішли у ворожий табір вночі, щоб вирізати ворогів і цим допомогти троянцям здобути перемогу. Але Евріал потрапив до рук ворогів, і смерть товариша викликала смертельну ненависть у Низа до його вбивць, і він один кинувся проти озброєних ворогів.
Низ і Евріал • В образах Низа та Евріала автор змалював доблесних синів українського народу, мужніх патріотів, вірних козацькій присязі та бойовій дружбі. Життя своє вони віддали заради свободи рідної землі, заради перемоги над ворогом. • Так кончили жизнь козарлюги, / Зробивши славнії услуги / На вічність пам’яті своєї…
Образи Енея та троянців • В образах Енея і троянців Котляревський змальовує українських козаків – запорожців з їх хоробрістю, завзяттям, веселими звичаями. • «…Це ті самі люди, сильні, відважні, невтомні в походах, яким не потрібне багатство, а потрібна перш за все воля, свобода, без якої і життя для них немає… Вони умруть, але не стануть рабами» О. Білецький