Голодомор 1932 -1933 рр.
• Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933 року. • Підраховано, що на початку року середня селянська родина з 5 чоловік мала близько 80 кг зерна, щоб проіснувати до наступного врожаю.
Залишившись без хліба, селяни їли котів, собак, щурів, кору, листя, навіть пили помиї з добре забезпечених кухонь членів партії.
Найбільшого розмаху голод сягнув після завершення роботи хлібозаготівельної комісії весною 1933 року. Першими як правило, гинули чоловіки, пізніше діти, і останніми жінки. Але перш ніж померти люди часто божеволіли.
Найстрашніше було дивитись на маленьких дітей. Голод стер з їхніх обличь усі сліди дитинства і лише в очах лишився відблиск дитинства!
У 1933 році померлих від голоду по селах стало стільки, що трупи лежали по вулицях.
“Страшною була весна 1933 року. По селах їздила відвода і збирала по дворах мертвих людей. Були такі дні, що з однієї хати в один день виносили по шість душ” (Спогади очевидця)
Очевидці свідчать, що голод обмежувався українською територією, голодуючим українським селянам не дозволялось переходити або переїжджати в Росію. На кордоні з Росією стояли загороджувальні загони, які розстрілювали втікачів з України.
Радянське керівництво довгий час не вживало заходів, щоб полегшити долю мільйонів голодуючих селян.
В окремих випадках люди, яких ще не зовсім покинули сили, наважувались на штурми зерносховищ. Їх розстрілювали, щасливіших після арешту відправляли у тюрму, так принаймі можна було поїсти!
Прагнучи врятувати дітей, люди везли їх у міста й залишали в установах, лікарнях, у парках, на вулицях.
Лиха доля українців була оповита завісою мовчання. Керівник країни Сталін наказав ставитися до Голодомору як до явища, якого не було!
Водночас мільйони тон зерна Радянський Союз вивозив за кордон. А навіть частини його вистачило б, щоб врятувати людей від жахливої смерті.
Сукупні демографічні втрати від Голодомору 1932 -1933 рр. в Україні становлять близько 5 млн. осіб!
Але усі колись будуть відповідати за свої вчинки перед Богом. . .