ГЛОТКА Презентація Студентки 306 -МН групи КММК Пішти

ГЛОТКА Презентація Студентки 306 -МН групи КММК Пішти Тетяни

Глотка є порожнинним органом, що розташований між порожнинами носа і рота спереду та гортанню і стравоходом –знизу. Вона одночасно є частиною дихального і харчового трактів, у ній перехрещуються як повітроносний, так і травний шляхи.

Глотка має 7 отворів, якими сполучається із сусідніми органами: § 1. Дві хоани (з порожниною носа). § 2. Два вічка слухових труб (з барабанними порожнинами). § 3. Зів (з порожниною рота). § 4. Вхід в гортань (з гортанню, далі – трахеєю). § 5. Вхід у стравохід (зі стравоходом).

Носоглотка (верхня частина глотки) – порожнина, що знаходиться позаду від порожнини носа та сполучається з нею через праву та ліву хоани.

Ротоглотка – середня частина глотки; бокові та задня її стінки є продовженням відповідних стінок носоглотки та переходять на нижній відділ глотки. Спереду ротоглотка через зів сполучається з порожниною рота. Зів обмежується: зверху – м’яким піднебінням та язичком, знизу – коренем язика, з боків – передніми та задніми піднебінними дужками.

§ Між піднебінними дужками з обох боків розташовані піднебінні мигдалики (правий і лівий). На їх поверхні, звернутій у порожнину зіва, є чисельні глибокі розгалужені щілини – лакуни (або крипти). § У товщі слизової оболонки задньої та бокових стінок глотки є невеликі скупчення лімфоїдної тканини, що називаються лімфоїдними фолікулами задньої стінки та бокових валиків глотки. § На задній поверхні кореня язика розташоване ще одне скупчення лімфоїдної тканини – язиковий мигдалик.

Гортаноглотка § Гортаноглотка– нижня частина глотки, яка має лійкоподібну форму, що звужуючись донизу, переходить у стравохід. Вона, ніби мішок, обгортає майже зі всіх боків гортань. У передньо-верхній її частині спереду від надгортанника, розташовані валекули. У задньо-нижній частині гортаноглотки з обох боків гортані знаходяться заглибини – грушоподібні синуси.

Фізіологія глотки Глотка виконує чотири основні функції: 1. Дихальну – проходження повітря у гортань. 2. Проходження рідини та їжі у стравохід. 3. Захисну – запобігання проникненню сторонніх тіл та подразнюючих речовин (хімічне та термічне подразнення) у нижчерозміщені відділи травної та дихальної систем; участь в імунітеті, а також зігрівання, зволоження та знезараження повітря тощо. 4. Мовну – артикуляція та резонанс звуків під час мовлення.

ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ § § Орофарингоскопія Епіфарингоскопія Гіпофарингоскопія Пальпація шиї та підщелепних лімфатичних вузлів § Пальцеве дослідження носоглотки

ЗАХВОРЮВАННЯ ГЛОТКИ

Клініка аденоїдів 1. Утруднення носового дихання через обидві половини носа. 2. Постійне чи періодичне виділення з носа слизового або слизисто-гнійного секрету, який може сприяти запаленню шкіри біля входу до носа. 3. Гугнява мова. 4. Поверхневий сон з відкритим ротом, що супроводжується хропінням. 5. Ранкове блювання через заковтування слизу під час сну. 6. Відсутність апетиту. 7. Відставання у навчанні.

Фактори, що сприяють розвитку аденоїдів 1. Конституційна схильність. 2. Повторні інфекції верхніх дихальних шляхів. 3. Харчування переважно м’ясними стравами.

Діагностика § Передня риноскопія (її проводять після видалення слизу з порожнини носа) Коли хворий промовляє “ку-ку” або ковтає, через компенсаторно розширений правий або лівий загальний носовий хід можна бачити коливання аденоїдної тканини в носоглотці. § Задня риноскопія Наявність горбкуватої м’якої тканини на склепінні носоглотки, яка в тією чи іншою мірою перекриває задній край перегородки носа разом з просвітом хоан. § Пальцеве дослідження носоглотки проводять, якщо шляхом передньої чи задньої риноскопії встановити діагноз не вдається. Для цього через порожнину рота заходять пальцем за м’яке піднебіння у носоглотку та пропальповують її стінки і вміст. За наявності аденоїдів лікарю не вдається промацати пальцем задній край перегородки носа, оскільки цьому перешкоджає збільшений глотковий мигдалик.

Ступені аденоїдів § І - закривають леміш до однієї третини; § ІІ - закривають леміш більше ніж на половину; § ІІІ - закривають всю хоану. § ІV - виступають в ротоглотку

Ускладнення Глотковий мигдалик порушує прохідність слухових труб та є місцем розмноження мікроорганізмів, аденоїди стають причиною ряду ускладнень: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. • Хронічний риніт. • Гострі чи хронічні синусити. • Гострий рецидивуючий чи хронічний гнійний середній отит. • Хронічний тубоотит. • Хронічний тонзиліт. • Хронічний фарингіт. • Ларинготрахеобронхіт. • Кон’юнктивіт. • Запалення шийних лімфовузлів тощо.

Лікування § В’яжучі краплі до носа, § Загальноукріплювальні засоби: вітаміни, препарати заліза, кальцію, ультрафіолетове опромінення глотки, § санаторно-курортне лікування (курорти з теплим морським кліматом) тощо.

§ Ангіна – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням лімфоїдної тканини глотки, переважно піднебінних мигдаликів і регіонарних лімфатичних вузлів, та супроводжується гарячкою і явищами інтоксикації.

Класифікація § За локалізацією § у глотковому мигдалику (аденоїдит); § у язиковому мигдалику (ангіна язикового мигдалика); § в лімфоїдній тканині гортані (гортанна ангіна).

За етіологією § первинні, § вторинні § ангіни при захворюваннях крові

Первинні ангіни Збудником первинних ангін (катаральної, фолікулярної та лакунарної) найчастіше є стрептокок, рідше – стафілокок або пневмокок. Інфекція може бути занесена ззовні, в такому випадку її джерелом є хворий на ангіну або з іншою стрептококовою чи стафілококовою інфекцією, або здоровий носій збудника. За важкістю захворювання і характером патологічного процесу в мигдаликах первинні ангіни поділяють на • катаральну, • фолікулярну • лакунарну.

КАТАРАЛЬНА АНГІНА Найлегша форма первинних ангін. § § § Клініка Сухість і дряпання в горлі. Помірний біль у глотці, що посилюється під час ковтання (біль посилюється під час вживання їжі) Температура підвищена Головний біль та загальна слабість. У маленьких дітей буває висока температура, що іноді супроводжується блюванням. Хвороба проходить через 3 -5 діб.

Орофарингоско пія § Піднебінні мигдалики збільшені та болючі при дотику шпателем. § Поверхня їх почервоніла, іноді може бути вкрита слизовими виділеннями. § У тяжких випадках утворюються точкові крововиливи в слизову оболонку язичка і піднебінних дужок, виникає їх набряклість. § Лімфатичні вузли під кутом нижньої щелепи бувають збільшеними і болючими.

ФОЛІКУЛЯРНА АНГІНА Є більш важкою формою ангіни. Клініка 1) різка слабкість та апатія; 2) виражений головний біль; 3) ломота у м’язах та суглобах. Хвороба супроводжується значним підвищенням температури (до 40° С) з ознобами і часто закінчується на 4 -7 -й день захворювання.

Орофарингоскопія § Мигдалики значно збільшені, почервонілі та різко болючі при дотику шпателем. § Крізь їх пурпурово-червону слизову оболонку просвічується велика кількість круглих, завбільшки 1 -3 мм, жовтуватих або жовтувато -білих гноячків, що злегка підвищуються над поверхнею мигдаликів (ніби “зоряне небо”). Цими гноячками є нагноєні фолікули мигдаликів. § Підщелепні, позадущелепні та шийні лімфатичні вузли збільшені, різко болючі.

ЛАКУНАРНА АНГІНА § § § § § Лакунарна ангіна характеризується значно вираженими явищами загальної інтоксикації. Клініка Біль в горлі загальна інтоксикація Температура підвищується до 40° С прискорення дихання та пульсу (10 ударів серця на кожен 1° С підвищення температури тіла) загальне нездужання сонливість виражений головний біль у м’язах та суглобах порушення сну тощо.

ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ § Хвороба характеризується збільшенням об’єму піднебінних мигдаликів. § Це захворювання спостерігається, переважно, у дітей віком 6 -12 років внаслідок частих запальних процесів глотки та при конституційній схильності. У дорослих гіпертрофія піднебінних мигдаликів зустрічається рідко.

Клініка 1. Утруднене ковтання. 2. Гугнявий відтінок мови. 3. Іноді утруднення ротового та носового дихання.

Орофарингоскопія Обидва мигдалики збільшені, округлої форми, з гладкою поверхнею та різного ступеня щільності. Іноді вони настільки збільшуються, що стикаються один з одним по середній лінії. Рідко збільшується тільки один мигдалик.

Лікування § Тонзилотомія § Полоскання чи змащування глотки в’яжучими розчинами, курортотерапія (теплий морський клімат), § фізіотерапія, § молочно-рослинна дієта з помірною кількістю м’ясних страв.

АДЕНОЇДИТ § Гостре запалення глоткового мигдалика, що переважно виникає у немовлят і дітей молодшого віку та перебігає тяжко,

Клініка 1. Пекучий біль за м’яким піднебінням. 2. Головний біль. 3. Порушення носового дихання. 4. Гнійні чи слизисто-гнійні виділення з обох половин носа. 5. Підвищена температура тіла. Лікування Проводять так само, як і при риніті. Призначають закапування в ніс 1 -2% розчину протарголу, немовлятам та дітям раннього віку – антибіотики (лікування в співпраці з педіатром).