Глобальнi проблеми людства Екологiя
План: 1…Класифікація екологічних проблем. 2…Атмосферна екологічна проблема. 3…Водна екологічна проблема. 4… Геолого-геоморфологічна екологічна проблема. 5… Ґрунтова екологічна проблема. 6… Біотична екологічна проблема. 7… Комплексна екологічна проблема. 8…Наслiдки Чорнобиля. 9…Висновок.
атмосферні (забруднення атмосфери: радіологічне, хімічне, механічне, теплове); водні (виснаження і забруднення поверхневих і підземних вод, забруднення морів і океанів); геолого-геоморфологічні (інтенсифікація несприятливих геолого-геоморфологічних процесів, порушення рельєфу і геологічної будови); ґрунтові (забруднення ґрунтів, ерозія, дефляція, вторинне засолення, заболочування і ін. ); біотичні (зменшення рослинності, деградація лісів, пасовищна дигресія, скорочення видової різноманітності і ін. ); комплексні (ландшафтні) — запустинювання, зниження біорізноманітності, порушення режиму природоохоронних територій.
2. Атмосферна екологічна проблема. До проблем, які пов’язані з глобальними змінами атмосферних процесів, чи її складників необхідно віднести: – проблему порушення газового балансу атмосфери і тісно пов’язану з нею проблему порушення теплового балансу Землі; – проблему росту погодних аномалій та інші. Їх виникнення пов’язують з надмірною антропогенізацією глобальних природних процесів і порушення господарською діяльністю рівноваги між основними компонентами нашої планети. Визначено, що новими руйнівниками озонового прошарку є фтор, місткі сполуки та інші. Одна активна молекула фреонів може спалити до сотні тисяч молекул озону.
3. Водна екологічна проблема. Вода один із найважливіших факторів, що визначає розміщення продуктивних сил, а дуже часто і засіб виробництва. Головними джерелами задоволення потреб людства у прісній воді є річкові води. Зростання водоспоживання при незмінних ресурсах річкового стоку створює реальну загрозу виникнення дефіциту прісної води. Деякі спеціалісти вважають, що через кілька десятиліть вода буде не дешевшим товаром, ніж нафта. Основний вплив водокористування на водні ресурси зумовлюється безповоротним водозабором і скидом забруднюючих речовин у водні об’єкти. Джерелами забруднення визнаються об’єкти, з яких здійснюється скид або інше надходження у водні об’єкти шкідливих речовин, що погіршують якість поверхневих вод, обмежують їх використання, а також негативно впливають на стан дна та бе регових водних об’єктів. Суттєвим чинником забруднення водних об'єктів залишаються підприємства вугільної, паливної галузей промисловості, електроенергетики, кольорової металургії, чорної металургії , хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування та житлово-комунального господарства.
4. Геолого-геоморфологічна екологічна проблема. Збереження геолого-геоморфологічних об’єктів є важливим напрямом природоохоронної діяльності у багатьох країнах, що опирається на відповідну нормативно-правову та законодавчу базу. З цим напрямом природоохоронної діяльності пов’язані такі терміни як геоконсервація, геоохорона та охорона геоспадщини. Про необхідність здійснення певних заходів щодо законодавчого забезпечення національної політики у галузі геоконсервації, свідчить : розробка національної методології виявлення, селекції та консервації цінних геологогеоморфологічних об’єктів з широким використанням міжнародного досвіду та міжнародних ініціативних програм з геоохорони; розширення спектру форм (категорій) заповідання цінних у науково-освітньому значенні геологогеоморфологічних об’єктів. Зокрема, на часі є введення таких категорій як місця документації (спеціального наукового інтересу); у практиці існуючого заповідання слід ширше застосовувати категорію геологічних заказників для територій, які мають різноманітний характер геоспадщини, та підвищити статус об’єктів геоспадщини на велико просторових заповідних територіях – природні заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки; важливим є приєднання українських наукових інституцій і адміністративних органів до участі в міжнародних програмах геоконсервації: Глобальні геомісця і Геопарки. Вони дозволять створити геоінформаційну базу даних існуючих заповідних геолого-геоморфологічних об’єктів та розробити і забезпечити функціонування національних геопарків у геологічно найатракційніших регіонах – в Українських Карпатах і Криму, на Поділлі та Подніпров’ї.
5. Ґрунтова екологічна проблема. Грунтовий покрив Землі являє собою найважливіший компонент біосфери Землі. Саме грунтова оболонка визначає багато процесів , що відбуваються в біосфері. Найважливіше значення грунтів складається в акумулюванні органічної речовини, різних хімічних елементів , а також енергії. Грунтовий покрив виконує функції біологічного поглинача, руйнівника інейтралізатора різних забруднень. Якщо ця ланка біосфери буде зруйнована, то сформоване функціонування біосфери незворотно порушиться. Саме тому надзвичайно важливе вивчення глобального біохімічного значення грунтового покриву, його сучасного стану і зміни під впливом антропогенної діяльності. Важливим етапом у розвитку біосфери стало виникнення такої її частини, як грунтовий покрив. З утворенням досить розвиненого грунтовогопокриву біосфера - стає цілісною завершеною системою, всі частини якої тісно взаємопов'язані і залежать один від одного.
6. Біотична екологічна проблема. Біота — історично сформована сукупність представників флори та фауни, об’єднаних спільною областю поширення. Звідси рекреаційні біотичні ресурси — це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і задоволення духовних потреб людини та організації окремих видів туризму (мисливські тури, фіш-тури тощо). В якості таких ресурсів можна зазначити: - рекреаційні ліси; -складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, ентомологічні, іхтіологічні, орнітологічні, загальнозоологічні заказники; ботанічні та зоологічні пам’ятки природи; ботанічні сади та зоопарки); - фауну мисливських господарств. Важливою проблемою використання біотичних ресурсів є визначення їх цінності. Рекреаційна цінність виходить з лісистості, породного складу та бонітету деревостану; естетичності та частоти зміни пейзажів, ландшафтів; заболоченості території; наявності грибних та ягідних місць, водойм; доступності з точки зору рекреантів та рекреаційного господарства; географії нозоареалів та інших медикогеографічних особливостей території.
7. Комплексна екологічна проблема. Аналіз тенденцій в галузі безпеки суспільства і людини і прогноз на XXI століття показують, що небезпеки і загрози набувають все більш комплексний взаємопов'язаний характер. Проте загроза іноді тягне за собою цілий ланцюжок інших небезпек. Війни приносять надзвичайні ситуації в техногенних, соціальних, екологічних сферах. Технокатастрофи індукують природні катаклізми, і, навпаки, природні лиха згубно впливають на техногенну безпеку. І подібних прикладів можна навести багато. Тому в XXI столітті єдино правильним підходом до вирішення проблем безпеки є комплексний, системний підхід. Говорячи про комплексну безпеку суспільства, людини і територій, ми маємо на увазі забезпечення безпеки від усіх видів небезпек і загроз у рамках єдиної стратегії з використанням повного набору форм і методів протидії їм. Це інтегральне поняття. До цих пір було прийнято розглядати і забезпечувати безпеку за її видами, напрямками - військовими, промисловими, інформаційними, природними і т. д. Ці напрями забезпечення безпеки, природно, залишаться актуальними і надалі. Однак в підходах до вирішення проблем безпеки цивілізації, світової спільноти, країни, колективу, особистості важливі не тільки конкретні, навислі над ним погрози, але і загальні ідеї, які об'єднують різні аспекти небезпеки, намічають загальну методологію безпечного існування.
8. Наслідки Чорнобиля глобальні і вічні. Глобальні, тому що чорнобильська радіація поширилася по всій планеті. Вічні, тому що забруднені землі залишатимуться небезпечними десятки і навіть сотні тисяч років. Головний урок трагедії в тому, що не можна покладатися на техніку, наскільки б надійною вона не здавалася. Сліпа віра в безпеку «мирного атома» призвела до катастрофи.
9. Висновок. Вперше люди серйозно занепокоїлися про стан навколишнього їх природного середовища лише наприкінці XX століття. Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини, супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, призвела до того, що нині біосфера планети перебуває в критичному стані, коли до глобальної катастрофи залишилися лічені роки. Однією із цих проблем які важко вирішуються є зменшення озонового шару. Виснаження його впродовж останніх десятиріч - це ще одна глобальна проблема, від вирішення якої залежить майбутнє людства. Світове громадське господарство переживає глибоку кризу, яка в окремих регіонах, в залежності від умов, приймає різні форми економічної стагнації, нестабільності та хаосу, ілюзії псевдорозвитку, загальної відсталості або екологічного знищення. Найрозвиненіші в технічному, технологічному і економічному відношенні країни втрачають перспективи розвитку і перебувають в невпевненості. Але ми зможемо все виправити, потрiбно лиш дiяти.
Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об'єднання зусиль націй і народів у боротьбі за врятування біосфери планети, адже Земля у нас всіх одна; здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та вживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості. Тягар цих турбот має лягти на всі країни. Ті з них, що розвиваються, перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми, проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори, в свою чергу розвинені країни повинні також дбати про наслідки суперурбанізації, перезабруднення довкілля промисловими і сільськогосподарськими відходами, особливо токсичними, понад виробництва та понад споживання, кислотних дощів та демілітаризації. Всі країни повинні брати участь у збереженні світу, виправленні екологічної системи. . . Для майбутнього всього людства наступні два десятиріччя будуть визначальними: або співдружність націй вирішить найголовніші екологічні проблеми, або почнеться незворотна деградація біосфери і поступова загибель цивілізації. Планета вже не витримує антропогенного тиску: подвоєння населення всього за кілька десятиріч та його концентрація головним чином у містах; п'яти , десятикратний приріст економічної активності менш ніж за століття; некероване зростання різних перетворень у сільському господарстві, енергетичних і промислових системах; супермілітаризація суспільства та накопичення великої кількості глобально небезпечної ядерної та хімічної зброї. У наш час традиційні кордони між країнами, націями з екологічної точки зору стають прозорими, прониклими, а діяльність, яка колись вважалася винятково "внутрішньою справою", сьогодні зумовлює екологічну ситуацію, розвиток і виживання інших країн. Отже, всі ми "пов'язані" між собою. І діяти повинні разом. А критична межа вже зовсім близько (а можливо вона вже досягнута? ). . . Глобальна проблема екологічного забруднення буде існувати до тих пір, поки все людство не об`єднається для її вирішення, тому що від цього належить майбутнє наступних поколінь. Як говорить древня індійська сентенція: "Природа - це не те, що ми отримали у спадщину від пращурів, а те що ми взяли у позику від нащадків. "
11 клас Тема презентацiї: «Глобальнi проблеми людства. Екологiя» Над презентацiєю працювали: Земцова Ганна Понуренко Лiлiя
Скачать презентацию Глобальнi проблеми людства Екологiя План 1 Класифікація екологічних
Глобальнi проблеми людства.pptx