Геоекологічні засади управління природокористуванням Tема 5 Tема

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 5 Tема 5: Конфлікти та екоситуації v Конфлікти у ландшафті v Поняття екоситуації

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 5 Конфлікти у ландшафті більшість ландшафтів володіють природними потенціалами для виконання різних функцій + ландшафт багатьох суб’єктів, чиї інтереси не завжди збігаються конфлікти між цими суб’єктами. Причиною виникнення конфліктів є не сам ландшафт, а відмінності в інтересах його суб’єктів Конфлікти у ландшафті можна поділити на два типи: Ø конфлікти між інтересами одного суб’єкта - внутрішньосуб'єктні конфлікти Ø конфлікти між інтересами різних суб’єктів - міжсуб'єктні конфлікти Внутрішньосуб'єктні конфлікти – це конфлікти між різними видами людської діяльності у ландшафті. тобто між різними суспільними інтересами. Суспільні інтереси дуже різноманітні й людина намагається реалізувати їх у ландшафті якомога більше. Між тим, соціальні функції потребують певної площі. Її недостатньо й через це між різними соціальними функціями виникає конкуренція за площу ландшафту. Конфлікти між тваринами одного чи навіть різних видів за індивідуальну територію, харчі чи інші ресурси також відносяться до внутрішноьосуб'єктних (мають один тип суб’єктів – "живі організми"). В одній мікрогеохорі неможливо сумістити аграрну, лісогосподарську, селитебну та інші функції, хоча її природний потенціал може бути високим для всіх них. Функціональне зонування ландшафту – метод розв'язання внутрішньосуб’єктних конфліктів.

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 5 Конфлікти у ландшафті Міжсуб'єктні конфлікти - це конфлікти між інтересами людини та суспільства, до якого вона належить, між інтересами суспільства та інтересами живої природи, між суспільством та ландшафтом як цілісністю, що розвивається за природними законами, несумісними з накладеними на ландшафт господарськими функціями. Конфлікт “людина – суспільство” планування ландшафту виконується з урахуванням передусім суспільних інтересів (здебільшого – виробничих), а прагнення та цінності особи не приймаються до уваги. В результаті підпорядкування індивідуальних інтересів суспільним створюються ландшафти, які ефективні з соціофункціональної точки зору, проте неприємні людині через свою естетичну убогість, одноманітність тощо Завдання вбачається в тому, щоби в процесі планування ландшафту досягти компромісу між суспільним інтересом і різноманіттям інтересів його окремих членів. Для цього прийнятті рішень враховується громадська думка щодо майбутнього плану ландшафту. На основі узагальнення отриманої інформації розробляється проект, в якому намагаються узгодити інтереси людей з різним баченням ландшафту, який задовольнив би їх інтереси

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 5 Конфлікти у ландшафті Конфлікт “суспільство – живі істоти” – площа потрібні як людській діяльності, так і живим організмам. Донедавна цей конфлікт за площу вирішувався на користь людської діяльності. Це стало причиною фрагментації ландшафту, вимирання популяцій, втрати біологічного різноманіття та інших негативних змін природного середовища Охоронф вцілілих біотичних плям ландшафту, збільшення їх кількості, площі та біотичної зв’язності, створення екомереж різного ієрархічного рівня, організація нових і збільшення площі вже існуючих природоохоронних територій, встановлення буферних зон між ними та угіддями, де ведеться інтенсивне природокористування, визначенні зон потенційної ренатуралізації (відновлення природної рослинності) ландшафту та їх резервуванні для цих цілей тощо - ландшафтне планування (Німеччина та інші європейські країни), ландшафтно-екологічне планування (Чехія, Словаччина), "краєустрій" (Литва).

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 5 Конфлікти у ландшафті Конфлікт “суспільство – ландшафт” - виконання ландшафтом більшості соціальних функції пов’язано з накладанням на його природні територіальні структури мережі господарських угідь. За своєю сутністю ці структури несумісні. Ерозія, вторинне засолення ґрунтів, дефляція, підтоплення, дегуміфікація та дуже багато інших, які часто називають деградаційними процесами ландшафту. Суспільний інтерес страждає від цього конфлікту тим, що через ці процеси природний потенціал ландшафту зменшується й ефективність виконання соціальних функцій стає низькою. Обґрунтування структури господарських угідь, яка б "вписувалась" в природні структури ландшафту. Пошук такої структури – складний і багатофакторний процес, оскільки її слід вписати не в одну природну ЛТС, а одночасно в декілька типів структур. Інший ефективний напрямок залагодження конфлікту між діяльністю людини та можливостями ландшафту її витримати полягає у нормуванні антропогенних впливів на ландшафт. Поняття екоситуації насамперед оціночне – воно відноситься до певного суб’єкта, який і визначає наскільки сприятливим, загрозливим чи небажаним для його інтересів є певний стан ландшафту. Ситуація складається у ландшафті, але ідентифікується (оцінюється) його суб’єктом. Вона, отже, є виразом суб'єкт-об’єктних відносин.

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 5 Поняття екоситуації Конфлікти призводять до ситуації, яка здебільшого небажана й з якої слід знайти вихід, розв’язавши конфлікт. Екоситуація – це стан ландшафту, перебування в якому розцінюється з точки зору його бажаності або загрозливості для певного суб’єкту чи декількох суб’єктів. Екоситуація є результатом внутрішньосуб'єктних або міжсуб'єктних конфліктів у ландшафті (проблемні екоситуації), або результатом їх розв’язання (задовільна або оптимальна екоситуація). Однак прикладному аналізі головна увага приділяється екоситуаціям, пов’язаних з конфліктами та проблемами, які в результаті цього виникають. Кінцева мета менеджменту екоситуацій – перевести несприятливі екоситуації, породжені конфліктами у ландшафті, в безпечні та оптимальні екоситуації, за яких конфлікти залагоджені й досягнуто гармонійного поєднання господарської структури ландшафту з його природними структурами, а практики природокористування приведено у відповідність з динамічними тенденціями ландшафту й не ведуть до криз

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 5 Поняття екоситуації Оскільки екоситуація визначається суб’єктом з точки зору того, наскільки певний стан ландшафту сприяє чи загрожує задоволенню його інтересів, то здебільшого екоситуації класифікуються за шкалою, градації якої оцінюють цю загрозу. оптимальна – задовільна – напружена – важка (загрозлива) – кризова – катастрофічна екоситуація. Оптимальна екоситуація – доволі рідкісний випадок, коли ефективно виконуються всі функції, покладені різними суб’єктами на ландшафт й при цьому він не тільки не зазнає деградаційних процесів, але вони навіть й не прогнозуються. Задовільна екоситуація складається у ландшафті, якщо він виконує більшість своїх функцій з ефективністю, яка хоч і не є максимально можливою для його суб’єктів, але на рівні, який їх загалом задовольняє. Напружена екоситуація свідчить про появу окремих симптомів несприятливих змін ландшафту, загостренням конфліктів у ньому, які й викликають напругу. Важка (загрозлива) екоситуація свідчить про наближення кризи у стосунках між суб’єктами ландшафту та суб’єктів з можливостями ландшафту, але цієї кризи ще можна уникнути прийняттям відносно недорогих природоохоронних та інших заходів. Кризова екоситуація - деградаційні зміни ландшафту зайшли далеко й це відчутно позначилось на умовах життєдіяльності людей, їх самопочутті та здоров'ї, або ж призвело до різкого погіршення умов існування популяцій тварин і рослин, зменшення їх чисельності до критичної величини. Кризову екоситуацію ще можна виправити прийняттям кардинальних заходів. Катастрофічна екоситуація пов’язана з людськими жертвами, різким погіршенням здоров'я людей, масовим вимиранням видів, докорінною трансформацією ландшафту внаслідок стихійних природних процесів чи надмірними антропогенними навантаженнями.

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 5 Наступна тема Аналіз невизначеностей